Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БРЕХНЯ, ЩО НЕ ДОЖИЛА ДО СТАРОСТ╤.
наша влада не стомлю╓ться запевняти нас, що Крим було загарбано з одн╕╓╖ лише причини: в Укра╖н╕...


НЕДОВ╤РА - ЯК ТРОЯНСЬКИЙ К╤НЬ КРЕМЛЯ
Традиц╕╖, як бачимо, живуч╕. Ц╕лком можливо, що й сьогодн╕шн╕м «героям» посиплють...


SI VIS PACEM, PARA BELLUM (З ДУМОЮ ПРО ФЛОТ)
Г╕бридна ╕стор╕я з окупац╕╓ю/здачею Криму рано чи п╕зно випливе на св╕т. В тому нема╓ сумн╕ву. Це...


«ЩО ЦАРЕВ╤ МОСКОВСЬКОМУ КОНЯ НАПО╥ЛА…»
Хто ще не бачив – перехрест╕ться ╕ не в╕рте очам сво╖м! Бо справжн╕ УКРА╥НЦ╤ Криму до...


ПРОГРАШ В ╤НФОРМАЦ╤ЙН╤Й В╤ЙН╤. КОМУ ЗАВДЯЧУ╢МО?
Оск╕льки заява пана головного прокурора Краю, та ще й на такому поважному форум╕, то не...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 18.05.2018
РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ

Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке стал╕нський режим запроторив кримц╕в. Тод╕, с╕мдесят чотири роки тому, за три дн╕ з м╕сця було з╕рвано ц╕лий народ, запхано в вантаж╕вки, завантажено, немов якесь бидло, в вагони ╕ вивезено за тисяч╕ к╕лометр╕в в╕д р╕дного краю. Злочин той не був спонтанним проявом дикого характеру «батька народ╕в». Готувався, натом╕сть, св╕домо, виважено, з прорахуванням щонайдр╕бн╕ших деталей. От лиш та св╕дом╕сть була диявольською, а виважен╕сть безжальною. Внасл╕док жорстокост╕, насилля, нелюдського ставлення вже в час╕ одн╕╓╖ т╕╓╖ операц╕╖ загинуло велике число людей. Ще б╕льше померло упродовж першого ж року депортац╕╖, не витримавши нестерпних умов на м╕сцях примусового поселення, внасл╕док хвороб та еп╕дем╕й. Так, лише з червня по листопад 1944 року, за статистикою НКВС, загинуло 7% виселених. В абсолютних цифрах це 11 тисяч ос╕б. Ма╓мо усв╕домити, що для невеликого народу то були непоправн╕ втрати. Адже, зг╕дно даних ╤нституту демограф╕╖, наведених ╕сториком, письменницею, ведучою телепрограми Тар╕х Седаси Гульнарою Бек╕ровою, за сп╕вв╕дношенням загиблих до загального числа етн╕чного населення, ц╕ втрати вдв╕ч╕ б╕льш╕ за т╕, яких укра╖нц╕ зазнали п╕д час Голодомору. Загалом, втрати кримц╕в за час депортац╕╖ склали за р╕зними даними в╕д 20% до 45%.
Чим же завинили кримц╕? Чи не тим, що комун╕стичний режим, зазнавши ганебних поразок у перш╕ роки в╕йни, шукав, на кого б перекласти вину за свою нездарн╕сть? Звинувачення в зрад╕, як╕ набули небачених масштаб╕в в кра╖н╕ Рад ще задовго до в╕йни, як╕, мов чума, викошували вс╕х, на кого падала бодай т╕нь п╕дозри в нелояльност╕ до режиму, спрацювали ╕ тут. Б╕льше того, в цьому випадку – у зрад╕ було звинувачено не якихось окремих ос╕б, не марг╕нальн╕ соц╕альн╕ верстви, а ц╕лу нац╕ю. Звинувачення було абсурдним апр╕ор╕, хоч би й з огляду на те, що б╕льша частина бо╓здатного чолов╕чого населення нац╕╖ воювала в лавах Червоно╖ арм╕╖. В рядах Вермахту за весь час перебувало не б╕льше ш╕стнадцяти тисяч кримц╕в. Це не до пор╕вняння з восьмистами тисячами московит╕в, як╕ воювали в його рядах, чи не так? Та де це й коли тотал╕тарн╕ режими були пом╕чен╕ в лог╕чному мисленн╕…
Окр╕м кримц╕в, нищ╕вн╕й, нац╕╓руйн╕вн╕й, принизлив╕й кар╕ було п╕ддано н╕мц╕в, чеченц╕в, ╕нгуш╕в, калмик╕в. Але, на в╕дм╕ну в╕д них, кримц╕в було засуджено не на р╕к, нав╕ть не на десять рок╕в, а на безстрокову – в╕чну розлуку з в╕тчизною. В той час, коли ╕ншим було дозволено повернутися в р╕дн╕ м╕сця, комун╕стична ╕мпер╕я не допускала кримц╕в до Криму до останнього. Лише в дев’яност╕ роки, ц╕ною багатол╕тньо╖ геро╖чно╖ боротьби пас╕онар╕╖в, таких як А.Сейтмуратова, А.Абла╓в, У.Абдураманов, С.Амет-хан, М.Джем╕л╓в, Р.Джем╕л╓в, А.Джеппаров, С.Меметов, Р.Мустафа╓в, Б.Османов, Ю.Османов, А.Решидов, С.Се╖твел╕╓в, М.Сел╕мов, М.Хал╕лов, Р.Чубаров – боротьби, яку п╕дтримували так╕ видатн╕ особистост╕ свого часу, як правозахисниця, засновниця Московсько╖ Гельс╕нсько╖ сп╕лки Людмила Ал╓кс╓╓ва, генерал Петро Григоренко, письменники Олекс╕й Костер╕н, Анатол╕й Марченко, академ╕к Андр╕й Сахаров, ц╕ною великих жертв, нац╕я повернулася на батьк╕вщину.
То були непрост╕ часи. Розпад ╕мпер╕╖ супроводжувався неймов╕рною пол╕тичною турбулентн╕стю та катастроф╕чним економ╕чним спадом. З одного боку Москва, нав╕ть п╕дписавши Б╕ловезьк╕ угоди, не мала нам╕ру в╕ддавати Укра╖н╕ Чорноморський флот, принаймн╕, ту його частину, що базувалася в Криму. Наполягла, зрештою, на збереженн╕ сво╓╖ в╕йськово╖ потуги на п╕востров╕. З ╕ншого, невиразна, ╕нертна, часто боязка, угодницько-зрадницька великою м╕рою позиц╕я укра╖нсько╖ влади, яка зам╕сть ч╕тко╖ державницько╖ пол╕тики, зам╕сть утвердження Укра╖ни в Криму в ус╕х сферах – найперше, економ╕чн╕й, осв╕тн╕й, ╕нформац╕йн╕й – зам╕сть далекоглядно╖ стратег╕╖ об’╓днання Краю, де б вс╕ етноси були житт╓во зац╕кавлен╕ реал╕ями динам╕чного розвитку ╕ процв╕тання, натом╕сть здала вс╕ ключов╕ позиц╕╖ на п╕востров╕ м╕сцевим «ел╕там» – вчорашн╕м комун╕стам, особам з шиями, вивернутими в б╕к Москви, а часто й таким, як╕ були досить явно пов’язан╕ з крим╕налом. Справжньою трагед╕╓ю стали десятил╕ття розграбування Краю.
Чи треба казати, що тим «достойникам», за великим рахунком, не було д╕ла до проблем репатр╕ант╕в, що б╕льш╕сть з них сприймали кримц╕в в г╕рших традиц╕ях великодержавного есересеру – щонайменше, з прихованою п╕дозрою, а часто ╕ з в╕двертою антипат╕╓ю. ╤ це не лише про кримську-умовно-укра╖нську-владу, де в останньому скликанн╕ майже всуц╕ль б╕ло-голубого парламенту було аж чотири представники в╕д Руху-Курултаю. Ки╖вський погляд на Крим обмежувався Титаном, Содовим, Чорноморнафтогазом, СРЗ, панс╕онатами, ел╕тною нерухом╕стю, ласими шматками кримського узбережжя. Цю ╕мпотентну за великим рахунком пол╕тику не зм╕нила нав╕ть така серйозна под╕я, як спроба утвердження керованого з Москви «президента» Криму. Ки╖в, з його фоб╕ями та пр╕оритетами, не здогадався тод╕ переграти Кремль, надавши створен╕й за його в╕двертого сприяння територ╕альн╕й автоном╕╖ рис автоном╕╖ нац╕онально╖, утвердивши в правах кор╕нн╕ нац╕╖ п╕вострова – кримц╕в, кара╖м╕в та кримчак╕в, чим, з одного боку привернув би ╖х серця, а з ╕ншого – значною м╕рою вибив би тим самим зброю з рук як м╕сцевих сепаратист╕в, так ╕ самого Кремля.
Сумно, але небагато зм╕нилося в цьому план╕ нав╕ть п╕сля 2014 року. Безславно здавши Крим Москов╕╖, раз-по-раз наступа╓мо на т╕ сам╕ грабл╕: на догоду ворогу викорчову╓мо з п╕вострова укра╖нське державницьке видання, ╕гнору╓мо, а де можна, то й шельму╓мо тих, хто попри все продовжу╓ п╕дтримувати м╕сток м╕ж Кримом ╕ великою Укра╖ною, гендлюючи з окупантом, водночас, намага╓мося чимдуж налаштувати проти себе мешканц╕в окупованих територ╕й, нав╕шуючи на них ярлики нерезидентства, ганебно обмежуючи в громадянських, загальнолюдських правах, продовжу╓мо п╕дтримувати московомовний образ Криму.
До глибини душ╕ вража╓, коли на четвертому роц╕ анекс╕╖, н╕бито укра╖нськ╕ Кримреал╕╖ продовжують допомагати Кремлю ╕ дал╕ московизувати п╕востр╕в, ведучи програми, сп╕лкуючись в рад╕оетерах майже виключно московською мовою – нав╕ть тод╕, коли багато чим ризикуючи, мешканц╕ Криму телефонують на програму ╕ ставлять питання, сп╕лкуються мовою укра╖нською. Ганебно, погодьтесь, коли голодуючий в’язень пише з с╕мферопольських заст╕нк╕в листа до укра╖нства укра╖нською мовою, а ки╖всько-кримськ╕ геро╖ п╕д прикриттям дог╕дливо перекладають того зболеного листа мовою окупанта. Для кого стара╓теся, пани мо╖ др╕бнесеньк╕? Невже гада╓те, що т╕ в Криму – безв╕дносно етносу – хто не байдужий до Укра╖ни, не зрозум╕ють того, що мовить зболена душа Балуха? Чи спод╕ва╓тесь розпропагувати Володимира Володимировича? А може, хочете в такий спос╕б запевнити кримчан, що коли Укра╖на поверне Крим, все буде папрежн╓му?
Або от: чи мудро чинить моя влада, коли нав╕ть п╕сля найкрасномовн╕ших доказ╕в укра╖ноор╕╓нтованост╕ кримц╕в, п╕сля того, як вони, попри численн╕ намагання Кремля переманити на св╕й б╕к, п╕дкупити, застрахати ╖х, показали себе найб╕льшою, найзгуртован╕шою, чи не найпосл╕довн╕шою укра╖нською громадою Криму, вона другий р╕к посп╕ль затягу╓ з наданням Криму статусу нац╕онально╖ автоном╕╖?
Ще б╕льше обурю╓, коли як╕сь мос╕йчуки, м╕рошн╕ченки, вилупивши оч╕, криком кричать про недопустим╕сть в ун╕тарн╕й держав╕ будь-яких автоном╕й, коли шкляр╕, не ховаючись, в╕дхрещуються в╕д Криму назагал, коли сам пан Президент, спершу об╕цявши обстоювати нац╕онально-територ╕альну автоном╕ю, пот╕м (прив╕т дядьку Фройду!) мовить чомусь про автоном╕ю культурну, вносить подання щодо позбавлення громадянства тих, хто п╕д тиском окупац╕йно╖ влади, обставин, чи того й ╕ншого водночас, змушений йти служити до в╕йська, засв╕титися на виборч╕й д╕льниц╕ чи отримати, скаж╕мо, таку п╕льгу, як безкоштовне видалення катаракти. Останн╓ подання, дяка Богов╕, в╕дкликано. Але як╕ сюрпризи чекають на нас завтра?
Вшановуючи сьогодн╕ пам’ять невинних жертв стал╕нського режиму, х╕ба не мали б ми зробити все, аби влада держави Укра╖на в╕д╕йшла врешт╕-решт в╕д г╕бридно╖ тактики у стосунку до власного народу, д╕яла натом╕сть виключно в його ╕нтересах, ╕ то не лише на словах. ╤стор╕я кримц╕в траг╕чна: криваве завоювання, дв╕ депортац╕╖, розпорошення по св╕тах, п╕встол╕ття без права повернення на батьк╕вщину, коротка рад╕сть повернення ╕ нова г╕рка неволя. То чи морально нам, не зум╕вши захистити нац╕ю, яка, не маючи власно╖ держави, змушена була покладатися на нас, ще й позбавляти ╖╖ природного права стати частиною влади на власн╕й земл╕? Питання риторичне.
Дов╕ра безц╕нна р╕ч. ╥╖ важко завоювати, але надзвичайно легко втратити. З ус╕ма вит╕каючими насл╕дками. Ставаймо ж державниками, товариство, в╕дчуваймо в╕дпов╕дальн╕сть за кожне сво╓ слово, тим б╕льше, за д╕ю чи ницу безд╕яльн╕сть. ╤накше не минути нам н╕ нових депортац╕й, н╕ голодомор╕в…

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19976

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков