"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема ""Джерельце""
#20 за 14.05.2004
КВІТИ КОБЗАРЮ
Катерина РЯБОВА
Катерина Рябова - учениця 11-го класу ЗОШ № 34 м. Керчі. Дівчина у шостому літературному конкурсі школярів Криму «Ми діти твої, Україно» (2003 р.) здобула заохочувальну премію в номінації «Публіцистика» за творчі роботи «Квіти Кобзарю» і «Серце поета», присвячені Т. Г. Шевченку. Її творчий наставник – вчителька української мови та літератури Любов Григорівна Кисіль.
З букетом живих квітів я йду до Кобзаря. 24 серпня 2001 року у день 10-річчя Незалежності України в центрі міста-героя Керчі був відкритий пам’ятник Тарасові Шевченку і сквер, названий на його честь. Погруддя Кобзаря виконане у 1969 році заслуженим художником України керчанином Романом Сердюком, а потім відлите із бронзи. Сам пам’ятник унікальний, споруджений з монолітних гранітних блоків, завдяки чому буде стояти тисячоліття. Тарас Григорович, ледь схиливши голову, мовби застиг на мить у задумі; нахмурені брови, проникливий погляд, а плечі зігнув вантаж тяжких дум. Він ніби дивиться на річку Приморську, яка за десяток метрів від пам’ятника впадає у Чорне море. Вона, наче ріка життя, вливається в морську блакить. Шумлять, плюскочуть хвилі... І зринають у пам’яті рядки з поеми «Гамалія»: «Море... любило завзятих чубатих слов’ян». І моя уява малює образ хороброго отамана Гамалії: «Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти, По морю гуляти, Слави добувати, Із турецької неволі Братів визволяти». Вірші Шевченка я полюбила з дитинства. Бабуся читала їх напам’ять, а ще співала пісні. Ті пісні наче причарували мене. У нашій родині є «Кобзар» та шеститомне видання творів. У дідуся та бабусі щонеділі влаштовувались літературні читання. Ми живемо в Криму, то хотілося знати, чи був поет у нашому краю, які твори написав про Крим. Якось ми почали читати повість, написану російською мовою «Прогулка с удовольствием и не без морали». І не могли відірватися від книги. Тарас писав, як одного разу в Білій Церкві до рук йому потрапив «Морський збірник» № 1. Він звернув увагу на реєстр покалічених моряків, які одужали, але не могли продовжувати службу. У присутності комітету поранених Були опитані ці покалічені бідолахи, яку хто із них побажає собі нагороду за вірну службу престолу і вітчизні. Бідолашні спочатку відмовлялись від усякої нагороди, тільки щоб їх відпустили на батьківщину. Комітет наполягав, щоб вони, крім цього, прохали собі кожний, що кому потрібно. Одні попросили грошової винагороди, інші - щоб звільнити дітей із кантоністів. А останній із них, молодий матрос, зі сльозами на очах просив, щоб звільнили сестру його рідну від кріпацтва. Він віддав усе сестрі, а собі нічого не залишив, «кроме сумы и костыля». Повість схвилювала усіх, адже мова йшла про Кримську війну 1853 - 1856 рр. Шевченко розкрив трагедію героїв Севастопольської оборони. У центрі твору - матрос-інвалід українець Обеременко. Але ж там колись воював і наш героїчний пращур! Він був моряком. У роки Кримської війни (за переказами наших дідусів та прадідусів) на їх корабель напала турецька галера, моряків закували в кайдани... Мабуть, хтось із побратимів вижив і згодом повідомив рідним. Цю історію нам розповів наш дідусь, а йому - його, а тому - інші родичі. Я щаслива тим, що в нашій родині зберегли пам’ять про свій родовід, у якому вже шосте покоління моряків. Шкода, що невідоме ім’я нашого рідного далекого прапрапрадідуся, та пам’ять про нього жива і понині. Мій дідусь Михайло Миколайович Куєвда був у минулому капітаном далекого плавання, тепер на пенсії. Його син, а мій дядько, Сергій Куєвда - перший помічник капітана. Нині він у плаванні, далеко від рідних берегів. Я читаю вірші поета на пам’ятнику: Свою Україну любіть. Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Катерина РЯБОВА, учениця 11-го класу ЗОШ № 34 м. Керчі.
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1988
|