Версiя для друку Обговорити в форумi

 25 травня 2018 року в столичній книгарні «Є» відбулася друга розмова з циклу «Актуальні виклики» на тему «Доба економічного націоналізму. Вчора чи сьогодні?» Розмовляли голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський і економічний оглядач журналу «Український тиждень» Олександр Крамар.
 Експерт Крамар звернув увагу, що в світовій економіці зростають нові гравці (Китай, країни Південно-Східної Азії), які тіснять світові потуги. Україна є дуже експортоорієнтованою країною. Особливо велика залежність від експорту в металургії і машинобудуванні. Трохи менше, але все-таки понад половину продукції деревообробної і меблевої галузей іде на експорт. Більше 30-35 відсотків видобутку каміння теж іде на експорт. Україні необхідно виростити український національний бізнес. Протягом 1990-х – 2000-тисячних років в нашій країні сформувався олігархічний бізнес. Україна нарощувала імпорт товарів споживання, а власне виробництво скорочувалось. Більшість країн імпортують товари, які не можуть виробляти самі, або дешеві. Нам потрібно використовувати інструмент тарифних обмежень імпорту.
 Павло Жебрівський заявив, що елементи економічного націоналізму в Україні тільки починаються. «У нас, м’яко кажучи, недорозвинута економіка», - зауважив голова військово-цивільної адміністрації. Наприклад, цілком знищена українська порцелянова промисловість. Це наслідок китайського імпорту, який можна було б стримати. В китайській порцеляні використано шкідливий елемент, тому її не повинні були пропустити в Україну. Але пропустили. Павло Жебрівський наголосив на великому значенні машинобудування. Одне робоче місце в цій галузі дає десять робочих місць у суміжних галузях. Цікаво, що Україна випускає сільськогосподарську продукцію, але не має свого виробництва сільськогосподарських машин. У нашому господарстві не визначено пріоритетів. Народним депутатам виділили для використання в своїх округах п’ять мільярдів гривень. «Ну, побудує народний депутат в своєму окрузі дитячий майданчик», - говорить Жебрівський. Голова військово-цивільної адміністрації ініціював програму «Український донецький куркуль». Вже є 136 «куркулів». Але не всі гроші використано. 93% жителів Донеччини є патерналістами за своєю суттю. Тобто, вони звикли, що про них дбає держава. І не люблять «куркулів». Одна багатодітна мати взяла гроші і купила корів. Коли голова адміністрації приїхав подивитися, як вона живе і працює, прибігло чимало жінок, які почали доказувати, що цій людині можна залишити тільки одну корову, бо вона викосила всю траву. Проте півмільйона гривень витрачених на розвиток малого бізнесу, окуповують себе за два роки. А людина, яка має власну справу, ніколи не поїде за кордон доглядати старих італійок чи в Польщу щось там робити. Однак Жебрівський застерігає, що внаслідок заборон імпорту ми можемо отримати сильний удар у відповідь. Тому спочатку слід добитися зростання економіки, а вже потім використовувати політику тарифних обмежень.
 Олександр Крамар зазначив, що будь-яке виробництво залежить від ринку збуту. Наприклад, у нас є літакобудівна галузь. А хто купуватиме українські літаки? В США, Європі, навіть у Бразилії купують свою продукцію.
 Павло Жебрівський назвав менеджмент українського літакобудування нікчемним. Українськими літаками перевозять вантажі для НАТО і цим задовольняються. Хоча є два бізнес-проекти, як запустити виробництво українських літаків.
 83 відсотки валового продукту Сінгапуру дає сфера послуг. У нас лише близько 10%. «Куркулі» можуть заповнити цю нішу.
 О. Крамар звернув увагу, що 45% китайського імпорту становить продукція машинобудування. Ми постачаємо Китаю продукти харчування (зерно, сою тощо) на два мільярди доларів. Китаю ці товари потрібні. А нам їхня машинобудівна продукція не дуже треба. Така ж сама ситуація в торгівлі з В’єтнамом. Ми могли б замістити ці товари власним виробництвом, не боячись, що Китай і В’єтнам припинять купувати нашу продукцію. Євросоюз і США купують нашу готову продукцію більше, ніж Азія і Африка. Нам потрібні союзники. Тому з геополітичних міркувань тарифні обмеження не повинні поширюватися на торгівлю із Заходом. Можна обмежити торгівлю із Росією. Ми отримуємо енергоресурси і сировину із Росії. Але співвідношення готової продукції в нашій торгівлі становить 1:1. Скільки експортуємо, стільки й імпортуємо. Тому не треба боятися. Коли Дональд Трамп запровадив обмеження на торгівлю з Китаєм, то китайці пішли на переговори з американцями.
 П. Жебрівський підкреслив, що до всіх процесів слід залучати молодь. Вона рішучіша. Але потрібен і досвід. Необхідне поєднання освіти і життєвого досвіду. Слід більше покладатися на власні сили. Якщо наші керівники робитиме ставку тільки на отримання грантів з-за кордону, то вони ніколи не стануть економічними націоналістами.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
На фото (зліва направо): Олександр Крамар і Павло Жебрівський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2018 > Тема "З перших уст"