Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно у прикарпатському місті Яремча відбулася міжнародна конференція, де було обговорено перспективи розвитку державної системи захисту критичної інфраструктури України. У заході, організованому ОБСЄ, за участі Служби безпеки України та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, взяли участь представники Консультативної місії Європейського Союзу в Україні, безпекових структур НАТО та ОБСЄ, іноземних дипломатичних представництв та спеціальних служб Польщі, Литви, Румунії та Швеції, Ради бізнес-омбудсмена в Україні, центральних органів виконавчої влади України, вітчизняні науковці.
У Європі поняття критичної інфраструктури почали вживати у 1998 році через посилення загрози тероризму. Першою про захист системи телекомунікації, банківського та фінансового сектору, водопостачання, енергозбереження та інших систем, які забезпечують життєдіяльність країни й її економічний потенціал, заговорила Великобританія. Після теракту 11 вересня 2001 року про захист національної економічної безпеки почали неухильно дбати у США, до переліку ключових споруд критичної інфраструктури країни віднесли національні культурні пам’ятники, ядерні електростанції, дамби і греблі, урядові й комерційні будівлі й інші місця, де концентрується велика кількість людей.
Торік про створення власної системи захисту об’єктів критичної інфраструктури заговорили і в Україні. Чи достатньо у нас законодавчої бази для цього, чи готові до створення такої системи наші служби – «Укрінформ» у перервах під час роботи конференції розпитав першого заступника начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБ України, полковника Андрія Балашова.

ДОСВІД ЛИТВИ, ПОЛЬЩІ ТА США ВАЖЛИВИЙ ДЛЯ УКРАЇНИ
- Андрію Вікторовичу, сьогодні, вітаючи учасників міжнародної конференції в Яремчі, ви згадали про трагедію на Чорнобильській АЕС, річницю якої ми відзначали у минулому місяці. Ви зауважили, що тодішнє керівництво СРСР дізналося про вибух лише на другу добу і, відповідно, не змогло оперативно на нього відреагувати, що призвело до людських жертв та масштабної екологічної катастрофи. Чи змінилася ситуація в сучасній Україні? Чи готове нинішнє керівництво держави до подібних викликів?
- Я спробую говорити лише про свою зону відповідальності, бо розповідати, як усі органи влади реагували б на можливі техногенні аварії, мені, справді, складно. Тут наведу досить сумний приклад позаштатної ситуації, пов’язаної з підривом складів у Вінницькій області. Тоді, у перші години вибухів, злагоджено працювали співробітники Державної служби України з надзвичайних ситуацій, керівництво та працівники уряду. Голова СБ та керівники інших правоохоронних органів у перші ж години трагедії були в її епіцентрі, безпосередньо на військових складах. Із власного досвіду можу стверджувати, що коли у таких ситуаціях усі працюють злагоджено, керівники підрозділів не впадають у паніку, а з холодним розумом віддають чіткі вказівки, то це додає впевненості й підлеглим, спонукає їх до такої ж роботи.
- Україна нині вивчає досвід кількох країн у питанні функціонування системи захисту надважливих об’єктів. Досвід якої є найближчим і прийнятним для нас?
- Насамперед, це досвід наших сусідів: Литви та Польщі. У Литві є набагато менше об’єктів критичної інфраструктури. У цьому плані нам дуже близький досвід Польщі. Досвід США важливий, бо, найперше, це – велика країна, тому в них є багато зовнішніх і внутрішніх загроз для об’єктів критичної інфраструктури. Друге, у США приділяють велику увагу злагодженому відновленню роботи цих об’єктів після надзвичайних ситуацій. На жаль, там вони відбуваються досить часто.

В УКРАЇНІ БІЛЬШІСТЬ ОБ’ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Є ЗАСТАРІЛИМИ
- У своєму виступі ваш колега зі США наголосив, що для захисту критичної інфраструктури американські служби мають добре порозуміння з власниками її ключових об’єктів. Чи існує в Україні таке ж розуміння?
- Більшість об’єктів критичної інфраструктури в Україні побудовані за радянської доби. Тобто, вже понад 25 років радянської держави не існує, а ми досі користуємось цими об’єктами. Більшість із них є морально та технічно застарілими. У період приватизації ці об’єкти змінили форму власності з державної на приватну. На жаль, сьогодні окремі суб’єкти господарювання не приділяють належної уваги формуванню системи захисту. Часто розуміння цієї проблеми у них виникає тоді, коли вона вже з’являється. Власники таких об’єктів не завжди адекватно реагують на рекомендації й приписи компетентних органів. Ситуацію ускладнює ще й чинний мораторій на проведення державними службами перевірок. З одного боку, це добре, коли держава дає сигнал про зменшення тиску на бізнес, але інший бік питання – те, що оператори об’єктів критичної інфраструктури не завжди сумлінно виконують свої обов’язки та не завжди усвідомлюють важливість безпеки. Це суто людський фактор. Тому для нас дуже важливо сформувати таку взаємодію між приватниками та державою, аби суспільство не сприймало наші рекомендації та зауваження як тиск чи перешкоджання господарській діяльності. Ми маємо сьогодні розуміти, що в державному бюджеті неможливо передбачити стільки фінансового ресурсу, щоби всі критичні об’єкти, в тому числі й приватні, утримувати в належному стані.
- А як можна посилити відповідальність власників цих об’єктів?
- Найперше, нам необхідно закріпити законодавчу базу і правову відповідальність юридичних осіб за неналежне виконання своїх обов’язків щодо утримання об’єктів критичної інфраструктури. Думаю, тоді отримаємо бодай адекватне реагування на застереження уповноважених органів.

БІЛЬШІСТЬ ЗАГРОЗ УКРАЇНА ОТРИМУЄ ЗЗОВНІ
- Чи достатньо сьогодні в Україні законодавчої бази, аби система захисту критичної інфраструктури функціонувала і розвивалась?
- На жаль, такої законодавчої бази в Україні поки немає. Це не справа одного дня, і ми на шляху розробки відповідного закону. Сподіваюсь, що суспільство та український парламент сприймуть його з розумінням. Наразі триває узгодження відповідного законопроекту, розробленого Міністерством економічного розвитку та торгівлі України у взаємодії з зацікавленими державними органами. Очікуємо як на зауваження, так і на рекомендації до нього. Також сподіваюсь, що цю нормативну базу напрацюють до кінця 2019 року, і проект закону потрапить до парламенту.
- Не можу не запитати про кібератаки та вірус «Пєтю», який торік заморозив діяльність аеропортів та кількох обленерго в Україні. Чи готові ми тепер до таких викликів?
- Підрозділи СБ разом з іншими правоохоронними органами постійно працюють з метою фіксації таких загроз та над виробленням механізму протидії їм. Торік у країні відкрили два центри: при РНБО та при СБУ для протидії кіберзагрозам. Крім того, подібні ситуації змушують операторів таких об’єктів адекватно реагувати на наші рекомендації щодо посилення захисту цих об’єктів. Тут ми маємо чимало позитивних прикладів.
- Які ще загрози існують для критичної інфраструктури України?
- Значну частку загроз ми все ж таки фіксуємо ззовні. Їх досить багато. Чимало недружньо налаштованих держав мають намір дестабілізувати ситуацію в нашій країні. Вважаємо, що роль та місце Служби безпеки в цій проблемі є досить вагомими.
- В Україні є об’єкти, власниками яких є росіяни, і вони не надто зацікавлені у злагодженій роботі українських підприємств. Більше того, можна припустити, що вони навмисно можуть вивести свої підприємства з ладу, аби створити чергову загрозу для економічної безпеки України. Як бути з ними?
- Прикладом такої підривної діяльності російської сторони в Україні є фактичне знищення виробничих потужностей Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату – унікального підприємства з повним металургійним циклом виробництва та головного конкурента російської компанії «Русский алюминий» (“РУСАЛ”), підконтрольного сумнозвісному російському олігарху Олегу Дерипасці. Після придбання контрольного пакету акцій з 2006 року представники «РУСАЛ» цілеспрямовано доводили до банкрутства та поетапного знищення виробничих потужностей стратегічно важливе українське підприємство. Паралельно передавались у власність на користь підконтрольних Дерипасці структур сировинні родовища, зокрема, Глухівський кар’єр кварцитів, який належав дочірньому підприємству запорізького комбінату.
СБУ припинило протиправну діяльність іноземців. На даний час за вказаними фактами розслідується кримінальне провадження, в межах якого оголошено про підозри організаторам протиправних дій, Запорізький алюмінієвий комбінат та унікальне Глухівське родовище повернуті у власність держави, також за нашою ініціативою Указом Президента України застосовано спеціальні обмежувальні заходи стосовно причетних до підривної діяльності осіб і контрольованих ними компаній.

КІЛЬКІСТЬ СКАРГ НА ДІЇ СБУ СКОРОТИЛАСЬ НА ТРЕТИНУ
- Наразі у Службі безпеки України відбувається трансформація з метою налагодити роботу відповідно до норм і стандартів ЄС і НАТО. Які пріоритети бачить Служба у своїй подальшій роботі?
- Головний пріоритет для нас – це забезпечення національної безпеки України. Нині Служба не бере участі у розслідуванні економічних злочинів. Ми лише працюємо з метою протидії загрозам національної безпеки, об’єктам критичної інфраструктури, протидії фінансуванню тероризму та сепаратизму. Якщо ми фіксуємо ознаки економічних правопорушень, то передаємо відповідні матеріали правоохоронним органам, які уповноважені їх розслідувати.
Зауважу, що Службою безпеки України підписано Меморандум про співпрацю з Радою бізнес-омбудсмена та організовано діяльність спільних робочих груп із розгляду звернень підприємців. За даними цієї організації, у І кварталі 2018 року кількість скарг на дії СБУ скоротилася на третину в порівнянні з попереднім періодом. Позитивну динаміку в цьому питанні також відзначив заступник бізнес-омбудсмена Ярослав Грегірчак, який бере участь у цій міжнародній конференції.
Ірина Дружук

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2018 > Тема "З перших уст"