Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 14.05.2004
КВІТИ КОБЗАРЮ
Катерина РЯБОВА

 Катерина Рябова - учениця 11-го класу ЗОШ № 34 м. Керчі. Дівчина у шостому літературному конкурсі школярів Криму «Ми діти твої, Україно» (2003 р.) здобула заохочувальну премію в номінації «Публіцистика» за творчі роботи «Квіти Кобзарю» і «Серце поета», присвячені Т. Г. Шевченку. Її творчий наставник – вчителька української мови та літератури Любов Григорівна Кисіль.

З букетом живих квітів я йду до Кобзаря. 24 серпня 2001 року у день 10-річчя Незалежності України в центрі міста-героя Керчі був відкритий пам’ятник Тарасові Шевченку і сквер, названий на його честь. Погруддя Кобзаря виконане у 1969 році заслуженим художником України керчанином Романом Сердюком, а потім відлите із бронзи. Сам пам’ятник унікальний, споруджений з монолітних гранітних блоків, завдяки чому буде стояти тисячоліття.
 Тарас Григорович, ледь схиливши голову, мовби застиг на мить у задумі; нахмурені брови, проникливий погляд, а плечі зігнув вантаж тяжких дум. Він ніби дивиться на річку Приморську, яка за десяток метрів від пам’ятника впадає у Чорне море. Вона, наче ріка життя, вливається в морську блакить.
 Шумлять, плюскочуть хвилі...
 І зринають у пам’яті рядки з поеми «Гамалія»: «Море... любило завзятих чубатих слов’ян». І моя уява малює образ хороброго отамана Гамалії:
 «Наш отаман Гамалія,
 Отаман завзятий,
 Забрав хлопців та й поїхав
 По морю гуляти,
 По морю гуляти,
 Слави добувати,
 Із турецької неволі
 Братів визволяти».
 Вірші Шевченка я полюбила з дитинства. Бабуся читала їх напам’ять, а ще співала пісні. Ті пісні наче причарували мене. У нашій родині є «Кобзар» та шеститомне видання творів. У дідуся та бабусі щонеділі влаштовувались літературні читання. Ми живемо в Криму, то хотілося знати, чи був поет у нашому краю, які твори написав про Крим.
 Якось ми почали читати повість, написану російською мовою «Прогулка с удовольствием и не без морали». І не могли відірватися від книги. Тарас писав, як одного разу в Білій Церкві до рук йому потрапив «Морський збірник» № 1. Він звернув увагу на реєстр покалічених моряків, які одужали, але не могли продовжувати службу. У присутності комітету поранених Були опитані ці покалічені бідолахи, яку хто із них побажає собі нагороду за вірну службу престолу і вітчизні. Бідолашні спочатку відмовлялись від усякої нагороди, тільки щоб їх відпустили на батьківщину. Комітет наполягав, щоб вони, крім цього, прохали собі кожний, що кому потрібно.
Одні попросили грошової винагороди, інші - щоб звільнити дітей із кантоністів. А останній із них, молодий матрос, зі сльозами на очах просив,
щоб звільнили сестру його рідну від кріпацтва. Він віддав усе сестрі, а собі нічого не залишив, «кроме сумы и костыля».
 Повість схвилювала усіх, адже мова йшла про Кримську війну 1853 - 1856 рр.
Шевченко розкрив трагедію героїв Севастопольської оборони. У центрі твору - матрос-інвалід українець Обеременко.
 Але ж там колись воював і наш героїчний пращур! Він був моряком. У роки Кримської війни (за переказами наших дідусів та прадідусів) на їх корабель
напала турецька галера, моряків закували в кайдани... Мабуть, хтось із побратимів вижив і згодом повідомив рідним. Цю історію нам розповів наш дідусь, а йому - його, а тому - інші родичі.
 Я щаслива тим, що в нашій родині зберегли пам’ять про свій родовід, у якому вже шосте покоління моряків. Шкода, що невідоме ім’я нашого рідного
далекого прапрапрадідуся, та пам’ять про нього жива і понині.
 Мій дідусь Михайло Миколайович Куєвда був у минулому капітаном далекого плавання, тепер на пенсії. Його син, а мій дядько, Сергій Куєвда - перший помічник капітана. Нині він у плаванні, далеко від рідних берегів.
 Я читаю вірші поета на пам’ятнику:
 Свою Україну любіть.
 Любіть її... Во время люте,
 В остатню тяжкую минуту
 За неї Господа моліть.
 Катерина РЯБОВА,  учениця 11-го класу  ЗОШ № 34 м. Керчі.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1988

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков