Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧС-2018 НА К╤СТКАХ: У КИ╢В╤ АКТИВ╤СТИ ПРИЙШЛИ ДО ПОСОЛЬСТВА РФ З ЧЕРЕПАМИ
14 червня в Ки╓в╕ б╕ля посольства Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ влаштували акц╕ю ╕з закликом бойкотувати...


ТВОРЦЯМ УКРА╥НСЬКОГО Ф╤ЛЬМУ «ЗАХАР БЕРКУТ» ДОПОМОЖЕ ГОЛЛ╤ВУД
"Разом ╕з режисером Ахтемом Се╕табла╓вим як сп╕врежисер над стр╕чкою працюватиме Джон В╕нн....


«ПОДАРУНОК» У 90 К╤ЛОГРАМ╤В: УКРА╥НА ПОДА╢ ДО СУДУ ООН ДОКАЗИ ЩОДО ЗЛОЧИН╤В РФ У КРИМУ ТА НА ДОНБАС╤
Укра╖на пода╓ до М╕жнародного суду ООН меморандум, який м╕стить юридичне об╜рунтування позиц╕╖...


ПОБИТТЯ НАЙ╢МА: ПОТЕРП╤ЛИЙ ВИМАГАТИМЕ МАКСИМАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ
Най╓м додав, що нараз╕ йому нев╕домо, яко╖ м╕ри покарання вимагатимуть прокурори.


ОКУПОВАНИЙ КРИМ ПОВН╤СТЮ ЗАСИХА╢
Анексований Рос╕╓ю Крим, який жив за рахунок води, що надходить з материково╖ Укра╖ни, повн╕стю...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2018 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 08.06.2018
В╤ДХ╤Д К╤РИ МУРАТОВО╥ ТА ╥╥ В╤ЧНЕ ПОВЕРНЕННЯ

У н╕ч на 7 червня в Одес╕ померла видатний укра╖нський к╕норежисер
В Одес╕ затишн╕ше було жити ╕ рад╕сн╕ше до не╖ при╖жджати, коли знав, що, гуляючи м╕стом, можеш зустр╕тися з К╕рою Георг╕╖вною. Особливо ця ймов╕рн╕сть п╕двищувалася п╕д час прогулянок Французьким бульваром, тим б╕льше в район╕ Одесько╖ к╕ностуд╕╖ ╕ напередодн╕ к╕нопоказ╕в. В╕д одного ╖╖ виду, останн╕ми роками – завжди п╕д руку з чолов╕ком, художником ╕ сценаристом ╢вгеном Голубенком, розсипалися важк╕ гран╕тн╕ слова «ген╕й», «легенда», «неповторна». Ставало просто тепло ╕ рад╕сно, при тому, що к╕но ╖╖ якраз зовс╕м не легке, не сюсюкаюче.

ЗАЛ – ВЕСЬ СВ╤Т, АКТОРИ – ОДЕСИТИ
╥╖ домом була Одеса, ╖╖ к╕нозалом – весь св╕т. ╥╖ акторською бригадою – знову ж таки Одеса. У ф╕льмах Муратово╖ зн╕малося безл╕ч мо╖х друз╕в, знайомих, проф╕ та аматор╕в. Ус╕ були однаково орган╕чн╕. Хоча н╕, орган╕чн╕, але вс╕ по-р╕зному. Тому що К╕ра Георг╕╖вна вм╕ла витягати з кожного, дбайливо ф╕ксуючи на к╕нопл╕вц╕, його емоц╕йну сутн╕сть.
╤ сама вона була... Як же це визначити? Для р╕зних сфер д╕яльност╕ ╓ р╕зн╕ визначення: «пол╕тична тварина», «золот╕ руки», «майстер в╕д Бога». Муратова була – к╕но╕стотою, чудовим к╤нтавром, у якому людина нерозривно по╓днувалася з к╕ноапаратом, а людське життя – з к╕нематограф╕чним процесом. ╤ ф╕льми були природн╕ – часто всупереч неприродност╕, надприродност╕, протиприродност╕ того, що в╕дбува╓ться на екран╕. Так ╕ з в╕дходом Муратово╖. Для нас в╕н протиприродний. Для св╕ту, для природи – на жаль...
Ф╕льми Муратово╖ – абсолютно за Кантом – ╕ «р╕ч у соб╕» ╕ «р╕ч для нас». Невиразн╕ часто сюжети, неправильн╕ плани, неможлива вимова (для Одеси, вт╕м, нормальна). Ж╕ночий палець водить взад-вперед по канавц╕ арх╕тектурного декору, ж╕нка довго-довго п╕дн╕ма╓ ручку, раз за разом падаючу з почтамт╕вського столу. А ти дивишся на це, не в силах в╕д╕рватися. Вона довела медитативн╕сть ╕ самоц╕нн╕сть сво╓╖ художньо╖ н╕рвани до такого р╕вня, що отриман╕ роботи можна вважати мало чи не дистилятом «авторського к╕но». Але це н╕коли не було самоц╕ллю. Часто у не╖ зам╕сть другого, третього, п'ятого, десятого смисл╕в ╕ план╕в проявлявся раптом найпрост╕ший – перший. Що теж викликало подив критик╕в-гурман╕в: це ж треба, але ми першого не замовляли.
ПОЛ╤ТИКА, УКРА╥НА. ТАРКОВСЬКИЙ, ЖОРСТОК╤СТЬ
Зараз такий час, що зовс╕м без пол╕тики не об╕йтися, нав╕ть у такому випадку, як цей. Муратова не любила говорити про пол╕тику. Але коли було потр╕бно, коли про це питали в ╕нтерв'ю, в╕дпов╕дала, пояснювала – дуже просто ╕ зрозум╕ло. Особливо для "Ымперцев" (як пише ╕ вимовля╓ це слово один м╕й друг). Ось як Муратова розтлумачувала в середин╕ березня 2014 року те, що в╕дбулося ╕ в╕дбува╓ться в Укра╖н╕ (а заодно ╕ по всьому периметру РФ): «Я добре розум╕ю людей – ╖х д╕стали, ╖х дуже довго гнобили ╕ принижували. Укра╖нц╕в, так само як ╕ молдаван, в Рос╕╖ вважали дурнями, анекдоти розпов╕дали про ╖хню дур╕сть, а вони посм╕халися – так, ми дурн╕. Настав момент, народ вир╕шив повстати ╕ зм╕нити сво╓ життя – вони мали на це право. Я на боц╕ цього народу, я розум╕ю прагнення зм╕нити систему».
А ще через р╕к з гаком вона п╕дтвердила свою позиц╕ю у ц╕й в╕йн╕ ╕ ч╕тко в╕дкинула спроби ╕нтерв'юера приписати ╖й позиц╕ю «над сутичкою»: «Н╕, я не над сутичкою, я стаю на б╕к Укра╖ни. Мен╕ не подоба╓ться, що вона вою╓, але я не знаю, як можна з цього вийти – в тих стандартах, в яких живе людство: "Треба захищати свою територ╕ю, треба боротися!"». ╤ лише заф╕ксувавши свою позиц╕ю у п╕дтримц╕ Укра╖ни, дал╕ вже вона говорила про недосконал╕сть, неправильн╕сть такого св╕тоустрою, який робить в╕йни неминучими, який приводить до нерозв'язно╖ суперечност╕ позиц╕╖ пациф╕зму в кра╖н╕, яка обороня╓ться...
╤ тут, вибачте, к╕лька сл╕в у дус╕ «Я ╕ велик╕». Ш╕сть рок╕в тому писав книгу «Великие кинорежиссеры мира. 100 историй о людях, изменивших кинематограф». До того щось знав, пам'ятав про скандали, як╕ супроводжували зйомки Тарковським ген╕ального «Андр╕я Рубльова». ╤стор╕я, нагадаю, була в тому, що п╕д час зйомок було жорстоке поводження з тваринами. Кон╕ ламали ноги, падаючи з дерев'яних помостков ╕ п╕сля цього в╕дправлялися на бойню. Але п╕к усього – режисер зн╕мав наживо палаючу корову. (Причому ц╕ кадри у ф╕нальний монтаж ф╕льму не вв╕йшли, лише щось под╕бне зустр╕ча╓ться на частку секунди в кадр╕).
На м╕й подив, К╕ра Муратова, яка до того видавалася мен╕ принциповим жерцем мистецтва, висловилася з цього приводу жорстко ╕ однозначно, без будь-яких виправдань з огляду на ген╕альн╕сть колеги: «Я не люблю плутати життя ╕ мистецтво. Я багато раз╕в чула, що Тарковський спалив корову. Думала – розмови, пл╕тки. Але ось нещодавно показали по телебаченню ф╕льм про Тарковського. ╤ я побачила цей кадр, який не ув╕йшов в «Рубльова»: палаючу, як каскадер корову, яка б╕жить. Тарковський для мене перестав ╕снувати. Все. Б╕льше мен╕ н╕чого сказати». Так, зда╓ться, н╕хто б╕льше не говорив – н╕ до не╖, н╕ п╕сля. Все сюсюкання ╕ сюсюкання.
╤ в цьому теж ╓ ╖╖ запов╕т, ╖╖ персональна в╕дпов╕дь на в╕чне пушк╕нське питання про «ген╕й ╕ лиход╕йство».
ПРО Ж╤НОЧИЙ К╤НЕМАТОГРАФ
Не можна не згадати зайвий раз – ген╕й к╕нематографа К╕ра Муратова, власне кажучи, ж╕нка. Що для режисерсько╖ профес╕╖ р╕дк╕сть (у зв'язку з чим останн╕м часом йдуть окрем╕ суперечки ╕ нав╕ть звинувачення). За силою погляду, його зорк╕стю, вона була одн╕╓ю з найвидатн╕ших.
Ц╕каво, однак, послухати, що сама Муратова говорила про «слабку стать» у режисур╕: «Ж╕нки-режисери для мене в╕дкрилися на фестивал╕ у Крете╖ – б╕ля Парижа ╓ таке м╕сто-супутник. Не знаю, чи проходить в╕н зараз, але у часи гострого захоплення фем╕н╕змом був знаменитий фестиваль, в ньому брали участь т╕льки ф╕льми режисер╕в-ж╕нок. Мене туди запрошували к╕лька раз╕в. Я спочатку дивувалася: яка дурниця, що означа╓ "ж╕ноча режисура", "чолов╕ча режисура"? Талант ╓ або його нема╓. ╤ з таким скептичним ставленням я по╖хала у Кретей. ╤ з подивом побачила, що ж╕ноче к╕но ╕сну╓: жахливо цин╕чне, жорстоке к╕но. Вс╕ ф╕льми дуже злобн╕, сух╕, роздратован╕. Це ф╕льми озлоблених рабинь, як╕ дорвалися ╕ все сказали, плюнули в обличчя все, що всередин╕ довго накопичувалося ╕ загострилося до меж╕. Про жодних маленьких крихт або щось под╕бне. Я була здивована. Тому я визнаю ╕снування тигр╕в, медуз, павук╕в ╕ ж╕ночого к╕нематографа».
Погодьтеся, в цих жорстких словах чуються в╕дзвуки сл╕в ╕ншо╖ одеситки (правда, якраз за народженням, а не проживанням) Анни Ахматово╖: «Я не поетеса, я поет!». Муратова теж була категоричним противником штучного вид╕лення «сектора ж╕ночого к╕но».
НАБУТТЯ ПРОФЕС╤╥ ТА ╤МЕН╤
╥╖ батько Юр╕й Коротков був комун╕стом-п╕дп╕льником у бессарабському м╕стечку Сороки, яке в╕д╕йшло разом з╕ вс╕╓ю Молдовою у 1918 роц╕ Румун╕╖, а у 1940-му було повернуто Радянським Союзом назад. У роки в╕йни батько загинув. ╤ К╕ра якийсь час жила з╕ сво╓ю мамою Наталею Коротковою-Скурту в братн╕й Румун╕╖.
Однак в умовах соцтабору стара ╕мперська столиця тягнула до себе, ╕ д╕вчина по╖хала до Москви. Навчаючись на ф╕лфац╕ МДУ, п╕зн╕ше вступила до ВД╤Ку. Але не на акторське в╕дд╕лення, що було б звичним для молодо╖ симпатично╖ д╕вчини, а на режисерське. Вчителями ╖╖ були Серг╕й Герасимов з Тамарою Макаровою: «Герасимов навчив мене багато чому. Працювати з актором, чути людську мову, любити ╕ чути характери, ╖хн╕ вза╓мов╕дносини. Навчив тому, що ╓ психолог╕чною драматург╕╓ю: вм╕нню зловити ╕нтонац╕ю, повторити ╖╖ ╕ добитися в╕д актора орган╕ки. В╕н в╕дразу пробудив у мен╕ ╕нтерес до ц╕╓╖ сторони к╕нематографа, а пот╕м стали з'являтися ╕нш╕».
У 1961 роц╕ К╕ра Короткова стала режисером Одесько╖ к╕ностуд╕╖ ╕ в╕дтод╕ вже н╕коли не зм╕нювала м╕сця роботи ╕ проживання. Тут же вона стала дружиною укра╖нського режисера кримськотатарського походження Олександра Муратова. Отримане пр╕звище, яке незабаром стало брендом, також вже не зм╕нювала. В╕дтепер ╕ назавжди – К╕ра Муратова!
СРСР: КОРОТК╤ ЗУСТР╤Ч╤, ДОВГ╤ ЗАБОРОНИ
Перш╕ роботи у них були сп╕льн╕: короткометражка «Б╕ля крутого Яру» (1961), великий ф╕льм «Наш чесний хл╕б» (1964) зроблен╕, ╕мов╕рн╕ше, у русл╕ с╕льського, поетичного к╕но (не дарма п╕зн╕ше, у 1967 роц╕ Олександр ╤горович пере╖хав саме на к╕ностуд╕ю ╕м. Довженка до Ки╓ва). А ось власне К╕ра ╕ лише К╕ра Муратова почалася з ф╕льм╕в, як╕ за назвою виглядають дилог╕╓ю: «Коротк╕ зустр╕ч╕» (1967), «Довг╕ проводи» (1971).
У перш╕й стр╕чц╕ режисер вибудову╓ дуже сво╓р╕дний любовний трикутник – не жаркий, задушливий, пристрасний, а... ╕нтел╕гентний, легкий, духовний. У головних ролях Володимир Висоцький, Н╕на Русланова (це ╖╖ перша роль) ╕ сама Муратова. Не знайшовши виконавиц╕, яка б п╕д╕йшла на роль, режисер перевт╕лилася на Валентину ╤ван╕вну, дружину Максима, героя Висоцького. У «Довгих проводах» основне навантаження – на З╕на╖ду Шарко, яка чудово з╕грала: у ╖╖ геро╖н╕ все начебто так просто ╕ вп╕знавано: син, який п╕дроста╓ в розвод╕, стар╕ння, яке наближа╓ться, бажання кохання, страх втратити сина... Усе це зроблено м'яко – контурно, але невловимо точно.
Вт╕м, прокатна доля цих ф╕льм╕в, зовн╕ у ставленн╕ до влади зовс╕м невинних, була непростою («Довг╕ проводи» – просто заборонен╕). ╤ дал╕ проблеми у Муратово╖ т╕льки наростали. Робота над наступними двома ф╕льмами (за назвою вони теж видаються дилог╕╓ю – «П╕знаючи б╕лий св╕т», 1979, «Серед с╕рих камен╕в», 1983) перетворилася на тортури, довге ╕ безглузде бодання з цензурою. Хоча у картинах знову ж таки не було н╕чого «такого» – досл╕дження людських в╕дносин та ╖хн╕х дивних особливостей. Але владу не влаштовувало, що у ф╕льмах не заявлено, нехай нав╕ть пунктирно, класовий п╕дх╕д. Вже одне це виглядало крамолою. Звинувачення зверху були словесно оформлен╕ такими важковловимими поняттями, як «буржуазний вплив» ╕ «антигуман╕стична спрямован╕сть».
Справа д╕йшла до того, що п╕сля правок «Серед с╕рих камен╕в» режисер зам╕сть свого ╕мен╕ проставила у титрах знущальний псевдон╕м ╤ван Сидоров.
ЗМ╤НА УЧАСТ╤: Ф╤ЛОСОФ╤Я ПЕСИМ╤ЗМУ ТА ОПТИМ╤ЗМУ
Загалом до початку V З'╖зду к╕нематограф╕ст╕в доби перебудови, який в Рос╕╖ обпльовують ╕ проклинають як «скулеж бездарностей и завистников», у К╕ри Муратово╖, чудового, визнаного колегами майстра, було за душею т╕льки 4 ф╕льми – покал╕чених, нап╕взаборонених ╕ заборонених.
Свобода, яка прийшла, була благотворною для художника, який вважав за краще ус╕ ц╕ роки мовчати, але не робити те, чого в╕н не хоче, н╕як не може. Перший ╖╖ ф╕льм нових час╕в мав назву, н╕би сп╕взвучну перебудов╕ та гласност╕ – «Зм╕на участ╕» (1987). Але це був лише сво╓р╕дний гумор непок╕рного режисера, який «гуля╓ сам по соб╕». Насправд╕ – це екран╕зац╕я опов╕дання Моема «Записка» про вбивство, ревнощ╕, корислив╕сть.
Наступна робота доби перебудови - «Астен╕чний синдром» (1989) - була вже точно про нас. Але вп╕знавати себе в цих образах не дуже при╓мно. Складний ф╕льм, по сут╕, ман╕фест в╕тчизняного песим╕зму, про нашу безд╕яльн╕сть ╕ безпорадн╕сть: найкраще ми вм╕╓мо впадати в сплячку ╕ безсило матюкатися. В к╕нц╕ сонний герой ╖де в темний тунель. П╕сля тако╖ безпросв╕тност╕ хочеться на пов╕тря. ╤ знятий сл╕дом «Чутливий м╕л╕ц╕онер» (1992) про хлопця, який знайшов в капуст╕ немовля ╕ хоче його усиновити, д╕йсно св╕тл╕ший. Режисер побоялася потонути в м╕зантроп╕╖.
╤ дал╕, при вс╕х складнощах ринку, К╕ра Муратова вида╓ сво╓ сильне авторське к╕но, передбачуване у сво╖й непередбачуваност╕. Частенько у не╖ грають не актори, а типаж╕, тому що для Муратово╖ головне - це природн╕сть. Саме вона в╕дкрила Ренату Литвинову (в простенькому «Захопленн╕», 1994). Часто у не╖ грають артисти з тод╕ шоу-трупи, а нин╕ Одеського театру «Маски» (╖хн╕й справжн╕й бенеф╕с - в абсурдних «Чеховських мотивах», 2002). А у дивно лог╕чно-сюжетному, як для Муратово╖, крим╕нальному «Настройщику» (2004) Дел╕╓ва ╕ Литвинову доповнюють Алла Демидова ╕ Н╕на Русланова... А в наступн╕й картин╕ «Два в одному» (2006) у Муратово╖ грав Богдан Ступка – у неспод╕ван╕й для нас, ╕ зда╓ться, для нього самого, рол╕ божев╕льного ж╕нколюба.

Дуже показовим був передостанн╕й ф╕льм «Мелод╕я для шарманки» (2009) – про сир╕т, хлопчика та д╕вчинку. Зимова ╕стор╕я, дуже схожа на р╕здвяну, проте з поганим, траг╕чним ф╕налом. Тобто р╕здвяна ╕стор╕я навпаки! Ось вже де зовс╕м нема╓ его╖зму та самозамилування, часом властивого авторському к╕но. Ця ╕стор╕я зворушу╓ вс╕х, нав╕ть тих, чи╓ серце зачерств╕ло п╕сля ╕нтернет╕всько╖ прози з яскравою обложкою на кшталт «прасабачку» ╕ «прасиротак».
Частенько сценар╕╖ К╕р╕ Георг╕╖вн╕ ╕ з К╕рою Георг╕╖вною писав ╢вген Голубенко. Ось ╕ в останн╕й робот╕ в╕н був не т╕льки художником ф╕льму, але й автором останньо╖ сцени «Роз╕граша». «В╕чне повернення» (2012) – ф╕лософська «г╕пнотична воронка» про в╕чну повторюван╕сть у природ╕. Св╕т – як вселенська шарманка з╕ сво╓ю мелод╕╓ю. П╕сля прем'╓ри режисер оголосила, що ця остання картина. Тобто, по сут╕, свою смерть, св╕й в╕дх╕д вона з╕грала вже тод╕. ╤ це означа╓, запов╕ла нам сво╓ в╕чне повернення.
Олег Кудр╕н
(Укр╕нформ)

«ЗАЛИШИТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ»
Президент Укра╖ни Петро Порошенко висловив сп╕вчуття родин╕, друзям та шанувальникам творчост╕ укра╖нсько╖ режисера К╕ри Муратово╖, яка померла 6 червня. Про це йдеться в пов╕домленн╕ на стор╕нц╕ Порошенка в Facebook. "Надзвичайно талановита режисерка, людина-епоха. ╥╖ погляду на цей св╕т аплодували найвибаглив╕ш╕ критики. ╥╖ талант в╕дзначали на найпрестижн╕ших к╕нофестивалях. Жити в один час з нею було великою честю", - написав Порошенко. "Св╕тла пам'ять про К╕ру Муратову залишиться в наших серцях…", - додав президент.
***
Народн╕ депутати хвилиною мовчання вшанували пам’ять режисера К╕ри Муратово╖, яка померла вчора в Одес╕. Як переда╓ кореспондент УН╤АН, голова Верховно╖ Ради Андр╕й Паруб╕й закликав парламент вшанувати хвилиною мовчання пам’ять Муратово╖. В╕н зазначив, що померла видатний режисер К╕ра Муратова, яка зн╕мала ф╕льми, на яких «виховувалося ц╕ле покол╕ння укра╖нц╕в». Депутати вшанували хвилиною мовчання пам’ять митця.
www.unian.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2018 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20047

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков