Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2626)
З потоку життя (5710)
Душі криниця (3219)
Українці мої... (1416)
Резонанс (1422)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Р╤ЗДВЯНА ЗУСТР╤Ч НА ГАЛИЦЬК╤Й ЗЕМЛ╤
М╕сце зустр╕ч╕ — Червоноградська м╕ська б╕бл╕отека для д╕тей — обрано не випадково.


СВЯТО – НАПЕРЕК╤Р ВСЬОМУ!
У «Св╕тлиц╕» в Криму на Р╕здво знову з╕бралися однодумц╕. Були ╕ кутя, ╕ до кут╕...


МЕЛАНКА ЗАПРОШУ╢ НА ЩЕДРУ КУТЮ
У давнину д╕вчата цього вечора збиралися поворожити, так само, як ╕ в н╕ч на Андр╕я.


УКРА╥НСЬКЕ Р╤ЗДВО
На щастя, укра╖нськ╕ обряди ╕ звича╖ нин╕ в╕дроджуються.


ТО ДУШ╤ РИДАЮТЬ ПРОПАЩ╤, ПРОПАЩ╤…
Сумними вийшли роздуми у Тамари Федор╕вни. Але чесними – як ╕ кожна ╖╖ стаття у газет╕, з...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 12.01.2018
ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Наталя МУХ╤НА

ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ

Наталя МУХ╤НА

Р╤ЗДВО
Над ╤сусиком – мамин╕ оч╕.
В╕фле╓мська зоря мерехтить.
В оксамитов╕й темряв╕ ноч╕
Ясним полум'ям св╕чка горить.

Пахне с╕ном у теплих ясельцях.
Народилося Боже дитя.
Тиша… Чути, як серденько б'╓ться.
Мов тоненьке стебельце – життя!

Десь химерн╕╖ купчились т╕н╕:
Глум ╕ ненависть, заздр╕сть ╕ гн╕в.
Спалось солодко дивн╕й дитин╕,
Та╖ною пишався хл╕в.

Йшли волхви, п╕дганяли коней,
Пров╕дн╕й дов╕рялись зор╕…
Полохливим карались безсонням
Хиж╕, жад╕бн╕, мстив╕ цар╕.

Пастухи уп╕знали мес╕ю.
╤ зрад╕ло вселенське ╓ство.
В серц╕ кожного вогник над╕╖
Запалило святе╓ Р╕здво!

Над ╤сусиком  – мамин╕ оч╕.
В╕флеемська зоря мерехтить.
В оксамитов╕й темряв╕ ноч╕
Ясним полум'ям св╕чка горить…

МАЕСТРО
Пам’ятi мого дядька Василя ╤вановича Охрiменка (14.01.1927 – 09.07.2006), видатного укра╖нського диригента, народного артиста, кавалера ордена Богдана Хмельницького, засновника ╕ художнього кер╕вника Ки╖вського Академ╕чного мун╕ципального духового оркестру.

Згаснiть, софiти,
Замовкнiть, оркестри –
Сходить зi сцени у Вiчнiсть  Маестро…

Жага чекання…
Нестримнi овац╕╖!!!
      Фрак.
Диригента гнучкiсть i грацiя.

Мить – i тендiтна,
тонка i чутлива
Паличка в пальцях! –
╤ музики злива:

Всiх обiймала,
          Будила, живила –
Жодного серця вона не лишила!

Труби, валторни,
Ноти, пюпiтри –
Це духових iнструментiв палiтра.

Сотнi нестримних акордiв величних,
Хвилi розбурханi вальсiв класичних.

Маршем крокують
Вiйськовi колони.
Площа.
Хрещатик.
    Вiдлунюють дзвони…

Пiсня, мов чайка, над плесом Днiпровим!
А у Маестро i очi, i брови
Грають, смiються -
I св╕т – завмира╓…

Пауза…
Янгол Маестро вiта╓…

ХОЧУ ЗИМИ!
Все с╕ре на двор╕…
Сн╕ги – лиш на гор╕!
Гриби у грудн╕ – де таке бува╓?
Це, друз╕, – Крим!
Вигадниця - зима
Дива ╕ жарти  – все нам п╕дсипа╓!
Глузують горобц╕,
╤ на щоках шипшин
Горять рум'янц╕-вогники, палають…
Верба тремтить,
╤ котики з бруньок
Здивовано у небо виглядають:
«Весна?» –
Зима!!!
То де ж от╕ сн╕ги?!
Н╕що не спить!
Без сну землиц╕ важко!
Я зиму хочу!
╤ готую вже
баян, кожух ╕ к╕нськую упряжку!

НОВИЙ Р╤К
Кра╓м
    старого
         року
            об╕рваним,
Стоптаною
    стежкою
       ╕ду над пр╕рвою…

За стр╕лку тримаюсь годинника – вислизну!
Не втримаюсь – в спогад - копицю
                         скочуся…
Хвиля зненацька п╕д серцем вродиться –
То важка ╕ холодна,
То весело - рад╕сна.

У старому роц╕ була весна:
п╕сню несла - виносила
на л╕тн╕й берег.
Мушля - обер╕г
В долонях, як в саркофаз╕.
Л╕то гор╕ло - згорало в серпнев╕й фаз╕.

Староновор╕чн╕й осен╕ двер╕ не зачинила.
Чорн╕ ворони тривогу, галас чинили…
У грудн╕ б╕лий серпанок
До д╕амантово╖ личив корони…
А стр╕лок зрадливих все ближче ╕ ближче кроки!
Стрибаю з обриву старого
у вир  нового
року!

МИ УЖЕ НЕ ЧЕКАЛИ ЗИМИ
Ми уже не чекали зими.
Верби «котики» повипускали,
╤ обв╕трена озимина
Без пухнасто╖ ковдри не спала.

С╕чень, с╕чень! Куди ж ти майнув?
Чом хоч грудочку сн╕гу не кинув?
Пром╕нь сонця сяйнув – обманув
╤ за Чорне╓ море полинув.

«Дайте сн╕гу! - дерева риплять. –
Сн╕гу, льоду! Р╕чки не замерзли!»
Комиш╕ на озерах тривожно шумлять,
В╕тер крутить ╕з хвиль перевесла.

Раптом П╕вн╕ч з крижин п╕двелась –
Довго спала розлючена пан╕ –
П╕дхопила кожуха, за в╕жки взялась,
Умостилась в засн╕жен╕ сани.

Лютували добряче в╕три за в╕кном,
Замет╕л╕ крутили хвостами -
Вмить озера приборкали сном,
Кришталевими вкрили мостами.

Сн╕г все ж випав – та в лютому дн╕в
Залишилося вже небагато,
╤ п╕д ковдрою озимин╕
Вже не вдасться гарненько поспати.

АЙ–ПЕТР╤
Переборю страх ╕ застороги –
Зваблюють ай-петринськ╕ зубц╕!*
До канатно╖ прямую я дороги
Рад╕сно з квиточком у руц╕.

В╕тер колиха вагон, як тр╕ску.
(Хто б мен╕ см╕ливост╕ додав!)
Попливла до хмар трамва╖в низка,
Хтось вдихнув ╕ мат╕нку згадав.

А п╕д нами л╕с – соснове диво!
Проплива зелений океан,
╤ руденька стежечка тенд╕тна
Обвива гори кам╕нний стан.

Глянь, Ай–Петр╕!
В тебе п╕д ногами:
Теч╕я у мор╕, хмари в н╕м!
Я на злет╕ поряд ╕з орлами!
Безпорадна, в захват╕ н╕м╕м!

Бродять кон╕ жовтою яйлою,
До людсько╖ тягнуться р╕дн╕
На вершин╕ велич╕ г╕рсько╖,
А насправд╕ – на морському дн╕!
* зубц╕ Ай-Петр╕ – залишки древнього коралового рифу

БЕЗДОМНИЙ ПЕС
Хтось йому поклав на землю к╕стку,
У бляшанку хтось налив борщу;
Кинута в нору стара ганч╕рка
Геть уся намокла в╕д дощу.

В╕тер люто штрика╓ голками:
То п╕д б╕к штурхне, а то у н╕с.
Шерсть злиняла, збилася клубками,
Примерза╓ до ганч╕рки хв╕ст.

У погожу, тиху, ясну днину
В╕н крутив хвостом б╕ля д╕тей.
╤ нестримна цуценяча рад╕сть
Виривалась з висохлих грудей!

Лапу пес ус╕м давав охоче,
Ще знаходив сил котити м’яч.
╤ темн╕ли у тривоз╕ оч╕,
Коли десь лунав дитячий плач.

В╕н попив житт╓во╖ водиц╕
Без хазя╖на, один, уже сповна.
╤ нер╕дко щедра людська лайка
На собаку лилася  з в╕кна.

Перехожий в настро╖ поган╕м
З ним сьогодн╕ зле «пожартував» -
В╕тер вив, - а пес ще св╕жу рану,
Мов гостинець кинутий, лизав…

м. Саки

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19551

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков