Версiя для друку Обговорити в форумi

Сторінки з майбутньої книги переможців Всеукраїнського літературного конкурсу імені Данила Кононенка, організованого «Кримською світлицею» із Сімферополя:

ЛИСТ АТОшника

Брате,
Пишу тобі… Захищаю Вкраїну.
Мати…
Ти якось їй поясни, бо вона ж не зна.
Люди,
Я вами дивуюсь, тут все в руїнах.
Всюди,
Де можна любити, у вас війна…
Кров’ю –
Мою Країну? Мою Батьківщину?
Зброю
Не хоче бачить моя земля.
Мила,
Я ще в АТО, бережи там сина.
Крила.
Мій янгол ними мене затуля.
Страшно.
Тут справді страшно. Повір на слово.
Важко?
Та ні, просто рідко буду писать.
Рани?
Та то таке. Більш болить за мову.
Рано.
Її так рано хочуть прибрати.
Прапор…
Тло вигорає, а він не блідне.
Рапорт
Сьогодні здав, хоч від ран хитавсь.
Ворог.
Клянуся, брате, йому вже скоро
В порох.
Бо щось поплутав, із ким зв’язавсь.
Брате,
Пишу тобі, але не востаннє.
Кляте
Не відступає, то й я держусь.
Діти!
У мене є ще одне прохання:
Вірте!
У перемогу. І я вернусь!

КОЛИ ПРИПИНИШ ВІЙНУ?

Сонце вже низько, холоднішає.
Бачиш, я ще не сплю.
Скажеш, брате, як подобрішаєш:
Коли припиниш війну?
Вітер частішає, небо схилилося –
Чує, як я молю.
Знаєш, брате, а ми втомилися
Кров проливати твою.
Люди похмуріші, не вітаються,
Знаєш, чого? Бо мертві.
Брате, так як же це називається?!
Сестра я тобі? Чи жертва?
Хочеш, здам зброю. Вбивай, схиляюся.
Хто, як не я – в труну?
Зроби це, брате, бо Я спиняюся!
Я припиняю війну.
Скажеш моїм про те, що нема мене,
Хай вже за мене не п’ють.
Скажеш й ТІКАЙ, бо вони – незламні...
ТІКАЙ, бо вони тебе вб’ють.

Катерина ГЕТАЛО,
учениця 11 класу школи-гімназії
смт. Іванівка,
Херсонська область

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2018 > Тема "Душі криниця"