Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2849)
З потоку життя (6004)
Душі криниця (3339)
Українці мої... (1437)
Резонанс (1451)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1641)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...


УКРА╥НА – НАСТУПНА?
Рос╕я розпочала в Груз╕╖ в╕йну за встановлення нового св╕тового порядку. Груз╕я – це перший...


СВ╤Т ПРОКИНУВСЯ: ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК ГРУЗИНО-РОС╤ЙСЬКО╥ В╤ЙНИ
Головне питання – чи в╕рно оц╕нив св╕т те, що тод╕ трапилося, та чи не була в╕дкрита саме...


В УКРА╥Н╤ ВШАНОВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ
У Ки╓в╕ пройшли поминально-церемон╕альн╕ заходи за жертвами трагед╕╖ 1937-38 рок╕в.


НА ЯКУ РОЗВ╤ДКУ ПРАЦЮВАЛИ УКРА╥НСЬК╤ РАДЯНСЬК╤ ПИСЬМЕННИКИ?
Нин╕ нер╕дко критикують укра╖нських радянських письменник╕в. Адже вони сп╕вали диф╕рамби кату...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 25.05.2018
Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде болючою, а душевн╕ рани навряд чи загояться. Як стала можливою депортац╕я кор╕нного народу Криму, чому вона, через 74 роки, консол╕ду╓ людей ╕ наск╕льки вигнання кримських татар з р╕дно╖ земл╕ пов'язане ╕з сьогодн╕шньою ситуац╕╓ю на п╕востров╕, кореспонденту «Укр╕нформу» розпов╕ла ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук, член укра╖нського ПЕН-клубу Гульнара Бек╕рова.
- Гульнаро, сьогодн╕ виповню╓ться 74 роки в╕д дня вигнання кримських татар з Криму. Якщо дивитися в ╕сторичн╕й перспектив╕, чим для народу стала депортац╕я 1944 року?
- Це, безперечно, наймасштабн╕ша трагед╕я кримськотатарського народу в ХХ стол╕тт╕, сп╕вставна з трагед╕ями Голокосту у ╓врейського народу ╕ з Голодомором в укра╖нського. Важливо не т╕льки для кримських татар, але й для укра╖нсько╖ держави ╕ сусп╕льства, що сьогодн╕ депортац╕я 1944 року визнана в Укра╖н╕ геноцидом.
- Чи були в ╕стор╕╖ кримських татар аналог╕чн╕ за масштабами трагед╕╖?
- Думаю, що геноцид кримських татар 1944 року можна пор╕вняти ╕з втратою державност╕ - коли в 1783 роц╕ в результат╕ анекс╕╖ Криму Рос╕╓ю було знищено Кримське ханство. Насл╕дки ц╕╓╖ под╕╖ були по-справжньому руйн╕вними для кримськотатарського народу. Усього за п╕втора стол╕ття п╕сля нього кримськ╕ татари перетворилися в менш╕сть на сво╖й ╓дин╕й ╕сторичн╕й батьк╕вщин╕.
Ем╕грац╕йний процес тривав практично безперервно, але найб╕льш катастроф╕чною була ем╕грац╕я кримських татар п╕д час ╕ особливо п╕сля зак╕нчення Кримсько╖ в╕йни 1853-1956 рок╕в. У результат╕ проведено╖ царським режимом пол╕тики вичавлювання батьк╕вщину покинула така велика к╕льк╕сть представник╕в кор╕нного народу, що вже в середин╕ ХIХ стол╕ття, невдовз╕ п╕сля масово╖ ем╕грац╕╖ кримських татар, публ╕цист ╕ досл╕дник Криму Феоктист Хартакай писав про «к╕нець ╕стор╕╖ кримських татар в Криму».
Його сучасник Герцен у сво╓му журнал╕ «Дзв╕н» у статт╕ «Гон╕ння на кримських татар» був ще справедлив╕шим ╕ точн╕шим: «Уряд вит╕сняв з Криму в╕ддане йому татарське населення з тим, щоб заселити Крим рос╕янами - ╕ т╕льки коли не стало 100 тисяч татар, здогадався в╕н, що рос╕яни в Крим не п╕дуть». Як св╕дчив «Дзв╕н», Крим внасл╕док пол╕тики царського самодержавства перетворився на безлюдний край: «Навряд чи найкровопролитн╕ша в╕йна, загальний голод або моровиця могли в такий короткий час обезлюдити край - його спустошило самою адм╕н╕страц╕╓ю вкор╕нене переселення татар».
- Безпосередн╕х учасник╕в депортац╕╖ менша╓ з кожним роком. Про багатьох з них ви розпов╕дали в сво╖х телепроектах, книгах. Можете под╕литися ╕стор╕╓ю або б╕ограф╕╓ю, яка вас схвилювала ╕ здивувала найб╕льше?
- Таких ╕стор╕й безл╕ч - практично в кожн╕й ╓ драматичн╕ еп╕зоди, як╕ вкарбовуються в пам'ять. Але, звичайно, ╓ дол╕, як╕ особливо мене вразили... Зел╕ха Паш╕ева народилася в 1918 роц╕ в найгарн╕шому куточку Криму - сел╕ Кучук-Узень Алуштинського району, до в╕йни вийшла зам╕ж. Чолов╕к працював у с╕льськ╕й пекарн╕, народилися д╕ти. У перш╕ дн╕ в╕йни чолов╕к п╕шов на фронт, а Зел╕ха з батьками ╕ д╕тьми залишилася в р╕дному сел╕. У 1942 роц╕ маму стратили г╕тлер╕вц╕. Чолов╕ка через контуз╕╖ ком╕сували, в╕н повернувся в село, теж став допомагати партизанам. В к╕нц╕ 1943 року п╕д час проч╕сування л╕су фашисти його вбили. А через к╕лька м╕сяц╕в, 18 травня 1944 року Зел╕ху, як ╕ вс╕х кримських татар, депортували з р╕дного Криму... Уже в перш╕ роки вигнання вона втратила батька, поховала п'ятьох д╕тей, залишилася сама...
Та й ╕стор╕я мо╓╖ родини драматична. Н╕ батько, н╕ мама п╕сля 1944 року так жодного разу ╕ не побачили р╕дно╖ осел╕. Батьк╕вське село Байдари (нин╕ Орлине) Балаклавського району входило до закрито╖ севастопольсько територ╕╖, куди кримських татар не пропускали нав╕ть як турист╕в. В╕н так ╕ помер в 1991 роц╕, не побачивши свого села. А мамина село Адж╕менди, що недалеко в╕д Керч╕, було стерте з лиця земл╕, як ╕ багато с╕л п╕сля депортац╕╖, - вони були практично моноетн╕чними, кримськотатарськими...
- Чи була у кримських татар в жахливих умовах депортац╕╖ ╕ репрес╕й якась сп╕льна формула виживання? Чи можна застосувати ╖╖ в сьогодн╕шн╕х умовах у Криму?
- Багато вчитися, любити батьк╕вщину ╕ боротися за не╖, збер╕гати традиц╕╖, культуру ╕ мову, н╕коли не здаватися, допомагати один одному. Думаю, цей житт╓вий «рецепт» ц╕лком можна застосувати в нин╕шн╕х кримських реал╕ях.
- В╕дразу п╕сля окупац╕╖ Кримом поповзли чутки про можлив╕сть ново╖ депортац╕╖ кримських татар. Якщо провести ╕сторичн╕ паралел╕ з 1944 роком, наск╕льки в╕рог╕дною вона була в 2014-му ╕ залиша╓ться сьогодн╕?
 - На жаль, латентна депортац╕я, видавлювання кримських татар тривають ╕ сьогодн╕. ╤нструментом ц╕╓╖ пол╕тики ╓ щоденн╕ репрес╕╖ щодо кримських татар. А заборона в'╖зду на батьк╕вщину л╕дерам Меджл╕су ╕ громадським актив╕стам - це вже очевидний ╕ не приховуваний владою акт депортац╕╖.
- Яка, з погляду ╕сторика, «лог╕ка» в депортац╕╖ народ╕в Криму, Кавказу, Прибалтики з точки зору радянсько╖ влади?
- Слово «лог╕ка» тут, звичайно, може використовуватися т╕льки в так╕й редакц╕╖ - з лапками. У кожному конкретному випадку, зрозум╕ло, у влади були сво╖ мотивац╕╖ ╕ формулювання. Однак очевидно одне - в б╕льшост╕ випадк╕в це були пор╕вняно нечисленн╕ етноси, як╕ легко було звинуватити в неблагонад╕йност╕, перекинути на них провину за поразки, а неп╕дготовлен╕сть до в╕йни списати на наявн╕сть серед них диверсант╕в або ворог╕в... В к╕нц╕ в╕йни Стал╕н уже ч╕тко визначився - переможцем в ц╕й в╕йн╕ буде «великий рос╕йський народ».
Тому 24 травня 1945 року п╕д час прийому в Кремл╕ з нагоди перемоги Стал╕н виголосив св╕й знаменитий тост «За рос╕йський народ»: «Я п'ю, перш за все, за здоров'я рос╕йського народу, бо в╕н ╓ найвидатн╕шою нац╕╓ю з ус╕х нац╕й, що входять до складу Радянського Союзу. Я п'ю за здоров'я рос╕йського народу, бо в╕н заслужив у ц╕й в╕йн╕ ╕ ран╕ше заслужив визнання, якщо хочете, як кер╕вна сила нашого Радянського Союзу серед ус╕х народ╕в нашо╖ кра╖ни»...
- Гульнаро, ви часто ╖здите по рег╕онах Укра╖ни, багато раз╕в бували на заход╕ кра╖ни. Як вас там сприймають на побутовому р╕вн╕, не як ╕сторика, а як кримську татарку - дружньо, стримано, зац╕кавлено?
- Напевно, якби не анекс╕я Криму, я б н╕коли не д╕зналася - наск╕льки величезна, р╕зноман╕тна ╕ прекрасна кра╖на Укра╖на. За останн╕ чотири роки я об'╖здила практично вс╕ ╖╖ рег╕они... Скр╕зь зустр╕чали ╕ приймали добре. Так виходить, що найчаст╕ше я ╖жджу в Зах╕дну Укра╖ну - к╕лька раз╕в на р╕к буваю у Львов╕, нещодавно була з лекц╕ями на конференц╕ях в Дрогобич╕, Черн╕вцях, Ужгород╕, Мукачев╕, Р╕вному - ╕ можу впевнено сказати, що всюди приймають дуже тепло, з великою сердечн╕стю.
В ╕стор╕╖ цих рег╕он╕в, етнос╕в, що ╖х населяють, дуже багато сумного ╕ часом траг╕чного. Це р╕днить ╖х з ╕стор╕╓ю Криму ╕ кримськотатарського народу. Я не пригадаю прояв╕в нерозум╕ння або ворожнеч╕ н╕ в сп╕лкуванн╕ науковому, ан╕ в побутовому...
- Для укра╖нц╕в, як ╕ ран╕ше, залиша╓ться одкровенням той факт, що в ╕стор╕╖ ╖хн╕х стосунк╕в з кримськими татарами було не т╕льки протистояння, але ╕ ц╕лком мирне сп╕в╕снування?
- Так - але в цьому мало ╖хньо╖ провини. Ц╕ люди також стали жертвами радянського м╕фотворчост╕, ╕сторичного нев╕гластва, яке культивувалося довг╕ десятил╕ття непереб╕рливими ╕сториками та письменниками, як╕ виконували замовлення влади.
Стор╕нки сп╕льно╖ ╕стор╕╖, сп╕льно╖ боротьби кримських татар ╕ укра╖нц╕в з тотал╕тарним режимом в ХХ стол╕тт╕ - це та тема, якою я займаюся в останн╕ роки ╕ намагаюся максимально популяризувати в Укра╖н╕.

- Ви здобули осв╕ту в московському виш╕, захистилися ╕ живете в Укра╖н╕, тема ваших роб╕т - кримськ╕ татари. Чи ╓ у вас як у кримськотатарського ╕сторика претенз╕╖ до укра╖нських ╕ рос╕йських пол╕тик╕в?
- Я см╕ю вважати себе профес╕йним ╕сториком - а це передбача╓ об'╓ктивн╕сть, пошук ╕сторично╖ правди незалежно в╕д нац╕онально╖ приналежност╕. Але як у кримськ╕й татарки, чия с╕м'я дос╕ не повернулася на батьк╕вщину, - у мене ╓ претенз╕╖ ╕ до рос╕йсько╖ держави як правонаступниц╕ СРСР, ╕ до укра╖нсько╖ держави, де дос╕ не засуджен╕ злочинн╕ д╕╖ тих д╕яч╕в УРСР, як╕ разом з представниками центрально╖ влади проводили в життя пол╕тику «Крим без кримських татар». Це вони прирекли на самоспалення Мусу Мамута (кримський татарин, якого в╕дмовилися прописувати в Криму ╕ засудили за "порушення паспортного режиму", а п╕сля в╕дбування покарання в 1978 р. намагалися заарештувати повторно - ред.). ╤ це саме вони на довг╕ роки ╕ десятил╕ття «закрили» Крим для його кор╕нного народу.
Я вважаю, що укра╖нськ╕ президенти минулих рок╕в повинн╕ не кр╕зь зуби, не мимох╕дь, а ч╕тко ╕ ясно сформулювати просту думку - чверть стол╕ття, аж до анекс╕╖ Криму 2014 року, вони боролися в Криму не з рос╕йським сепаратизмом, а з кримськими татарами, ╕ наближали день кримського «референдуму» 2014 року. Без усв╕домлення ц╕╓╖ особисто╖ в╕дпов╕дальност╕ кер╕вник╕в держави не буде руху вперед н╕ в укра╖нц╕в, н╕ у кримських татар, як╕, як ╕ ран╕ше, шукають розум╕ння...
- ╢ думка, в тому числ╕ серед кримських татар, що сьогодн╕ вони як самодостатн╕й народ повинн╕ консол╕дуватися не навколо «18 травня», а навколо ╕нших, б╕льш оптим╕стичних дат ╕ под╕й. Що, по-вашому, означають так╕ настро╖ - прощення депортац╕╖ або занадто хворобливе ставлення до минулого, яке не дозволя╓ «одужати» ╕ жити майбутн╕м?
- Думки можуть бути р╕зн╕, але те, що день пам'ят╕ жертв геноциду 18 травня 1944 року залиша╓ться тою наймасштабн╕шою ╕сторичною под╕╓ю, яка консол╕ду╓ ╕ цементу╓ кримськотатарський народ, для мене очевидно. ╤ це зрозум╕ло - нема╓ жодно╖ кримськотатарсько╖ с╕м'╖, яко╖ б ця трагед╕я не торкнулася.
А ось для того, щоб народ «одужав» - потр╕бна реальна реаб╕л╕тац╕я, а не порожн╕ слова... Насл╕дком Голокосту було створення держави ╤зра╖ль, а кримськ╕ татари, як╕ пережили геноцид, ╕ дос╕ доводять укра╖нському пол╕тикуму прописн╕, банальн╕ ╕стини про те, що вони - кор╕нний народ Укра╖ни, який ма╓ право на самовизначення на сво╖й ╕сторичн╕й батьк╕вщин╕ в Криму ╕ на в╕дновлення сво╓╖ державност╕ в рамках укра╖нсько╖ держави.
Зера Аширова

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 25.05.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20007

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков