"Кримська Свiтлиця" > #21 за 21.05.2004 > Тема ""Будьмо!""
#21 за 21.05.2004
"МІЙ ТАТО - НІМЕЦЬ І ТРІШКИ УКРАЇНЕЦЬ!"
Розмову вела Юлія ДОРОФЕЙ.
Не так давно у Сімферополі за підтримки Республіканського комітету у справах сім'ї та молоді АРК і Республіканського товариства німців Криму "Відергебурт" ("Відродження") пройшов конкурс німецької культури та краси "Кримська німецька красуня-2004" в рамках проекту "Національні конкурси культури та краси". У конкурсі взяли участь десять етнічних німкень. До складу журі увійшли віце-спікер ВР АРК Ільмі Умеров, перший заступник міністра культури АРК Леонід Білий, заступник голови Рескомнацу Володимир Рекпенінг. Звання "Німецька красуня-2004" здобула 23-річна студентка ТНУ імені Вернадського Олена Кнельзен, німецькою віце-міс (ІІ місце) стала Марія Шульц, учениця сімферопольської гімназії № 1, звання другої віце-міс (ІІІ місце) отримала Вікторія Нікель, студентка ТНУ імені Вернадського. Власне, про цей національний конкурс краси та й взагалі про життя молодих кримських німців нам вдалося поговорити з однією з переможниць цього конкурсу - Марією Шульц. - Маріє, розкажи, будь ласка, про себе, про конкурс, як ти потрапила до нього? У чому, на твій погляд, мета цього заходу? - Мені 15 років, навчаюся я у сімферопольській гімназії № 1. Також входжу до німецького товариства "Відергебурт". В принципі, з'ясувалось, що німкень Криму, які виявили бажання брати участь в цьому конкурсі, не так вже було й багато. Тому задля участі німкеням потрібні були бажання і, звичайно, знання німецької мови та культури. - Повернімось до конкурсу... - Головне, як на мене, для таких етнічних конкурсів - це заохочування людей до збереження свого національного начала, а насамперед - зацікавлення молоді та залучення її до вивчення своїх коренів та культури свого народу. На першому місці, позаяк це був конкурс передусім національної німецької культури, а вже потім - краси, було знання німецької мови, традицій, історії, культури тощо, до того ж вміння подати себе, розповісти про німецькі традиції, які підтримуються в сім'ї. Журі оцінювало вміння красиво ходити, говорити. Тому перед конкурсом було багато тривалих репетицій. - Про які традиції вашої сім'ї розповіла ти? - Загальновідомо, що німці дуже полюбляють пити пиво, особливо з ковбасою, сосисками, а мій тато зовсім не є виключенням, то я вирішила розповісти про цю таку своєрідну традицію мого тата: він кожної п'ятниці після роботи завжди п'є пиво, насолоджується, смакуючи його зі шматочками ковбаси. - Марія, чого, як ти думаєш, не вистачило тобі, щоб здобути звання "Німецької красуні-2004"?- Думаю, навиків гарного німецького мовлення. Німецькою мовою я володію на рівні, проте, на жаль, дуже мало спілкуюсь з носіями мови, з німцями, тому, звичайно, був не той акцент. - Напевне, що кримські німці мають свій власний маленький світ, в якому живуть і спілкуються. Розкажи, будь ласка, про побут та існування німців в Криму. - Наприклад, я перебуваю у "Відергебурті", а німецькою мовою займаюсь у "Хайдельберг-центрі" від Гете-університету. "Хайдельберг-центр" завжди приймає у себе людей з Німеччини, з якими ми спілкуємося, вдосконалюючи мову, дізнаючись багато цікавого про цю країну, до того ж відзначаємо свята, дні народження, проглядаємо документальні німецькі фільми. В основному наше німецьке коло спілкування - молодь, люди до 30 років. Членами "Хайдельберг-центру" є і старші люди - колишні в'язні та їхні родичі. Туди входить і мій тато, бо свого часу мого дідуся було вислано. У них теж проводяться свята, відбуваються збори тощо. Влітку для дітей організовуються спеціальні мовні табори, влаштовуються поїздки до Німеччини. Тобто завдяки цим осередкам в Криму нім-ці мають можливість підтримувати та розвивати культуру, традиції, мову. І спілкуємося ми не лише в межах цих німецьких товариств, а й поза ними, збираючись родинами. - Маріє, як ти вважаєш, чому ваша родина все ж таки намагається підтримувати свої корені, бо ж багато хто з представників різних національностей у наш час мало замислюються над тим, як віднайти, зберігати та підтримувати своє етнічне. І основна причина це, насамперед, певні меркантильні інтереси та байдужість нашого суспільства до культурного, національного. - По-перше, я думаю, що неправильно, коли людина нехтує своїм минулим, відкидаючи свою національну приналежність. Взагалі-то моя сім'я багатонаціональна: тато - німець і трішки українець, а мама - росіянка навіть з грузинськими коренями. По-друге, дізнаватися про культуру нації, частина якої є в тобі, це дуже цікаво. - Як ти вважаєш, поважати батьківські традиції та культуру свого народу - це сучасно? - Взагалі, поняття культури серед молоді зараз якесь розмите, абстрактне. Тому, на жаль, більшість молодих людей, моїх однолітків, піддаються всьому скороминучому, одноденному - сучасній масовій культурі. Зараз поняття моральності у молоді загублене. Але маю надію, що ненадовго. А мене ці "модні" моделі поведінки та уподобання не цікавлять. Тобто те, що пропонує сучасне суспільство з вузькими інтересами, мене не влаштовує, воно деградує. А хочеться чогось більшого. - Маріє, які твої плани на майбутнє? Твоя професія якось буде пов'язана з німецькою мовою? - Я дуже хочу бути дипломатом і, можливо, мені доведеться працювати в німецькомовних країнах. А поки що намагаюся потроху, крок за кроком, йти до своєї мети, здобуваючи знання.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 21.05.2004 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2019
|