Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОВОДИ Л╤ТА У СВЯТО МАКОВ╤Я
У народ╕ цей день отримав назви Першого Спаса, Медового Спаса ╕ Спаса на вод╕. З нього...


ОЛЕКСАНДР МУРАТОВ: «М╤Й КРИМ»
У мереж╕ з’явився в╕деоф╕льм про виставку «М╕й Крим» О. Муратова. Переглянути...


КОЛИМСЬК╤ Д╤ВЧАТКА
Поема-рекв╕╓м Дмитра Шупти «Колимськ╕ д╕вчатка» уже ма╓ к╕лька видань. Перше з них...


ЩОБ Н╤КОЛИ НЕ ГОЛОСИЛА ТИША
Кримська письменниця, член НСПУ Галина Литовченко нещодавно у в╕нницькому видавництв╕...


ПРАЦЬОВИТИЙ ДУМ: ПОВЕРНУТИ ╤РИНУ МАЦЕНКО ЧИТАЧАМ
Ск╕льки мусить зробити людина, аби чогось важити, аби про не╖ пам’ятали?




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 22.06.2018
╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)

(Продовження. Початок у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» №23-24)

АЛЛА ОСАДЧА - ГОЛОВА ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ»
(1995-2001)

Перш╕ 4 роки Незалежност╕ про «Просв╕ту» в Феодос╕╖ майже н╕хто н╕чого не знав. Потр╕бно було знайти так╕ форми роботи, щоб в м╕ст╕ згадали, що ╓ така нац╕я — укра╖нц╕.
В перш╕ роки Незалежност╕ м╕ськвиконком Феодос╕╖ виступив з ╕н╕ц╕ативою створення клубу нац╕онального ╓днання, який би об'╓днував нац╕ональн╕ товариства, що вже почали створюватись для орган╕зац╕╖ культурно-просв╕тницько╖ роботи серед представник╕в р╕зних народ╕в.
Оск╕льки укра╖нц╕ — титульна нац╕я в Укра╖н╕, створення товариства укра╖нц╕в ми вважали недоречним, а тому нац╕ональн╕ ╕нтереси укра╖нц╕в Криму представляла фактично саме «Просв╕та». Голову Феодос╕йсько╖ «Просв╕ти» А. М. Осадчу запрошували на сво╖ свята нац╕ональн╕ общини кримських татар, кара╖м╕в, грек╕в, ╓вре╖в, болгар. Запрошували, як представницю укра╖нського народу, а не т╕льки як голову товариства «Просв╕та».
Але то вже було п╕зн╕ше, тод╕, коли про нас заговорили в м╕ст╕. А для цього, налагодивши контакти з прац╕вниками рад╕о Феодос╕╖, де спочатку головним редактором була Л╕д╕я Скидан, а п╕зн╕ше ╕ донин╕ (до 2014 року) — Василь ╤ванович ╢жов ╕ журнал╕ст ╤рина Комарова, з в╕дд╕лом культури м╕ськвиконкому (Тамара Олександр╕вна Стеблюк), ми почали заявляти про себе. Орган╕зовували л╕тературно-музичн╕ вечори, присвячен╕ видатним особистостям укра╖нського народу, ╕ в першу чергу — нашому ген╕ю ╕ пророку Тарасу Григоровичу Шевченку.
Щороку – свято з концертом, з виставкою укра╖нсько╖ вишивки в день народження Шевченка 9 березня, а то ╕ 22 травня — в день перезахоронення його на укра╖нськ╕й земл╕. В╕дзначили 140-р╕ччя з дня народження ╤вана Франка. Говорили й про Богдана Хмельницького, спонукали кер╕вник╕в м╕ста влаштовувати свято на честь Незалежност╕ Укра╖ни.
На жаль, феодос╕йська м╕ська влада, кер╕вники яко╖ все ще служили парт╕╖ комун╕ст╕в, не т╕льки не сприяла наш╕й робот╕, а ще й гальмувала ╖╖. Приведу тут текст мого листа до редакц╕╖ газети «Кримська св╕тлиця», яка вс╕ роки Незалежност╕ Укра╖ни боролась за справд╕ укра╖нський Крим:

ПРО В╤ДЗНАЧЕННЯ П’ЯТИР╤ЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤ УКРА╥НИ В ФЕОДОС╤╥
24 серпня 1996 року укра╖нський народ – громадяни Укра╖ни вс╕х нац╕ональностей святкували п’яту р╕чницю Незалежност╕ нашо╖ держави.
Як же пройшло це свято у Феодос╕╖?
Ще задовго до свята, ╕ нав╕ть до розпорядження Президента Укра╖ни Л.Кучми про урочисте в╕дзначення Дня Незалежност╕, ми, члени Феодос╕йсько╖ «Просв╕ти» Осадча А.М. ╕ Хижняк Г.╤. побували у заступника голови Феодос╕йського м╕ськвиконкому Т.С. ╢жово╖. Нагадали ╖й про свято, що наближа╓ться, ╕ запропонували готуватись до нього разом. Нам пооб╕цяли, що обов’язково член╕в «Просв╕ти» включать в ком╕с╕ю зп╕дготовки й проведення свята, але запрошення на зас╕дання ц╕╓╖ ком╕с╕╖ ми не отримали, хоча к╕лька раз╕в пробували потрапити на прийом до ╢жово╖ з цього питання.
В перш╕ роки Незалежност╕ ми, «Просв╕та», брали на себе п╕дготовку ╕ проведення урочистих збор╕в 24 серпня, але п╕сля розпорядження Президента надали ╕н╕ц╕ативу м╕сцев╕й влад╕. ╤ все ж ми не лишились осторонь: п╕дготували виставку укра╖нсько╖ вишивки, плет╕ння, рукод╕лля, розм╕стивши ╖╖ у фой╓ Будинку оф╕цер╕в, де проводились урочист╕ збори. Тому ╕ прийшли сюди за п╕втори години до початку урочистостей й побачили, як п╕д кер╕вництвом зав╕дуючо╖ в╕дд╕лом культури виконкому Стеблюк Тамари Олександр╕вни роб╕тники Будинку оф╕цер╕в готували сцену.
На жаль, зразу стало ясно, що розпорядження Президента Укра╖ни про державну символ╕ку не викону╓ться. На сцен╕ прикр╕пили якийсь старенький ╕ убогий синьо-жовтий прапор, а п╕д ним маленький шматок паперу з написаною цифрою «5» в поганенько намальованому в╕ночку н╕бито лаврового листя, витягнутого з борщу. Н╕ сл╕в в╕тання, н╕, головне, Герба Укра╖ни на сцен╕ не було. Герб був, в╕н стояв за кул╕сами, але товариш ╢жова не дозволяла нам, членам «Просв╕ти», винести його на сцену, хоч ми й наполягали. ╤ Стеблюк, ╕ ╢жова були непохитн╕.
- Какой герб? У нас нет герба.
– Так ось же в╕н сто╖ть!
- А, трезубец. Это не герб. Вы что, не читали Конституцию Украины? Герб должен быть утвержден Верховной Радой.
Очевидно, м╕ська влада Феодос╕╖ впевнена, що герб, який м╕стить в соб╕ «трезубец», Верховна Рада не затвердить.
Так ╕ святкували ми День Незалежност╕ без Герба Укра╖ни. Не виконувався ╕ Г╕мн на музику Вербицького, затверджений Верховною Радою. Не було н╕ презид╕╖, н╕ допов╕д╕, ╕ причина, очевидно, не в тому, що хот╕лося в╕д╕йти в╕д традиц╕йних форм проведення свят, а в тому, що кер╕вники Феодос╕╖ – комун╕сти ╢. Костюк, Т. ╢жова та ╕нш╕ не можуть с╕сти на сцен╕ п╕д прапор ╕ Герб держави, як╕й вони присягнули в╕рно служити ╕ в╕д яко╖ отримують зарплату (нав╕ть якщо ╕ з затримкою).
Ну, а що ж було?
Була л╕тературно-музична композиц╕я, яку провела Л. Краюшк╕на (на жаль, все – рос╕йською мовою).
Були виступи голови м╕ськвиконкому ╢. Костюка, голови «Просв╕ти А. Осадчо╖, представник╕в в╕йськових формувань укра╖нських ╕ рос╕йського морського флоту та ╕нших.
Був хороший концерт, учасники якого показали високий клас виконання: це –╕ заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни, який чудово викону╓ укра╖нськ╕ п╕сн╕, Тимоф╕й Тимоф╕йович Копиленко, ╕ фортеп╕анний дует Натал╕ та ╤горя Шоренк╕в з музикою Брамса ╕ Л╕ста, та ╕нш╕.
╤ все ж це мав бути не просто святковий концерт, а урочистий веч╕р, ╕ в╕дсутн╕сть на ньому державно╖ символ╕ки прикро образила нас, укра╖нц╕в.
Голова Феодос╕йсько╖ «Просв╕ти» А. Осадча.
25 серпня 1996 року
***
Феодос╕йська «Просв╕та досить часто орган╕зовувала вечори, присвячен╕ видатним нац╕ональним особистостям укра╖нського народу. Ось що написала м╕сцева газета «Победа» про одне з таких свят.
В╤ДЗНАЧИЛИ ЮВ╤ЛЕЙ ╤ВАНА ФРАНКА
140-р╕ччя з дня народження видатного укра╖нського письменника, поета, ф╕лософа, публ╕циста, л╕тературного критика ╤вана Яковича Франка в╕дзначили недавно в великому зал╕ Будинку оф╕цер╕в флоту Феодос╕╖. ╤н╕ц╕аторами проведення свята були феодос╕йська орган╕зац╕я Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» ╕мен╕ Т.Г. Шевченка ╕ вокальний ансамбль «Ятрань» п╕д кер╕вництвом заслуженого прац╕вника культури Укра╖ни Тимоф╕я Тимоф╕йовича Копиленка. З невелико╖, але зм╕стовно╖ допов╕д╕ члена "Просв╕ти", феодос╕йського поета Миколи Осацького слухач╕ ознайомилися з ц╕кавими стор╕нками життя ╕ творчост╕ ╤вана Яковича Франка.
Голова м╕сько╖ орган╕зац╕╖ "Просв╕та" А. Осадча прекрасно прочитала в╕рш поета "Каменяр╕", а дал╕ в╕дбувся великий концерт хорового колективу "Ятрань". Близько тридцяти укра╖нських п╕сень виконали хор ╕ сол╕стки В. Воронцова, Зенов╕я Сава, Людм╕ла Чугунова, Ольга Бухарцева. Як завжди тепло приймали глядач╕ юну сол╕стку Оленочку Федорову.
Та справжньою перлиною концерту стала п╕сня "Ой ти, д╕вчино, з гор╕ха зерня" на слова ╤вана Франка у виконанн╕ кер╕вника ансамблю Т. Копиленка. Тимоф╕й Тимоф╕йович прин╕с на концерт безц╕нну рел╕кв╕ю - ноти ц╕╓╖ п╕сн╕, як╕ йому подарував у 1960 роц╕ автор - композитор А. Кос-Анатольський. Т. Копиленко був другим виконавцем ц╕╓╖ п╕сн╕ ╕ нав╕ть записав ╖╖ для к╕ноф╕льму "П╕сн╕ моря". Вс╕, хто побував на концерт╕, ще раз переконались, як╕ л╕ричн╕ ╕ мелод╕йн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕, отримали заряд бадьорост╕ ╕ хорошого настрою.
Товариство "Просв╕та" вдячне вс╕м учасникам концерту за подаровану рад╕сть.
Л. Журавська

ВШАНОВУ╢МО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА  
Дуже ц╕кавим ╕ актуальним був Шевченк╕вський веч╕р в картинн╕й галере╖ художника ╤. Айвазовського.
В той час точилася в╕йна в Чечн╕. Виступаючи з допов╕ддю про Тараса Шевченка, Микола ╤ванович Осацький, член нашо╖ «Просв╕ти», пор╕вняв ставлення до багатостраждальних народ╕в Кавказу Шевченка ╕ Пушк╕на. Шевченкове - «Бор╕теся — поборете, вам Бог помага╓!», ╕ шов╕н╕стичне Пушк╕нське – «Смирись, Кавказ: идет Ермолов».
На цьому свят╕ в╕рш╕ Т. Шевченка читав не т╕льки М. Осацький (а в╕н прочитав всю поему «Кавказ»), а й учн╕ школи–колег╕уму «Ар╕адна» - першо╖ приватно╖ укра╖нсько╖ школи в сх╕дному Криму.
Впевнена, запам’ятався рад╕ослухачам ╕ виступ в передач╕ рад╕о Феодос╕╖ учн╕в 3-го класу укра╖нсько╖ школи №20 ╕мен╕ Олени Тел╕ги, орган╕зований А. М. Осадчою. Запрошен╕ на передачу д╕ти не т╕льки читали в╕рш╕ Т. Шевченка в день його народження, а й розпов╕ли про свою школу чудовою укра╖нською мовою. Я збер╕гаю ауд╕озапис ц╕╓╖ рад╕опередач╕. Можливо, деяк╕ записи згодом долучу до сво╖х спогад╕в.
Так╕ свята, що проводились досить часто, виступи по феодос╕йському рад╕о член╕в «Просв╕ти», наш╕ публ╕кац╕╖ в газетах, боротьба за укра╖нську мову ╕ укра╖нську школу зробили наше товариство в╕домим ╕ авторитетним в м╕ст╕. Кер╕вники м╕ста почали запрошувати нас на урочистост╕ на честь Дня Незалежност╕, надавали слово голов╕ «Просв╕ти» на таких заходах.
Р╕зн╕ орган╕зац╕╖ запрошували нас виступити перед ╖хн╕ми прац╕вниками з матер╕алами про укра╖нську символ╕ку, про культурн╕ звича╖ нашого народу.
Пригадую таке запрошення в╕д командування укра╖нсько╖ в╕йськово╖ частини в Феодос╕╖. Проводився сем╕нар оф╕цер╕в-виховник╕в, як╕ прийшли взам╕н колишн╕х зампол╕т╕в. Наша арм╕я наст╕льки була не готова стати д╕йсно укра╖нською, не мала кадр╕в, як╕ знали б укра╖нську ╕стор╕ю, саме укра╖нську, а не ту, яку вони вивчали колись в школах ╕ в╕йськових училищах ╕ нав╕ть в академ╕ях, що н╕хто з них н╕чого не знав н╕ про нашу нац╕ональну символ╕ку, н╕ про д╕яч╕в саме укра╖нсько╖ культури. Тому й звертались до нас, до «Просв╕ти». На згаданий сем╕нар я запросила вчительку укра╖нсько╖ мови Галину Гаврил╕вну Корольову, яка змогла ц╕каво розпов╕сти ╕ про культуру нашого народу, ╕ про нашого пророка Тараса Шевченка.
Ще пригадую сво╖ виступи перед прац╕вниками Феодос╕йсько╖ авто╕нспекц╕╖, прац╕вниками морського порту. Кер╕вники цих орган╕зац╕й запросили мене провести бес╕ду чи лекц╕ю про укра╖нську нац╕ональну символ╕ку: прапор, герб, Г╕мн.
Та найчаст╕ше я виступала перед р╕зними аудитор╕ями з бес╕дою на дуже актуальну тему, актуальну не т╕льки для Криму, а й для вс╕╓╖ Укра╖ни – роль мови у становленн╕, а точн╕ше треба б сказати, в утвердженн╕, держави.
Ц╕ бес╕ди я завжди проводила укра╖нською мовою. ╤ як прикро, нав╕ть боляче було чути: «А почему на украинском?», ╕ пояснювати оф╕церам саме укра╖нсько╖ арм╕╖, чому.
 
РАД╤ОПРОГРАМА «СТРУМОК»
Ще коли головою «Просв╕ти» була Зоя Михайл╕вна Багатова, вона зум╕ла добитись вид╕лення Феодос╕йськ╕й «Просв╕т╕» на м╕ському рад╕о 20 хвилин щотижня для наших передач.
П╕сля тривалих роздум╕в ми назвали нашу передачу «Струмок», знайшли серед просв╕тян ведучого — Олександра Георг╕╓вича Альох╕на, ╕ кожного в╕вторка по проводовому рад╕о Феодос╕╖, тобто по перш╕й програм╕ рад╕о, з 19 год. 40 хв. звучали мелод╕я п╕сн╕ «Червона калина» ╕ голос нашого ведучого, який розпов╕дав про звича╖ нашого народу, про укра╖нськ╕ свята, видатн╕ ╕сторичн╕ под╕╖, ╕стор╕ю Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖, про перш╕ кроки укра╖нських клас╕в в рос╕йськ╕й школ╕ №7.
Передача «Струмок» виходила в еф╕р з кв╕тня 1995 до листопада 1997 року. За цей час в╕дбулося 78 передач, а наш ведучий — Олександр Альох╕н, який виступав п╕д псевдон╕мом Давиденко, став справжн╕м рад╕ожурнал╕стом, а згодом став ╕н╕ц╕атором створення на завод╕ «Море» в Приморському заводського рад╕овузла. Рад╕опрограма «Пеленг» з ведучим — нашим просв╕тянином Альох╕ним — щотижня розпов╕дала про роботу заводу, який будував корабл╕ на пов╕тряних крилах, про кращих людей заводу, про р╕дне селище Приморське, про вибори до м╕сцевих рад, в╕тав прац╕вник╕в заводу з╕ святами. Рад╕опрограма «Пеленг» про╕снувала в╕с╕м рок╕в.

З ╤СТОР╤╥ ФЕОДОС╤╥ ╤ КРИМУ
Феодос╕я — невеличке пров╕нц╕йне м╕стечко, ╕стор╕я якого, проте, нал╕чу╓ два з половиною тисячол╕ття, а к╕льк╕сть населення разом ╕з селищами м╕ського типу Приморське, Орджон╕к╕дзе, Коктебель та довколишн╕ми селами - близько 100 тисяч.
Знаменита Феодос╕я сво╖ми земляками: тут народився, жив ╕ творив ген╕альний художник-марин╕ст ╤ван Айвазовський, який дуже багато зробив для р╕дного м╕ста, а головне – подарував м╕сту картинну галерею разом ╕з сво╖ми полотнами, проф╕нансував буд╕вництво зал╕зниц╕ ╕ нав╕ть водогону ╕з свого ма╓тку в Субашах. Цей водог╕н ╕сну╓ ╕ понин╕ ╕ пода╓ в будинки, де в╕н д╕╓, чудову, чисту, як сльоза, воду.
В Коктебел╕ поблизу Феодос╕╖ жив ╕ творив Максим╕л╕ан Волошин — художник, поет, мистецтвознавець, будинок якого радо приймав всю мистецьку ел╕ту Рос╕╖ в 20-30 роки двадцятого стол╕ття.
У Феодос╕╖ якийсь час жив ╕ працював в╕домий письменник-романтик Олександр Гр╕н, в будиночку якого ма╓мо при╓мний музей—куточок придумано╖ Гр╕ном Гр╕нланд╕╖.
Жила ╕ працювала в нас ╕ скульптор Мух╕на. ╥╖ скульптурна композиц╕я «Роб╕тник ╕ селянка» дуже в╕дома. ╥╖ зображення ╓ традиц╕йною заставкою ф╕льм╕в к╕ностуд╕╖ «Мосф╕льм». Фасад будиночка, в якому жила В╕ра Мух╕на, «вписаний» в п’ятиповерх╕вку на вулиц╕ Федька,1.
Часто бували ╕ подовгу жили в нашому м╕ст╕ сестри Цв╓та╓ви, ╕нш╕ видатн╕ люди того часу - видатна оперна сп╕вачка Обухова, письменник Вереса╓в ╕ багато ╕нших. Здавалося, культурне життя мало б вирувати, та в м╕ст╕ так ╕ не побудували театру н╕ тод╕, н╕ тепер.
До розпаду СРСР в Феодос╕╖ не було жодного вищого навчального закладу, а тому мало людей, як╕ могли б працювати на нив╕ просв╕ти, а т╕, як╕ й могли б, на жаль, не в╕дчувають себе укра╖нцями, патр╕отами Укра╖ни, не можуть рад╕ти ╖╖ усп╕хам чи бол╕ти душею через як╕сь негаразди. Зв╕сно, причина не в тому, що не було вуз╕в, вона значно глибша ╕ серйозн╕ша.
200 рок╕в (нав╕ть не 200, а 170) перебування Криму в склад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ нанесли непоправно╖ шкоди культурному розвитков╕ Криму. Кор╕нний народ Криму — кримськ╕ татари зазнавали пост╕йних утиск╕в. Трич╕ знищувалось все, що стол╕ттями створював цей народ: ╕стор╕я, л╕тература, сама письмен╕сть. Недаремно про б╕ди, як╕ принесла Рос╕я Криму, Максим╕л╕ан Волошин писав так:
 Здесь, в этих складках моря и земли,
 людских культур не просыхала плесень —
 Простор столетий был для жизни тесен,
 Покамест мы — Россия - не пришли.
 За полтораста лет — с Екатерины —
 Мы вытоптали мусульманський рай,
 Свели леса, размыкали руины,
 Расхитили и разорили край.
 Осиротелые зияют сакли,
 По скатам выкорчеваны сады.
 Народ ушел. Источники иссякли.
 Нет в море рыб. В фонтанах нет воды.
 М. Волошин. Дом поэта. 1926.
Та й цього мало. Радянська влада продовжила руйн╕вну д╕яльн╕сть Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ щодо народ╕в Криму. ╤ не т╕льки проти кримських татар, а й проти кара╖м╕в, кримчак╕в, грек╕в, болгар, н╕мц╕в та ╕нших народ╕в, як╕ населяли Крим стол╕ттями чи нав╕ть тисячол╕ттями. Скориставшись Другою св╕товою в╕йною, влада, яка так голосно декларувала св╕й ╕нтернац╕онал╕зм, вислала з Криму в р╕зн╕ куточки «необ’ятной род╕ни» вс╕ народи, як╕ цю землю населяли споконв╕ку, одних звинувативши в «зрад╕» ╕ «пособн╕честв╕» фашистам (це — кримських татар), а ╕нших — «п╕д шумок», без пояснення причин.
А в спорожн╕л╕ кримськ╕ села почали завозити рос╕йських селян, а вже ╕нш╕ верстви населення й сам╕ за╖хали. Та й наш╕ р╕дн╕ яничари не забарилися, так Крим став «рос╕йськомовним». Правда, рос╕йськ╕ селяни не змогли пристосуватися до незвичного кл╕мату, до безводдя, почали повертатись додому або в сприятлив╕ для життя п╕вн╕чн╕ш╕ райони Укра╖ни. Це змусило ЦК ВКП(б) прийняти р╕шення про передачу Кримсько╖ област╕ до складу Укра╖нсько╖ РСР.
Крим став одн╕╓ю з областей Укра╖ни, проте мова тут насаджувалась рос╕йська. Укра╖нськ╕ селяни ╕з зах╕дних областей Укра╖ни, яких вербували в Крим, залякан╕ репрес╕ями ще 1939 р., пот╕м 1945-46 рр. ╕ колектив╕зац╕╓ю 1948 року, яка супроводжувалась вивезенням у Сиб╕р тих, хто не хот╕в йти в колгосп, пок╕рно в╕ддавали сво╖х д╕тей в рос╕йськомовн╕ школи, не вимагаючи для них права навчатись р╕дною мовою.
Подекуди укра╖нська мова вивчалась, як предмет, як ╕ноземна, а в Севастопол╕, наприклад, нав╕ть як ╕ноземна не вивчалась. Якийсь час в С╕мферопол╕ працювала укра╖нська школа-╕нтернат, в як╕й могли навчатися р╕дною укра╖нською мовою д╕ти св╕домих укра╖нц╕в, як╕ не боялись, що за це ╖х звинуватять в укра╖нському буржуазному нац╕онал╕зм╕ та вишлють в так╕ райони, де й батьки ту мову забудуть… Та ще до проголошення Укра╖ни незалежною ╕нтернат перестав ╕снувати.
Крим методично ╕ планом╕рно русиф╕кувався, щоб легше було виправити "помилку" М. Хрущова про передачу Кримсько╖ област╕ до складу Укра╖ни, щоб повернути його Рос╕╖. ╤ ця загроза ╕сну╓ ╕ зараз.
***
Доповнено 4.10.2016 р.
На жаль, тут я виявилась пророком: в лютому 2014 року Рос╕я знову анексувала, а точн╕ше, окупувала Крим. Укра╖нська арм╕я, наш╕ «доблесн╕» генерали ╕ пол╕тики, як╕, напевно, зовс╕м не знають справжньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни, не зробили жодного постр╕лу, щоб захистити свою землю в╕д наших споконв╕чних ворог╕в. Вони боялись, що, захищаючи суверен╕тет ╕ кордони сво╓╖ незалежно╖ держави, спровокують Рос╕ю до в╕йськових д╕й.
Вони спод╕вались, що суверен╕тет ╕ територ╕альна ц╕л╕сн╕сть Укра╖ни повн╕стю захищена Будапештським меморандумом. Вони забули, що н╕який меморандум, н╕який догов╕р з Рос╕╓ю не варт╕ нав╕ть того клаптика паперу, на якому вони написан╕ (це ж ще Б╕смарк писав, а наш╕ во╓начальники мали б це викарбувати соб╕ на лоб╕, щоб не забути).
Вони все ще в╕рять в казочку про три братн╕ народи, як╕ в одн╕й колисц╕ гойдалися, хоч укра╖нськ╕ д╕ти вже в в╕ц╕ 10-12 рок╕в, слухаючи цю ба╓чку, зауважують, що не могли бути в одн╕й колисц╕ народи, ╕стор╕я одного з яких, укра╖нського, нал╕чу╓ тисячол╕ття, а ╕нший ще в 15 стол╕тт╕ вражав ╓вропейц╕в сво╖м дикунством, безкультурн╕стю, ледарством.
Як не дико це звучить, та перш╕ правила, закони сусп╕льного життя цьому народов╕ дала Золота Орда, як╕й вони в╕рно служили. А Укра╖на, укра╖нц╕ дали ╖м ╕ мову, ╕ п╕сню, ╕ культуру, а вже назву вони у нас просто вкрали, та й ╕стор╕╖ великий шмат прихопили. Мають не ╕стор╕ю, а суц╕льний фальсиф╕кат…

ЛИСТ В КРИМ З ГАЛИЧИНИ
Розум╕ю, що ця ╕стор╕я Феодос╕йсько╖ «Просв╕ти» лишиться просто одним з документ╕в мого арх╕ву, який я пишу для сво╖х нащадк╕в, тому хочу зараз долучити сюди листа сво╓╖ однокурсниц╕ – Л╕д╕╖ Семен╕вни Сенети (Гойняк).
Хоч ми й жили разом на квартир╕ в 1956-1958 роках, коли навчалися на мехматфакультет╕ Льв╕вського державного ун╕верситету ╕мен╕ ╤.Франка, та близькими подругами не були. Проте вс╕ роки п╕сля зак╕нчення ун╕верситету п╕дтримували зв'язок, обм╕нювались листами.
Я послала якось Л╕д╕ пару сво╖х публ╕кац╕й, надрукованих в «Кримськ╕й св╕тлиц╕». Ось ╖╖ лист-в╕дпов╕дь. В ньому - ╕ ментальн╕сть галичан, як╕ в╕ками жили п╕д гн╕том чужих держав, ╕ ментальн╕сть рос╕ян, як╕ все життя прожили в Укра╖н╕, та так ╕ залишились ╖╖ ворогами (Л╓на Солинцева), ╕ д╕тей виховали ворогами кра╖ни, яка году╓ ╖х ╕ зараз…
Доброго дня, Алло!
Вир╕шила написати листа-в╕дпов╕дь, бо вже давненько прийшов тв╕й лист. Мушу сказати, що при╓мно здивована тво╓ю д╕яльн╕стю.
По-перше, можна по-доброму позаздрити тво╖й робот╕, а по-друге, для мене ╓ при╓мною неспод╕ванкою твоя житт╓ва позиц╕я.
Добре, що ╓ так╕ люди в Криму, що в╕дстоюють Укра╖ну. Але склада╓ться таке враження в╕д всього побаченого ╕ почутого по теле- ╕ рад╕о, що таких людей мало ╕ ╖х не хочуть сприймати всерйоз у Верховн╕й Рад╕ ╕ в уряд╕.
Хоч, правду кажучи, завоювання Помаранчево╖ революц╕╖ дуже пом╕тн╕. Хоча би тому, що я пишу про це у лист╕. А я привчена з самого малечку не в╕дкривати сво╖х думок ╕ уподобань.
Дивуюсь тво╖й см╕ливост╕ та в╕дкритост╕, читаючи прислан╕ публ╕кац╕╖. Добре, що пишете, що заявля╓те про свою позиц╕ю. Однак, на весь Крим - це крапля в мор╕.
Я була на екскурс╕╖ у Криму, в Ялт╕, коли зак╕нчила 8 клас, десь в 1951 чи в 1952 роц╕. В╕дразу п╕сля в╕йни. Бачила розбитий Бахчисарай ╕ зовс╕м порожн╕й Джанкой. Коли ми спитали кер╕вника екскурс╕╖, де ж люди, то нам сказали—пояснили, що серед м╕сцевого населення, особливо татар, було так багато зрадник╕в у роки в╕йни, що ╖х ус╕х було виселено. У чому полягала зрада, ми не питали. Так╕ були часи. Отже, не дивно, що люди, як╕ сюди при╖хали, з в╕дкритими ротами дивляться на п╕вн╕чний сх╕д.
А ще м╕й чолов╕к п╕сля зак╕нчення ╕нституту був направлений на роботу на п╕вн╕чний Урал. Там був лагпункт, його «жител╕» були основною робочою силою, яку стерегла арм╕я.
П╕сля 25 рок╕в служби в арм╕╖ оф╕цери зв╕льнялись у запас. Наша сус╕дка (уродженка м╕ста Клин п╕д Москвою), до реч╕, вчителька за фахом, мр╕яла поселитись на п╕вдн╕ Укра╖ни.
Не хот╕ла ╖хати на малу батьк╕вщину свою, а саме, в Укра╖ну чи в Молдав╕ю попасти на пост╕йне проживання було ╖╖ мр╕╓ю.
Вже тут, на Льв╕вщин╕, у Новому Роздол╕, де пройшли б╕льше, н╕ж 25 рок╕в мо╓╖ роботи, теж було дуже багато при╖жджих. На г╕рничо-х╕м╕чному комб╕нат╕ працювали люди з ц╕лого Союзу, особливо на початку його роботи.
До одно╖ мо╓╖ знайомо╖ (сиб╕рячки) при╖хала сестра, яка опинилася в Молдав╕╖, то насм╕шкам з молдаван, з ╖х звича╖в ╕ побуту не було к╕нця. Мене так ╕ поривало сказати: чому ж не ╖деш додому, а сидиш серед некультурних молдаван? Проте, привчена мовчати, я ╖й н╕ слова не сказала, бо це було дуже небезпечно з огляду на мою знайому. Працювала я у класах з рос╕йською мовою викладання…
Зараз читаю «Заговор против маршалов» ╢р╓м╓я Парнова, 1991 року видання, Москва. ╤ хоч багато чого вже мен╕ в╕домо з ╕нших джерел, не можу читати «без содроган╕я» про пол╕тику ╕ д╕╖ Стал╕на, ╢жова. Атмосфера страху, приреченост╕…
Але досить про сумне. Я повторюю, що дуже здивована ╕ схвалюю твою громадську роботу. Дай, Боже, добитися вам вс╕м усп╕х╕в. Тепер, чи давала я читати тво╖ публ╕кац╕╖ нашим однокурсникам? На жаль, сп╕лкуюся т╕льки з Л╓ною Солинцевою ╕ Галею Коник. Але Л╓н╕ не хочу давати читати, якийсь дух ╖╖ не той. Особливо це в╕дчува╓ться п╕сля розмов з ╖╖ дочкою. Якось Л╓на мен╕ жал╕лась, як ╖й було некомфортно у школ╕ ╕м. Солом╕╖ Крушельницько╖, де вона працювала. Галя Коник прочита╓, певно, з ╕нтересом, але з р╕зних причин наша зустр╕ч була перенесена. Будь здорова. Бережи себе, сво╓ здоров’я. Л╕да.
23.12.2005 р.
***
Деяк╕ пояснення до листа.
Л╓на Солинцева (наша однокурсниця) була рос╕янкою, говорила т╕льки рос╕йською мовою. Не знаю, чи й у льв╕вськ╕й музичн╕й школ╕ ╕мен╕ Солом╕╖ Крушельницько╖ вона викладала математику теж рос╕йською, чи «снизошла» до «свинячо╖»? Дочку ╕ нав╕ть внучку вона теж виховала не просто рос╕йськомовними, а ще й рос╕йсько-душними, як╕ не любили Укра╖ни, не поважали укра╖нц╕в, це видно й з того, «що дух ╖╖ не той».
╤ ще одне, мова. Нам, укра╖нцям ╕з сх╕дних областей, зда╓ться, що зах╕дна Укра╖на вся говорить укра╖нською, а ще дехто дума╓, що укра╖нська там дуже з╕псована поляками чи жителями ╕нших держав, до складу яких вони колись належали. Насправд╕, це не так. Я жила на Льв╕вщин╕ з 1946 до 1958 року, ╕ можу засв╕дчити, що польський вплив на мову був подоланий досить швидко, ╕ мова простого люду (не ╕нтел╕генц╕╖) стала ближчою до л╕тературно╖.
Мова старо╖ зах╕дно-укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ взагал╕ дуже культурна, вишукана, збагачена такими словами, як╕ не часто зустр╕чаються в звичайному сп╕лкуванн╕. Д╕алектн╕ слова збер╕гаються в мов╕ народу кожного рег╕ону, але таке явище притаманне й ╕ншим м╕сцевостям Укра╖ни.
А от з к╕льк╕стю укра╖номовних ╕ сп╕вв╕дношенням м╕ж укра╖но- ╕ рос╕йськомовними - це складне питання. З листа Л╕ди бачимо, що в Новому Роздол╕ — м╕стечку на Льв╕вщин╕, чомусь школа не укра╖нська, а рос╕йська. ╤ не т╕льки в Новому Роздол╕, а ╕ в Калуш╕, Городку (Льв╕вщина) ╕, мабуть, в ус╕х м╕стечках зах╕дно╖ Укра╖ни. В одних за час╕в СРСР будували г╕рничо-х╕м╕чн╕ комб╕нати, в Калуш╕ – х╕м╕ко-металург╕йний, який перетворив це м╕сто в зону еколог╕чно╖ катастрофи, в ╕ншому м╕ст╕ – в╕йськова частина з аеро- чи танкодромом, де багато в╕йськових, як╕ донин╕ вс╕ говорять рос╕йською мовою, а тому ╕ ╖хн╕х д╕тей треба навчати рос╕йською…
На комб╕нати вербували людей з Рос╕╖, ╕ саме для них в╕дкривали рос╕йськ╕ школи. От тепер ╕ ма╓мо те, що ма╓мо, а ма╓мо Укра╖ну рос╕йськомовну, бо ж «укра╖нсько╖ мови нема ╕ не буде, бо вона – «свиняча, собача, селянська» ╕ таке ╕нше, тому «гавар╕ на ч╓лав╓ч╓скам язик╓!» ╤ якщо таке робиться в зах╕дних областях Укра╖ни, то що говорити про Крим ╕ про нашу боротьбу за Укра╖ну тут, в Криму.
***
Переглядаючи св╕й арх╕в, знайшла ще деяк╕ ц╕кав╕, на м╕й погляд, матер╕али про роботу наших громадських орган╕зац╕й в останньому «оплот╕ рос╕йського комуношов╕н╕зму» - в Криму.
М╕н╕стром осв╕ти тут, наприклад, досить довго працювала колишня секретар м╕ського ком╕тету комун╕стично╖ парт╕╖ з ╕деолог╕╖ в Феодос╕╖ В.Г. Лев╕на. Можливо, «дякуючи» саме ╖й, в Криму н╕ одна з державних рос╕йськомовних загальноосв╕тн╕х шк╕л не перейшла на державну мову навчання.

Феодос╕йському м╕ському голов╕ В.О. Шайдерову
98100, вул. Земська, 4, м. Феодос╕я
Коп╕я: Пост╕йному представнику Президента в Криму
Хоменку В.П.
95000, пров. Совнаркомовський, 3-А
м. С╕мферополь
ЗВЕРНЕННЯ
патр╕отичних укра╖нських громадських
та парт╕йних орган╕зац╕й м╕ста Феодос╕╖
Шановний Володимире Олександровичу!
Актив╕сти патр╕отичних та парт╕йних орган╕зац╕й м╕ста Феодос╕╖ звертаються до Вас з над╕╓ю на повне розум╕ння щодо можливих насл╕дк╕в протиправних заход╕в, запланованих л╕вими силами нашого м╕ста на 27 жовтня цього (2007) року.
Як св╕дчить текст ╕з лист╕вки-об’яви, розповсюджено╖ на територ╕╖ Велико╖ Феодос╕╖, 27 жовтня 2007 року о 16 годин╕ б╕ля пам’ятника ╤. Назук╕на м╕ським ком╕тетом КПУ, м╕ською Радою ветеран╕в в╕йни, прац╕ та в╕йськово╖ служби, м╕ським ком╕тетом ЛКСМУ плану╓ться проведення «м╕тингу–протесту громадськост╕ м╕ста Феодос╕╖».
На м╕тингу буде розглянуте питання «Политике Президента по возрождению фашизма и национализма в Украине – наше гневное НЕТ!»
Ми вважа╓мо, що таким чином громадськ╕сть м╕ста провоку╓ться на протиправн╕ д╕╖, нац╕лен╕ на в╕дверту дискредитац╕ю д╕ючого Президента Укра╖ни, на розпалювання м╕жнац╕онально╖ ворожнеч╕, на розповсюдження брехливо╖ ╕нформац╕╖ стосовно в╕дродження в Укра╖н╕ фашизму. Разом з тим орган╕затори м╕тингу безп╕дставно ототожнюють укра╖нський нац╕онал╕зм з нацизмом.
Вимага╓мо заборонити проведення цього м╕тингу як заходу по створенню напруги в сусп╕льств╕.
Голова Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Союзу Укра╖нок А. Осадча
Голова Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ «Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни» В. Сивун
Голова Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» ╕м. Т. Шевченка В. Комарова
Голова Феодос╕йсько╖ парт╕йно╖ орган╕зац╕╖ Конгресу Укра╖нських нац╕онал╕ст╕в О. ╢рошенко
Голова Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ парт╕╖ В. Сета
Голова Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ орган╕зац╕╖ Народного Руху Укра╖ни Ж. Сн╕сар
25.10.2007 р.
***
В той час, коли м╕ським головою був Володимир Олександрович Шайдеров, ситуац╕я в Феодос╕╖ зм╕нилась: в 2001 роц╕ День Незалежност╕ Укра╖ни святкували на площ╕ б╕ля фонтана. Шайдеров запросив профес╕йний хоровий колектив, над м╕стом лунала чудова п╕сня Тараса Петриненка, сповнена любов╕ до Укра╖ни. На цьому ж концерт╕ я вперше почула в╕рш В. Маяковського «Долг Украине». Саме завдяки В.О. Шайдерову п╕сля семи рок╕в боротьби за в╕дкриття укра╖нсько╖ школи в Приморському ця школа була в╕дкрита 1 вересня 1998 року.
Та все ж нам, укра╖нцям Феодос╕╖, хот╕лося, щоб в м╕ст╕ був якийсь пам’ятник, пов'язаний саме з укра╖нською ╕стор╕╓ю, до якого ми могли б приходити з кв╕тами ╕ в╕дкритими душами. Наближалась ╕сторична дата, пов’язана з ╕стор╕╓ю Феодос╕╖ – 390 рок╕в тому, в 1616 роц╕, козацький морський десант гетьмана Сагайдачного здобув Кафу – найб╕льший нев╕льницький ринок у Криму ╕ наймогутн╕шу турецьку твердиню.
╤ от ми звернулися до В.О.Шайдерова з таким проханням-пропозиц╕╓ю:

 М╕ському голов╕ м. Феодос╕╖
 В.О. Шайдерову
 М╕ськ╕й рад╕ м. Феодос╕╖
 Голова Феодос╕йсько╖ орган╕зац╕╖
 Союзу Укра╖нок
 Осадча А.М. в╕д укра╖нських громадських
 орган╕зац╕й ╕ парт╕й м. Феодос╕╖
Шановний Володимире Олександровичу!
За останн╕ роки, дякуючи вм╕лому кер╕вництву, Феодос╕я перетворилася в одне з найкрасив╕ших м╕ст Криму. Будуються нов╕ будинки, встановлюються пам’ятники ╕ фонтани.
Укра╖нська громада Феодос╕╖ пропону╓ встановити в Феодос╕╖ пам’ятник, який пов’язував би давно минуле з сучасн╕стю – пам’ятник талановитому полководцю, пол╕тичному д╕ячу, гетьману укра╖нського ре╓стрового козацтва в 1614-1622 роках Сагайдачному Петру Кононовичу.
Якраз у цьому роц╕ варто в╕дзначити 390 р╕чницю одного з подвиг╕в Сагайдачного-Конашевича, який безпосередньо пов'язаний з Феодос╕╓ю.
У 1616 роц╕ морська ескадра Сагайдачного, яка нал╕чувала понад 20 тисяч запорожц╕в, здобула Кафу – найб╕льший нев╕льницький ринок у Криму ╕ наймогутн╕шу турецьку твердиню. Вони блискавичним штурмом захопили з моря кафську фортецю з ╖╖ потужними укр╕пленнями та численною артилер╕╓ю, знищили 14-тисячний турецький гарн╕зон ╕ велику ескадру, визволили тисяч╕ полонених.
Одн╕╓ю з важливих граней особистост╕ Сагайдачного ╓ його боротьба проти полон╕зац╕╖ (ополячення) ╕ покатоличення православно╖ Укра╖ни. Разом з сво╖м 20-тисячним В╕йськом Запорожським Сагайдачний вступив до Ки╖вського Богоявленського Братства, що сприяло розвитков╕ нац╕онально╖ св╕домост╕, осв╕ти та православ’я в Укра╖н╕.
Шануючи славних геро╖в Укра╖ни, продовжуючи традиц╕╖ вшанування пам'ят╕ наших великих предк╕в, укра╖нська громада Феодос╕╖ пропону╓ встановити пам’ятник гетьману Сагайдачному та назвати одну з вулиць Феодос╕╖ - вулицю Федька ╕менем Сагайдачного (тим б╕льше, що ╤. Федько - один з учасник╕в братовбивчо╖ громадянсько╖ в╕йни, яка принесла багато кров╕, багато горя ╕ сам╕й Феодос╕╖, ╕ вс╕й багатостраждальн╕й ╕стор╕╖ нашого народу).
За дорученням укра╖нсько╖ громади м. Феодос╕╖
Голова Феодос╕йсько╖ орган╕зац╕╖ Союзу Укра╖нок Осадча А.М.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 22.06.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20092

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков