Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3242)
З потоку життя (6478)
Душі криниця (3520)
Українці мої... (1466)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХЛ╤БНИЙ СПАС
29 серпня — свято Перенесення Нерукотворного Образа Господа нашого ╤суса Христа з Едеси до...


Михайло ЖАЙВОРОН: РУЙНАЦ╤Я СТ╤Н
Нещодавно цю реценз╕ю, щоправда, дещо у скороченому вигляд╕ опубл╕кувала гезета...


25 ВАЖЛИВИХ ФАКТ╤В ПРО УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР
╤стор╕я укра╖нського прапора в╕ддзеркалю╓ всю ╕стор╕ю Укра╖нсько╖ державност╕ – з прадавн╕х...


ПРОВОДИ Л╤ТА У СВЯТО МАКОВ╤Я
У народ╕ цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса ╕ Спаса на вод╕. З нього...


ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ: «М╤Й КРИМ»
У мереж╕ з’явився в╕деоф╕льм про виставку «М╕й Крим» О. Муратова. Переглянути...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 22.06.2018
КАЛИНА ПОНАД ПОЛИННИМ ШЛЯХОМ

Нотатки про нов╕ поез╕╖ ╢ви Пономаренко

Дв╕ нов╕ зб╕рки в╕рш╕в представила читачам кримська поетеса з Армянська, член НСПУ з 2006 року ╢ва Пономаренко – «Калинова г╕лочка народу» та «Впаде роса на сухов╕╖». Варто зазначити, що ц╕ дв╕ книжечки пом╕тно в╕др╕зняються в╕д багатьох попередн╕х ╕ тематично, ╕ емоц╕йно, ╕ образно, прим╕ром, таких, як «Моза╖ка життя» (2001), «Журавлиний сп╕в» (2005), «Сво╖ слова не стала сповивать» (2011), «Сп╕в, що зринав у голуб╕й блакит╕» (2011). Х╕ба що тональн╕сть ╖х сп╕впада╓ з поез╕ями зб╕рки «Заграй, соп╕лочко!», яка також була опубл╕кована в 2017 роц╕, що виявився досить пл╕дним для авторки.
╤ цьому ╓ просте пояснення, що грунту╓ться не лише на пол╕тичних перипет╕ях, як╕ в╕дбулися з Кримом навесн╕ 2014 року, а й на особистих переживаннях. Ними й д╕литься поетеса. Вона виростила трьох доньок ╕ сина, ма╓ п’ят╕рко онук╕в та онучку ╕ нав╕ть двох правнук╕в. «Ось т╕льки розд╕лила нас доля так, що дв╕ дочки, тро╓ онук╕в, онучка та правнуки живуть на Дн╕пропетровщин╕, а старша дочка з двома синами та м╕й молодший син, якому зараз 25 рок╕в, залишились у Криму, - б╕дка╓ться вона. – ╤ розрива╓ться тепер мо╓ серце в╕д тяжких дум: що то з ними вс╕ма буде?» Часом б╕ль та розпач не дають з╕мкнути пов╕ки ╕ виливаються у поетичн╕ строфи.
До реч╕, така незавидна доля не т╕льки у ╢ви Пономаренко, а й багатьох кримчан. ╤ краю цьому не видно. Тож якщо прост╕ люди здатн╕ нар╕кати на ц╕ негаразди у сво╓му кол╕ або ж, як мовиться, «на кухн╕», то у авторки ╓ слово, в яке вона може вт╕лювати сво╖ роздуми та убол╕вання.
Часто вона використову╓ образ калини, як уособлення не лише Укра╖ни, а й себе особисто на житт╓вому шляху, ╕нколи полинно г╕ркому, спекотному, в╕тряному. Як лишень ╕ вижива╓ та калинонька? А так, як б╕льш╕сть укра╖нц╕в. Авторка у власному еп╕граф╕ до зб╕рки «Калинова г╕лочка народу» з оптим╕змом пише:
«Я горда тим, що укра╖нка зроду.
╤, щоб там не судилося мен╕,
Я, калинова г╕лочка народу,
Н╕коли не схилюся у борн╕!
А як зламають, кинуть на поталу,
То я червоним гроном упаду.
Пташок малих покличу ╕ помалу
Знов на весн╕ на луз╕ проросту».
У багатьох в╕ршах вона заклика╓ не коритися бурям, мужньо долати труднощ╕, в╕дстоювати сво╖ права на ╕стину, на р╕дну мову та культуру. Т╕льки так можна досягти омр╕яних усп╕х╕в. Зрозум╕ло, ╖╖ калина потребу╓ чимало вологи та турботи. ╤ тут на повний зр╕ст поста╓ у ╖╖ в╕ршах проблема, що нин╕ хвилю╓ кожного кримчанина. На погляд авторки, порятунок калини, як ╕ всього кримського с╕льського господарства, ╕ нав╕ть промисловост╕, - у в╕дновленн╕ постачання дн╕провсько╖ води П╕вн╕чно-Кримським каналом, що протягнувся б╕льше н╕ж на триста к╕лометр╕в теренами п╕вострова аж до Керч╕. Ось як вона пише про це у в╕рш╕ «Хрущовський» парк» (така м╕сцева назва парку, посадженого на честь першо╖ подач╕ води, на перехрест╕ П╕вн╕чно-Кримського каналу ╕ Турецького валу):
«Важко тут виживати й калин╕,
Та весною вона розкв╕та
╤ дару╓ нам грона карм╕нн╕,
Як настане пора золота.
Ясени, горобини, топол╕
Бачать в снах прохолодн╕ луги…»
Про це снять ╕ багато мешканц╕в Криму. Та й зрозум╕ло – адже цьогор╕ч неймов╕рна посуха змусила оголосити надзвичайний стан у степових районах. Окр╕м того, через нестачу води виникли велик╕ проблеми у компан╕╖ «Титан», у як╕й протягом 35 л╕т працювала ╢ва Пономаренко. Це означа╓, що труд╕вники не отримають бажан╕ прибутки ╕, як насл╕док, зарплату. Б╕льш того, неурожай може спричинити ймов╕рне здорожчання продукт╕в. Тим паче, що р╕зко зросла варт╕сть паливно-мастильних матер╕ал╕в.
Як мовиться, без води н╕ туди, н╕ сюди. Поетеса, висловлюючи настро╖ земляк╕в, з сумом констату╓ у низц╕ в╕рш╕в: «Прог╕ркл╕ сух╕ полини у степах, Де трави були оксамитн╕. Тепер вже н╕де не гн╕здиться тут птах – Не хоче в безводдя лет╕ти». А було ж: «Вкра╖на дн╕провськ╕╖ води В Крим слала сюди щовесни». Безрад╕сна картина змальована поетесою у в╕рш╕ «Вже плаче й коник»:
«В Криму не було м╕сця лиху,
Як води Дн╕про присилав.
Тут веселка – ус╕м на вт╕ху –
Коромисло спускала в канал…
…Не хлюпоче вода у каналах,
Плаче коник у спраглих садках.
Та не б’╓ з нас н╕хто вже на сполох,
Душ╕ в нас, як степи, в будяках».
╤ така згорьован╕сть у багатьох поез╕ях зб╕рки ╢ви Пономаренко, висловлена в р╕зних образах: «Вже ласт╕вок нема в нас друге л╕то, ╤ гуси-лебед╕ до Криму не летять», «В степу шелестить лиш полин-полиночок, Бо т╕льки йому ще хвата╓ води. Калина всм╕ха╓ться лише з сорочок, Як╕ вишивали в роки молод╕», «Й тепер калинонька цв╕ла, Та вл╕тку ягода всиха╓. Й калина журиться сама, що д╕точок соб╕ не ма╓», «Чорнобривц╕ сохнуть б╕ля хати, Сохне у садочку резеда»…
Ця ж дуже актуальна тема пронизу╓ ╕ чимало в╕рш╕в у ╕нш╕й зб╕рц╕ – «Впаде роса на сухов╕╖». Вже у заголовку – мр╕я про кв╕туючий Крим, який ще донедавна називали кра╓м сад╕в та виноградник╕в, м╕жнародною оздоровницею. «Дн╕провською ц╕лющою водою Я хочу напо╖ть сво╖ слова», - каже поетеса. ╥й хочеться добром та миром оросити цю землю, що за багато рок╕в стала ╖╖ другою батьк╕вщиною ╕ як╕й вона в╕ддала чимало сил ╕ душевно╖ наснаги. «╤ яка ж мен╕ до болю мила Ця земля, де мр╕╖ вс╕ мо╖ Народились та знялись на крила», - д╕литься авторка. В╕дчува╓ться ╖╖ непереборне бажання зц╕лити п╕востр╕в, напо╖ти його водами Дн╕пра – щоб в╕н кв╕тнув ╕ плодоносив. Про це вона щиро говорить у в╕ршах «Русалкам Дн╕провим», «Грала доля на калинов╕й соп╕лц╕», «Не сп╕ва╓ в саду соловейко», «З Сивашу в╕ють в╕три» тощо. А в поез╕╖ «Зацв╕ти, калино!» ╢ва Пономаренко, як молитву, виголошу╓: «Зацв╕ти, калино, людям вс╕м на диво! Може, прилетять ще у Крим журавл╕». Вона в╕рить, що так ╕ буде. Про це говорить у в╕рш╕-зверненн╕ «До земляк╕в»:
«З мого згорьованого серця
Колись калина проросте.
Але тод╕, коли в╕дерце
Води хтось в спеку принесе.
Ви щедр╕, добр╕ – я це знаю –
Мо╖ сердечн╕ земляки!
Тож принес╕ть ╕з мого краю
Ще й вузлик р╕дно╖ земл╕.
Посипте п╕д оту калину,
Що з мого серця проросте.
╥╖ плекайте, мов дитину.
╤ буде дяка вам за те
В╕д Бога, що вс╕м св╕том править –
В╕н теж в б╕д╕ вас не зоставить!»
Як бачимо на прикладах багатьох в╕рш╕в, поетесу не полиша╓ над╕я, що калина в╕дродиться на кримськ╕й земл╕ ╕ щедро радуватиме земляк╕в сво╖м пишним кв╕том та запашними плодами. Та й шлях проляже не серед чортополох╕в, а пом╕ж зелених нив та сад╕в.
В╕ктор СТУС,
письменник, журнал╕ст
 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20114

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков