Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 19.01.2018
«…Я СИЛИ П’Ю В ТАРАСОВОМУ СЛОВ╤»

 У кв╕тн╕ минулого року вихованц╕ дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕м. Д.А. Кононенка, яка працю╓ в Кам’янському державному ╕сторико-культурному запов╕днику, побували в Ки╓в╕, де в╕дбулось нагородження переможц╕в Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!». Конкурс проводить газета «Кримська св╕тлиця», в як╕й довгий час працював наш незабутн╕й земляк Данило Кононенко. До того ж, поет впродовж 10-ти рок╕в оп╕кувався дитячим конкурсом, який тепер носить його ╕м’я.
 Саме делегац╕╖ з Кам’янки п╕д час урочистостей судилося пережити один ╕з найб╕льш хвилюючих момент╕в. Головний редактор «Св╕тлиц╕» В╕ктор Качула запросив нас на сцену ╕ сказав, що ма╓ подарунок ╕з Криму в╕д дружини Данила Кононенка. Коли Н╕на Микола╖вна д╕зналася, що на ф╕нал конкурсу при╖дуть кам’янчани, то попросила В╕ктора Володимировича передати нам «Кобзар» Т.Шевченка, який належав поету з 1963-го року, коли в╕н ╕ще проходив службу у в╕йську. Книгу було знайдено вже п╕сля смерт╕ Данила Кононенка в його арх╕в╕.
 У т╕ хвилини важко було говорити, сльози заважали, адже почуття щему ╕ радост╕, хвилювання ╕ гордост╕ по╓дналися во╓дино.
 На полях книги з прожовклими аркушами ╓ записи ╕ прим╕тки, зроблен╕ рукою Данила Андр╕йовича. Беручи ╖╖ до рук, розум╕╓ш, що для поета – це була безц╕нна рел╕кв╕я. Адже за життя в╕н часто цитував нашого Кобзаря, називав його улюбленим поетом ╕ надзвичайно гордився тим, що народився в Шевченков╕м краю.
 В 1963 роц╕, коли було видано «Кобзаря», Д.Кононенку виповнився 21 р╕к. Солдатський «Кобзарик» – невеличка книжечка, яку в╕н м╕г завжди носити з собою. Можна т╕льки уявити, як у в╕льн╕ в╕д солдатсько╖ служби хвилини молодий поет в╕дкривав книгу, схилявся над нею, думав, запам’ятовував, робив пом╕тки, а ще – записував власн╕ рядки. На початку «Кобзаря» ╓ в╕рш-еп╕граф Данила Кононенка:

Слово мо╓!
Будь п╕снею нового часу,
Неси на зор╕ до людей
Серця мого засп╕в.
Хочу я, щоб в тоб╕
пломен╕ло безсмертя Тараса,
Його н╕жн╕сть велика
╕ пристрасний гн╕в.
Щоб як в╕н,
ти у бурях було
непок╕рне,
Щоб жило ╕ боролось
во ╕м'я ясних ╕дей,
Щоб ╕ в мене, як в нього,
у грудях кип╕ла безм╕рна
Любов до простих людей.

 Перегортаючи початков╕ стор╕нки книги, знаходимо ╕ще один в╕рш, записаний рукою Данила Андр╕йовича:

Гарцю╓ в╕тер на баск╕м кон╕,
Тремтять на кленах
заходу багрянц╕.
╤ знов пох╕д,
╕ знов кр╕зь гом╕н дн╕в
Несу «Кобзар» я
у солдатськ╕м ранц╕.
Десь б'ють громи,
як залпи перемог,
Бринять дроти,
як п╕сня на будов╕.
Я крок чеканю
по мосту тривог,
Я сили п'ю
в Тарасовому слов╕.

 У щирих поез╕ях 21-р╕чного юнака ми, звичайно ж, вп╕зна╓мо нашого Данила Кононенка, в╕двертого, добросердного, шляхетного, безм╕рно люблячого р╕дну Укра╖ну та полум’яне Шевченкове слово, про що св╕дчать рядки, звернен╕ до Тараса:

«Поки живуть в св╕т╕ люди,
Тебе не забудем».

Пом╕тки ж на полях книги Данило Андр╕йович найчаст╕ше робив навпроти болючих рядк╕в Т.Шевченка про Укра╖ну. Видно, щем╕ли вони йому, як ╕ Кобзарев╕, далеко в╕д дому знаходили в╕дгук у юному серц╕:

«Укра╖но, Укра╖но!
Серце мо╓, ненько!
Як згадаю твою долю –
Заплаче серденько»
або
«Я так ╖╖, я так люблю
Мою Укра╖ну убогу,
Що проклену святого бога,
За не╖ душу погублю!»

Пом╕тив 21-р╕чний Данило Кононенко у «Кобзар╕» й т╕ рядки Т.Шевченка, як╕ через багато рок╕в процитував у сво╓му останньому лист╕ до автора дано╖ публ╕кац╕╖ в╕д 15 кв╕тня 2014 року: «В невол╕ вир╕с м╕ж чужими, в невол╕, мабуть, ╕ помру…» На той час уже в╕дбулися под╕╖, пов’язан╕ з анекс╕╓ю Криму, як╕ боляче перживав поет. Жити йому залишалося менше року.
Солдатський «Кобзар» Д.Кононенка тепер знаходиться у фондах Кам’янського державного ╕сторико-культурного запов╕дника, як одна з найдорожчих музейних рел╕кв╕й. Можна т╕льки уявити, як непросто було Н╕н╕ Микола╖вн╕ попрощатися з дорогоц╕нною для ╖╖ коханого чолов╕ка, а отже ╕ для не╖, р╕ччю. Та дружина поета, як н╕хто, розум╕╓, що означав батьк╕вський край для Данила Кононенка, зна╓, як поет завжди поривався душею до отчого порогу, р╕дно╖ Ребедайл╕вки, Кам’янки, Черкащини, де сьогодн╕ вихованц╕ дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕мен╕ Д.А.Кононенка з горд╕стю несуть його ╕м’я в майбутн╓.

Там╕ла ЧУПАК,
заступник директора Кам’янського державного ╕сторико-культурного запов╕дника з науково╖ роботи,
кер╕вник дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕м. Д.А. Кононенка

На фото: Ки╖вський театр на Подол╕, кв╕тень 2017 р., В╕ктор Качула переда╓ солдатського Кононенкового «Кобзаря» Там╕л╕ Чупак

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19575

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков