Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Ольга Мусаф╕рова, власний кореспондент «Новой газеты»: ЗАПОРУКА УСП╤ХУ УКРА╥НИ В ТОМУ, ЩОБ НЕ МАТИ СПРАВУ З РОС╤ЯНАМИ
Ольга Мусаф╕рова журнал╕ст, власкор «Новой газеты» в Укра╖н╕. З нею – ми на ти,...


"ПУТ╤Н ОТРИМА╢ НЮРНБЕРГ, А СЕНЦОВ "НОБЕЛЬ"
Верховна Рада звернулася ╕з заявою до Нобел╕вського ком╕тету щодо висунення кандидатури...


ЛЕРАНЕ ХАЙБУЛЛА╢ВА: «ЧЕТВЕРО НАС СПАСУТЬ»
Леране Хайбулла╓ва – кримська татарка. Вона ви╖хала з Криму ╕ утриму╓ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на...


ПРИЙНЯТО ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ЩОДО СКАСУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКО╥ НЕДОТОРКАНОСТ╤ ЧИ ПРО ПОДАЛЬШЕ ЗАТЯГУВАННЯ З ТИМ?
Андр╕й Паруб╕й побажав ком╕тету усп╕шно╖ роботи над законопроектом.


Володимир Буткевич, заступник голови Конституц╕йно╖ ком╕с╕╖: КОНСТИТУЦ╤Я – ТО НЕ ╢МН╤СТЬ ДЛЯ ВС╤Х «ХОТ╢ЛОК»
Зустр╕тися з Володимиром Григоровичем не так вже й просто.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2018 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 29.06.2018
УПЦ (МП) ВТРАТИТЬ ПРАВО НАЗИВАТИСЯ УКРА╥НСЬКОЮ П╤СЛЯ ТОМОСУ КОНСТАНТИНОПОЛЯ

Патр╕арх Ки╖вський ╕ вс╕╓╖ Руси-Укра╖ни Ф╕ларет стверджу╓, що п╕сля отримання томосу про автокефал╕ю Укра╖нська православна церква, яка перебува╓ в ╓дност╕ з Рос╕йською православною церквою, втратить право називатися укра╖нською. «Томос отрима╓ Укра╖нська церква Ки╖вського патр╕архату ╕ УАПЦ, це буде означати об’╓днання цих церков. Московському патр╕архату доведеться вир╕шувати: при╓днуватися до канон╕чно╖, визнано╖ Вселенським патр╕архатом й ╕ншими церквами Укра╖нсько╖ церкви чи н╕. Ми передбача╓мо, що не вс╕ параф╕╖, священики та ╓пископи при╓днаються до Пом╕сно╖ церкви. Робити це ╖х примушувати н╕хто не стане. Однак т╕, хто не при╓дна╓ться, не матимуть права називатися Укра╖нською православною церквою, а будуть лише митропол╕╓ю чи екзархатом Рос╕йсько╖ православно╖ церкви в Укра╖н╕», – сказав патр╕арх Ф╕ларет в ╕нтерв’ю парламентськ╕й газет╕ «Голос Укра╖ни». В╕н також оц╕нив ╕мов╕рн╕сть отримання томосу в «99 в╕дсотк╕в» ╕ додав, що «зас╕дання Синоду призначено на першу половину липня у Стамбул╕, в Константинопольськ╕й церкв╕».
Президент Укра╖ни Петро Порошенко 17 кв╕тня на екстрен╕й зустр╕ч╕ ╕з головами парламентських фракц╕й попросив Верховну Раду п╕дтримати звернення «президента ╕ церковних ╕╓рарх╕в до Вселенського патр╕арха» щодо надання томосу (указ, декрет «материнсько╖ церкви» щодо надання автоном╕╖ в управл╕нн╕ (автокефал╕╖) як╕йсь частин╕ ц╕╓╖ церкви, фактично визнання статусу) укра╖нськ╕й православн╕й пом╕сн╕й церкв╕. 19 кв╕тня парламент п╕дтримав це звернення. Укра╖нська православна церква Ки╖вського патр╕архату заявила, що «п╕дтриму╓ вс╕ зусилля, спрямован╕ для подолання ╕снуючого церковного розд╕лення». За ╕нформац╕╓ю представник╕в церкви, «зараз, як н╕коли ран╕ше, ╓ вс╕ п╕дстави оч╕кувати позитивне р╕шення» вселенського патр╕арха Варфолом╕я. Водночас в Укра╖нськ╕й православн╕й церкв╕ (Московського патр╕архату) вважають, що нема╓ п╕дстав для визнання вселенським патр╕архом Варфолом╕╓м «╕ншо╖ укра╖нсько╖ церкви». В╕дпов╕дно до Конституц╕╖, церква ╕ рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖ в Укра╖н╕ в╕докремлен╕ в╕д держави.
www.unian.ua

LB: ПРОПАГАНДИСТСЬКА В╤ЙНА ПРОТИ ОТРИМАННЯ УКРА╥НОЮ ТОМОСУ

Серед зовн╕шн╕х фактор╕в, що протид╕ють отриманню православними укра╖нцями Томосу, дом╕ну╓ рос╕йський чинник. В╕н склада╓ться ╕з рел╕г╕йно╖ та св╕тсько╖ складових (под╕л на як╕, правда, в нин╕шн╕й Рос╕╖ ╓ умовним).
На зовн╕шн╕й арен╕ Москва продовжу╓ протистояти визнанню укра╖нсько╖ автокефал╕╖, активно залучаючи не т╕льки кл╕рик╕в Рос╕йсько╖ ПЦ, а й св╕й дипломатичний корпус. Особливо це пом╕тно у кра╖нах, де ╓ православн╕ автокефальн╕ церкви. Йдеться про спроби переконати м╕сцевий рел╕г╕йний ╕ св╕тський (передус╕м – пол╕тичний) ╕стебл╕шмент у недоц╕льност╕ та майбутн╕х загрозах такого розвитку под╕й. Р╕зними способами стимулюються посадов╕ особи, в т.ч. й авторитетн╕ церковн╕ ╕╓рархи, для впливу на процес з метою не допущення визнання укра╖нсько╖ православно╖ автокефал╕╖.
Як╕ наративи використову╓ рос╕йська пропаганда у протид╕╖ отриманню Томосу про автокефал╕ю Укра╖нсько╖ Пом╕сно╖ Православно╖ Церкви ╕ чому ╖╖ тези ╓ фальшивими? Про це дал╕ - у матер╕ал╕ "Л╕вого берега".

Теза 1: Пом╕сн╕сть православ'я в Укра╖н╕ викличе Розкол у св╕товому православ’╖, який може зр╕внятись т╕льки з под╕лом м╕ж Сходом ╕ Заходом у 1054 роц╕. Якщо таке трапиться, православна ╓дн╕сть буде похована.
Чому це не так:
- Не погодження Московсько╖ патр╕арх╕╖ з наданням Константинопольським патр╕архатом автокефал╕╖ Укра╖нськ╕й ПЦ не призведе до розколу у св╕товому православ’╖, оск╕льки так╕ д╕╖ Вселенського патр╕арха ╓ канон╕чними ╕ загальноприйнятими. За цим же принципом отримували автокефал╕ю вс╕ Пом╕сн╕ ПЦ (окр╕м чотирьох Сх╕дних патр╕архат╕в), в т.ч. й сам Московський патр╕архат. Тому можливий крок Москви щодо припинення оф╕ц╕йних в╕дносин (╓вхарист╕йного сп╕лкування) ╕з Константинопольським патр╕архатом об’╓ктивно отрима╓ з боку практично вс╕х Пом╕сних православних Церков негативну або нейтральну оц╕нку.
- Московський патр╕архат самопроголосив свою автокефал╕ю у 1448 роц╕ ╕ домагався ╖╖ визнання 141 р╕к (до 1589 року). Тому намагання московських кл╕рик╕в та дипломат╕в звинуватити укра╖нських православних в╕руючих у самопроголошенн╕ автокефал╕╖ та намаганн╕ отримати ╖╖ визнання, ╓ проявом пол╕тики подв╕йних стандарт╕в, яку Москва широко використову╓ у сво╖х оц╕ночних судженнях та оф╕ц╕йних заявах.
- Московська патр╕арх╕я протягом свого ╕снування неодноразово вдавалась до д╕й, що призводили та порушення церковних канон╕в ╕ загальноприйнятих у православ'╖ норм. Зокрема:
а) неканон╕чна узурпац╕я (порушення визначених у грамот╕ Вселенського патр╕арха умов) Московським патр╕архатом Ки╖всько╖ православно╖ митропол╕╖ у 1686 роц╕;
б) одноос╕бне надання Московським патр╕архатом автокефал╕╖ «Православн╕й церкв╕ в Америц╕» у 1970 р. (визнане деякими Церквами ╕з кра╖н т.зв. «соц╕ал╕стичного табору» – Болгарською, Грузинською, Польською, Чеських земель ╕ Словаччини). Константинопольський патр╕архат та б╕льш╕сть пом╕сних православних Церков не визнали цю автокефал╕ю;
в) неодноразов╕ погрози Москви роз╕рвати в╕дносини ╕з Константинополем у 90-т╕ роки ХХ ст. з причин надання автоном╕╖ у склад╕ Вселенського патр╕архату православним церквам Ф╕нлянд╕╖, УПЦ в США ╕ УПЦ в Канад╕. У к╕нцевому п╕дсумку ц╕ погрози не були реал╕зован╕ та призвели до репутац╕йних втрат Московсько╖ патр╕арх╕╖. Лише п╕д час «естонсько╖ православно╖ кризи», у лютому 1996 р. було роз╕рвано ╓вхарист╕йне сп╕лкування м╕ж Московським та Константинопольським патр╕архатами. Проте вже у травн╕ цього ж року воно було в╕дновлене завдяки погодженню стор╕н створити на територ╕╖ ц╕╓╖ кра╖ни дв╕ православн╕ юрисдикц╕╖.
Теза 2. Надання Томосу призведе до подальшого розколу православно╖ Церкви в Укра╖н╕, оск╕льки УПЦ КП ╕ УАПЦ вважаються «неканон╕чними»
Чому це не так:
- Надання Томосу, навпаки, спрямоване на усунення («уврачування») розколу в укра╖нському православ’╖ шляхом становлення автокефально╖ Пом╕сно╖ Православно╖ Церкви в Укра╖н╕, до яко╖ на добров╕льних засадах ув╕йдуть православн╕ ╕╓рархи, а також духовенство ╕ миряни вс╕х православних юрисдикц╕й, як╕ ╕снують в Укра╖н╕.
- П╕сля отримання Томосу в Укра╖н╕ не буде «не канон╕чних» в╕руючих. А тому нин╕шн╓ «роз’╓днання» православних в╕руючих природн╕м чином зникне. Страхи Московсько╖ патр╕арх╕╖ пов’язан╕ зовс╕м з ╕ншим – ╕з можливим виходом ╕з ц╕╓╖ Церкви значно╖ частини укра╖нських в╕руючих. 
- Прогнозування поглиблення «розколу» (з богословсько╖ точки зору щодо ситуац╕╖ в Укра╖н╕ правильн╕ше говорити про роз’╓днання, оск╕льки н╕ УПЦ КП, н╕ УАПЦ не порушують канони ╕ не створили нового в╕ровчення) та блокування ╕ п╕дрив д╕алогу в укра╖нському православ’╖ м╕ж УПЦ КП з «неканон╕чними» УПЦ КП ╕ УАПЦ ╓ надуманими. Йдеться швидше про намагання ман╕пулювати цим «д╕алогом».
