Христос Воскрес! Дорогі у Христі браття і сестри! Чи не однією із основних складових частин прожитого нами дня є розмови. Ми аргументуємо, констатуємо факти, даємо оцінку тому чи іншому поняттю тощо. Часто розмовляємо про своїх ближніх. Ми ж любимо говорити одне про одного. І чи оцінюємо ми своїх ближніх, як належиться? Обдаровані ми Богом бачити у людині те, що вона відчуває? Як ми чинимо? Є у нас мислителі-філософи, які запрошують нас у мандри міркувань; є святі отці, духовний досвід яких, переданий творами, веде до вічного життя; та є у нас наші емоції, які часто і керують нашими думками, словами, вчинками. Кажуть, що у людині є три особистості: перша - та, якою вона себе уявляє; друга - якою бачать її інші; третя - якою вона є насправді. І чи згодні ми із таким твердженням: людина є те, що говорить та чинить? На першому місці завжди стоятиме «говорить». Якщо б людство так працювало, як говорить, то кожен мав би особистий палац та море друзів. Святе Письмо закликає стримувати свій язик, твердить, що через пусті розмови відбувається падіння у гріх. «Від гострого меча полягло багато, але не стільки, скільки впало від язика» (Сир. 28, 18); «ліпше послизнутись на підлозі, аніж язиком» (Сир. 20, 18). У притчах сказано: «Смерть і життя - у владі язика» (Притч. 18, 21). «Знаходиться язик посередині між тим і другим використанням, а ти - господар його, - додає Іоанн Златоуст, - ...він меч, який знаходиться на такій середині; наштовхай же його для викриття своїх гріхів, а не для нанесення удару братові». Христос каже: «Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт. 12, 37). Дорогі у Христі браття і сестри! Чи оцінюємо ми своїх ближніх як належить? Чи, може, ми чинимо над ближнім дешевий неправедний суд і тим самим зазнаємо духовного падіння, забуваючи про факт: «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим... (Кор. 5, 10)? Доречною була б ще й така цитата: «Хто бо поставить на мого рота сторожу, і на губи мені – належну печать, аби не впав я з-за них, і мене не погубив мій язик!» (Сир. 22, 27). У цьому зв’язку хочу покаятися і попросити пробачення у всієї громади Сакського району, кого було зачеплено в газетних публікаціях чи якимось іншим чином, хто зазнав неприємностей через непорозуміння поміж парафіянами церковних парафій, в яке було втягнено і владу. Вірю, що о. Валерій Цуркан перш за все священнослужитель, і судити його дії дозволено лише єпископу, котрому він підпорядкований, та Господу Богу. Хочу вибачитися і перед М. Рябою, С. Цековим, С. Матвєєвим. Бо немає людини, щоб жила і не згрішила. Один Христос без гріха... Ієрей Ярослав ГОНТАР, настоятель парафії св. Миколая. с. Новофедорівка Сакського району.
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
