Версiя для друку Обговорити в форумi

Вічної весни і вічного натхнення побажали «світличани» землячці і колезі Галині Литовченко, яка нещодавно святкувала свій день народження. Пропонуємо увазі читачів добірку нових віршів поетеси.

Галина ЛИТОВЧЕНКО

СОБІ НА ЧЕРГОВУ ВЕСНУ З ОПТИМІЗМОМ

А ще чекає черемховий цвіт.
А потім буде пелюсток завія.
І хай мені давно не двадцять літ –
десятків два позбутися зумію.

Не дорікну, що десь без мене жив,
а натякну на те, що може бути.
Бажаю стріти стільки справжніх див
у росний час розмаю м’яти-рути!

Надпити з кухля зрілої весни
зі смаком врун і запахом конвалій,
гайнути в поле з дощиком рясним
і забрести у волошкові далі.

Де за курганом розлилася Рось,
де із землі ростуть гранітні глиби,
здобути те, що досі не збулось
в весняну пору під сузір’ям Риби.
07.03.2018

***
За руки з вітром понад світом гайда!
Переліскам колошкаю гілля –
набухлі брості первоцвіту знайду,
бо чую кроки березня здаля.

Свистять дрозди щосили на галяві –
весни мотивам тішиться душа.
Знялись журавки між хмарки біляві –
дають зими зітханням відкоша.

Нехай зітхає, спроби ж ці – останні,
до трону їй не буде вороття:
збудила світ зеленоока пані
і завдає свій ритм серцебиття.
04.02.2018

***
Прогнозує синоптик туман у південному місті –
знову буде нагода самій розібратись в собі.
Бо не факт, що на вечір заграють музики троїсті,
ген світанок уже на прогностику сів далебі.

Не прийдеш, не приїдеш – закрила імла перевал.
Та бажання було б – на туман нарікання простила б.
Чом не кликав до себе? На твій полетіла  б вокзал.
Я би спосіб знайшла подолати туманові крила.

Але ж ти – це не я: обґрунтуєш невинність свою,
розкладеш по поличках детально обставини збігу.
…Не одна я така на пустому порозі стою,
той синоптик казав: Станіслав геть засипало снігом.
10.02.2018

***
Репнула брунька й зірвалася цвітом,
свиснув услід дикорослий мигдаль.
Степу ділянка запахла мохіто –
де і поділась зимова печаль.

Певно мені бракувало уваги –
на залицяння вітрів піддалась.
Разом пірнули в весняні розваги,
дарма божилася: ігрищам зась.

Що загубила тернову хустину
ще коли посвистом вабив мигдаль,
пізно схопилась, та зовсім не жаль:
ще красивішу на плечі накину.
03.03.2018

ІРОНІЧНІ ЧОТИРИВІРШІ
***
У лісі квіти всі були мої.
І ти був мій у тім шаленім лісі.
І птахи спів на дикому горісі.
І комарів розбурхані рої.

***
В човенці з милим в парі на зорі…
Плекала мрію про любовні втіхи.
Гасила думка, що не варто спіхом –
вже почали клювати пічкурі.

***
- Батончики заморські – то чуже.
Приносять шкоду, кажуть люди вчені, –
запевнив ти, дістаючи з кишені
мені маленьку порцію драже.

*** 
Приніс у дар пучечок васильків. 
Та необачно взяв і гороскопа.
Виходить – не твоя я Пенелопа…
Ех, жаль даремно втрачених років.
20.02.2018
***
На фото: кримські письменники Галина Литовченко, Віктор Стус і Михайло Вишняк у «Кримській світлиці», Сімферополь, 2017 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2018 > Тема "Душі криниця"