Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...


ОСТР╤В МАМАЯ
До нас у дн╕ кв╕тучих трав Козак з легенди зав╕тав.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 27.04.2018
ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. Ольга РОМАНИШИН

Романишин Ольга Володимир╕вна народилася та виросла в мальовничому прикарпатському м╕ст╕ Долина ╤вано–Франк╕всько╖ област╕. Перш╕ спроби пера в╕дбулись у шестир╕чному в╕ц╕ та були поштовхом до того, щоби Слово стало нев╕д’╓мною частиною життя. П╕сля майже п’ятил╕тньо╖ «непубл╕чност╕» та писання «в ст╕л» нещодавно повернулася до творчост╕.
В 2006 роц╕ пере╖хала до Львова, п╕сля вступу до медичного ун╕верситету, де мешка╓ й сьогодн╕. Л╕карка, фр╕лансерка, громадська д╕ячка. Членкиня льв╕всько╖ мистецько╖ сп╕лки «АБО», членкиня луцького л╕тературно–мистецького об’╓днання «Без меж». Лавреатка IV Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу ╕мен╕ Леся Мартовича у ном╕нац╕╖ «Поез╕я» (доб╕рки).
Сп╕ва╓, гра╓ на фортеп╕ано, збирала фольклор, зокрема народноп╕сенну творч╕сть. Пише в╕рш╕ та коротку прозу. Друкувалась у рег╕ональних газетах та журналах, багатьох колективних л╕тературно–художн╕х виданнях (альманахах). Готу╓ до видання дебютну поетичну зб╕рку.
Письменниц╕ близький Григ╕р Тютюнник з його кредо: «...З любов╕ ╕ муки народжу╓ться письменник — ╕ншого шляху у нього нема».

Ольга РОМАНИШИН

***
М╕ж персами пов╕яло весною,
На родимку в╕дгукувались руки.
Сукно рапаве мл╕ло п╕до мною —
Вичитувала плоттю стародруки.
Др╕бн╕ пацьорки сипались донизу,
В╕д доторк╕в розплавилося т╕ло,
Вустами до вогню п╕дкинув хмизу —
Зумисне, рв╕йно, вперто, ошал╕ло...
Гор╕ла Троя, падав Вавилон,
Нитки сво╖ змотала Ар╕адна,
Пошерхлих губ застиглий цинамон
Обп╕к любов’ю, що неждано владна.

***
Спалила нев╕дправлен╕ листи —
╤ спогади лишилися без шапки.
Здавалося, зруйновано мости,
Життя натом╕сть ставило три крапки.
Дмухнув через ф╕ранку солодкаво,
Вр╕заючись ув оч╕, в╕терець,
Вдог╕н минуле шваркнуло гаркаво,
На пам’ятку тавруючи рубець.
Але хот╕лось поц╕лунк╕в сонця
╤ лоскоту оголених бажань,
Затиснутих у м╕чен╕й долоньц╕,
Щоби ╕ ╖х не затягнула твань.
Запам’ятай мене такою, як учора.
П’янезна н╕ч волоче тамбурин.
Нездужаю?! Та це я щастям хвора —
В╕д нього не придумали вакцин!

Спасиб╕...

Спасиб╕ за день, моя люба неволе, —
Розв’язаних крил ти мен╕ не дала...
Котилось, котилось перекотиполе,
Наповнена мр╕я торкалась чола, —
Губами з╕гр╕ла, розтерзано–голе...

Спасиб╕ за терен, мо╓ сьогодення,
Бо завтрашн╕й день об╕ця╓ любов.
Напам’ять завчила суворост╕ ймення
╤ ледь не покрилась гран╕тами знов,
Якби не росло в лабузинн╕ натхнення...

Спасиб╕, любове, за зц╕лену душу!
Вовтузиться в кл╕тц╕ загублене зло,
Без нього св╕й кам╕нь упевнено зрушу,
Котитиму вгору п╕д Боже крило,
Бо слова свого я дотриматись мушу.

Спасиб╕, недоле, мене ти навчила,
Що можу, що вм╕ю, що дос╕ жива.
Я дякую щиро за спутан╕* крила,
Бо збро╓ю стали стражденн╕ слова,
В яких моя м╕ць, моя мудр╕сть ╕ сила...
*у даному випадку зв’язан╕

***
Ллються цикутн╕ вина, св╕т повернув навспак.
Серед чужих — прог╕ркла... Думалося, близьк╕...
Тр╕снув натро╓ погар*: зб╕г чи мольфара знак?!
Кличуть пла╖ до тебе, звивист╕ та вузьк╕...
Межи зчуж╕нь — оаза. Падоньку, гоже як!
В серце тво╓ вростаю. (Жаско пов╕сти: «М╕й!»).
Прошелест╕ло поруч: «Дал╕ одн╕й — н╕як!»..
Яблука ще зелен╕, у сповиточку — Зм╕й...
Досв╕ток обережно кра╓ надво╓ гр╕х,
В кавов╕й гущ╕ — ладо*. Сниться чи наяву?!
Мл╕ю од поц╕лунку, стр╕мко земля з–п╕д н╕г:
Ябком черленощоким бухнула у траву...
*погар — кубок, келих
*ладо — коханий, любий

***
Нас╕яла кр╕зь сито зоряниць —
Ряхтять др╕бн╕ на ср╕бному тарел╕...
За обр╕╓м у статус╕ блудниць
Гранатов╕ блаженствують морел╕,
Пригублюють нахабними вустами
Наге плече скуйовджено╖ ноч╕;
Комети гримають у марево хвостами,
Пливуть над степом видив потороч╕...
Старанно решетую зорепади:
Я сню тобою — зовс╕м не марниця!..
П╕вм╕сяць озирнувся з балюстради —
Й на тацю впала благосна з╕рниця.

***
Креше польку шпакувате серце,
Зв╕роб╕йно стерпнула десниця,
Видивляю оч╕ не в люстерце —
В╕дтепер сама соб╕ в’язниця...
Ще б хоч трохи дихати тобою,
Ще хвилини б три чи ц╕лих п’ять.
П╕дставляю серденько р╕зьбою:
Механ╕зми знову жебонять...
Чу╓ш? В╕льна, в╕льна в несвобод╕:
П╕вжиття по колу ╕ назад...
Не вдалось згор╕ти в осолод╕ —
Замигт╕ли тисяч╕ лампад...
П╕вжиття блудила, а сьогодн╕
Йду навстр╕ч тоб╕ ╕ йтиму знов.
Усм╕хнулись вкотре первородн╕:
Наймудр╕ша все–таки любов!

Д╕вчинка

Сни не приходять: н╕ чорн╕, н╕ б╕л╕, н╕ сиз╕.
Здво╓н╕ сумн╕ви, куц╕ слова, молитви...
Як воно, люба, живеться у св╕т╕ «сюрприз╕в»?
Кинули в море? Рятуйся, горлань, допливи!
Колесо вертиться, тенькнуло в грудях надважко,
Духи стоуст╕ чеканять по колу псалми,
Ти уявила себе не д╕вчам, а сл╕пою мурашкою,
Губи пов╕тря розр╕зали: «Боже, прийми!»...
Небо пооране: р╕вчик ляга╓ за р╕вчиком,
Сни восьмикол╕рн╕ с╕╓ розпатланий день.
Ти загадала бажання, сполохана д╕вчинко?
Збудеться, р╕дна. Пов╕рити треба лишень!..

***
Пластмасов╕ люди, серця — каменюки,
Неонов╕ душ╕ старцюють за хл╕б.
Довкола вендета, у приймах — онуки...
На Марс полет╕ли ракети, джмел╕...
Зм╕╖на отрута у дзбанку — до краю:
Часту╓ сус╕дка домашн╕х щодень.
Остання смерека у л╕с╕ — зрубаю,
╤ван у полон╕, в Оксани — м╕грень...
Лелеки до Африки, Люба — до Риму:
Здала у оренду па╖, с╕ножать...
Поц╕лили «Гради» в крило Серафиму:
Людц╕ не пом╕тили — солодко сплять...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19912

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков