Версiя для друку Обговорити в форумi

«З любові й добра» - таку назву дав він одній зі своїх поетичних збірок. З любов'ю і добром Данило Кононенко пішов до людей, ніс своє щире, пристрасне і надихаюче слово, наповнене пристрастю і любов'ю до рідного краю, України, до нас, нині сущих, і тих, кого уже немає у цьому неспокійному, тривожному світі. Він любив людей, жив і творив для них. І палко вірив, що відійдуть у незворотню минувшину тривоги й боріння, щезнуть війни і усілякі збройні конфлікти, коли брат іде на брата і ллється людська кров на полях бойовиськ. Вірив у щасливе майбутнє мирного, сонячного Криму, де жив і творив.
Я ніколи не був на Кримському півострові. Так якось склалося. Та з творчістю літераторів-кримчан знайомий. Багатьох з них читав, з окремими зустрічався на письменницьких форумах. Можливо, був серед них і Данило Андрійович Кононенко. Безперечно, був. Адже він багато років очолював Кримську письменницьку організацію, був ініціатором і засновником «Кримської світлиці», Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно!», який нині носить ім'я Д. Кононенка.
З величезним задоволенням я читаю і сьогодні, пропоную читати своїм друзям і студентам Кам'янець-Подільських вишів Кононенкові «Джерела», «На весняному березі», «Квітучих соняхів оркестр», його переклади з кримськотатарської «П'ять грон винограду», інше. В усьому відчувається голос зрілого майстра, великого патріота і справжнього громадянина.
У тривожно-неспокійні для України, для Криму і для нього особисто часи він мужньо боровся за справедливість, відстоював правду і право на свободу жити і працювати на своїй землі, на спілкування рідною українською мовою. Не всім подобається, та він залишався вірним собі, обраному шляху. Свідчення тому – його «Кримська світлиця», його книги, публіцистичні виступи у різних ЗМІ.
Данило Андрійович близький і дорогий тисячам, десяткам тисяч його читачів, шанувальників його непересічного таланту. Він відійшов у вічність (Всевишній забирає найкращих, найдорожчих), але з нами, мільйонами українців, його твори, його палка, всеперемагаюча любов до рідної землі, де ми народилися і зросли, де народилися і народжуватимуться наші діти й онуки, до якої ми всі прикипіли серцями і помислами. Ми любимо цю землю і готові на все задля її свободи і щастя. Задля щастя наших дітей, поколінь прийдешніх.
…Гортаю сторінки «Енциклопедії України», створеної за редакції відомого усьому світові Івана Дзюби. Ось і публікація про Данила Кононенка. З портрета зорить молодий іще чоловік з симпатичним, добрим обличчям і козацькими вусами. Дивиться і ніби запитує: «А ви що зробили чи робите для неньки України?»
Що відповісти? Ось що: «Робимо і зробимо, друже. Усе, що в наших силах. Докладемо усіх зусиль, аби Україна наша процвітала і щоб людям жилося краще, щасливо».

Мар'ян КРАСУЦЬКИЙ,
член НСПУ і НСЖУ, заслужений журналіст України,
почесний професор Кам'янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка, лауреат Всеукраїнських премій імені Ю. Яновського, імені Івана Огієнка, «Золоте перо»

На фото (зліва направо): М. Красуцький і Д. Кононенко

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2018 > Тема "Українці мої..."