Про це яскраво св╕дчать под╕╖ 2017 року, коли звернення УПЦ КП до Московсько╖ патр╕арх╕╖ з в╕дпов╕дними пропозиц╕ями про в╕дновлення ╓дност╕ стало приводом для чергово╖ пропагандистсько╖ кампан╕╖ Кремля. ╤ це лише одне ╕з св╕дчень того, що Кремль використову╓ свою православну Церкву в якост╕ ╕нструмента зовн╕шньо╖ пол╕тики держави ╕ просування за допомогою «пол╕тичного православ’я» концепц╕╖ «руского м╕ра». К╕нцевою метою таких д╕й ╓ забезпечення рос╕йського впливу ╕ нав╕ть дом╕нування у пострадянських державах.
Теза 3. Направлення до Константинопольського патр╕арха Варфолом╕я звернення в╕д церковних ╕ пол╕тичних ╕нституц╕й Укра╖ни з проханням про надання автокефал╕╖ ╓ втручанням Укра╖нсько╖ Держави у справи Церкви, оск╕льки ц╕ звернення не були погоджен╕ з Московською патр╕арх╕╓ю. Про це не був по╕нформований ан╕ патр╕арх К╕р╕л, ан╕ митрополит ки╖вський ╕ Вс╕╓╖ Укра╖ни Онуфр╕й.
Чому це не так:
- Звернення Президента Укра╖ни до Константинопольського патр╕арха та прийняття Верховною Радою Укра╖ни в╕дпов╕дно╖ Постанови не ╓ втручанням у справи Церкви, оск╕льки йдеться про виконання Главою держави та народними депутатами сво╖х конституц╕йних обов’язк╕в та положень Закону Укра╖ни «Про свободу сов╕ст╕ та рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖».
- Укра╖нськ╕ пол╕тичн╕, церковн╕ та громадськ╕ д╕яч╕ не зобов’язан╕ запитувати будь-яких дозвол╕в у будь-яких представник╕в ╕нших кра╖н, ╕нституц╕й чи громадських орган╕зац╕й. Доц╕льн╕сть направлення звернень та формування в╕дносин ╕з закордонними пол╕тичним ╕ рел╕г╕йним центрами, громадськими орган╕зац╕ями, ф╕нансовими ╕ д╕ловими колами визнача╓ться самост╕йно. Зг╕дно з╕ ст. 5 ЗУ «Про свободу сов╕ст╕ та рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖», «в Укра╖н╕ зд╕йснення державно╖ пол╕тики щодо рел╕г╕╖ ╕ церкви належить виключно до в╕дання Укра╖ни».
- Верховна Рада та Президент Укра╖ни мають в╕дпов╕дн╕ повноваження (зг╕дно з Конституц╕╓ю та чинним законодавством) виступати в╕д ╕мен╕ держави та укра╖нського народу та забезпечувати дотримання прав ╕ свобод громадян Укра╖ни. Зг╕дно з╕ ст. 30 ЗУ «Про свободу сов╕ст╕ та рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖», Укра╖нська Держава ма╓ забезпечити «сприяння участ╕ рел╕г╕йних орган╕зац╕й у м╕жнародних рел╕г╕йних рухах, форумах, д╕лових контактах ╕з м╕жнародними рел╕г╕йними центрами та заруб╕жними рел╕г╕йними орган╕зац╕ями». Вс╕ заре╓строван╕ рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖ ╓ абсолютно р╕вноправн╕, а тому ╖м мають бути забезпечен╕ в╕дпов╕дн╕ умови для в╕льного спов╕дування рел╕г╕йних переконань, включно ╕з згаданою вза╓мод╕╓ю ╕з закордонними центрами ╕ рел╕г╕йними орган╕зац╕ями.
- Влада не може обмежувати права ╕ свободи частини громадян Укра╖ни шляхом створення прив╕ле╖в для окремих пол╕тичних чи рел╕г╕йних ╕нституц╕й. Тому сам факт направлення звернення до Вселенського Патр╕арха щодо надання Томосу про автокефал╕ю св╕дчить про намагання забезпечити баланс ╕нтерес╕в вс╕х зац╕кавлених православних юрисдикц╕й та не допущення створення передумов для формування прив╕ле╖в для будь-яко╖ ╕з них.
- Президент Укра╖ни пров╕в особисту зустр╕ч з главою УПЦ МП митрополитом Онуфр╕╓м 18 кв╕тня 2018 року, в ход╕ яко╖ оч╕льника УПЦ МП було про╕нформовано про результати переговор╕в з╕ Вселенським Патр╕архом Варфолом╕╓м та членами Константинопольського Синоду.
Теза 4. Питання проголошення нових автокефал╕й розглядалось в рамках п╕дготовки Святого ╕ Великого Собору Православно╖ Церкви. Ус╕ Пом╕сн╕ Православн╕ Церкви д╕йшли згоди щодо процедури та встановлення порядку, в╕дпов╕дно до якого законним вважатиметься процес ╕з залученням: к╕р╕архально╖ церкви (церкви-матер╕) – РПЦ як ╕н╕ц╕атора надання автокефал╕╖ сво╖й частин╕; Константинопольського Патр╕арха як координатора у знаходженн╕ консенсусу м╕ж Пом╕сними Церквами; ус╕х автокефальних Православних Церков. Без узгоджено╖ вол╕ вказаних трьох стор╕н надання автокефал╕╖ ╓ неможливим, Рос╕йська ПЦ встигла узгодити вс╕ аспекти, окр╕м техн╕чних, а саме протокольних питань, таких як порядок проходження п╕дпис╕в. В ╕ншому вс╕ були згодн╕.
Чому це не так:
- Окр╕м Московського патр╕архату, Рос╕йська ПЦ н╕ким ╕ н╕коли не визнавалася Церквою-Мат╕р’ю для Ки╖всько╖ православно╖ митропол╕╖ (нин╕ - православних юрисдикц╕й на теренах Укра╖ни).
- Вселенська патр╕арх╕я завжди виходила та виходить ╕з того факту, що ╓диною для Укра╖ни в╕д Хрещення Ки╖всько╖ Рус╕ у 988 р. до цього часу була та залиша╓ться Константинопольська Церква-Мати.
- Вселенським Патр╕архатом у Патр╕аршому ╕ Синодальному «Томос╕ про визнання Автокефал╕╖ Свято╖ Православно╖ Церкви у Польщ╕» в╕д 13.11.1924 п╕дтверджено порушення Москвою церковних канон╕в. А саме: «…в╕дчуження в╕д нашого Престолу Митропол╕╖ Ки╓ва й залежних в╕д не╖ Православних Церков Литви та Польщ╕, а р╕вно ж прилучення ╖х до Свято╖ Церкви Москви, з самого початку були зд╕йснен╕ зовс╕м не у згод╕ ╕з законними канон╕чними приписами. Також не дотримано того, про що було сп╕льно заявлено щодо повно╖ церковно╖ самодостатност╕ Ки╖вського митрополита, який носив титул екзарха Вселенського Престолу…».
- Вселенським Патр╕архатом у «Томос╕ про визнання Автокефал╕╖ Свято╖ Православно╖ Церкви у Польщ╕» ч╕тко визначена позиц╕я щодо права суверенних держав на автокефальну церкву: «Устр╕й церковних справ повинен сл╕дувати пол╕тичним ╕ публ╕чним прообразам» (канон 17 IV Вселенського Собору; канон 38 VI Вселенського Собору), … «Церковн╕ права, особливо стосовно меж, мають зм╕нюватися зг╕дно ╕з пол╕тичним та адм╕н╕стративним територ╕альним суверен╕тетом».
- Питання «щодо способу проголошення автокефал╕╖» було знято ╕з розгляду Всеправославного Собору (в╕дбувся у червн╕ 2016 р. на о.Крит) як конфл╕ктне ╕ таке, з якого не було досягнуто консенсусу саме через позиц╕ю Московсько╖ патр╕арх╕╖, яка разом ╕з Болгарською, Ант╕ох╕йською ╕ Грузинською православними Церквами фактично бойкотували Собор. П╕д час обговорення питання на Передсоборних нарадах, представники Московсько╖ патр╕арх╕╖ заперечували право Вселенського патр╕арха одноос╕бно надавати автокефал╕ю православним Церквам та запропонували передбачити процедури формування звернення в╕д Церкви, яка хоче отримати автокефал╕ю, та отримання в╕дпов╕дно╖ згоди. Вселенський патр╕арх вимушено погодився на ц╕ та деяк╕ ╕нш╕ «пропозиц╕╖» (наприклад, право п╕дпису, але не затвердження (!) Томосу вс╕ма предстоятелями Пом╕сних православних Церков тощо). Проте подальший розгляд ╕ винесення питання на Всеправославний Собор у 2016 р. було заблоковане ╕ унеможливлене виключно через позиц╕ю Москви.
- Константинопольський патр╕архат виходить ╕з того, що через не досягнення консенсусу ╕ не розгляд на Всеправославному Собор╕, право ╕ спос╕б надання автокефал╕╖ залиша╓ться незм╕нним. Тому вс╕ погоджен╕ компром╕си вважаються такими, що не були досягнутими через в╕дсутн╕сть остаточно╖ згоди.
- Через в╕дсутн╕сть конструктивно╖ позиц╕╖ (╕гнорування Святого ╕ Великого Собору Православно╖ Церкви) та наполягання на не принципових техн╕чних питаннях, що призвело до зупинки процесу погодження Церквами, Московська патр╕арх╕я фактично втратила можлив╕сть блокувати надання Вселенським патр╕архом автокефал╕╖ будь-як╕й Церкв╕, включно ╕з наданням Томосу Укра╖нськ╕й Православн╕й Церкв╕.
- П╕сля ус╕х заяв про не визнання напрацювань ╕ р╕шень Святого ╕ Великого Собору Православно╖ Церкви, нин╕шн╕ намагання Москви ╕нтерпретувати на свою користь результати Передсоборних нарад ╓ цин╕чними ╕ н╕кчемними.
Теза 5. Процес проголошення укра╖нсько╖ автокефал╕╖ ╕н╕ц╕йований не т╕льки без згоди к╕р╕архально╖ церкви – Рос╕йсько╖ ПЦ, але нав╕ть в обх╕д «канон╕чно╖» УПЦ МП. Зам╕сть цього, доля православ’я в Укра╖н╕ вир╕шу╓ться «розкольниками», державною владою ╕ депутатами укра╖нського Парламенту, багато з яких ╓ ун╕атами або представниками ╕нших рел╕г╕й ╕ конфес╕й. ╤ взагал╕, отримання Томосу може стати початком переходу православних укра╖нц╕в в ун╕ю.
Чому це не так:
- В УПЦ МП н╕коли не викликало сумн╕ву, що автокефал╕я повинна бути отримана/визнана. У листопад╕ 1991 р. у Ки╓во-Печерськ╕й Лавр╕ в╕дбувся Пом╕сний Собор УПЦ МП. У «Визначенн╕ Собору УПЦ з питання повно╖ самост╕йност╕ УПЦ» було сказано, що проголошення незалежност╕ Укра╖нсько╖ Держави вимага╓ в╕д Церкви нового статусу. ╤ таким статусом повинна бути повна самост╕йн╕сть ╕ незалежн╕сть, тобто автокефал╕я. Дарування автокефал╕╖ сприятиме укр╕пленню ╓дност╕ православ’я в Укра╖н╕, слугуватиме згуртуванню громадян ус╕х нац╕ональностей, як╕ проживають в Укра╖н╕, ╕ тим самим робитиме внесок в укр╕плення ╓дност╕ всього укра╖нського народу.
- Нав╕ть учасники скандального (скликаного ╕з порушенням д╕ючого Статуту УПЦ МП) Арх╕╓рейського Собору, який в╕дбувся у м.Харков╕ 27 травня 1992 р., у сво╓му лист╕ до тод╕шнього Президента Укра╖ни Л.Кравчука писали, що вони одностайно «схвалюють ╕ п╕дтримують устремл╕ння Укра╖нсько╖ православно╖ пастви до повно╖ незалежност╕», ╕ зд╕йснять ус╕ заходи, щоб вир╕шити «це житт╓ве питання нашо╖ Церкви».
- Глава «канон╕чно╖» УПЦ МП митрополит Ки╖вський ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни Онуфр╕й на зустр╕ч╕ з президентом Укра╖ни 18 кв╕тня 2018 р. був в повн╕й м╕р╕ по╕нформований про можлив╕сть та умови надання автокефал╕╖ Православн╕й Церкв╕ в Укра╖н╕.
- УПЦ МП та ╖╖ ╕╓рархи мають беззаперечне право в╕льного вибору – брати участь у створенн╕ Укра╖нсько╖ Пом╕сно╖ ПЦ поряд ╕з представниками ╕нших православних юрисдикц╕й, чи зберегти адм╕н╕стративну ╓дн╕сть та перебувати у склад╕ Московського патр╕архату.
- Президент Укра╖ни ╕ Парламент д╕ють у сувор╕й в╕дпов╕дност╕ до Конституц╕╖ Укра╖ни та ЗУ «Про свободу сов╕ст╕ та рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖», зокрема ст.5 вказаного Закону, зг╕дно з якою, «…в Укра╖н╕ зд╕йснення державно╖ пол╕тики щодо рел╕г╕╖ ╕ церкви належить виключно до в╕дання Укра╖ни…».
- Претенз╕╖ Рос╕йсько╖ ПЦ та ╖╖ частини в Укра╖н╕ – УПЦ МП, про необх╕дн╕сть погодження державними органами ╕з ними д╕й, ╓ спробою створення для себе прив╕лейованого становища. А це ╓ порушенням положень ст. 5 ЗУ «Про свободу сов╕ст╕ та рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖», зг╕дно з якою «ус╕ рел╕г╕╖, в╕роспов╕дання та рел╕г╕йн╕ орган╕зац╕╖ ╓ р╕вними перед законом».
- П╕дтримка в╕рними УГКЦ прагнення православно╖ сп╕льноти до визнання автокефал╕╖ Православно╖ Церкви в Укра╖н╕ – це св╕дчення як християнського ставлення до представник╕в ╕ншо╖ конфес╕╖, так ╕ ╓ проявом державницько╖ позиц╕╖ громадян Укра╖ни, як╕ дбають про нац╕ональну безпеку сво╓╖ кра╖ни (експерти стверджують, що питання Пом╕сност╕ в Укра╖н╕ – це не лише рел╕г╕йне питання, але й важливий аспект нац╕онально╖ безпеки).
- Закид щодо дом╕нування «ун╕ат╕в» у парламент╕ Укра╖ни ╓ суто пропагандистським штампом та розрахований на промосковськ╕ радикально ор╕╓нтован╕ пол╕тичн╕ ╕ рел╕г╕йн╕ кола. За аналог╕╓ю з цим, можна заперечити право уряду Польщ╕ у 1924 р. (який фактично на 100% був римо-католицьким) на звернення до Вселенського Патр╕арха про автокефал╕ю Польсько╖ православно╖ Церкви та, як насл╕док, чинн╕сть Томосу про ╖╖ автокефал╕ю.
- Прив’язувати отримання Томосу про автокефал╕ю ╕з переходом в ун╕ю – це повн╕стю ╕гнорувати всю ╕стор╕ю й ф╕лософ╕ю розвитку Вселенського православ'я. За ц╕╓ю лог╕кою, вс╕ Пом╕сн╕ православн╕ Церкви, як╕ нин╕ входять у православний диптих (список Церков) – ун╕атськ╕. Але серед цих Церков ╓ й Московський патр╕архат.
Олександр Саган, рел╕г╕╓знавець
https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2018 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20135

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков