"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Душі криниця"
#3 за 19.01.2018
«…Я СИЛИ П’Ю В ТАРАСОВОМУ СЛОВ╤»
У кв╕тн╕ минулого року вихованц╕ дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕м. Д.А. Кононенка, яка працю╓ в Кам’янському державному ╕сторико-культурному запов╕днику, побували в Ки╓в╕, де в╕дбулось нагородження переможц╕в Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!». Конкурс проводить газета «Кримська св╕тлиця», в як╕й довгий час працював наш незабутн╕й земляк Данило Кононенко. До того ж, поет впродовж 10-ти рок╕в оп╕кувався дитячим конкурсом, який тепер носить його ╕м’я. Саме делегац╕╖ з Кам’янки п╕д час урочистостей судилося пережити один ╕з найб╕льш хвилюючих момент╕в. Головний редактор «Св╕тлиц╕» В╕ктор Качула запросив нас на сцену ╕ сказав, що ма╓ подарунок ╕з Криму в╕д дружини Данила Кононенка. Коли Н╕на Микола╖вна д╕зналася, що на ф╕нал конкурсу при╖дуть кам’янчани, то попросила В╕ктора Володимировича передати нам «Кобзар» Т.Шевченка, який належав поету з 1963-го року, коли в╕н ╕ще проходив службу у в╕йську. Книгу було знайдено вже п╕сля смерт╕ Данила Кононенка в його арх╕в╕. У т╕ хвилини важко було говорити, сльози заважали, адже почуття щему ╕ радост╕, хвилювання ╕ гордост╕ по╓дналися во╓дино. На полях книги з прожовклими аркушами ╓ записи ╕ прим╕тки, зроблен╕ рукою Данила Андр╕йовича. Беручи ╖╖ до рук, розум╕╓ш, що для поета – це була безц╕нна рел╕кв╕я. Адже за життя в╕н часто цитував нашого Кобзаря, називав його улюбленим поетом ╕ надзвичайно гордився тим, що народився в Шевченков╕м краю. В 1963 роц╕, коли було видано «Кобзаря», Д.Кононенку виповнився 21 р╕к. Солдатський «Кобзарик» – невеличка книжечка, яку в╕н м╕г завжди носити з собою. Можна т╕льки уявити, як у в╕льн╕ в╕д солдатсько╖ служби хвилини молодий поет в╕дкривав книгу, схилявся над нею, думав, запам’ятовував, робив пом╕тки, а ще – записував власн╕ рядки. На початку «Кобзаря» ╓ в╕рш-еп╕граф Данила Кононенка:
Слово мо╓! Будь п╕снею нового часу, Неси на зор╕ до людей Серця мого засп╕в. Хочу я, щоб в тоб╕ пломен╕ло безсмертя Тараса, Його н╕жн╕сть велика ╕ пристрасний гн╕в. Щоб як в╕н, ти у бурях було непок╕рне, Щоб жило ╕ боролось во ╕м'я ясних ╕дей, Щоб ╕ в мене, як в нього, у грудях кип╕ла безм╕рна Любов до простих людей.
Перегортаючи початков╕ стор╕нки книги, знаходимо ╕ще один в╕рш, записаний рукою Данила Андр╕йовича:
Гарцю╓ в╕тер на баск╕м кон╕, Тремтять на кленах заходу багрянц╕. ╤ знов пох╕д, ╕ знов кр╕зь гом╕н дн╕в Несу «Кобзар» я у солдатськ╕м ранц╕. Десь б'ють громи, як залпи перемог, Бринять дроти, як п╕сня на будов╕. Я крок чеканю по мосту тривог, Я сили п'ю в Тарасовому слов╕.
У щирих поез╕ях 21-р╕чного юнака ми, звичайно ж, вп╕зна╓мо нашого Данила Кононенка, в╕двертого, добросердного, шляхетного, безм╕рно люблячого р╕дну Укра╖ну та полум’яне Шевченкове слово, про що св╕дчать рядки, звернен╕ до Тараса:
«Поки живуть в св╕т╕ люди, Тебе не забудем».
Пом╕тки ж на полях книги Данило Андр╕йович найчаст╕ше робив навпроти болючих рядк╕в Т.Шевченка про Укра╖ну. Видно, щем╕ли вони йому, як ╕ Кобзарев╕, далеко в╕д дому знаходили в╕дгук у юному серц╕:
«Укра╖но, Укра╖но! Серце мо╓, ненько! Як згадаю твою долю – Заплаче серденько» або «Я так ╖╖, я так люблю Мою Укра╖ну убогу, Що проклену святого бога, За не╖ душу погублю!»
Пом╕тив 21-р╕чний Данило Кононенко у «Кобзар╕» й т╕ рядки Т.Шевченка, як╕ через багато рок╕в процитував у сво╓му останньому лист╕ до автора дано╖ публ╕кац╕╖ в╕д 15 кв╕тня 2014 року: «В невол╕ вир╕с м╕ж чужими, в невол╕, мабуть, ╕ помру…» На той час уже в╕дбулися под╕╖, пов’язан╕ з анекс╕╓ю Криму, як╕ боляче перживав поет. Жити йому залишалося менше року. Солдатський «Кобзар» Д.Кононенка тепер знаходиться у фондах Кам’янського державного ╕сторико-культурного запов╕дника, як одна з найдорожчих музейних рел╕кв╕й. Можна т╕льки уявити, як непросто було Н╕н╕ Микола╖вн╕ попрощатися з дорогоц╕нною для ╖╖ коханого чолов╕ка, а отже ╕ для не╖, р╕ччю. Та дружина поета, як н╕хто, розум╕╓, що означав батьк╕вський край для Данила Кононенка, зна╓, як поет завжди поривався душею до отчого порогу, р╕дно╖ Ребедайл╕вки, Кам’янки, Черкащини, де сьогодн╕ вихованц╕ дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕мен╕ Д.А.Кононенка з горд╕стю несуть його ╕м’я в майбутн╓.
Там╕ла ЧУПАК, заступник директора Кам’янського державного ╕сторико-культурного запов╕дника з науково╖ роботи, кер╕вник дитячо╖ л╕тературно╖ студ╕╖ ╕м. Д.А. Кононенка
На фото: Ки╖вський театр на Подол╕, кв╕тень 2017 р., В╕ктор Качула переда╓ солдатського Кононенкового «Кобзаря» Там╕л╕ Чупак
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19575
|