Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ПОЧЕСНА В╤ДЗНАКА» - ПИСЬМЕННИКУ-ЮВ╤ЛЯРУ
Гост╕ тепло в╕тали Василя Григоровича Латанського.


╤ВАН БОБЕРСЬКИЙ: «ДЕ СИЛА, ТАМ ВОЛЯ ВИТА╢»
╤ван Боберський походив з╕ славетного роду, кор╕ння якого сягало княжих час╕в.


ВАСИЛЮ ЛАТАНСЬКОМУ – 80!
За плечами ц╕ла епоха, велична ╕ траг╕чна, наповнена добром ╕ лихом, звершеннями ╕ розчаруваннями.


ПРЕЗЕНТАЦ╤Я КНИГИ СПОГАД╤В ПРО В╤РУ РО╥К У КИ╢В╤
Веч╕р був сповнений найкращими св╕тлими та добрими почуттями.


ПЕДАГОГ╤КА СЕРЦЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
100-л╕тн╕й юв╕лей видатного педагога Василя Сухомлинського – прив╕д замислитися над тим,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 27.04.2018
ПАМ’ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ТАРАСОВА

Л╕та мчать галопом, не спиняючись на кленов╕м мост╕. Н╕би вчора гомон╕ли з ним про ун╕верситетських однокашник╕в, д╕лилися творчими планами, а вже п’ять рок╕в, як його могила хова╓ться серед ╕нших на феодос╕йському кладовищ╕. На непоказному надгробку б’ють оч╕ дати: 22. IV. 1940 р. – 01. III. 2013 р. От ╕ все. Точн╕с╕нько так, як у поем╕ П. Тичини «Похорон друга»: «╤ барабан як в груди бив: ти славно в╕к св╕й одробив…»
Одробив ╕стинно славно. Талановитий проза╖к, публ╕цист, журнал╕ст, автор 17 книг, один з найв╕дом╕ших сучасних укра╖нських письменник╕в не лише Криму, а й Укра╖ни, в╕н яскравий ╕ як громадський д╕яч. Будучи депутатом к╕лькох скликань Феодос╕йсько╖ м╕сько╖ ради, в сво╖х книгах , гострих статтях, нарисах см╕ливо ставив важлив╕ проблеми, що хвилювали труд╕вник╕в м╕ста, рег╕ону – м╕ста, котре стало йому р╕дним. У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ письменник╕в Укра╖ни був заступником голови рев╕з╕йно╖ ком╕с╕╖. А ще ж – член бюро м╕ськкому компарт╕╖, лектор…
Ми разом штуд╕ювали ф╕лолог╕ю у Льв╕вському ун╕верситет╕, ходили на галаслив╕ з╕брання в л╕тстуд╕╖ «Франкова кузня», а пот╕м по╖хали вчителювати в сонячний Крим. По╖хали в╕д придн╕провських степ╕в, де вперше глянули на цей чорно-б╕лий св╕т, в╕д прикарпатських височин, де навчалися. Ун╕верситет направляв у Крим сво╖х вихованц╕в с╕яти зерна любов╕ до р╕дного слова. Одначе «с╕вач╕» через р╕к-два накивали п’ятами до батьк╕вських гн╕зд, в╕ддавши уроки укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури на в╕дкуп педагогам ╕ншого проф╕лю ╕ нав╕ть завгоспам. Валер╕й Тарасов, нащадок запорожц╕в, не вт╕к на Дн╕пропетровщину, як ╕ я – на Черкащину. Там, у роб╕тнич╕й с╕м’╖ селища Жовтневе Соф╕╖вського району в╕н народився. П╕сля зак╕нчення Дермансько╖ десятир╕чки на Р╕вненщин╕, у як╕й свого часу вчилися знаний проза╖к Улас Самчук ╕ не менш знаний поет ╕ перекладач Борис Тен, трудився токарем на Н╕копольському п╕вденно-трубному завод╕, де опубл╕кував опов╕дання-перв╕сток в заводськ╕й багатотиражц╕.
Пригаду╓ться, як в╕н проводив уроки укра╖нсько╖ мови, озбро╖вшись методом В. Сухомлинського, не в клас╕, а на природ╕ – в пол╕, в гаю, на берез╕ р╕чки ╤ндол, що ниточкою в’╓ться за селом Восточне Сов╓тського району в степов╕й кримськ╕й глибинц╕. Збагачував таким чином словниковий запас учн╕в наживо. Директриса школи поскаржилась на так╕, за ╖╖ словами, «вибрики» Валер╕я Дмитровича мен╕, тод╕шньому зав╕дувачев╕ райвно. Я порекомендував ╖й прочитати методичн╕ статт╕ видатного педагога ╕ на одн╕й з нарад запропонував досв╕д Тарасова ус╕м учителям-укра╖н╕стам в район╕, а самого Валер╕я згодом призначив завучем ц╕╓╖ школи.
╤ не помилився. Вкуп╕ з учнями в╕н по крупинках визбирував матер╕ал про Керченсько-Феодос╕йську операц╕ю 1941 року, розшукував тих ╖╖ десантник╕в, хто лишився живим (з кожних десяти уц╕л╕в т╕льки один!) ╕ створив у школ╕ чудо-музей. Вже тод╕ осмислив ╕ виплекав у сво╖й душ╕ багатющ╕ факти про т╕ под╕╖, що стали фабулою його пов╕ст╕ «Десант» (1973).
Зливу добрих сл╕в, теплих в╕дгук╕в викликав цей тв╕р. Високу оц╕нку пов╕сть «Десант» здобула, зокрема, в допов╕д╕ П. Загребельного на Всеукра╖нськ╕й нарад╕ молодих письменник╕в 1974 року в Ки╓в╕. В╕дзначаю: до Тарасова н╕хто у в╕тчизнян╕й л╕тератур╕ так схвильовано ╕ п╕днесено, так яскраво ╕ так майстерно не розпов╕в про моряк╕в, що брали участь у десантн╕й операц╕╖.
Його, степовика, завжди вабило море, ╕ коли в Феодос╕╖ почала виходити м╕ська газета «Победа», ста╓ ╖╖ прац╕вником, упродовж 15 рок╕в був головним редактором, починаючи з 1984 року. Йому вдалося зробити це рос╕йськомовне видання популярним серед читач╕в. На п’ятому роц╕ редакторства В. Тарасова тираж газети сягнув 29 тисяч прим╕рник╕в! Тод╕шн╕й всесоюзний тижневик «Аргументы и факты» назвав «Победу» у числ╕ найтиражн╕ших рег╕ональних часопис╕в кра╖ни. В ╕нформац╕╖ «АиФ» згадуються ще газети з П╕дмосков’я, Уралу, Литви, але «Победа» – найперша. Заслуга, зв╕сно, першокласних журнал╕ст╕в редакц╕╖ ╕ головреда, небайдужого до якост╕ кожно╖ публ╕кац╕╖.
 Та ось завдяки виборам до м╕сько╖ ради Феодос╕╖ в 1995 роц╕ прийшли комун╕сти, для яких к╕сткою в горл╕ став головний редактор «Победы». П’ять рок╕в тому вони вже пробували зв╕льнити його з посади за вих╕д ╕з КПРС. Не вдалося: поламали зуби на тако╖ м╕цно╖ породи людин╕ як Тарасов. На пленум╕ м╕ськкому компарт╕╖ чекали в╕д нього зречення. Сво╓╖ позиц╕╖, сво╖х переконань. Чекали, що не буде натягувати струн, вибачиться за бозна як╕ гр╕хи, ╕, звичайно ж, забере заяву про вих╕д ╕з «кер╕вно╖ ╕ спрямовуючо╖».
╤ цього разу комун╕сти в м╕ськ╕й рад╕ атакували В. Тарасова р╕знофлангово ╕ жорстоко. ╥м муляло, що «Победа» на сво╖х стор╕нках активно протид╕╓ шов╕н╕зму та сепаратизму на п╕востров╕, критику╓ так званого президента Ю. М╓шкова (в╕н дв╕ч╕ погрожував «роз╕братися»). Як насл╕док: у друкарн╕ били в╕кна, його залякували ф╕зичною розправою. Слава Богу, не стр╕ляли по в╕кнах, як це вже було в тих роках в редакц╕╖ укра╖нсько╖ газети «Кримська св╕тлиця». В╕ри не ймеш, але факт: пол╕тичн╕ опоненти р╕зних мастей упродовж п’яти рок╕в ставили питання про його зв╕льнення з редакторства 22 рази! Про цей «рекорд» писала нав╕ть парламентська газета «Голос Укра╖ни». Диву да╓шся: яку силу вол╕ ╕ мужн╕сть треба мати, щоб усе це витримати! Врешт╕-решт таки «з’╖ли», спричинивши серцевий напад, зв╕льнили ул╕тку 1997 року не т╕льки з посади редактора «Победы», а й взагал╕ з роботи в редакц╕╖. Не дали змоги працювати бодай рядовим кореспондентом т╕╓╖ газети, котра завдяки саме йому стала популярною ╕ читабельною. (До слова, тираж нин╕шньо╖ «Победы» ледь сяга╓ тисяч╕ прим╕рник╕в»). На захист письменника ╕ журнал╕ста В. Тарасова стали газети «Кримська св╕тлиця», «Л╕тературна Укра╖на», «Голос Укра╖ни», «Авдет». Але дарма – не помогло. Давн╕й автор ╕ симпатик «КС» п╕сля зв╕льнення став став власкором ц╕╓╖ газети.
У нього як письменника взагал╕ неперевершена здатн╕сть знаходити людей незвичайно╖ дол╕, як╕ згодом ставали героями твор╕в. П╕сля публ╕кац╕╖ пов╕ст╕ «Десант» в журнал╕ «Дн╕про» (1973) ╕ виходу першо╖ книжки з однойменною назвою (1977), – читач╕ й критики в один голос тод╕ визнали: в л╕тературу «десантувався» небуденний талант – почалося захоплення Тарасова художньо-документальною прозою. Його пов╕ст╕ й опов╕дання р╕зн╕ за зм╕стом, одначе ╖х можна з╕брати п╕д одним дахом з одн╕╓ю назвою «Кримськ╕ враження»: «Десант», «Глибока розв╕дка», «Св╕танок над морем», «Поворот оверштаг», «Кап╕тане, я вам потр╕бен?», «Брати», «Бабуся Ан╕фе» та ╕нш╕. Адже кримська тематика пронизу╓ наскр╕зь не т╕льки назван╕ твори, а й роман «Там, в Луабонго». Одного разу стр╕вшись з сонячним п╕востровом, назавжди полюбив цю землю, ╖╖ людей, тому-то з такою художньою силою опов╕да╓ про них.
«Дитина в╕йни», в╕н просто не м╕г не реал╕зувати той автоб╕ограф╕чний досв╕д, що ос╕в у пам’ят╕ спогадами, попелом т╕╓╖ страшно╖ бойн╕, як, прим╕ром, у художньо-документальн╕й пов╕ст╕ «Глибока розв╕дка». Павка Ларишк╕н бачить щоденну наругу фашист╕в над людьми, облави, здирство, ╕ ста╓ месником. Хлопець живе, мов у кошмарному сн╕, н╕би й забув, що таке страх. Сво╓ю моральною чистотою, недитячим розумом ╕ розважлив╕стю Павка схожий на Климка з однойменно╖ пов╕ст╕ Григора Тютюнника. Та ж здатн╕сть до самопожертви, те ж чуле до чужо╖ б╕ди серце.
Згадаймо також широков╕дом╕ на теренах Криму документально-художн╕ книги В. Тарасова ╕з задуманого ним циклу «Феодос╕я: д╕йов╕ особи». Перша книга з цього циклу «Зростання» побачила св╕т 1999 року. Стежити за ходом думок персонаж╕в пов╕ст╕ не менш ц╕каво, н╕ж за ╖хн╕ми д╕ями. Роздуми орган╕чно впл╕таються у розпов╕дь, вдало по╓днуються з коментарями автора, котрий под╕ля╓ переконання головного героя О. Бартен╓ва, директора Феодос╕йсько╖ нафтобази. Ц╕кав╕ також пов╕ст╕ про феодос╕йц╕в «Через терни – до з╕рок», «Подолання». Що в пов╕стях найб╕льше приваблю╓ одразу – це майстерна розпов╕дь, довк╕л яко╖ накручуються незначущ╕, здавалось би, детал╕ та рефлекс╕╖. Минуле й сучасне тут спл╕та╓ться в житт╓рад╕сну осанну труд╕вникам курортного м╕ста.
В╕н залишився в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ ╕ як блискучий публ╕цист. Пекуч╕, як саме життя, навдивовижу запальн╕ ╕ пристрасн╕ статт╕, памфлети, нариси спрямову╓ проти шов╕н╕ст╕в, патентованих патр╕от╕в, м╕щан. Недарма ж в╕дзначений прем╕╓ю ╕мен╕ Олекси Г╕рника, мав подяки в╕д НСПУ.
Настав час нам, письменникам, видати книгу спогад╕в про цю – багато╖ душ╕, енерг╕йно╖ ╕ молодо╖ вдач╕ людину, неперебутнього майстра слова. Тож нехай н╕коли не пригасне пам’ять про нього, не змал╕╓ ╕ не зм╕л╕╓ наша л╕тературна нива, яку в╕н так щедро зас╕вав.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни
с. Пруди в Криму

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19917

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков