Версiя для друку Обговорити в форумi

Закінчилися півтора тижні ЧС-2018 з піковим навантаженням, коли на день було по три, а то й чотири матчі. Як подається турнір у російському зомбоящику і що з нього йде «на експорт»? Чи варто очікувати чергового допінгового скандалу? Наскільки у світі усвідомлюють схожість Росмундіаля-2018 з Берліном-1936, Москвою-1957 та Москвою-1980? Шукаємо відповіді на ці та інші запитання про те, чого можна чекати від цього турніру надалі.

ПАРАЛЕЛЬНІ СВІТИ РОСМЕДІА І ГОМО ПОСТСОВЄТІКУС
Як же висвітлюють ЧС-2018 у російських медіа, не тільки державних, але й більш ліберальних. Те, що в державних ЗМІ тон виключно захоплений – можна не уточнювати. У «ліберальних» медіа звучить і критика, втім, досить помірна, зважена. І теж є відчуття гордості, що таке свято життя проходить саме в Росії. Новини про переговори українського та російського омбудсменів з недопуском Людмили Денісової до українських політв'язнів також присутні. Але вони ніби у паралельному світі, не пов'язані з тим, що футбольна фієста проходить в країні-агресорі. І така позиція – максимально можлива сміливість в тій країні.
Але, мабуть, ще цікавішими є персональні дискусії опозиційно налаштованих росіян. Одні жорстко переконані в тому, що проведення найбільшого в світі спортивного змагання в країні-агресорі аморально в принципі і нічого гарного від цього чекати не доводиться. Оскільки роспроп вичавить максимум з цієї події як на внутрішній арені, так і на зовнішній (іноземні журналісти багатьох видань вже розсипаються у компліментах господарям турніру, не звертаючи уваги на супутній йому порядок денний).
Інші ж вважають, що росіяни, побачивши і наживо наспілкувавшись з представниками різних країн світу, в тому числі і з «Гейропи», тепер будуть менше зазнавати впливу зомбоящика. До того ж у Росії зараз, на час чемпіонату світу, фактично відбувається свято... ну не сказати, щоб вседозволеності, однак близько до цього. Люди збираються великими компаніями де хочуть і роблять що хочуть, якщо це, звичайно, не пов'язано з політичними гаслами та демонстраціями. Але і без цього у людини, істоти суспільної, виникає звичка до свободи, до самоповаги.
І поліція цими днями в 11 містах Росії поводиться зовсім по-іншому, не так, як раніше. Поліцейські увічливі, попереджувальні. Пояснюють, куди і як пройти. До них не страшно звернутися з запитанням. Мабуть, є відповідна інструкція МВС, оскільки поліція іноді навіть занадто ліберальна. У Мережі великою популярністю користується ролик, знятий у Москві на станції метро «Театральна». Після перемоги над Єгиптом російський уболівальник збиває плафон, потім бере його до рук і тарахкає об стінку. А поліцейські, які за цим спостерігають, такій поведінці не перешкоджають...
Хто ж правий – абсолютні критики чи помірні? Мені, зізнатися, ближче перша точка зору. За 18 років путінського режиму виріс, виховався, причому у відчутній електоральній більшості, особливий підвид – Гомо Постсовєтікус. Це люди з добре розвиненим внутрішнім цензором слів і поведінки. Вони прекрасно розуміють, відчувають, коли можна бити плафони, а коли не можна. І при цьому ніяких думок щодо якоїсь там політики взагалі не мають. А кремлівська медиафренія, що треба – підправить і чітко вкладе їм у голови, що потрібно/можна думати і, тим більше, говорити, а що не можна – небезпечно. І їх, повторюся – абсолютна більшість.

КРАСИВІ ДРІБНИЦІ РОСМУНДІАЛЯ
Є ще один цілком передбачуваний ефект. Багато хто за кордоном чекав, що в Росії гостей будуть зустрічати злі нелюдимі люди. А російська поліція одразу же почне всіх пресувати і вимагати хабарі. Звичайно ж, картинка зараз виходить зовсім інша. І ось вже пішли репортажі з дивовижними відкриттями: це ж треба, а росіяни теж вміють посміхатися, ми тут з ними так веселимося...
А ви чого чекали?
Авторитарні та тоталітарні режими непогано вміють регулювати ступінь своєї закритості та жорсткості. І, звичайно ж, вони вміють створити красиву картинку на експорт, щоб підправити свій старий імідж у демократичних країнах. Хіба були у когось нарікання з приводу пишного проведення Олімпіади-1936 у Берліні? Або після проведення московського Фестивалю молоді та студентів у 1957 році? Важко уявити, що комусь не сподобалося, як пройшла московська Олімпіада-1980 (з тих, хто до неї все ж таки доїхав).
І ось вже спортивна преса Росії дає передрук, матеріали на зразок: «"Ни хулиганов, ни произвола полиции”. Английская пресса в восторге от России. Британские журналисты, нагнетавшие страсти перед ЧМ-2018, изменили свое мнение». А всередині – главки з підзаголовками «Опасаться совершенно нечего» від таблоїдного The Sun. «Фанаты наслаждаются» и «Прекрасные люди» – від пристойних The Guardian і The Independent.
Але розкутий Захід дозволяє собі помічати і фривольності, отакі дрібні милі деталі буття. На перших матчах оператори зафіксували симпатичну дівчину в кокетливому вбранні а-ля рюс. Її кадри з задоволенням тиражувалися як в російській пресі, так і в усьому світі. Багато ЗМІ назвали її «самой красивой российской болельщицей».
Та ось біда – один план виявився занадто великим, так, що було видно паспорт уболівальника. І тоді з'ясувалося, що це Наталія Немчинова, вже досить відома порнозірка з дворічним стажем, яка знімається як під власним ім'ям, так і під псевдонімами Наталія Андрєєва, Delilah G, Danica, Amanda, Asya, Annabell тощо.
Ай-яй-яй, яка неприємність! Природно, після цього популярність Делайї Джі, Асі-Аннабель в російській пресі різко пішла на спад. Авжеж, така підстава: «самая красивая болельщица» країни, яка протистоїть бездуховному Заходу – і з такою біографією. Хоча, як на мене, справжня порнографія – це так звані політичні ток-шоу і випуски новин на Первом канале, России-1, НТВ. А те, в чому знімається Немчинова, у порівнянні з цим – невинні «Веселі картинки».

ВІД ВОЛГИ ДО ДОНУ І... ДОНБАСУ
Забавна історія трапилася у Волгограді – з волзькою мошкарою. Регулярно обговорювалося і обговорюється: її багато, як раніше, чи вже поменше і як сильно вона турбує іноземних туристів. І що ці туристи, а особливо журналісти, потім скажуть, напишуть, покажуть про Волгоград?
Ось головне! Навіть не звичне, ще з радянських часів, підлабузництво перед інтуристами. А ось те, що про волгоградців, які з року в рік живуть з хмарами волзької мошкари, ніхто, великою мірою, не думає. Важливо, щоб за кордоном погано не сказали – тільки це хвилює. За кордоном, на тому самому Заході, який російські ЗМІ «поливають» день у день. Ну не шизофренія?..
Ще одна цікава деталь, до речі. Виявляється, до ЧС-2018 волгоградський оргкомітет попросив написати у буклетах, які представляють місто, що, готуючись до Чемпіонату, вони застосували проти комах «хімічну зброю». Але тут сталося отруєння Скрипалів у Солсбері. І формулювання довелося терміново міняти. Особливо з урахуванням того, що на попередньому етапі у Волгограді грала збірна Англії – країни, де не з чуток знають про застосування Росією «хімічної зброї».
Йдемо вгору по Волзі. Двічі прославився під час турніру Нижній Новгород. Точніше, перший раз він почав прославлятися ще до турніру. Це коли шахраї зуміли розмістити на готельних сайтах готель в центрі міста під назвою Savinn Hotel та відкрили бронювання номерів у ньому. А коли приїхали вболівальники, які проплатили бронь, з'ясувалося, що такий готель розміщений тільки на сайті, але не в місті. У Нижньому Новгороді, і взагалі у світі його немає.
А ще тут, у Нижньому, загальною улюбленицею стала глибока дорожня яма. Хорватські та аргентинські уболівальники з вуст в уста передавали захоплені розповіді про неї. І з'явилася серія пчудових селфі, на яких 2-3 уболівальника легко поміщаються в глибокий провал посеред асфальтової дороги у центрі російського міста. Це призвело до того, що нижньогородська влада дірку терміново залатала. Ось ще відчутна користь від ЧС-2018 – якби не Росмундіаль, коли б це було?..
Сьогодні часто йдуть суперечки, наскільки нинішній час схожий на часи «холодної війни». Тоді, наприклад, західні журналісти добре знали, що Нижній Новгород (у ті часи – місто Горький) – це місце, де відбуває заслання академік Сахаров. І цю тему в репортажах з СРСР, Росії вони завжди зачіпали. А сьогодні, під час цього турніру, багато цікавляться чимось подібним?
На жаль. Поки що не дуже. І ось такий радісний пост ростовських навальненців виглядає рідкісним винятком, а не правилом: «Maxence Peniguet, французский журналист, делал обзор о том, как Ростов-на-Дону готовится к ЧМ-2018, но и не забыл зайти в штаб Алексея Навального в нашем городе, где он узнал многое о политический ситуации в стране и наших дальнейших планах».
А ось кореспондент російського «Спорт-Экспресса» на Ростові не зупинився, проїхався трохи далі в окупований Донецьк. І газета розмістила репортаж звідти – великий, полосовий (формату А2) з великими яскравими фото. Саме в тому номері, де вшановується російська збірна після виходу в плей-офф (такі номери особливо добре розкуповуються). Уся тональність репортажу під назвою «Война и футбол. Что сейчас происходит в Донецке. Наш обозреватель съездил на Донбасс – там свой чемпионат мира» – світла, позитивна, замилована. При цьому майстри «Спорт-Экспресса» примудрилися втиснути аж дві фотографії з прапором «ДНР» – в одному випадку це довга розтяжка на тлі «Донбасс-Арены», в іншому – кабінет «главы Футбольного союза «ДНР» Игоря Петрова» (вибачте за велику кількість лапок). Цікаво, невже розвиток футболу на окупованій території – це саме те, що зараз, під час ЧС-2018, так хвилює російського уболівальника, що йому присвячується величезний сторінковий матеріал?..

ВІД УРУГВАЮ ДО ІСПАНІЇ
Ну і наостанок – про деякі спортивні результати. «Наконец-то мы узнаём свою сборную!», – з неабияким полегшенням написали російські уболівальники після того, як в останньому матчі групового турніру «Уругвай – нудний і нестрашний» (як писалося напередодні гри) розгромив господарів поля 3:0.
Але тут потрібно трохи відступити назад. Британська преса першою звернула увагу на те, що збірна Росії на цьому турнірі дуже багато і швидко бігає. Її кілометраж в середньому – найбільший на турнірі. Ось для наочності діаграма кращих «бігунів» різних збірних після одного з турів ЧС-2018.
Подивіться, хто на трьох вищих місцях? Це трійка півзахисників збірної Росії. А четвертий півзахисник – трохи далі, але теж на високому 11-му місці. З одного боку, зрозуміло, що сама собою біганина у футболі небагато коштує. Але з іншого боку, високий темп, агресивний пресинг у Росії на цьому турнірі був досить таки вражаючий (з поправкою на не найбільш сильних суперників). При тому, що останнім часом такої мобільної гри у російської команди не бачили.
Не дивно, що британські та американські журналісти і фахівці з допінгу заявили, що непогано б перевірити росіян на допінг, тим більше, що допінгові справи щодо російських футболістів відкривалися і раніше. Міжнародна федерація футболу (ФІФА) оперативно відреагувала, заявивши, що ці справи вже закриті, нічого не виявлено, і Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) з цим погодилося. Однак питання про те, а як справи з додатковим допінг-контролем на цій вже першості, невже нікого не дивують такі показники ординарної команди, – зависло у повітрі.
Потенційні суперники Росії та Уругваю грали після них, тому Іспанія і Португалія могли, в принципі, вибирати собі суперника. Причому іспанці перед цим заявляли, що не хотіли б зустрічатися з господарями турніру (це у них така печія після ЧС-2002, де вони програли корейцям). Але у підсумку гра в паралельних матчах вийшла дуже наполегливою, остаточний рахунок встановився лише на останніх хвилинах. І після двох бойових нічиїх - Іспанія-Марокко 2:2 і Португалія-Іран 1:1 - з'ясувалося, що грати з Росією буде саме Іспанія.
І що змушує припустити, що на стадії плей-офф допінг-контроль буде вже більш щільний. Та й перебігати іспанців, втім, як і уругвайців, буде непросто.
Олег Кудрін
https://www.ukrinform.ua

ФАНИ ЧС-2018 СПРИЙНЯЛИ ПРОТЕСТ ПРОТИ
УВ’ЯЗНЕННЯ СЕНЦОВА ЗА ПІДТРИМКУ ЗБІРНОЇ НІМЕЧЧИНИ
У Москві спроба провести політичний протест під час Чемпіонату світу з футболу провалилася. Іноземні вболівальники не зрозуміли, що спеціально виставлена на вулиці скульптура була присвячена підтримці українця Олега Сенцова, незаконно ув’язненого в Росії. Як повідомляє The Telegraph, дехто вирішив, що це якось пов’язано з німецькою командою.
У російській столиці активісти виставили на вулиці Нікольській копію кубка чемпіонату, загорнутого в колючий дріт. На ньому також був напис #FreeSentsov. Але місцеві й іноземні вболівальники не зрозуміли політичний меседж скульптури. Бразилець Жао Фонсека подумав, що жовто-чорно-червоний кубок символізує підтримку збірної Німеччини. А хто такий Сенцов він не знає. «Думаю, це хтось протилежний до Путіна, але точно не знаю, хто цей чоловік. Це мовчазний протест, тому що тут не можна говорити гучно», - сказав Фонсека. Літня пара росіян обурилися, коли дізналася, що щойно сфотографувалися зі скульптурою, присвяченою справі Сенцова. «Хто ще робив фото? У мене здоров’я немає сидіти у в’язниці!» - сказав пенсіонер Багдасар.
Скульптура з написом #FreeSentsov простояла щонайменше годину, перш ніж активісти забрали її і пішли геть. Російські поліцейські, схоже, не помітили протест.
www.unian.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2018 > Тема "З потоку життя"