Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАСИЛЮ ЛАТАНСЬКОМУ – 80!
За плечами ц╕ла епоха, велична ╕ траг╕чна, наповнена добром ╕ лихом, звершеннями ╕ розчаруваннями.


ПРЕЗЕНТАЦ╤Я КНИГИ СПОГАД╤В ПРО В╤РУ РО╥К У КИ╢В╤
Веч╕р був сповнений найкращими св╕тлими та добрими почуттями.


ПЕДАГОГ╤КА СЕРЦЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
100-л╕тн╕й юв╕лей видатного педагога Василя Сухомлинського – прив╕д замислитися над тим,...


ДОЛЯ
«Св╕тлиця» ╕ «св╕тличани» сердечно здоровлять шановну Аллу Микола╖вну з...


ЯК НА Т╤ ЧОРНОБРИВЦ╤ ПОГЛЯНУ… А ╥Х – 400 К╤ЛОМЕТР╤В
Ця людина власним прикладом показу╓ – як будувати кв╕тучу Укра╖ну, для чого треба геть...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 02.03.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 02.03.2018
ПОЛИНУВ ЖУРАВЛЕМ У НЕБО, ДО Р╤ДНО╥ ВКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤…

Сумна зв╕стка над╕йшла з Нью-Йорка. 8 с╕чня 2018 року в╕д╕йшов у в╕чн╕сть славний укра╖нець Теодор Воляник, в╕домий сво╓ю жертовною д╕яльн╕стю, повсякчасною турботою про укра╖нськ╕ справи та краян. Св╕тло╖ пам’ят╕ Теодор Воляник – один ╕з основоположник╕в та довгол╕тн╕й голова Фундац╕╖ Укра╖нського В╕льного Ун╕верситету (про д╕яльн╕сть яко╖ ми розпов╕дали нашим читачам). Пр╕оритетом Фундац╕╖ Укра╖нського В╕льного Ун╕верситету завжди була п╕дтримка укра╖нсько╖ осв╕ти та науки, збереження культурно╖ спадщини та нац╕онально╖ св╕домост╕ серед молод╕. Здавалося, як голова Фундац╕╖ УВУ, Теодор Воляник мав бути повн╕стю поглинутий ц╕╓ю колосальною працею. Проте багатогранна д╕яльн╕сть невтомного пана Воляника просто вража╓. В╕н був багатол╕тн╕м членом Сп╕лки Укра╖нсько╖ Молод╕ (СУМ) в Америц╕ та ╖╖ кер╕вних орган╕в – як крайових, так ╕ м╕сцевих, у М╕ннеапол╕с╕ та у Нью-Йорку; голова в╕дд╕лу Орган╕зац╕╖ Оборони Чотирьох Своб╕д Укра╖ни (ООЧСУ) в Нью-Йорку; член Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в (ОУН); Крайово╖ Ради Укра╖нського Конгресового Ком╕тету Америки (УККА); Об’╓днаного Ком╕тету Укра╖нських Орган╕зац╕й Нью-Йорка.
Теодор Воляник народився 24 жовтня 1925 року у сел╕ Монастирок, що на Льв╕вщин╕. Пл╕дна д╕яльн╕сть Теодора Воляника була неодноразово в╕дзначена Укра╖нським В╕льним Ун╕верситетом, який дв╕ч╕ в╕дзначав його – 2005 ╕ 2017 рр., зокрема, званням Почесного Сенатора. Крайова Управа СУМ надала йому III ступ╕нь Сусп╕льника, а осередок СУМ у Нью-Йорку – звання Визначного члена Осередку. Пл╕дна праця Теодора Воляника вражала сво╓ю р╕зноман╕тн╕стю. Залишилися його спогади, що повертають нас у далекий 1988 р╕к. Саме того року, на початку липня, в Рим╕ з╕бралося багато укра╖нц╕в з в╕льних кра╖н усього св╕ту, щоб урочисто в╕дзначити визначний юв╕лей – 1000-л╕ття Хрещення Рус╕-Укра╖ни. До Риму прибуло все вище духовенство Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви. У величному кафедральному собор╕ св. Петра разом з Папою ╤ваном Павлом II Службу Божу в╕дслужили наш╕ Владики укра╖нською мовою. «У святкуванн╕ 1000-л╕ття Хрещення Рус╕-Укра╖ни взяли участь члени СУМ ╕ Пласту, - писав у спогадах Теодор Воляник. – Серед сум╕вц╕в був ╕ я, ми сво╓р╕дним табором мешкали у школ╕ «Домус Пач╕с», ╕ там нас в╕дв╕дав професор Петро Гой з╕ студентами – учасниками програми «Стежками батьк╕в по ╢вроп╕». Ця група також при╖хала до Риму на святкування 1000-л╕ття Хрещення Рус╕. Тод╕ ми з професором Петром Го╓м обговорили можлив╕сть повезти студент╕в до Монте Кас╕но. Пров╕дники кум╕вського табору нас п╕дтримали, також погодився взяти участь у подорож╕ оркестр «Тремб╕та» з осередку СУМ у Монреал╕, Канада. Одержавши дозв╕л на подорож, ми винайняли два автобуси ╕ через дек╕лька годин прибули до п╕дн╕жжя гори Монте Кас╕но. Майже в той самий час туди при╖хали ще два автобуси укра╖нц╕в-лемк╕в з Польщ╕, котр╕ брали участь у святкуванн╕ 1000-л╕ття Хрещення Укра╖ни-Рус╕ в Рим╕. В ╖хн╕й груп╕ були два молодих священики, так що обидв╕ наш╕ велик╕ групи з╕йшлися на сп╕льн╕ молебень ╕ панахиду, вшановуючи пам’ять укра╖нських вояк╕в, що далеко в╕д р╕дно╖ земл╕ полягли в ╕м’я свободи ╕ незалежност╕ Укра╖ни. Оркестр «Тремб╕та» грав жал╕бн╕ мелод╕╖ ╕ стр╕лецьк╕ п╕сн╕. В╕дправи зак╕нчилися г╕мном «Ще не вмерла Укра╖на». На самому вершку гори, на м╕сц╕ зруйнованого в╕йною, наново збудованого монастиря отц╕в-бенедиктинц╕в. А в долин╕, трьома д╕льницями, розм╕щено «Польський в╕йськовий цвинтар». Цвинтар перебував в зразковому стан╕, за охайним металевим парканом, довкола зелен╕ють дерева. П╕д час в╕йни н╕мецька арм╕я вигнала монах╕в з монастиря, а в буд╕влях розм╕стила в╕йськовий штаб, бо згори було добре видно весь прост╕р долини, через яку б╕жить р╕чка По. За гору Монте Кас╕но точилися страшн╕, кривав╕ бо╖. Командування союзницьких в╕йськ послало у б╕й за Монте Кас╕но Другий корпус генерала Владислава Андерса, який здобув гору ц╕ною величезних жертв. Тепер цей цвинтар п╕д Монте Кас╕но залишився св╕дчити про т╕ жорсток╕ бо╖. Тут лежать понад 1000 вояк╕в лише з Корпусу генерала Андерса. Але добре в╕домо, що в т╕й в╕йськов╕й формац╕╖, кр╕м поляк╕в, були також представники ╕нших нац╕ональностей – укра╖нц╕, б╕лоруси, ╓вре╖. Й коли п╕сля наших в╕дв╕дин Монте Кас╕но в укра╖нськомовн╕й та англомовн╕й прес╕ з’явилися в╕дгуки про цю подорож ╕ про могили укра╖нських геро╖в у Монте Кас╕но, польська преса негайно в╕дпов╕ла наклепами, заперечуючи участь у Корпус╕ генерала Андерса представник╕в ╕нших нац╕ональностей, особливо укра╖нц╕в. На щастя, не вс╕ укра╖нц╕ з Корпусу генерала Андерса загинули в битв╕ за Монте Кас╕но, деяк╕ з них по в╕йн╕ мешкали в П╕вн╕чн╕й Америц╕ – тож вони переконливо спростували ворож╕ наклепи польських шов╕н╕ст╕в.
Укра╖нськ╕ студенти – учасники програми «Стежками батьк╕в по ╢вроп╕» п╕д кер╕вництвом професора Петра Гоя створили спец╕альний фонд з метою, щоб кожного року, у вересн╕, на цвинтар╕ на гор╕ Монте Кас╕но в╕дправлялися заупок╕йн╕ Служби Бож╕ за полеглих укра╖нських вояк╕в». Ось такий промовистий факт з життя патр╕ота-укра╖нця, який за океаном самов╕ддано служив справ╕ свого життя. ╤ нагадування для нас, укра╖нц╕в: ╕стор╕я не обрива╓ться в момент, а продовжу╓ться. ╤ завдання сучасного покол╕ння – завершити справи, що ╖х розпочали та вершили батьки. Знаковий момент, що його Петро Гой назива╓ «справою до розв’язання”. Йдеться про те, що пам’ять про славних укра╖нц╕в ма╓ бути пошанована. А на могил╕ вояк╕в ма╓ постати г╕дний пам’ятник, як це зробили в Монте Кас╕но поляки.
Мине двадцять рок╕в, материкова Укра╖на стане незалежною. Але надто крихкою й слабкою виявилася наша незалежн╕сть, загрожена з ус╕х бок╕в в╕двертими ворогами й перекинчиками–вороженьками. ╤ вкотре не засво╓ний урок, без якого ми не зможемо рухатися вперед ╕ завжди будемо приреченими на малорос╕йство. Допоки не вшану╓мо укра╖нських геро╖в та не станемо господарями на сво╖й земл╕, н╕хто не шануватиме нашу кра╖ну. Такий закон ╕ така правда життя: у св╕т╕ поважають сильних. ╤ з почуттям власно╖ г╕дност╕. ╤ про це добре знав блискучий виховник молод╕, який дивився на багато крок╕в вперед – Теодор Воляник. Саме тому разом з Петром Го╓м оп╕кувався програмою «Стежками батьк╕в по ╢вроп╕». Бо це було конче потр╕бно для студентсько╖ молод╕ – не лише в╕дв╕дати ╕сторичн╕ м╕сця в ╢вроп╕, а заф╕ксувати, ╕дентиф╕кувати ╖х з укра╖нським св╕том. ╤ це було символ╕чно й накреслювало ч╕тк╕ обриси на майбутн╓. Адже до того часу, допоки не вшану╓мо ╕ не захистимо могили наших славних укра╖нц╕в в усьому св╕т╕, ми можемо називатися г╕дними нащадками.
Працювати для молод╕, стати ╖╖ виховником – ц╕ слова не були порожн╕ми для Теодора Воляника. Його дружина Ольга блискуче охарактеризувала д╕яльн╕сть чолов╕ка: «У нього не було чужих д╕тей. Ус╕ були сво╖». Теплим та щирим словом про Теодора Воляника в╕дгукнувся президент Св╕тового конгресу укра╖нц╕в Аскольд Лозинський: «Теодор Воляник був мо╖м виховником та комендантом у СУМ╕. В╕н був прикладом того укра╖нського покол╕ння, яке я мав щастя зап╕знати ╕ яке я назвав найкращим. Це покол╕ння також мо╖х батьк╕в; покол╕ння, яке виростало м╕ж двома найб╕льшими в ╕стор╕╖ людства св╕товими в╕йнами на земл╕, окупован╕й р╕зними ворогами ╕ зрошен╕й кров’ю ╖╖ найкращих син╕в ╕ доньок. Це покол╕ння не знало буденних пригод чи при╓мностей, йому треба було виростати дуже скоро, бо, здавалося, кожний момент мав вир╕шальне значення, кожна хвилина характеризувалася буттям чи небуттям. К╕нець в╕йни не прин╕с н╕ перемоги, н╕ полегшення, х╕ба нове напруження. Боротьбу треба було продовжувати – т╕льки вже серед нових обставин, ╕ починати сво╓ життя наново». Зрештою, це те покол╕ння укра╖нц╕в, як╕ на ем╕грац╕╖ творили Укра╖ну, не дбаючи про власн╕ статки та не переймаючись особистим збагаченням.
На жаль, серед нов╕тн╕х неоф╕т╕в, як╕ освоюють чужинськ╕ земл╕, не так багато знайдеться посл╕довник╕в таких особистостей, як Теодор Воляник. Адже вм╕ти любити Укра╖ни «до глибини кишен╕» здатн╕ не вс╕. Аскольд Лозинський згадав про в╕рш Богдана Лепкого «Видиш, брате м╕й, товаришу м╕й», що вважа╓ться сво╓р╕дним г╕мном укра╖нських ем╕грант╕в. Сп╕ваючи його на похоронних в╕дправах, згадують ус╕х укра╖нц╕в, що полинули у вир╕й з журбою у серц╕, закарбувавши у серц╕ спогад про р╕дний край. У заключн╕й частин╕ в╕рша ╓ так╕ слова: «Гине, гине в с╕р╕й мряц╕ сл╕д по журавлях». «У випадку цього найкращого, укра╖нського покол╕ння, не м╕г поет б╕льше помилитися, - зауважу╓ Аскольд Лозинський. – Це покол╕ння вже майже зовс╕м в╕д╕йшло. Але його сл╕д не загинув. Залишило це покол╕ння за собою вагом╕ здобутки, мабуть, вагом╕ш╕, н╕ж будь-яке ╕нше покол╕ння. Це покол╕ння збудувало духовну, нац╕ональну, пол╕тичну та культурну основу для майбутн╕х покол╕нь не т╕льки у д╕аспор╕, але також на р╕дних землях. А найголовн╕ше, вони зробили з нас нац╕ю, завершили змагання к╕лькома державно-творчими актами та вказали шлях захисту народу ╕ його держави боротьбою, заснованою на власн╕й сил╕ нац╕╖. Сьогодн╕ не зовс╕м вдячн╕ наступн╕ покол╕ння цим доробком та кап╕талом користуються з над╕╓ю, що вже н╕коли ми не будемо простими незрячими гречкос╕ями». ╤ ця заувага про «не зовс╕м вдячн╕ покол╕ння» ╓ важливою, бо йдеться про важлив╕ реч╕, невиконання яких може стати початком катастрофи. Ми не ма╓мо права програти сьогодн╕шню кра╖ну, бо надто тяжкою була боротьба за незалежн╕сть.
А завершити велику битву за Укра╖ну ма╓ сьогодн╕шня молодь, й зокрема та, що ма╓ можлив╕сть здобувати осв╕ту в Укра╖нському В╕льному Ун╕верситет╕. Ректор УВУ Мар╕я Пришляк переконана, що роль навчального закладу буде лише зростати. Це й не дивно, адже в умовах г╕бридно╖ в╕йни вкрай важливо, аби про укра╖нський св╕т було в╕домо не через викривлен╕ дзеркала рос╕йсько╖ пропаганди, а з перших вуст. Сьогодн╕ ун╕верситет прагне бути форумом для дискус╕й про минулу, тепер╕шню та майбутню роль Укра╖ни в ╢вроп╕ – через допов╕д╕, конференц╕╖, культурн╕ заходи, акцентуючи увагу на ╓вропейському кор╕нн╕ Укра╖ни та ╖╖ спадщини. ╤ в цьому прагненн╕ ╓ майбутн╓, адже п╕дмурок закладали так╕ неперес╕чн╕ постат╕, як Теодор Воляник. Нин╕ його уваги, чуйност╕, мудрого слова так не вистача╓ родин╕, в╕рн╕й дружин╕ Ольз╕, ус╕м друзям. Тож Укра╖на суму╓ за сво╖м в╕дданим сином. А у неб╕ курличуть журавл╕, посп╕шаючи у незнан╕ св╕ти. Й хоча гине «у с╕р╕й мряц╕ сл╕д по журавлях», проте добрий спогад про г╕дну людину залиша╓ться назавжди. В╕чна пам'ять Вам, дорогий Друже!

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 02.03.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19739

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков