Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИТРОФАН НАВЧА╢ Д╤ВЧАТ МУДРОСТ╤
Ще з давн╕х час╕в чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традиц╕ю передавати...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. В╕ктор╕я ТОРОН
Господинею сьогодн╕шньо╖ «Поетично╖ Св╕тлиц╕» ╓ В╕ктор╕я Торон з доб╕ркою ╖╖...


╢ВТИХ╤Й МА╢ БУТИ ТИХИЙ...
Уже засаджено городн╕ культури, зр╕ють хл╕бн╕ злаки на полях А яким буде врожай?


╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
розпочина╓мо публ╕кац╕ю спогад╕в Алли Осадчо╖ ╕ продовжу╓мо писати нашу «Св╕тличну»...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. Володимир САЧКО
Нетерпимий до здирництва, хрун╕вства, цин╕чно╖ брехн╕, зради ╕ до «п╕вн╕чного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 05.01.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 05.01.2018
УКРА╥НСЬКЕ Р╤ЗДВО

Мабуть, найулюблен╕шими святами наших пращур╕в були новор╕чно – р╕здвян╕ свята. З нетерп╕нням чекали на них ╕ доросл╕, ╕ малеча. З особливим хвилюванням ╕ урочистим настро╓м готувалися до одного з найб╕льших ╕ найшановн╕ших свят – Р╕здва. ╤ хоча зимова днина зб╕гала швидко, ж╕нки встигали прибрати й помастити хати, а чолов╕ки – заготувати дрова. Хлопц╕, з╕бравшись гуртом, розпод╕ляли м╕ж собою рол╕ для вертепних д╕йств, вивчали тексти й п╕сн╕, щоб порадувати односельц╕в ц╕кавими р╕здвяними виставами. Д╕вчатам належали подбати про домашн╕ прикраси – Д╕духа, «Павука» та «╥жачк╕в». Останн╕х робили з т╕ста або глини. У вил╕плену форму, яка нагадувала ╖жачка, густо натикали невеличк╕ колосочки, а пот╕м сушили на комин╕. Маленьк╕ ╕грашков╕ ╕стотки нагадували ╖жачк╕в ╕з настовбурченими колючками.
А от павучк╕в у форм╕ ромбик╕в виготовляли ╕з житн╕х стебел. За давн╕ми в╕руваннями, «павуки заснували св╕т», тому до них було шанобливе ставлення.
Та все ж найпопулярн╕шою традиц╕йною укра╖нською символ╕кою на р╕здвяно – новор╕чн╕ свята був Д╕дух. Виготовляли його з першого зажинкового снопа(тому його ще називали Снопом – ра╓м). Верх╕вка в╕нка нагадувала конусопопод╕бний сн╕п з безл╕ччю колосся. З╕бран╕ докупи пучки оздоблювали паперовими чи засушеними кв╕тами. Кожна область Укра╖ни мала сво╖ традиц╕╖. На Прикарпатт╕ та в Карпатах сн╕п жита закв╕тчували стр╕чками та г╕лками ялиц╕. Д╕дух мав стояти на покут╕ в╕д Р╕здва до Нового року. Укра╖нц╕ шанували його особливо, адже цей сво╓р╕дний атрибут символ╕зував культ роду предк╕в. Вважалося, що добр╕ душ╕ пращур╕в обер╕гають пос╕ви ╕ врожай в╕д ус╕ляких б╕д – повеней, граду, бур╕, вогню тощо. Виносили Д╕духа з осел╕ лише напередодн╕ Щедро╖ кут╕ – в н╕ч з 13 на 14 с╕чня.
Так поступово завершувалися приготування до Р╕здва. Вправн╕ господин╕ посп╕шали, адже оселя ╕ об╕йстя мали бути прибран╕ до 4 с╕чня(Анастас╕╖).
У в╕дом╕й колядц╕ сп╕ва╓ться про «три празники», як╕ прийдуть до нас в гост╕(«Перший же празник – «Святе╓ Рождество, а другий же празник – Святого Василя, а трет╕й же празник – Святе Водохреще»). Саме ц╕ три свята складали новор╕чно – р╕здвяну обрядов╕сть ╕з численними д╕йствами ╕ розвагами, щедрими гостинами. У хат╕ оселявся урочисто – п╕днесений дух. Метушилися господин╕, бо на Р╕здво, коли зак╕нчувався пилип╕вський п╕ст, дозволялося вживати скоромину. Отож невтомн╕ ж╕ноч╕ руки готували тушковане або смажене м'ясо, окорок, холодець. Але найшановн╕шим святочним на╖дком були ковбаси, якими обов»язково годилося розгов╕тися кожному членов╕ родини. Тож не дивно, що часто можна було почути так╕ присл╕в'я: «Хату б╕лити, ковбаси чинити, а завтра Р╕здво» або: «Р╕здво без ковбас, як Великдень без крашанок».
Напередодн╕ Р╕здва в╕дбувалася святкова трапеза – Святвеч╕р(Багата кутя, Багат-веч╕р, В╕л╕я). За традиц╕╓ю, ус╕ члени родини мають бути вдома; хто сп╕зниться, той «ц╕лий р╕к блукатиме поза хатою»). Серед р╕зноман╕тних страв обов'язково мала бути кутя. Готували ╖╖ з пшеничних або ячм╕нних зерен. До звареного додавали солоду, але пам’ятали в╕доме присл╕в’я: «Не передай кут╕ меду».
Як т╕льки на небосхил╕ з»являлася п╕двеч╕рня р╕здвяна з╕рка, вс╕╓ю родиною с╕дали за ст╕л. В╕н недаремно називався багатим, адже на ньому мало бути дванадцять р╕зноман╕тних п╕сних страв. Господар виголошував молитву, не забувши згадати тих, хто «заблукав у л╕с╕, втопився в мор╕ чи не повернувся з далеко╖ дороги».Наступну молитву виголошували ус╕м нин╕ сущим – ус╕м членам родини. ╥м зичили здоров»я ╕ щастя, бажали дочекатися наступного Р╕здва. П╕сля вечер╕ д╕ти мали за обов»язок в╕днести обрядову ╖жу д╕дусев╕ з бабусею та сво╖м хрещеним. Зайшовши до хати, в╕талися: «Добрий веч╕р! Мама ╕ тато прислали вам хл╕б, с╕ль ╕ вечерю». Господар╕, прийнявши ╖ство, обдаровували д╕тей гор╕хами, яблуками, цукерками чи гр╕шми.
Р╕здво розпочина╓ться в оп╕вн╕ч п╕сля Святвечора, в н╕ч з 6 на 7 с╕чня. Першими, хто спов╕щав про народження Христа, були д╕ти й п╕дл╕тки. В╕ншувальник╕в (╖х називали полазниками) чекали з нетерп╕нням ╕ щедро в╕ддячували яблуками, гор╕хами ╕ бубликами. За давн╕м в╕руванням, першими полазниками мали бути представники чолов╕чо╖ стат╕; тож колядували, як правило, лише хлопчики.
П╕сля церковно╖ служби, яка зак╕нчувалася о 4 – 5 –й годин╕, люди верталися по дом╕вках. Зустр╕вши родич╕в ╕ знайомих, в╕тали: «Христос рожда╓ться!» У в╕дпов╕дь чули: «Слав╕мо його!». Доки не з╕йшло сонце, родина с╕дала за вран╕шню Свят - вечерю. Розгов╕вшись, лягали спочивати. Надвеч╕р село знов оживало – починалося масове колядування. Р╕здвян╕ колядницьк╕ гурти складалися переважно ╕з парубк╕в. Вони заздалег╕дь обирали ватага, м╕хоношу, «козу», «пастуха з пугою» та ╕нших д╕йових ос╕б, як╕ в кожн╕й област╕ Укра╖ни мали сво╖ особливост╕. «Козу» одягали у вивернутий вовною назовн╕ кожух, прилаштовували солом’ян╕ роги, хв╕ст ╕ дзв╕ночок на шию. З нею пост╕йно ходили циган, л╕кар, ╓врей, смерть з косою. Неодм╕нним атрибутом ус╕х колядницьких ватаг була зв╕зда, яку носив ватаг(«Береза»). Заходячи на подв╕р»я, колядники просили дозволу, ╕ коли господар давав згоду, починали виставу. У поетичних рядках осп╕вувалися господар, господиня ╕ ╖хн╕ д╕ти, зичили ╖м щастя ╕ здоров»я.
«Щедрий веч╕р, добрий веч╕р,
Добрим людям на здоров’я!» - лунали дзв╕нк╕ голоси над селом.
Неодм╕нним супутником Р╕здвяних свят вертеп, який складався з двох частин. Одна пов'язана з народженням Христа, друга було св╕тською ╕ м╕стила житейськ╕ ╕стор╕╖ про Добро ╕ Зло. Нин╕ мистецтво вертепу в╕дроджу╓ться, зокрема на Сх╕дн╕й Укра╖н╕. До реч╕, м╕ж колядками ╕ щедр╕вками ╕сну╓ в╕дм╕нн╕сть. Колядка – це суто р╕здвяний обряд, де осп╕ву╓ться народження Христа. У щедр╕вках Бог не згадувався; у них славлять природу, закликають весну.
На 13 с╕чня випадав Щедрий веч╕р(Меланки).Цього дня до людських осель заходили парубоч╕ ╕ д╕вчач╕ ватаги. Пом╕ж хлопц╕в вибирали удатного вит╕вника, перевдягали його у ж╕ночий одяг, в╕н виконував роль Маланки. Д╕вчата гадали, намагаючись передбачити долю. Рахували пол╕на, принесен╕ у хату. Якщо випадала парна к╕льк╕сть, то бути вес╕ллю. Лягаючи спати, клали п╕д подушку греб╕нця ╕ наш╕птували: «Суджений – ряджений, розчеши мен╕ голову!». Хто насниться ц╕╓╖ ноч╕ – той ╕ буде судженим.
З приходом Васил╕в починалися нов╕ обрядов╕ д╕йства. Характерною ознакою цього свята було зас╕вання осель зб╕жжям. Це пов'язано з тим, що Василь ╓ покровителем землеробства. Традиц╕йно зас╕вали хлопчики, яких батьки будили раненько. Святково убравшись ╕ взявши спец╕ально виплетену рукавицю, зас╕вальники наповнювали ╖╖ житн╕м чи пшеничним зерном.
З╕ словами: «На щастя, на здоров»я! Роди, Боже, жито, пшеницю ╕ всяку пашницю. Будьте здоров╕! З Новим роком та Василем!» хлопчики зас╕вали спочатку власну оселю, а пот╕м обб╕гали сус╕д╕в ╕ родич╕в. Вдень селом ходили ватаги – «перевдягнен╕ мандр╕вники». Серед них обов»язково був Василь, Меланка, д╕д та баба, циган. Вони брали з собою козу, коня, плуга та серпа. Заходячи до осел╕, вчиняли р╕зноман╕тн╕ жарт╕влив╕ д╕йства: орали ╕ зас╕вали сн╕г, а пот╕м волочили. Нер╕дко в хату заводили…коня чи козу. Що б це означало? Справа в тому, що здавна коза символ╕зувала добробут ╕ врожай. «Де коза н╕жками, там врожай ст╕жками», - сп╕ва╓ться у колядц╕. А к╕нь уособлював силу й в╕рн╕сть.
У розвагах весело минали зимов╕ дн╕. 19 с╕чня святкували Водохреща(Йордан, Богоявлення господн╓). Стосовно походження свята Водохрещ, то ╕сну╓ к╕лька думок. За деякими досл╕дженнями, воно сяга╓ кор╕нням у дохристиянськ╕ часи ╕ було присвячено чистителю ╕ святителю давнини – вод╕, вигнанню зими та вшануванню ╕ прискоренню приходу весни. ╤з Водохрещем пов»язан╕ деяк╕ прикмети. Так, до Йордана ж╕нки намагалися не полоскати у вод╕ б╕лизну, бо «там чорти сидять ╕ можуть вчепитися».
╤ лише п╕сля того, як священик опускав хреста у воду, вона вважалася освяченою. За давньою традиц╕╓ю це д╕йство в╕дбувалося просто неба, на берегах р╕чок, струмк╕в ╕ озер. Ще напередодн╕ з льоду вирубували великий хрест, пробивали ополонку, з яко╖ люди брали «ц╕лющу» воду. Якщо у хат╕ були недуж╕, водичка ставала у нагод╕. У посвячену воду д╕вчата клали калину чи корал╕ й умивалися, аби щоки були рум’яними. По об╕д╕ на Водохреща, як уже освятилася вода, на Л╕вобережн╕й Укра╖н╕ парубки роз╕грували «орден» - хрест з льоду. М╕ж сус╕дськими селами влаштовувався б╕й навкулачки; чий гурт перемагав, тому й лишався «йорданський хрест». У багатьох м╕сцевостях випускали в небо голуб╕в, як╕ символ╕зували «дух Божий».
У народ╕ свято в╕рили: п╕сля Йордана вовки розб╕галися по сво╖х барлогах. Коли в л╕с╕ надвеч╕р зустр╕чали хижака, треба було сказати: «Де ти, вовче, був тод╕, як ╤суса Христа на Йордан кропили?»- ╕ в╕н, злякавшись, кинеться геть. Йорданськ╕ морози вважалися найм╕цн╕шими. Та все колись зак╕нчу╓ться. Нав╕ть хрещенськ╕ лют╕ холоди. Бо ж недаремно п╕дм╕чали люди: «Тр╕щи не тр╕щи, а вже минули Водохрещ╕».
Люди прощалися ╕з зимовими розвагами ╕ веселощами. Лишалися у минулому Р╕здво, Новий р╕к та Водохрещ╕. Хоч селянам, може, ╕ не дуже хот╕лося розлучатися з ними, але що робити. «Святами, - як мовиться у присл╕в’╖, - ситий не будеш».
На щастя, укра╖нськ╕ обряди ╕ звича╖ нин╕ в╕дроджуються. До чистих джерел охоче припадають ╕ доросл╕, ╕ д╕ти. Якщо ран╕ше ми не уявляли Нового року без прикрашено╖ ялинки, то тепер у багатьох оселях гостей зустр╕ча╓ прадавн╕й укра╖нський символ – Д╕дух. До Свято╖ вечер╕ господин╕ готують дванадцять традиц╕йних страв, а д╕ти розучують колядки. Святкують укра╖нц╕ ╕ Водохреща. Охочих скупатися цього дня не ляка╓ крижана вода ╕ морози. Бо того, хто не побо╖ться зануритися у воду, хвороби обминатимуть ц╕лий р╕к. А хто не ризикне скупатися у крижан╕й купел╕, може набрати води додому. ╤ щоранку вмиватися йорданською водичкою з╕ словами: «Вода – водичка, яка ти чиста, яка ти свята! Учини, щоб ╕ я була така!»

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

На фото: 2012 р╕к, С╕мферополь, Р╕здвяна хода, орган╕зована Укра╖нською г╕мназ╕╓ю

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 05.01.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19538

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков