Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2825)
З потоку життя (5960)
Душі криниця (3330)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1635)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОПРОЩАЛИСЯ З ЛЕВКОМ ЛУК’ЯНЕНКОМ…
Левкo Лук’яненко був сп╕взасновником Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ групи ╕ автором Акта...


СП╤ВЧУВА╢МО…
Нехай п╕дтримка р╕дних, друз╕в, колег по письменницькому ╕ журнал╕стському цеху розд╕лить г╕ркоту...


А НА РУСАН╤ВСЬКОМУ ОСТРОВ╤ ЗАБУЯЛИ КВ╤ТИ
В альбомах, що ╖х дбайливо збира╓ киянин В╕ктор Гострий, чого лишень нема╓.


НЕ СТАЛО ╤ВАНА ДРАЧА…
╤ван Драч був поетом, перекладачем, к╕носценаристом, драматургом, державним та громадським д╕ячем.


«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2018
КОРСОВЕЦЬКИЙ ╤ ШЕВЧЕНКО

Не забудем пом’янути незлим, тихим словом…

Ось ╕ зак╕нчилась наша зовс╕м не зимова кримська зима. ╤ в Севастопол╕, ╕ в район╕ Феодос╕╖ сн╕гу майже не було, мороз╕в теж майже... Мабуть, марними були наш╕ спод╕вання, що морози знищать ту заразу, яку завезли з якихось кра╖н разом ╕з саджанцями самшиту, ╕ яка спочатку оголила наш╕ чудов╕ самшитов╕ шари, а пот╕м ╕ зовс╕м ╖х знищила. Стоять гол╕... Сумно. Та гол╕ не т╕льки кущ╕ самшиту, гол╕ околиц╕ кримських шлях╕в. Якось ╖хала недавно вноч╕ з Феодос╕╖, ╕ весь час здавалося, що везуть мене не тою дорогою, бо кругом стелилися гол╕ поля, зникли нав╕ть т╕ топол╕, як╕ в дитячому в╕ршику топали по дороз╕ в С╕мферополь: «У Зуи остановился, из ручья воды напился, и так понравилась вода, что остался навсегда». Та, на жаль, не навсегда, а лише до ново╖ анекс╕╖ багатостраждального Криму.
В ту н╕чну по╖здку нашу ненавантажену легку машину мало не перевернув на голому шляху р╕зкий порив кримського в╕тру...
А нин╕ дорога взагал╕ нагаду╓ не то м╕сячний, не то марс╕анський пейзаж: величезн╕ купи земл╕, ц╕л╕ котловани-ями, бо ж буду╓мо шестиполосну трасу з Керч╕ в Севастополь. Хот╕ла запитати - нав╕що? - та й так зрозум╕ло...
Та це так, не дуже л╕ричний в╕дступ. Почався березень, ╕, як завжди, потягнуло мене до нашого дорогого Кобзаря, бо ж зав╕щав нам не забувати ╕ згадувати незлим, тихим словом.
Зараз н╕чого нового для себе не вивчила, але читала. Читала не т╕льки Кобзаря, а ще й поез╕╖ мо╖х сучасник╕в, як╕ писали ╕ завжди будуть писати, в╕дгукуватись на безсмертн╕ рядки Шевченково╖ поез╕╖.
Ось “Паг╕ння Шевченкового с╕ву” незабутнього нашого кримського поета, журнал╕ста, невтомного борця за укра╖нський Крим Ореста Корсовецького.
Ось як писав про Корсовецького один з найкращих укра╖нських поет╕в Максим Рильський: “В╕рш╕ його наповнен╕ любов’ю до р╕дного краю, до В╕тчизни, до людей ╕ до природи, показують безперечну здатн╕сть до свого бачення св╕ту, ╕ до свого виявлення душ╕”.
Вс╕ поез╕╖ названого вище циклу - в╕дгук на рядки Шевченково╖ поез╕╖, р╕дн╕ для кожного укра╖нця. Це - ╕ “Думи мо╖, думи”, з рядками, як╕ йдуть в╕д серця до серця:
 Мовою сво╓ю ви ус╕ початки,
 страхом не впокорен╕ в пори лихол╕тн╕.
 Ви - г╕рк╕ набутки, ви - багат╕ статки,
 наш╕, не позичен╕, наш╕ запов╕тн╕.
 Ось поез╕я без назви, а еп╕граф - рядки з Шевченково╖ поеми “╢ретик”:
 “Щоб ус╕ слов’яни стали добрими братами”.
 Год╕, брате, старшувати,
 Ка╖нове д╕ло -
 Чвари, звади та утрати...
 В душах набол╕ло.
 Брате, ми хот╕ли брата,
 Чом лих╕ нажитки?
 Наша нива разом жата -
 Наш╕ т╕льки збитки.
 
 Правда гн╕вна, мова р╕дна
 Стали в оборону,
 Бо не ма╓ гидь нег╕дна
 Впину - угомону.
 Чорне д╕ло губить згоду,
 В пам’ят╕ не гине.
 Р╕д не хоче переводу,
 Брате-слов’янине.
 Не оманюй же в омани,
 Скличнемся дотями,
 Бо дружилися слов’яни
 В╕льними братами.
 
 * * *
 ╤ помоляться на вол╕
 Невольнич╕ д╕ти.
 Це - з Шевченкового “Сто╖ть село в Суботов╕”, 1845
На вол╕! На вол╕! Рад╕ли, як д╕ти,
Невольники з в╕ку у в╕к.
Промови, знамена, оркестри ╕ кв╕ти,
╤ лементи злих недор╕к.
 На вол╕! На вол╕! Молитви ╕ дзвони,
 Забута жага молитов,
 А об╕ч обмови, намови, прокльони,
 Щоб ринула з Авеля кров.
На вол╕! На вол╕! А в душах корою
Невольничий дух, як смола,
╢дине хот╕ння: аби з ковбасою
 Зневага, наруга, хула.
 Та хай перекори, жал╕, скавул╕ння -
 Прекрасних доходимо л╕т,
 Щаслива година, велик╕ рад╕ння
 Тому, хто приходить у св╕т!
 
 * * *
  Уч╕тесь, читайте,
  ╤ чужого научайтесь,
  Й свого не цурайтесь...
 ( Т.Шевченко “╤ мертвим, ╕ живим, ╕ ненародженим... 1825)

 Читали, думали, впевнялися:
 Чуже п╕д себе п╕дмина.
 О як же яросно вчинялися
 Ослава, гана, трутина!

 Мов самоцв╕ти погранован╕
 Сво╓ привлащене чужим.
 Обвеселяли пограбован╕
 Сумн╕ дбайливц╕ Трет╕й Рим.
 
 Чужими в╕йнами спустошен╕,
 Син╕в давали на поб╕й.
 Чужим толочен╕, мотлошен╕
 В с╕м’╖ чужилися сво╖й.
 
 Та гречкос╕╖-поштурховища
 Душеубог╕ не були
 ╤ самоцв╕тов╕ рожовища,
 Сво╓ в соб╕, уберегли.
 
 ╤ мла не стала безпросв╕тною,
 Де ╕ недогибки слаб╕,
 Бо дивизною самоцв╕тною
 Палахкотить сво╓ в соб╕!

 * * *
 ╤ осудять губителей
 Судом сво╖м правим
 (Т.Шевченко “Давидов╕ псалми”, 149, 1845 р.)

 За все в╕дпов╕сте в суд╕ на лав╕,
 Керманич╕, на в╕чн╕ пори.
 На суд, на суд, губител╕ кривав╕,
 на лаву, людовбивц╕, людомори!

На суд, на суд, ретив╕ славослови,
На лаву, лицем╕ри, фарисе╖,
 Удатлив╕ на ошуки й обмови,
 ╤ думкою послужлив╕ лаке╖!

На суд, на суд, слухнян╕ та пок╕рн╕,
Терп╕ти звикл╕, тих╕ та смиренн╕,
За що лих╕ набутки невим╕рн╕,
 Погибельн╕, н╕кому не прощенн╕!

 Чи не на суд в боротьб╕ з корупц╕╖ю закликають нас безсмертний Кобзар разом з Орестом Корсовецьким? А знаменитий заклик Тараса Шевченка  “Бор╕теся - поборете, Вам Бог помага╓!”, який став еп╕графом ще одно╖ поез╕╖ Корсовецького, актуальний ╕ зараз, ╕ завжди, ╕ не т╕льки для тих, до кого звертався Кобзар, а й для нас, ╕ для вс╕х народ╕в, як╕ шанують свою волю ╕ незалежн╕сть.
Такими думками мен╕ захот╕лось под╕литися з читачами нашо╖ газети, читаючи поез╕╖ кримчанина Ореста Корсовецького, який в╕д╕йшов в ╕нший св╕т 7 вересня 2000 року.
П╕дб╕рку його поез╕й “В╕тер часу” мен╕ подарували колись в редакц╕╖ “Кримсько╖ св╕тлиц╕”. Книжечка вийшла невеликим тиражем, ╕ дуже ц╕нно, що кр╕м поез╕й, ╓ там ╕ нариси про незвичайну долю Ореста Корсовецького - укра╖нського поета, публ╕циста, педагога, лауреата прем╕╖ ╕м. ╤.Ог╕╓нка, якого ми, читач╕, любили ╕ поважали. Я й зараз збер╕гаю в сво╖й домашн╕й б╕бл╕отец╕ досить велику статтю Ореста Корсовецького про Велесову книгу, яка друкувалась з продовженнями в семи номерах “Св╕тлиц╕”.

Алла ОСАДЧА
м. Феодос╕я

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19772

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков