Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2018 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 15.06.2018
Андр╕й ╢РМОЛЕНКО, художник, автор антирос╕йських «футбольних» плакат╕в: У НАС У ПОЛ╤ ЗОРУ МА╢ БУТИ НЕ ЧЕМП╤ОНАТ СВ╤ТУ З ФУТБОЛУ, А ОЛЕГ СЕНЦОВ

Андр╕й ╢рмоленко – педагог, науковець, художник, в╕домий сво╖ми ориг╕нальними мистецькими проектами. Його “в╕дгук” на Чемп╕онат св╕ту з футболу, який ма╓ в╕дбутися у кра╖н╕-агресор╕, – викривальн╕ плакати – збурили соц╕альн╕ мереж╕ й нав╕ть викликали заборонну реакц╕ю у Facebook. Кореспондент «Укр╕нформу» зустр╕лася з автором “крамоли” у Львов╕, куди в╕н пере╖хав з╕ столиц╕.

- Пане Андр╕ю, знаю, що ви кор╕нний киянин. Яким чином “отаборились” у Львов╕?
- Он ╕де моя дружина з дитиною, ось так ╕ опинився тут – одружився ╕з льв╕в'янкою...
- Але живете у Ки╓в╕?
- Н╕, перебрався до Львова остаточно, хоч працювати продовжую у столиц╕.
- Де працю╓те?
- У журнал╕ “Укра╖нський тиждень”. Не буду робити цьому виданню рекламу, але вважаю, що це найб╕льш нормальний, крутий ╓вропейський журнал в Укра╖н╕. Плюс до того, в╕н не ╓ н╕ п╕д одн╕╓ю парт╕╓ю, н╕ п╕д одним ол╕гархом чи владцем ╕ висв╕тлю╓ все, як воно ╓. Був ╕ залиша╓ться укра╖номовним. Дуже радий, що я – саме там.
- Кр╕м ц╕╓╖ основно╖ роботи ма╓те ще як╕сь проекти?
- Зараз робимо великий проект – ”Анна-Ки╖в Фест”. Це театральне д╕йство, перформанс-шоу, присвячений свят╕й Ед╕гн╕ – онучц╕ Ярослава Мудрого ╕ дочц╕ Анни Ки╖всько╖. Вона в╕дреклась в╕д свого трону, жила в дупл╕ липового дерева ╕ пропов╕дувала ╤суса Христа, стала святою.
Цього н╕хто не зна╓ в Укра╖н╕. Але завдяки проекту, фундатором якого виступа╓ Фед╕р Баланд╕н, ╕ завдяки фестивалю, що присвячений Анн╕ Ки╖вськ╕й, про це знатимуть ус╕. Автори проекту знаходять ще ж╕нок, дол╕ яких в╕дом╕ в усьому св╕т╕, й роблять ╖х в╕домими в Укра╖н╕. Адже наш п╕вн╕чний сус╕д усе забира╓ п╕д себе. Вони й матроса К╕шку – героя Севастополя намагалися соб╕ забрати, ще одну ╕сторичну особу “загребли” – Катерину – принцесу С╕аму, яка народилася в Луцьку, жила в Ки╓в╕, пот╕м по╖хала навчатися в Петербург, де познайомилася ╕з принцом С╕аму, вийшла за нього зам╕ж ╕ згодом стала королевою ц╕╓╖ кра╖ни. Цього також в Укра╖н╕ н╕хто не зна╓, ╕ таких ╕стор╕й багато. Ми ╖х розкручу╓мо ╕ показу╓мо. Це дуже ц╕кав╕, п╕знавальн╕ укра╖нськ╕ проекти. Ми з ними хочемо з`╖здити у Франц╕ю та ╕нш╕ кра╖ни й донести людям – хто це ╕ чи╓ це...
У Ки╓в╕ 21 червня б╕ля МЗС п╕д в╕дкритим небом в╕дбудеться перформанс, у якому я займаюся сценограф╕╓ю: малюю, малюю, малюю. У вистав╕ залучен╕ ╤рма В╕товська, ╕нш╕ в╕дом╕ актори.
- Наск╕льки я розум╕ю, ╤рма ваша подруга?
- Так, але плюс до всього – вона свята людина, велика ╕ дуже крута. Вона ст╕льки робить для Укра╖ни, мен╕ пощастило, що у мене так╕ друз╕. На кожного з них дивлюся – вони так╕ р╕зн╕. Наприклад, Вова Регеша – командир добровольчого батальйону, вою╓ на Сход╕. Це така постать, брила. Я закоханий у кожного свого друга, це щастя мати таких людей у житт╕.
- Зв╕дки народилася ╕дея антибанер╕в до ЧС ╕з футболу у Рос╕╖? Це як протест проти чемп╕онату на кров╕, чи пересторога для сп╕вв╕тчизник╕в, як╕ збираються там вбол╕вати?
- Усе разом. Взагал╕ це народилося з того, що я долучився до розробки плакат╕в для акц╕╖, пов`язано╖ ╕з голодуванням Олега Сенцова. ╤ коли я почав ╖х малювати, усв╕домив, що ми сидимо ╕ раху╓мо дн╕ до смерт╕ людини. Це жахливо. А його треба витягувати. ╤ один ╕з важел╕в, як╕ дос╕ не залучен╕ (╕ мене це шоку╓) – це Чемп╕онат св╕ту з футболу. Якби л╕дери ╕нших держав сказали: “Випускайте на волю пол╕тичних в'язн╕в з Укра╖ни, а тод╕ дамо вам можлив╕сть провести чемп╕онат”, – то можливо, все було б по-╕ншому. Я зрозум╕в, що втрача╓ться час. ╤ захот╕лось привернути увагу ╕ не т╕льки показати, що цей чемп╕онат – на кров╕, але й зробити щось для хлопц╕в у заст╕нках.
- Погроз не отримували?
- Телефоном н╕, а у Facebook було. Позавчора було багато лист╕в незрозум╕лих, швидше всього – “в╕русняки”, але я не в╕дкривав ╖х, учора Facebook забанив мене, але я кинув клич друзям – ╕ через велику к╕льк╕сть скарг в╕д них мою стор╕нку розблокували (п╕д час нашо╖ розмови до Андр╕я телефонував один ╕з друз╕в ╕ ц╕кавився, чи його плакати вже “вийшли на волю” у соцмережах – Авт.). ╤ я зрозум╕в, що ми можемо зробити так, аби наш╕ в'язн╕ вийшли на свободу.
Я не проводжу паралел╕, але розум╕ю, що коли ми зберемося, то зможемо багато що зробити. На жаль, зараз дуже багато людей знев╕рен╕. ╤ це мене шоку╓. Зам╕сть того, щоб закачати рукави ╕ щось почати робити... Хоча, правду кажучи, я сам був таким. Був момент знев╕ри, але тепер досить – треба щось робити. Будемо довго плакати – н╕чого не зробимо. А треба починати зм╕нювати св╕т довкола себе.
- Ви в╕рите, що можна щось зм╕нити?
- Звичайно. Довкола ст╕льки приклад╕в.
- Але ж Рос╕я не реагу╓ н╕ на що.
- У мене було два вибори: або сказати, що Рос╕я не реагу╓ ╕ не малювати, або намалювати – ╕ пот╕м сказати, що Рос╕я не реагу╓. Але створити хоча б якийсь прецедент. ╤ тепер мен╕ телефонують нав╕ть ╕з-за кордону ╕ питають про ц╕ плакати...
- Хто уже телефонував?
- ╤з Чех╕╖, з Дан╕╖, ╕нших кра╖н журнал╕сти ц╕кавилися, нащо я це зробив.
На даний момент у нас у пол╕ зору ма╓ бути не Чемп╕онат св╕ту з футболу, а Олег Сенцов. У будь-якому випадку потр╕бно на цьому наголошувати ╕ витягати Олега та ╕нших хлопц╕в ╕з московських мур╕в. От зак╕нчиться ЧС-18, що мен╕, – складати руки? Н╕. Багато хто проводить паралел╕ з Надею Савченко. Та по***ть мен╕. Головне – витягти хлопц╕в зв╕дт╕ля, а що тут станеться – будемо вир╕шувати. Треба сво╖х забирати.
- На захист нашого укр╕нформ╕вського колеги Романа Сущенка теж виступа╓те?
- Сущенко – те саме. Зараз планую робити ╕ про Сущенка, ╕ про багатьох ╕нших плакати. Адже, за великим рахунком, на ╖хньому м╕сц╕ може опинитися кожен ╕з нас, ╕ для цього не обов'язково ╖хати з Укра╖ни. ╤ ще я зрозум╕в, що н╕хто н╕чого не зробить для вашого визволення. Реально Пут╕ну н╕хто н╕чого не зробить. ╤ нав╕ть коли його не стане, все одно н╕чого не зм╕ниться. Ми перебува╓мо у парадигм╕ ╕снування цього “руского м╕ра” вже дуже давно.
Але укра╖нц╕ ╕нш╕. Нас так сотворив Бог, що ми б╕льш анарх╕чн╕. У нас н╕коли не було “╓д╕новласт╕я”. Ми дружили з багатьма ╕ жили в р╕зних ╕мпер╕ях. Але сам╕ по соб╕, в хорошому розум╕нн╕, – без царя в голов╕. Ми гетьман╕в вибирали, з ними було ц╕кав╕ше жити. А для рос╕ян Пут╕н – цар-батюшка. Подив╕ться, що в╕дбува╓ться. Стал╕н – розв╕нчання культу особи. ╤ вс╕ пот╕м заявляють: а ми знали, казали на кухнях, що в╕н наволоч. ╤ вся кра╖на, виявля╓ться, знала, що на ╖╖ чол╕ стояла наволоч, гад, убивця. Знали – ╕ мовчали. А укра╖нц╕, вибачте мен╕, ╕ УПА було, ╕ при Брежн╓в╕ – Гельс╕нська сп╕лка, ╕ дуже багато проводилось проукра╖нських акц╕й. ╤ Стус, ╕ Симоненко, й ╤васюк, ╕ дисиденти, ╕ ш╕стдесятники... Ми не можемо нав╕ть пор╕внювати Укра╖ну з Рос╕╓ю. Нас завжди хочуть загнати туди, нам кажуть, що ми браття, – не зрозум╕ло, щоправда, в╕д яко╖ матер╕... А це ╕д╕отизм, ╕ ми не повинн╕ вестися на цю шизофрен╕ю.
Справа не в Пут╕н╕, а в ус╕й Рос╕╖. Рос╕ю ми не переробимо, ╕ рос╕ян теж. Вони завжди будуть пхатися сюди, на нашу територ╕ю – ╕ качати тут права, ╕ розказувати, що ми неправ╕, що треба йти в ╖хньому фарватер╕ й весь час плакати, ╕ мучитися, ╕ каратися, незрозум╕ло – нав╕що, ╕ в╕рити, що в нас не було н╕яко╖ н╕ писемност╕, н╕ л╕тератури, н╕чого взагал╕, а завдячу╓мо вс╕м лише рос╕йському.
- Зокрема, л╕тературою...
- Це жахливо, розмовля╓ш з укра╖нцем, ╕ начебто в╕н розум╕╓ все, але – “куди ж д╕ти рос╕йську л╕тературу?”
Тод╕ я запитую: а китайська л╕тература г╕рша? Але ми не зна╓мо ╖╖, а французька, яко╖ ми теж не зна╓мо?..
Заперечують: але ж там, мовляв, ╓ Досто╓вський...
Досто╓вський – скигл╕й. ╤ до реч╕, в нього теж ╓ частка укра╖нсько╖ кров╕, мав д╕да-укра╖нця. Та справа не в рос╕йськост╕ чи укра╖нськост╕. Питання в тому, що ми ма╓мо жити в укра╖нськ╕й, ╓вропейськ╕й парадигм╕ ╕снування. Ми ма╓мо вивчати класичну ╓вропейську л╕тературу, музику, бачити ц╕ вз╕рц╕ й говорити про це. Н╕куди не под╕неться в╕д нас Чайковський, бо в╕н теж укра╖нець. Нам сво╓ треба в╕дстоювати. А в нас намагаються усе забрати. Мене дуже гн╕тить те, що багато людей комплексують ╕ готов╕ в╕ддати загарбникам усе, мовляв, в╕ддайте ╖м Гоголя, нехай вони ним подавляться.
Н╕, Гоголь – укра╖нський письменник, хоч ╕ писав рос╕йською мовою. Але його твори – укра╖нська л╕тература. ╢ американська франкомовна л╕тература, в Англ╕╖ ╓ франкомовн╕ письменники, але це англ╕йськ╕ письменники ╕ поети. Нам треба за кожного свого битися, ╕ нав╕ть за кожного свого негативного персонажа. Все одно потр╕бно говорити, що в╕н був укра╖нцем. Хоч в╕н ╕ покидьок!
Ми ма╓мо в╕дс╕кти вс╕ рос╕йськ╕ мацаки, як╕ простягаються до наших персонаж╕в, – як позитивних, так ╕ негативних.
- А як ви ставитесь до того, що 5 тисяч наших сп╕вв╕тчизник╕в ╖дуть на ЧС-18?
- Наволоч╕, зрадники ╕ гади! У мене ╓ дуже багато друз╕в, як╕ воювали ╕ продовжують воювати. Дуже багато з них – фанати, ультраси. ╤ саме вони у 2014-му стали на захист Батьк╕вщини, багато з них вийшли на Майдан ╕ в╕дстоювали й незалежн╕сть, ╕ державн╕сть, вони зупинили цю пошесть. А ц╕ – ╖дуть “патамушо футбол вн╓ пол╕т╕к╕”. Та йд╕ть ви в с**ку! Згадайте 1980 р╕к, Ол╕мп╕ада в Радянському Союз╕. Фактично, – один в один те, що робиться зараз у Рос╕╖. Але тод╕ весь цив╕л╕зований св╕т в╕дмовився бути на ц╕й Ол╕мп╕ад╕.
Ви хочете сказати, що в ╢вроп╕ не знають про Сенцова, Сущенка? Та знають, а чого не говорять? Про це кричати треба!
Зараз ми з╕штовхнулися з протилежним: цив╕л╕зований св╕т не зм╕г протид╕яти Рос╕╖. Фактично, третя св╕това в╕йна вже ╓, ╕ ╖╖ поки що вигра╓ Рос╕я. Бо дуже багато рос╕йського б╕знесу ╓ за кордоном, дуже багато нерухомост╕, банк╕в ╕ т.д. скуплено рос╕янами. ╤ оц╕ ╓вропейськ╕ б╕л╕ ком╕рц╕ розводять руками: а що ми можемо зробити? Тобто до тво╓╖ хати прийшли, валять посеред килима купу, а ц╕ кивають пальчиком – “а-я-яй!” ╕ кажуть, що б╕льше н╕чого не можуть зробити. От це найг╕рше. Найг╕рше, що в╕дбулась зам╕на поняття чест╕, досто╖нства, сов╕ст╕. Ви хочете сказати, що в ╢вроп╕ не знають про Сенцова, Сущенка? Та знають, а чого не говорять? Про це кричати треба! Вводити нормальн╕ санкц╕╖ – не так╕, як зараз. Богу дякувати, що Н╕меччина не скасувала санкц╕╖. Я цього дуже боявся. Але все одно П╕вн╕чний пот╕к буде... Тому я дуже злий на сучасний ╓вропейський ╕ укра╖нський пол╕тикум. ╤ хоч ╓ багато гарних людей, до яких я з повагою ставлюсь, але депутат╕в серед них нема.
- Яку пол╕тичну силу ви п╕дтриму╓те?
- Н╕яку. На даний момент н╕яко╖ не можу п╕дтримувати. Маю друз╕в ╕з р╕зних пол╕тичних сил, але...
- У чому в╕дчува╓те бар`╓р?
- У мене таке враження, що коли людина туди потрапля╓, ╖╖ кусають й ╕нф╕кують. ╤ вона перетворю╓ться незрозум╕ло на кого. Нормальн╕ хлопц╕ йшли в депутати. Раз, – ╕ з ними щось трапилося. Коли говориш ╕з ними окремо, кажуть: “Ну, ми все намага╓мось зробити, але воно не виходить”...
Дума╓ш: “Якось же цей хребет можна зламати, але незрозум╕ло – як?” Як писав Лесь Подерв`янський, зараз потр╕бна не сила слова, а сила “п**дюл╕в”, вибачте. Адже ц╕ свинорила в╕д корита не в╕дсунуться. Дуже багато хто гра╓ у догов╕рняки – ╕ це продовжу╓ться дос╕.
В╕йна не зак╕нчу╓ться, наш╕ хлопц╕ гинуть, це страшно. Кожного дня дякую ╖м, що дають мен╕ можлив╕сть малювати, але такою ц╕ною... ╤ хлопц╕ там також утомилися, багато хто. Вони воюють, але вони втомилися. Коли дивишся, як багато людей страждають посттравматичним синдромом, не мають куди себе под╕ти – це страшно. ╤ пот╕м ти дивишся на ц╕ морди... Ел╕тою сусп╕льства мають бути вчен╕, л╕кар╕, в╕йськов╕. А в кра╖н╕, де вчен╕, л╕кар╕ живуть на м╕зер... У нас усе поставлено з н╕г на голову. Депутати, як╕ проголосили себе “вершками” сусп╕льства, – бариги, покидьки. А найжахлив╕ше – вони за грош╕ продають нашу державу. Не важливо, на сх╕д чи на зах╕д, – вони тупо продають державу, наш╕ земл╕, наших людей ╕ все ╕нше.
Я фанат Шевченка, але я мр╕ю, щоби Шевченко в Укра╖н╕ став неактуальним, щоб люди казали: не зрозум╕ло, про що в╕н писав. А зараз те, що в╕н писав 200 рок╕в тому: "людей у ярма запрягли, латану свитину з кал╕ки зн╕мають, (...) бо н╕чим обуть княжат недорослих; (...) а сина кують, ╓диного сина, ╓дину дитину, ╓дину над╕ю в в╕йсько оддають”... Я мр╕ю, щоб це зак╕нчилось. По-╕ншому боротись не можу, тому беру до рук пензля.
- Андр╕ю, чому ви Шевченка зобразили чи то Буддою, чи Далай-ламою?
- В╕н учитель-пророк. Ця ╕стор╕я про Шевченка виникла спонтанно. Я колись придумав, а пот╕м ми з Ант╕ном Мухарським обговорили ╖╖ й д╕йшли до того, що Шевченко став у нас Лен╕ним на укра╖нський штиб. У кожного ╓ “Кобзар”, бюстик або портрет, але н╕хто не зна╓ жодного в╕рша. А треба все м╕няти. Збити все, що нал╕плено на ньому, ╕ показати його нормальним чолов╕ком. ╤ зробити його шокуючим нав╕ть для укра╖нц╕в. У Шевченка ╓ “Св╕те ясний, св╕те тихий” – це ж в╕н писав не т╕льки про себе, а й про ╤суса Христа. А ми зробили з Шевченком те, проти чого в╕н виступав: “Щоб ми з тебе насм╕ялись, воно так ╕ сталось”. З його треба зробити людину, не ╕дола. ╤ тому ми подали його в р╕зних ╕постасях, зрозум╕лих для вс╕х. Це людина з укра╖нського села б╕ля трактора сидить, обпершись. До реч╕, там я малював хату ╕ дв╕р сво╓╖ бабус╕, куди при╖жджав щол╕та... ╤ м╕л╕ц╕онером-да╕шником зобразив, що викликало немало суперечок та нар╕кань. Але пот╕м я зустр╕чав молодих людей, як╕ казали, що якби не оця Шевченк╕ана, не строфи п╕д портретами, то й не почали б читати Кобзаря. А це – найголовн╕ше – щоб його читали. Не пам’ятники л╕пили ╕ кв╕ти носили, а читали... ╤ р╕чниц╕ Шевченка не потр╕бно святкувати, а витратити т╕ грош╕ на нормальн╕ б╕бл╕отеки у селах, на хорош╕ укра╖нськ╕ книги, особливо у “с╕р╕й” зон╕, щоб люди туди ходили ╕ вчились. Оце було би кльово!
- Що вас спонукало створити емблеми “Укропу” та ╕нших пол╕тичних сил?
- “Укроп” – це був не пол╕тичний проект. Це в мене украли, а пот╕м я сказав: “А-я-яй!” – ╕ вони позн╕мали з рекламних щит╕в. ╤ я ╖м розробив новий логотип. У 2014-у сепаратисти почали називати нас “укропами”, ╕ я зрозум╕в, що треба зробити щось таке, щоб ╕з негативу це переросло у позитив. Врешт╕-решт, хлопц╕, як╕ воювали в УПА, не казали про себе – “ми бандер╕вц╕”, це ╖х так охрестили московити. Тому нам терм╕ново треба було зробити слово “укроп” необразливим для укра╖нц╕в. ╤ нин╕ це вже не образливе слово, ╕ його вороги майже не вживають. Правду кажучи, зараз цей парт╕йний логотип я б не розробляв. Для мене тод╕ то було як жарт, а хлопц╕, як╕ воюють, до цього ставляться серйозн╕ше.
- Як╕ задуми ╓ у вас зараз, як народжуються нов╕ ╕де╖?
- Спонтанно. ╢, зв╕сно, ц╕кав╕ ╕де╖, але говорити про них не хочеться, бо в мене ╓ прикмета: якщо про щось говорю, воно не збува╓ться. Варто проговорити, ╕ тут Бог каже: “А, ти вже розляпав? Буде з тебе”... Тому вол╕ю тримати у себе в голов╕. От зараз святу Ед╕гну зробили. Нам у цьому дуже допом╕г МЗС Укра╖ни, це наш сп╕льний проект. До реч╕, наше М╕н╕стерство закордонних справ започаткувало в╕дкриту пол╕тику, почало возити за кордон художник╕в, письменник╕в, поет╕в, музикант╕в, щоб вони розказували про Укра╖ну нав╕ть на сам╕тах, економ╕чних зустр╕чах.
- Вам не пощастило бути серед таких представник╕в культурно╖ дипломат╕╖?
- Н╕, але ж це – питання часу. До того ж, треба вивчити англ╕йську (см╕╓ться – авт.).
- ╤ проекти ╓?
- Повно. Деяк╕ заморожен╕, але буду розморожувати. Дуже багато зм╕нило те, що я пере╖хав до Львова. Багато залишилося в Ки╓в╕. Тут почати важко, бо тут ╕нша пульсац╕я м╕ста. Воно по-╕ншому влаштоване. ╤нколи мене питають: де краще – тут чи в Ки╓в╕? ╤ там, ╕ тут класно, але пор╕внювати ╖х не можна. Ки╖в б╕льш динам╕чний, ╕ я за натурою киянин. Але попри те, мен╕ комфортно й тут.
- Ви вже нав'язали як╕сь творч╕ контакти?
- Н╕. Не виходить у мене з╕ льв╕вським бомондом. У мене ╕ з ки╖вським не виходить. Я одинак б╕льше, люблю наодинц╕ думати-придумувати...
- Але ж реал╕зу╓те сво╖ задуми в команд╕...

- Дивлячись що. Коли робиш театральний проект, по-╕ншому не виходить. А якщо творчий, скаж╕мо, плакати, картини – тод╕ сам. Тут треба знову ж таки вчитися сп╕впрац╕. Нам треба вчитися делегувати роботу найкращим профес╕оналам. Оте “та я сам усе зроблю” в сучасному св╕т╕ не працю╓.
- Як ви перейшли в╕д педагог╕ки до малярства?
- Було не так. Я перейшов в╕д педагог╕ки до науки, а пот╕м з науки – в малярство. Я писав кандидатську дисертац╕ю, фактично зробив ╖╖, ус╕ експерименти були поставлен╕, а пот╕м в один прекрасний веч╕р, сидячи в лаборатор╕╖, зрозум╕в, що це м╕й склеп, отут я й помру ╕ н╕чого мен╕ не св╕тить, наступних 20-30 рок╕в я сид╕тиму тут. ╤ зрозум╕в, що мен╕ не подоба╓ться наука. Став чесним перед собою. Перестав займатись тим, що мен╕ не подоба╓ться. Я к╕лька раз╕в м╕няв сво╓ життя – ╕ це був такий крок, якого вдома н╕хто не сприйняв, особливо батько – в╕н мр╕яв, щоб я був науковцем.
А в школ╕ – навпаки – мен╕ дуже подобалось учителювати. Але я бачив, що молод╕ люди, як╕ там працюють, дуже швидко стар╕ють – це страшно, бо нема╓ можливост╕ нормального кар`╓рного росту, нема╓ можливост╕ нормально заробляти грош╕, а не виживати в╕д зарплати до зарплати, нема можливост╕ для самореал╕зац╕╖. ╤ хоч мен╕ дуже подобалась ця робота, я п╕шов. А малював я з дитинства. Нав╕ть, коли сид╕в у лаборатор╕╖ – щось малював, писав... ╤ коли п╕шов, якось разом усе стало на сво╖ м╕сця. Я люблю свою роботу, люблю сп╕впрацювати з╕ сво╖м журналом. Нав╕ть якщо у мене ╓ як╕сь “тертя” з головним редактором чи ще з якимись сп╕вроб╕тниками, вони для мене не стають поганими людьми. А коли працював в ╕нститут╕, деяких сп╕вроб╕тник╕в не любив, але не тому, що вони поган╕ люди, а тому, що був незадоволений собою. ╤ перекладав те, що мене не влаштовувало, на когось. Я зараз щаслива людина, хоч бувають перебо╖ ╕з зарплатою, пере╖хав до Львова – стало важко, бо дох╕д сильно впав.
- У якому в╕ц╕ ви зробили такий р╕зкий крок?
- Уже важко пригадати, зда╓ться, у 2003 роц╕, мен╕ тод╕ був 31 р╕к. Зараз я не сл╕дкую за сво╖ми роками, сл╕дкую за дитячими.
- Ким би ви хот╕ли бачити сво╖х д╕тей?
- Людьми, гарними людьми. Чим би вони не займалися. Я не хочу повторювати помилок свого батька, хоча у мене ген╕альний батько, найкращий у св╕т╕. ╤ мама – найкраща у св╕т╕, й сестра. Це люди, без яких я н╕коли в житт╕ не був би таким, яким ╓. Вони у мене вклали найкраще. Хоч у мене ╓ дуже багато поганого. Я намагаюсь його позбутись, але воно в мен╕ ╓. То якраз не в╕д них. А зараз я ╓диного боюся: якимось чином недодати любов╕ д╕тям ╕ передати ╖м щось погане (у Андр╕я ╢рмоленка – дво╓ син╕в, один ╕з них з’явився на св╕т зовс╕м недавно – ред.). Це дуже важко – намагатися бути вз╕рцем, а я не такий – не б╕лий ╕ пухнастий. Тож зараз д╕ти – це неймов╕рне випробовування. Згадую, як ще навчаючись в ун╕верситет╕, начитався Н╕цше, Сартра, Мак╕авелл╕ – такий мудрий, що капець, – ╕ кажу до батька, мовляв, чому ти не можеш з╕ мною поговорити про Н╕цше?
В╕н у в╕дпов╕дь: – А нащо?
- Ти що, не читав?
- Синку, я читав, але все це забув, воно мен╕ не треба. Мен╕ найголовн╕ше – вас на ноги поставити.
Я аж тепер зрозум╕в, про що в╕н говорив. Ус╕ Н╕цше, разом узят╕, не варт╕ одн╕╓╖ казки, яку я маю розказати на н╕ч дитин╕, щоб вона стала добр╕шою ╕ мудр╕шою.
Я по життю завдав багато болю ╕ншим людям. Ненавмисно, декому по дурост╕ сво╖й, сам себе ненавид╕в за це. От я не хочу повернутися в цей стан ╕ завдати кривди мо╖й родин╕, людям, як╕ мене люблять ╕ оточують. ╤ зараз прошу пробачення у тих людей, яких скривдив. Щиро каюсь, бо знаю, що за це можуть розплатитися мо╖ д╕ти, а я цього не хочу. ╤ тому доводиться кожного дня прокидатися, братися до роботи ╕ творити щось хороше.
Н╕нель Кис╕левська

РОС╤ЙСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК: П╤СЛЯ СОЧ╤ В╤ДБУЛАСЯ АНЕКС╤Я КРИМУ, ПОЧАЛАСЯ В╤ЙНА В УКРА╥Н╤, А ЩО БУДЕ П╤СЛЯ Ф╤НАЛУ ЧС?

Рос╕йський письменник Миха╖л Шишк╕н, який живе у Швейцар╕╖, заклика╓ бойкотувати чемп╕онат св╕ту з футболу в Рос╕╖. В ╕нтерв'ю виданню Tages-Anzeiger Шишк╕н, який ╓ лауреатом прем╕й "Рос╕йський Букер" ╕ "Велика книга", зазначив, що спорт в Рос╕╖ сприйма╓ться як продовження в╕йни, внасл╕док чого демократичн╕ кра╖ни повинн╕ бойкотувати ЧС з футболу. "Пут╕н зловживатиме ╕грами чемп╕онату також, як в╕н зловживав Ол╕мп╕адою в Соч╕. Участь зб╕рних кра╖н св╕ту буде подана як знак сол╕дарност╕ з авторитарним режимом.
П╕сля Соч╕ в╕дбулася анекс╕я Криму, пот╕м почалася в╕йна в Укра╖н╕. А що буде п╕сля ф╕налу ЧС? Тому я закликаю Федеральну раду, уряд Швейцар╕╖, а також уряди ╕нших демократичних кра╖н бойкотувати цей чемп╕онат. ╢ реч╕ важлив╕ш╕ за медал╕, ╓ сол╕дарн╕сть ╕з заручниками ц╕╓╖ диктатури, мова йде про ╖хню моральну п╕дтримку. Однак т╕, хто вируша╓ в Рос╕ю, будуть показан╕ по телев╕зору в якост╕ тих, хто п╕дтриму╓ Пут╕на. Розраховувати на те, що ми, мовляв, вирушимо в Рос╕ю ╕ будемо критикувати, це, щонайменше, на╖вно", - зазначив Шишк╕н. Нагада╓мо, чемп╕онат св╕ту пройде в Рос╕╖ з 14 червня по 15 липня. Бойкот турн╕ру на найвищому пол╕тичному р╕вн╕ оголосили Великобритан╕я, ╤сланд╕я ╕ Австрал╕я, дипломати яко╖ заявили, що не по╖дуть в Рос╕ю на турн╕р через причетн╕сть Москви до збиття в 2014 роц╕ «Бо╖нга» МН-17 в неб╕ над Донецьком.
https://sport.unian.ua

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2018 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20068

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков