Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...


ОСТР╤В МАМАЯ
До нас у дн╕ кв╕тучих трав Козак з легенди зав╕тав.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 13.04.2018
╤рен Роздобудько, письменниця: У ПРИФРОНТОВИХ М╤СТАХ ╢ ТАК╤ ПАТР╤ОТИ, ЩО ДАЙ БОЖЕ НАМ ТАКИМИ БУТИ

Одна з найусп╕шн╕ших укра╖нських письменниць ╤рен Роздобудько, книги яко╖ не сходять з полиць книжкових магазин╕в роками, а за ╖╖ сценар╕ями знято вже 12 ф╕льм╕в, з╕зна╓ться, що колись зовс╕м не волод╕ла укра╖нською мовою. Зробивши св╕домий виб╕р, вона р╕к мовчала, п╕сля чого не лише заговорила, а й почала писати виключно р╕дною мовою. Роздобудько каже, що поняття натхнення придумали л╕нив╕, щоб, прикриваючись його в╕дсутн╕стю, н╕чого не робити, а ╖╖ надиха╓ до творчост╕ все, ╕ зовс╕м скоро вона представить свою нову книгу “Прилет╕ла ласт╕вочка” у новому для себе жанр╕ б╕ограф╕чного роману.
- Пан╕ ╤рено, ви почали св╕й творчий шлях з поез╕╖, ще й рос╕йською мовою, тож ц╕каво, як сталося, що ви перейшли на укра╖нську прозу?
- Я народилася в Донецьку, родина у мене укра╖нська, на вс╕ дитяч╕, шк╕льн╕ свята я була в укра╖нському костюм╕, у в╕ночку, але розмовляли ми рос╕йською, тому й в╕рш╕ я почала писати т╕╓ю мовою. Наприк╕нц╕ 90-х рок╕в видала дв╕ поетичн╕ зб╕рки, але ╖х вже давно нема╓ на ринку. В мене тод╕ ще не було само╕дентиф╕кац╕╖, таке було середовище, хоча я вам скажу, коли у 1988 роц╕ я пере╖хала до Ки╓ва, то вир╕шила, що поки не вивчу укра╖нську мову, буду мовчати. Я р╕к промовчала, а пот╕м заговорила ╕ п╕шла працювати в укра╖нське видання.
Це був м╕й св╕домий виб╕р, для мене було принципово заговорити укра╖нською, а пот╕м було принципово писати укра╖нською мовою.
- Чи розд╕ля╓те ви думку, що справжн╕й патр╕от Укра╖ни повинен говорити т╕льки укра╖нською?
- Зна╓те, це серйозне питання, на нього треба довго в╕дпов╕дати. Ц╕╓╖ зими я разом ╕з чолов╕ком у склад╕ волонтерського потягу «Трухан╕вська с╕ч» про╖хала 15 прифронтових м╕стечок, ми там побачили таких патр╕от╕в, що дай Боже нам такими бути, ╕ багато хто з них говорив рос╕йською мовою.
Я взагал╕ вважаю, що питання мови так гостро п╕дн╕ма╓ться завжди для того, щоб в╕двол╕кти увагу в╕д чогось важлив╕шого.
Хоча, в принцип╕, нема╓ н╕чого страшного, коли люди просто вивчать ╕ будуть говорити «дякую» або «будь ласка». Ми ж, коли ╖демо до ╕ншо╖ кра╖ни, завжди вчимо к╕лька фраз, таких як: «прошу», «будь ласка», «дуже смачно», тобто, прост╕ фрази можна вивчити нав╕ть тим людям, як╕ зовс╕м не знають мову.
- Як ви, кор╕нна донеччанка, оц╕ню╓те те, що в╕дбулося з вашим рег╕оном у 2014 роц╕? Ц╕ ж люди, певно, жили поряд ╕з вами, були, як ╕ ви, укра╖нцями, а пот╕м сталося те, що сталося.
- Вс╕ чотири роки я говорю про це, спочатку взагал╕ просто кричала, як ненормальна у статтях ╕ у Фейсбуку, розкладала по полицях, чому так сталося. Зараз, якщо дозволите, я в╕дпов╕м так: туди при╖хали заслан╕ козачки, оселилися в готелях ╕ збудили, вибачте за слово, гопоту, яка пот╕м за ними п╕шла. Тим козачкам пов╕рили, але не вс╕. В Донецьку ╕ зараз лишилися люди, яких мен╕ дуже шкода, ╕ побувавши на Донбас╕ я зрозум╕ла, що там цей «руський м╕р» н╕кому не потр╕бен.
Насправд╕, зараз вже треба говорити про ╕ншу проблему. Якщо до с╕л, розташованих на кордон╕ з Угорщиною, не дай Боже, при╖дуть 20-30 таких засланих козачк╕в ╕ збурять людей, то на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ може початися те ж саме.
Тому потр╕бно розум╕ти, що нам треба оборонятися ╕ не допустити цього внутр╕шнього ворога до себе. Таке може в╕дбутися будь-де, де ╓ слабина, а на Донбас╕ була одна слабина – величезна дов╕ра до сво╖х «хазя╖в». Вони завжди називали ╕ Януковича, ╕ Ахметова «хазя╖ном»: «хазя╖н, дай грош╕, хазя╖н, дай ╖жу, хазя╖н дай видовища». У мешканц╕в донецького рег╕ону ╓ величезна дов╕ра до того, що говорить цей «хазя╖н», ╕, можливо, наша провина саме у невм╕нн╕ пояснити ╖м, що треба анал╕зувати ситуац╕ю.
Наск╕льки я пам'ятаю, у Донецьку жило багато родин, як╕ вважали себе укра╖нцями, майже в кожн╕й хат╕, на кожне свято збиралися ╕ сп╕вали «Сто╖ть гора високая», це був х╕т майже в кожн╕й донецьк╕й родин╕, але держава упустила можлив╕сть пропаганди.
Коли Вакарчук виступав у Донецьку, там були тисяч╕ людей, а в березн╕ 2014 понад 7 тисяч людей вийшло з укра╖нськими прапорами, але я думаю, що треба було втримати владу за допомогою цих «хазя╖в», як╕ не стали на б╕к Укра╖ни. Дал╕ заглиблюватися мен╕ не ц╕каво, бо, власне, Донбас н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д ╕нших сх╕дних рег╕он╕в Укра╖ни.
Але якщо вже на Донбас╕ таке трапилося, то зараз влад╕ треба кинути всю увагу на села в зах╕дн╕й Укра╖н╕, як╕ на кордон╕ з Угорщиною. Там може так само якась менш╕сть п╕ти за об╕цянками незалежност╕, власних грошей, власно╖ мови ╕ буде те ж саме.
- А ви часто бува╓те на прифронтових територ╕ях?
- Н╕, не часто, у мене не виходило по здоров'ю, але ми побували перед Новим роком у багатьох м╕стечках донецького рег╕ону, ми два тижн╕ про╖здили, зупинялися, виступали, знову ╖хали, виступали, звичайно, в тому потяз╕ везли ╕ волонтерську допомогу. Це для мене була дуже важлива ╕ ц╕кава по╖здка, я повернулась з величезним оптим╕змом щодо патр╕отизму, мови, л╕тератури, якою там ц╕кавляться.
Там р╕зн╕ люди, але те, що в багатьох м╕стечках люди просто виходили ╕ не пускали банди, – про це ми не зна╓мо, про це не говорять, говорять про жах╕ття, про цю гопоту, яка вже скоро зникне, я в цьому впевнена, але дуже мало кажуть про патр╕отизм тих людей.
Коли Сватово намагалася захопити банда Мозгового, мешканц╕ побрали як╕сь ╕грашков╕ не д╕юч╕ автомати з учебок, вийшли мал-мала-меньше, в╕д старих до малих, ╕ сказали: ви нам тут не потр╕бн╕! Т╕ розвернулися та й п╕шли. Звичайно, не скр╕зь таке було, але було, тому краще зараз на позитив все переводити, а «гопота» зникне, вибачте за таке слово.
- Зараз з'явля╓ться багато л╕тератури про нин╕шню в╕йну, у сво╖й книз╕ «Тут ╕ тепер» ви також не оминули тему АТО, а скаж╕ть - чи потр╕бно адаптувати цю проблематику для д╕тей?
- Я думаю, що вс╕ д╕ти, нав╕ть чотирир╕чн╕, як╕ живуть в Укра╖н╕, знають, що йде в╕йна, бо вони чують новини, батьки про це говорять й ╕золювати в╕д ц╕╓╖ теми д╕тей неможливо, але треба вм╕ти ╕ знати, як говорити.
Чесно кажучи, ще на початку Майдану в 2013 роц╕ мен╕ дуже хот╕лося викласти для д╕тей доступною мовою про устр╕й кра╖ни, пояснити, що таке парламентсько-президентська або президентсько-парламентська республ╕ка. Я нав╕ть починала писати це в казков╕й форм╕.
Треба писати, треба пояснювати, але не впадаючи в «ура»-патр╕отичн╕ крайнощ╕. Д╕ткам треба дати можлив╕сть проанал╕зувати ситуац╕ю в художньому твор╕, а це дуже тяжко, ╕ це треба вм╕ти, ╕ дуже гарно продумати як це подавати. Я б хот╕ла це розпов╕сти в казков╕й форм╕, без запол╕тизованост╕, наприклад, на основ╕ казки «Про Смарагдове м╕стечко».
- Ви бува╓те в р╕зних рег╕онах Укра╖ни, чи в╕др╕зняються читацьк╕ смаки, що читають на сход╕, на п╕вдн╕, на заход╕? Ви ж напевно анал╕зували. Де вас найб╕льше читають?
- Я особисто не ображена читачами, але теж буваю ╕нколи здивована. Наприклад, у м╕ст╕ Волноваха Донецько╖ област╕, куди ми при╖жджали волонтерським потягом, до мене п╕д╕йшла велика група  людей: б╕бл╕отекар╕, вчител╕, просто читач╕, як╕ д╕знались, що я при╖жджаю ╕ прийшли посп╕лкуватися. А пот╕м думаю, а чому я власне так вражена: що – Волноваха не Укра╖на? В Донецьку видавалися мо╖ книжки ╕ досить багато, у мене були виступи ╕ в Донецьку, ╕ в Мар╕упол╕, ╕ в Горл╕вц╕, збиралися велик╕ зали, тобто, вони читають ╕ хочуть читати.
Зараз величезний попит на укра╖нську л╕тературу саме на сход╕. Ви зна╓те, т╕, хто там не був, то уявляють, що це якийсь жах, – насправд╕ це м╕ста, в яких функц╕онують б╕бл╕отеки, театри, магазини. Приголомшлива б╕бл╕отека в м╕ст╕ Сватово та в Лисичанську. Скр╕зь на перших полицях те, що сто╖ть в ки╖вських б╕бл╕отеках або магазинах – укра╖нська л╕тература, цим я була дуже вт╕шена. Тож люди ц╕кавляться сво╖м, це стало престижно, модно знати сво╖х письменник╕в.
 - У вас в л╕тературному арсенал╕ ╓ велика к╕льк╕сть детектив╕в, ц╕каво, зв╕дки ви берете сюжети для  них? Вигаду╓те, чи чита╓те крим╕нальну хрон╕ку?
- У мене насправд╕ детектив╕в, а краще сказати трилер╕в, всього чотири, я з них починала, зараз вже не пишу такого. Власне, сюжети завжди вигадувала, я не читаю крим╕нальну хрон╕ку, бо це дуже страшно, а я не мазох╕ст, щоб читати страшн╕ реч╕ та розбиратися в них.
Тобто, сво╖ трилери я вигадую: вони не реально страшн╕, але читачам страшно нереально. Лише один ╕з них я не вигадала, це книга «Перейти темряву» – детектив про торг╕влю ж╕нками за кордоном, це д╕йсно гостра проблема для Укра╖ни, ╕ там все зав'язано на реальних под╕ях.
- Ви також пишете ╕ для д╕тей. Поез╕я, пот╕м трилери, детективи, а пот╕м дитяча книга. Що до цього надихнуло?
- Мен╕ ц╕каво все писати, у мене ╓ ╕ пол╕тична сатира, наприклад, «Олен╕ада». Я себе не обмежую, це за настро╓м. От мен╕ захот╕лося написати про п╕дл╕тка Арсена, ╕ в мене вийшла книжка про нього, в╕н там досл╕джу╓ вбивство прапрад╕да, намага╓ться реаб╕л╕тувати його, ╕ все це закручено теж на детективн╕й основ╕.
Взагал╕-то я колись починала з казок, друкувалась у журнал╕ «Соняшник», для мене це не ╓ новиною, я люблю писати для д╕тей. ╤ мен╕ ще дуже хочеться для них написати.
- А як ви оц╕ню╓те стан сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тератури? Чи ╓ ще незаповнен╕ л╕тературн╕ н╕ш╕? Дехто з фах╕вц╕в, наприклад, вважа╓, що зараз дитяча л╕тература в Укра╖н╕ розвива╓ться нав╕ть швидше, н╕ж доросла.
- В Укра╖н╕ зараз в╕дбува╓ться л╕тературний бум, пост╕йно з'являються нов╕ ╕мена. А щодо дитячо╖ л╕тератури, то д╕йсно можна пройти по ярмарках ╕ побачити, яке розма╖ття ╕ ск╕льки гарних, з╕ смаком виданих дитячих книжок, там ╓ ╕ пригоди, ╕ реал╕стичн╕ твори, ╕ казочки – все, що завгодно.
У доросл╕й л╕тератур╕ так само зараз з'явилося дуже багато молодих письменник╕в, яких я нав╕ть ╕ не знаю, але вони на слуху.
Щодо незайнято╖ н╕ш╕, от я трошки спробувала себе в одн╕й ╕з них. Як мен╕ сказав видавець, ця н╕ша назива╓ться байоп╕к (bayоpik – ф╕льм – б╕ограф╕я, що розпов╕да╓ про дол╕ видатних особистостей впродовж усього життя або у найдраматичн╕ш╕ моменти, основна в╕дм╕нн╕сть- по╓днання в соб╕ рис документального ╕ художнього к╕но – ред.).
У нас зовс╕м не зайнята н╕ша б╕ограф╕чних книг про видатних укра╖нц╕в, а серед укра╖нц╕в ╓ так╕ приголомшлив╕ особистост╕, про яких у св╕т╕ знають, а ми ╖х не зна╓мо.
Але так╕ книги треба писати дуже обережно, вони повинн╕ ч╕пляти насамперед з точки зору белетристики, а не б╕ограф╕╖, тод╕ це буде ц╕каво людям читати, тому що б╕ограф╕чн╕ реч╕ можна прочитати в дов╕дниках ╕ в енциклопед╕ях. ╤ я вже знаю автор╕в, як╕ зможуть повол╕ зайняти цю н╕шу.
- Про яку саме особист╕сть ваша нова книга?
- Це було мо╓ величезне бажання – ╕ я наважилася. У травн╕ виходить книжка, яка назива╓ться «Прилет╕ла ласт╕вочка», ╕ вже за самою назвою можна зрозум╕ти, що головний герой цього роману – «Щедрик» Миколи Дмитровича Леонтовича.
Щедрик, якого знають у св╕т╕ п╕д назвою «Carol of the Bells», ╕ сп╕вають на Р╕здво тисяч╕ виконавц╕в в╕д сучасних репер╕в до класичних вокал╕ст╕в, але дуже мало хто з них зна╓, що це мелод╕я Миколи Леонтовича, написана на прадавню слов'янську щедр╕вку.
Тому сво╖м романом я хот╕ла б встановити справедлив╕сть щодо Леонтовича ╕ «Щедрика». Ця книга – не пряма б╕ограф╕я, хоча вс╕ факти збережен╕: Микола Дмитрович був дуже ц╕кавою людиною, життя яко╖ траг╕чно об╕рвалося, ╕ хоча кажуть, що вс╕ арх╕ви в╕дкрит╕, дос╕ достеменно так ╕ не в╕домо, хто його вбив.
Художн╓ осмислення життя композитора я по╓днувала з╕ св╕дченнями його батька ╕ тих людей, як╕ вели розсл╕дування. Так, т╕, що вели розсл╕дування, кажуть, що було дво╓ вбивць, а батько вказу╓ на одну людину – тобто, ще дуже багато та╓мниць довкола ╕мен╕ цього видатного укра╖нця. А оск╕льки ╓ та╓мниця, то мен╕ захот╕лося розкрити ╖╖ по-сво╓му, так, як я ╖╖ ╕нту╖тивно в╕дчуваю на цих матер╕алах.
- Нав╕ть такий крим╕нальний детектив вийшов?
- Так, в╕д фактажу н╕куди не д╕тися. Там д╕йсно ╓ факти, як╕ не дуже й в╕дом╕: скаж╕мо, напередодн╕ вбивства у Леонтовича було два квитки на ем╕грац╕ю до Польщ╕, ╕ в╕н мав ╖хати туди з╕ сво╓ю коханою ж╕нкою – не з дружиною, а н╕бито з Над╕╓ю Данишевич, яка була його л╕бретисткою. Це дуже поб╕жно згадано в р╕зних згадках, ╕ це мен╕ було ц╕каво.
- Чи сл╕дку╓те ви за сучасними авторами, можливо, когось для себе в╕дкрили з молодих письменник╕в?
- Я стежу за сво╖ми подругами, ╕ що вони не писали б – я рад╕ю, така в нас л╕тературна корупц╕я. Я люблю Лесю Ворон╕ну – це дитяча письменниця, стежу, що у не╖ вийшло, Галочку Вдовиченко, Ларису Денисенко, М╕лу ╤ванцову, це такий клан приблизно однол╕тк╕в ╕ тих людей, з якими я дуже добре сп╕лкуюся.
Але я знаю, що зараз ╓ багато ╕ молодих ц╕кавих письменник╕в, з якими я не можу так об╕йнятися-прив╕татися, але завжди рад╕ю, коли виходять ╖хн╕ книжки.
Не скажу, що я шалений читач, я читаю по д╕агонал╕, але якщо щось мене дуже захоплю╓, я про це кажу. Я завжди звертаю увагу на те, що пише Таня Малярчук, Соф╕йка Андрухович. Стежу за тим, що пишуть Кокотюха, Жадан, Шкляр, Вовк, Капранови – це наша банда, а молодих я в╕таю, дай Боже, щоб було б╕льше укра╖нських книжок.
- Хочу торкнутися вашого сценарного доробку. Чи не готу╓те ви для нас щось новеньке? Можливо, зараз в робот╕ вже ╓ якийсь сценар╕й?
- Загалом у мене 12 в╕дзнятих ф╕льм╕в. Я свого часу працювала з ус╕ма нин╕шн╕ми з╕рками, нашими режисерами, хлопцями, яких я поважаю ╕ люблю – це ╕ Володя Тихий, ╕ Олесь Сан╕н, ╕ Ахтем Се╖табла╓в. Вже зараз вони з╕рки, але тод╕ все ще розкручувалися, ╕ я рада, що з ними попрацювала.
Дуже спод╕ваюсь, що скоро один ╕з пров╕дних телеканал╕в прийме р╕шення щодо зйомок за мо╖м сценар╕╓м 12-сер╕йного сер╕алу «У нед╕лю рано з╕лля копала». Я вважаю, що це чудова пропозиц╕я – зробити сер╕ал на сучасному грунт╕ за мотивами Ольги Кобилянсько╖, а мотиви там досить мелодраматичн╕, ╕ просто шексп╕р╕вськ╕ пристраст╕.
Чекаю зараз на р╕шення каналу. Взагал╕, хот╕лося б, щоб укра╖нськ╕ канали нарешт╕ звернулися ╕ до укра╖нсько╖ прози, ╕ до укра╖нських сценарист╕в, актор╕в та продюсер╕в.
- Ви вже уявля╓те когось ╕з актор╕в у т╕й чи ╕нш╕й рол╕?
- Так, я уявляю ╕ я знаю, для кого я з задоволенням написала б рол╕. Дуже хот╕ла б, щоб у мо╓му ф╕льм╕ знялися Олекс╕й Богданович, Богдан Бенюк, Ада Роговцева, Наталка Сумська, Анатол╕й Хост╕ко╓в. У нас ╕ молодих дуже багато гарних актор╕в – це Аня Куз╕на, Ольга Гришина, Римма Зюб╕на, ╤рма В╕товська – просто кладезь талант╕в. ╤, до реч╕, це я сама знаю, бо бачила: якщо запрошують актор╕в з╕ сторони, то наш╕ ╖х переграють у хорошому сенс╕, бо вони скучили за роботою, за справжньою роботою.
Я дуже спод╕ваюся на укра╖нськ╕ сер╕али, я на них п╕дс╕ла ╕ сама хочу написати щось. Чека╓мо в╕дпов╕д╕ каналу ╕ почина╓ться робота над сер╕алом.
- Як ви оц╕ню╓те стан сучасного укра╖нського к╕но? Сл╕дку╓те за тим, що з'явля╓ться?
- Намагаюся дивитися все нове. Без сумн╕ву, розвиток ╓, але мен╕ зда╓ться, що мусить вийти, скаж╕мо, 30 ф╕льм╕в на кшталт останн╕х усп╕шних к╕нокартин, ╕ тод╕ буде зрозум╕ло, який ╕з них найкращий чи найяк╕сн╕ший. Поки що таких ми ма╓мо лише по одному-два, а якщо ╖х буде, на тему, скаж╕мо, в╕йни – десь 30-40, то один ╕з них буде д╕йсно такий, як треба. Але бум ╓, ╕ ╓ величезний попит на режисер╕в ╕ на сценарист╕в.
- Ви виклада╓те к╕нодраматург╕ю в ун╕верситет╕ театру ╕ к╕но ╕мен╕ Карпенка-Карого, бачите нин╕шн╕х студент╕в, то як ви оц╕ню╓те загальний р╕вень п╕дготовки актор╕в, режисер╕в, сценарист╕в у пор╕внянн╕ з тим, що було за радянських час╕в.
- Ви прав╕, тод╕ була школа. В принцип╕, студенти залишаються студентами: ╓ талановит╕, як╕ стануть гарними рем╕сниками. ╢дина в╕дм╕нн╕сть, яку я дуже в╕дчуваю, – це те, що зараз на курс драматург╕╖ можуть вступити д╕ти п╕сля школи, а ран╕ше на профес╕ю драматург╕в ╕ режисер╕в йшли люди, як╕ вже мали якийсь досв╕д, тобто був певний в╕ковий ценз.
Я б, наприклад, цей ценз виставляла – не тому, що я не хочу приймати молодь п╕сля школи, н╕ – вони розумн╕, талановит╕, але вони ще не дуже розум╕ють сутн╕сть профес╕╖. ╥м зда╓ться, що це творч╕сть, а це вже навчання, це профес╕я. А щодо якост╕ навчання, то принаймн╕ я намагаюсь вчити ╖х як╕сно.
До реч╕, молод╕ грають ╕нод╕ набагато справжн╕ше ╕ краще, н╕ж досв╕дчен╕ актори, бо ╖м це ц╕каво, вони все це пропускають кр╕зь себе, у них ще св╕ж╕ знання, як це треба грати, як перед╕стор╕ю програвати, нов╕ емоц╕╖, тому режисери часто запрошують зн╕матися студент╕в.
- У чому ви знаходите для себе натхнення, як в╕дпочива╓те душею?
- В╕дпочиваю я в робот╕, бо для мене справжня насолода ╕ в╕дпочинок – коли я можу с╕сти за комп'ютер, закрити за собою умовн╕ двер╕ й поринути в св╕й св╕т. Натхнення – це в╕дмовка для л╕нивих, можна сказати – «у мене нема╓ натхнення» – ╕ не робити н╕чого, тому для мене нема╓ поняття натхнення, мене надиха╓ все.
Але, якщо серйозно, то це музика, яка викреслю╓ з життя вс╕ телев╕з╕йн╕ новини, пол╕тику та ╕нше, що захаращу╓ голову. Тому що музика в╕чна, пол╕тика – р╕ч тимчасова.
- Ви сл╕дку╓те за пол╕тикою?
- Звичайно, як ╕накше. Але я вважаю, що пол╕тики не ╓ нашими родичами ╕ не можна про них говорити, н╕би про р╕дню, як т╕ бабц╕ на лавках, коли називають депутат╕в ледь не по ╕менах – Вася, Серьожа. Н╕, вони для нас, як слюсар╕ в ЖЕКу: якщо працюють погано, то значить я сама беру ключ ╕ ремонтую свою систему. На жаль, ми ╖х пом╕ча╓мо ╕ прид╕ля╓мо ╖м свою увагу, тому що система працю╓ погано.
- Тому порядок в кра╖н╕ залежить в╕д кожного з нас.
- Так, почни з себе, а пол╕тики п╕дтягнуться, зараз дуже багато що залежить в╕д громади. У мене ╓диний критер╕й – це м╕й особистий фейс-контроль, а у мене в╕н рентген╕вський, я все бачу по очах, по руках ╕ йде анал╕з.
- Ви сказали, що натхнення – це в╕дмовка для л╕нивих, але ви дуже продуктивна письменниця. Чи ╓ у вас якийсь план, допустимо, що треба написати 5 стор╕нок у день?
- Н╕, такого нема╓. Якщо у мене виника╓ в голов╕ ╕дея, згодом вона форму╓ться в основу сюжету, все як у к╕нодраматург╕╖: без ╕де╖ – н╕куди. Пот╕м на мене звалю╓ться д╕я повн╕стю, в╕д початку до к╕нця, а тод╕ я в╕дпочиваю, с╕даю за комп'ютер, бачу картинку, яку вже не можу не намалювати.
Такого, що я мушу написати 5 стор╕нок у день, у мене нема╓. Бува╓, що пишу й б╕льше, але т╕льки тод╕, коли мен╕ цього хочеться. Останн╕й роман, скаж╕мо, почала писати у вересн╕ – й от зараз виходить книжка, у мене не було жодних часових обмежень – як воно вийшло, Бог його зна╓. Це секрет того паралельного життя, у якому ти в╕дпочива╓ш.
Розкладу у мене нема╓, ╓дине, що я роблю кожного ранку за будь-яко╖ погоди – виходжу на балкон ╕ п'ю каву, а дал╕ – хочу пишу, хочу не пишу, пот╕м ╕ду на роботу, зустр╕чаюся з друзями, сп╕лкуюся, тому часом мен╕ зда╓ться, що я н╕чого не пишу.
Любов Баз╕в
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19872

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков