Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДУХОВНИЙ УЧИТЕЛЬ: ╢ВГЕН СВЕРСТЮК
Яким був ╢вген Сверстюк ╕ як╕ повчання залишив у спадок новим покол╕нням, нам розпов╕ла зав╕дувач...


ЗАБУТЕ ╤М’Я Л╤КАРЯ МАР’ЯНА ПАНЧИШИНА
«Знання ╕ досв╕д – в ╕м’я збереження здоров’я укра╖нц╕в”, - таким...


ДОВГИЙ ШЛЯХ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ОСВ╤Т╤
З ЮВ╤ЛЕ╢М! РЕКТОРУ НАЦ╤ОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГ╤ЧНОГО УН╤ВЕРСИТЕТУ ╤МЕН╤ М.П. ДРАГОМАНОВА В╤КТОРУ...


«ПОЧЕСНА В╤ДЗНАКА» - ПИСЬМЕННИКУ-ЮВ╤ЛЯРУ
Гост╕ тепло в╕тали Василя Григоровича Латанського.


╤ВАН БОБЕРСЬКИЙ: «ДЕ СИЛА, ТАМ ВОЛЯ ВИТА╢»
╤ван Боберський походив з╕ славетного роду, кор╕ння якого сягало княжих час╕в.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 30.12.2017
У ЦЬОМУ СВ╤Т╤ СУМНО БЕЗ ЧОРНОВОЛА…

Чорнов╕л був ╕ залишився ╕сторичною альтернативою, нереал╕зованою можлив╕стю – перспективною, але малоймов╕рною…

24 грудня В’ячеславу Максимовичу могло б виповнитися 80.
Давно забулися суперечки про його особист╕сть ╕ роль у становленн╕ незалежно╖ Укра╖ни, про помилки ╕ перемоги. Давно втамувався б╕ль, спричинений його наглою смертю на трас╕ п╕д Борисполем у березн╕ 1999-го. Безл╕ч ╕нших проблем ╕ нових смертей наповнили тугою наш╕ серця.
А тод╕, наприк╕нц╕ ХХ стол╕ття, ця втрата спричинила гостре в╕дчуття непоправного. Не в╕рилося, що то лише – жорстока примха дол╕. В ц╕й смерт╕ мав бути чийсь злий умисел, чийсь кривавий розрахунок – не дарма ж справу Чорновола то закривали, то поновлювали, ╕ зда╓ться, в н╕й ще не поставлено останню крапку…
Так було свого часу й з╕ смертю правозахисника й академ╕ка Андр╕я Сахарова, коли вся демократична сп╕льнота на теренах сов╓тсько╖ ╕мпер╕╖ в╕дчула себе осирот╕лою.
Уже в нашому тисячол╕тт╕, п╕д час першого ╕ другого Майдан╕в довелося чути: «Ех, якби В’ячеслав Максимович був живий!..» Здавалося, з його харизмою ╕стор╕я могла б п╕ти ╕ншим руслом. В╕н би став нашим Гавелом, в╕н би зробив сусп╕льство високоморальним, в╕н би пок╕нчив з комун╕змом за чотири роки сво╓╖ першо╖ президентсько╖ каденц╕╖…
Можливо, й так – у л╕дера Народного руху був шанс стати Президентом Укра╖ни в 1991 роц╕. Й в╕н набрав таки чимало – 23,27 % у першому тур╕. А другого не було. Вт╕м Укра╖на тод╕ була до «Гавела» не готовою.
В╕кно можливостей було в╕дкрите й п╕зн╕ше. Один ╕з його соратник╕в пов╕дав: коли Кравчук перем╕г на президентських виборах, в╕н, начебто, запропонував Чорноволу посаду голови Уряду. Той взяв час на роздуми, але зрештою в╕дмовився – мовляв, погано зна╓ться на економ╕ц╕. Його м╕сце зайняв Масол, пот╕м Фок╕н, пот╕м Кучма. ╤ Укра╖на залишилася рос╕йською колон╕╓ю.
Чи м╕г би В’ячеслав Максимович круто повернути штурвал? На посад╕ прем’╓ра – навряд чи. Але в нашому пол╕тикум╕ саме з позиц╕╖ опального прем’╓ра легше всього йти на Президента. ╤, хто зна, вчини в╕н так, можливо Кучма так ╕ лишився би директором заводу, а Кравчук на дострокових виборах програв би колишньому пол╕тв’язню…
Перший раз Чорновола я побачив у телев╕зор╕ – у 1990 роц╕. То була якась його дискус╕я з представниками в╕д КПУ, можливо з тим таки Кравчуком. Великого враження в╕н не справив. Для нас, пом╕рковано╖ демократично╖ молод╕ тих час╕в, авторитетами були опальний поет-футурист ╤ван Драч, режисер Лесь Танюк, що повернувся з «московського заслання», жива легенда Дмитро Павличко, викривач Чорнобильсько╖ авантюри Володимир Явор╕вський… На ╖хньому тл╕ Чорнов╕л здавався надто р╕зким ╕ пафосним, в╕н говорив незрозум╕лою нам мовою дисидент╕в. Та й у Ки╓в╕ його мало хто знав.
Не думаю, що маю право оц╕нювати риси характеру Чорновола, його л╕дерськ╕ якост╕ чи здатн╕сть керувати життям област╕ (два роки в╕н очолював Льв╕вську облраду). Я не працював з ним пл╕ч-о-пл╕ч ╕ не мав щастя сп╕лкуватися щодня. Залишимо цей прив╕лей його соратникам.
Але три зустр╕ч╕ все ж в╕дбулося. Уперше це було десь у 1993-94 роц╕, коли В’ячеслав Максимович при╖хав до газети «Киевские ведомости» давати ╕нтерв’ю. Був в╕н вдягнений, наск╕льки пам’ятаю, незвично для тогочасних нардеп╕в – у кольоровому п╕джаку в крупну кл╕тину, з широкою яскравою краваткою – чи то жовтою, чи помаранчевою. Виглядав молодим ╕ веселим, ╕ по очах було видно – готовим до будь-яких дискус╕й.
╤ така дискус╕я розгор╕лася, коли мова зайшла про федеральний устр╕й Укра╖ни. Тод╕ ходила ст╕йка верс╕я, що автором ╕де╖ був саме Чорнов╕л. ╤ ми, по-журнал╕стськи безжально «розкручуючи» тему, закидали його запитаннями з розряду провокативних. В╕н зав╕вся з-п╕воберту.
Так, – казав, – ще на зор╕ ╕снування Укра╖нсько╖ гельсинсько╖ сп╕лки под╕бна ╕дея п╕дн╕малася. Тод╕ мало хто оч╕кував швидкого розпаду «союзу», готувалися до тривало╖ боротьби, ╕ автоном╕я зах╕дних областей Укра╖ни, здавалося, давала шанс на ╖х швидку демократизац╕ю. А пот╕м уже, маючи базу у Львов╕, ╤вано-Франк╕вську ╕ Тернопол╕, можна було б поширювати св╕й вплив на решту областей.  Вт╕м, цю ╕дею, за словами Чорновола, тод╕ ж ╕ зарубали…
П╕зн╕ше, коли В’ячеслава Максимовича не стало, пропагандисти Медведчука раз-по-раз приписували йому отой «федерал╕зм». В╕дсилали при тому до спогад╕в сина – Тараса, що, мовляв, до к╕нця дн╕в батько був прихильником так званого земельного устрою кра╖ни. Це використали у в╕йн╕ проти Ющенка, у фейкових «помаранчевих» лист╕вках-карикатурах про «три сорти укра╖нц╕в».
Можливо, й зап╕зно сьогодн╕: але п╕дкреслю – «федерал╕стом» Чорнов╕л не був. Принаймн╕, з 1993 року. Я св╕док.
Гострота то╖ нашо╖ суперечки, в яку переросло ╕нтерв’ю, була викликана ще й от чим: ми, д╕ти «радянсько╖» Укра╖ни, все ще сумували, нав╕ть не за «союзом», а за московськими демократами, яких вважали б╕льш просунутими, н╕ж в╕тчизнян╕. Ну ╕, звичайно, виступали за двомовн╕сть.
Вт╕м, доля викида╓ чудернацьк╕ фортел╕. Чи знали ми тод╕, в 93-у чи 94-у, що за к╕лька рок╕в рос╕йськомовн╕ «Киевские ведомости» р╕шенням Центрального проводу будуть визнан╕ одною з двох головних всеукра╖нських газет Народного руху! (Засновники видання таким чином намагалися заскочити до ВР). У редакц╕╖ було терм╕ново створено первинний осередок Руху, почаст╕шали в╕зити парт╕йних функц╕онер╕в – здеб╕льшого з проханнями розм╕стити на перш╕й полос╕ зн╕мки якихось безголосих сп╕вачок чи модельок. Чорнов╕л про все це, спод╕ваюся, не знав.
Але в╕н часто бував у редакц╕╖. Тут ╕ в╕дбулася наша друга розмова, про яку я вже багато писав. П╕зно ввечер╕ в╕н тихенько постукав до мого каб╕нету ╕, зайшовши, одразу змусив н╕яков╕ти, спитавши «поради в мудро╖ людини». Це я мав «мудро порадити» Чорноволу? Звичайно, це була данина вв╕чливост╕ й доброзичливост╕ – риси, без яких важко уявити Чорновола.
Щоразу, як колишн╕ приб╕чники називали його «диктатором» ╕ «узурпатором», я згадував отой несм╕ливий стук у двер╕ й знезброююче про «мудру людину» – ╕ не в╕рив.
Порада ж йому була потр╕бна ось з якого приводу: в кра╖ни Балт╕╖ мала лет╕ти делегац╕я Укра╖ни на чол╕ з президентом Кучмою. До складу ╖╖ входив ╕ опозиц╕онер Чорнов╕л. М╕сце йому вид╕лили серед журнал╕ст╕в, але напередодн╕ вильоту з АП подзвонили ╕ запропонували лет╕ти в президентському салон╕.
«Очевидно, Кучма хоче з╕ мною поговорити в╕ч-на-в╕ч, – висловив припущення Чорнов╕л. – Гадаю, про щось важливе. Але ж як це сприймуть журнал╕сти? Чи маю право я, як л╕дер опозиц╕╖, усам╕тнюватися в компан╕╖ президента?»
В наш час жодно╖ проблеми в цьому н╕хто б не побачив. Але Чорнов╕л, через властиве йому почуття порядност╕, дуже з цього переживав.
Що я м╕г йому порадити? Звичайно, одне – приймати запрошення. Але наперед п╕дготувати список вимог до президента в╕д опозиц╕╖ ╕ пов╕домити ЗМ╤, що мета «сп╕льного» польоту – оголосити Кучм╕ ц╕ вимоги.
Чорнов╕л так ╕ зробив. Та дал╕ под╕╖ розгорталися для нього неоч╕кувано. Скор╕ш за все там,  у президентському салон╕, Кучма прокрутив л╕деру Руху ауд╕озаписи розмов його найближчого оточення, яке на той час готувало в парт╕╖ «путч». Чорновола хот╕ли зняти з ус╕х посад, а на м╕сце оч╕льника поставити Олександра Лавриновича.
У мо╖й пам’ят╕ наша розмова т╕сно переплелася в причинно-насл╕дковому зв’язку з наступними д╕ями Чорновола. По прильоту до В╕льнюса в╕н тут же телефоном (чи телеграфом) зняв зрадливого Лавриновича з посади свого першого заступника, д╕сталося й ╕ншим заколотникам. Хоча може м╕ж цими под╕ями минув значно б╕льший пром╕жок часу…
Та давня веч╕рня бес╕да з В’ячеславом Максимовичем тривала к╕лька годин. Н╕чого не в╕даючи про заколот, в╕н натхненно змальовував план об’╓днання опозиц╕╖, декламував як╕сь тези до програми парт╕╖… В╕н був сповнений великих спод╕вань. ╤ аж н╕як не оч╕кував удару в спину.
Я був знайомий з багатьма заколотниками. Повертаючись знову й знову до тих под╕й, вони переконували мене, що часи Чорновола давно минули, що варто було омолоджувати кер╕вництво парт╕╖, ╕ти на т╕сн╕ш╕ контакти з великим б╕знесом, заводити через Рух до парламенту банк╕р╕в, власник╕в «завод╕в, газет ╕ пароплав╕в». Я не знав, чи прав╕ вони були. ╤ дос╕ не знаю.
…Спроби переворот╕в в НРУ сл╕дували одна за одною. Демократичний рух розколовся на др╕бн╕ друзки, як╕ продовжували р╕зати ╕ шматувати одна одну.
╤ в один ╕з таких пер╕од╕в в╕дбулася моя третя й остання розмова з Чорноволом. Виглядав в╕н якось занедбано, у м’ятих брюках, нестрижений, раптово постар╕лий. «Д╕д зовс╕м погано вигляда╓», – сказав тод╕ я сам соб╕, хоча н╕коли до того не сприймав його як «д╕да». З  його скоромовки запам’ятав лише одну фразу: «Я не розум╕ю, що ко╖ться…». Мабуть, це було пов’язано з якоюсь под╕╓ю, вже не пам’ятаю, якою. Фраза ж крутиться в голов╕ вс╕ ц╕ роки як певне узагальнення настрою ╕ самопочуття Чорновола у той, траг╕чний пер╕од його життя…
Цив╕л╕зац╕йний ╕сторик Арнольд Тойнб╕ писав, що кожне окреме покол╕ння може в╕дпов╕сти т╕льки на один цив╕л╕зац╕йний виклик. Т╕льки на один.
Виклик для Чорновола ╕ його однодумц╕в – це боротьба за незалежну Укра╖ну. ╤ вони на нього в╕дпов╕ли з честю. За цю мр╕ю вони заплатили дорогу ц╕ну – арештами ╕ таборами, п╕д╕рваним здоров’ям. Взяти на сво╖ плеч╕ ще один виклик ан╕ Чорнов╕л, ан╕ Лук’яненко, ан╕ Горин╕ вже не могли. Н╕ ф╕зично, н╕ морально.
На зм╕ну старим ворогам – партократам, кагеб╕стам, «червоним директорам» – прийшли нов╕, молод╕, ╕класт╕. Що жили не за «моральним кодексом буд╕вника комун╕зму», а «по понят╕ям», усп╕шно «кидали» молоду Укра╖нську державу й ╖╖ лох╕в-народ, керували б╕знесом ╕ пол╕тикою з казино ╕ стрип-хол╕в, говорили не укра╖нською ╕ не рос╕йською, а «по ф╓н╓». Вироки ╖хн╕ були жорстокими.
Мр╕йники-демократи у боротьб╕ з цими хижаками не мали жодного шансу. Вони просто не розум╕ли, «що ко╖ться».
Якби так сталося, що Чорнов╕л дожив до свого нин╕шнього юв╕лею, в╕н уже н╕як не зм╕г би вплинути на х╕д сусп╕льних процес╕в. Нав╕ть якщо б йому було 60 ╕з хвостиком – ст╕льки, як тод╕, коли сп╕лкувалися востанн╓. Чорнов╕л був ╕ залишився ╕сторичною альтернативою, нереал╕зованою можлив╕стю – перспективною, але малоймов╕рною.
╤ все ж без нього в цьому св╕т╕ сумно.
У т╕ давн╕ дн╕ мен╕ в розмов╕ з ним було комфортно. Як ╕ в сп╕лкуванн╕ з його однодумцями, нац╕онал-демократами тих час╕в – ╤горем Юхновським, Лесем Танюком, братами Горинями, В╕ктором Пинзеником, Серг╕╓м Головатим. Я вважав себе у т╕ часи рос╕янином ╕ рос╕йськомовним, але не в╕дчував в╕дторгнення. Я був у захват╕ в╕д ╖хньо╖ ерудованост╕,  ╓вропейсько╖ коректност╕, ум╕ння мислити критично ╕ рац╕онально. А головне – ╖хн╕ оч╕ палали мр╕╓ю.
Шукав цю мр╕ю ╕ в пол╕тиках з╕ сходу кра╖ни. Але… пом╕чав лише дв╕ емоц╕╖ – ностальг╕ю за совком ╕ долари. «Чому люди, що спов╕дують начебто чуж╕ мен╕ ц╕нност╕, здаються ближчими ╕ зрозум╕л╕шими, н╕ж т╕, хто захища╓ мо╖ ╕нтереси? – питав я сам себе у т╕ часи. – Можливо, я не т╕ ц╕нност╕ обрав? Можливо, варто ╖х переосмислити?»
╤ я переосмислив. ╤ вдячний за це йому. ╤ так хот╕лося б повернутися назад у час╕, та не для того, щоб продовжити розмову. А щоб – якимось чином захистити його, чого я так тод╕ й не зум╕в зробити…
╢вген Якунов
www.ukrinform.ua

В УКРА╥Н╤ В╤ДЗНАЧИЛИ 80-Р╤ЧЧЯ ДИСИДЕНТА, ЖУРНАЛ╤СТА,
ПОЛ╤ТИЧНОГО Д╤ЯЧА В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

Президент Укра╖ни Петро Порошенко звернувся до Укра╖нського народу з нагоди 80-р╕ччя в╕д дня народження видатного пол╕тичного ╕ державного д╕яча, правозахисника, Героя Укра╖ни В'ячеслава Чорновола, життя якого траг╕чно об╕рвалося 25 березня 1999 року в автомоб╕льн╕й авар╕╖. Тод╕ в╕домому укра╖нцев╕, кандидатов╕ у президенти було 62 роки. Звернення оприлюднене на оф╕ц╕йному сайт╕ глави держави.
«Один ╕з натхненник╕в таких доленосних под╕й в ╕стор╕╖ нашо╖ держави, як проголошення Декларац╕╖ про державний суверен╕тет Укра╖ни та Акта проголошення незалежност╕ Укра╖ни, в╕н присвятив усе життя здобуттю кращо╖ дол╕ для р╕дно╖ земл╕ та свого народу. Постать В'ячеслава Максимовича назавжди стала символом боротьби за права в╕льно╖ людини у незалежн╕й держав╕, а його ╕м’я - золотим рядком в ╕стор╕╖ нашо╖ кра╖ни. В'ячеслав Чорнов╕л, справжн╕й державник, неперес╕чна особист╕сть, в╕дданий патр╕от Укра╖ни, став легендою нац╕╖», - зазначив Петро Порошенко.
Президент Укра╖ни процитував висл╕в В’ячеслава Чорновола: «Дай Боже нам любити Укра╖ну понад усе сьогодн╕ - маючи, щоб не довелося г╕рко любити ╖╖, втративши».
«Незламний борець за демократ╕ю, волю й незалежн╕сть Укра╖ни, В.Чорнов╕л надиха╓ нас на перемогу у г╕бридн╕й в╕йн╕, розв’язан╕й проти Укра╖ни нащадками тотал╕тарного комун╕стичного режиму - того, що безусп╕шно намагався упокорити дух ╕ волю безстрашного укра╖нського дисидента. Усв╕домлюючи, яку ц╕ну укра╖нц╕ сплатили за можлив╕сть скинути тотал╕тарне ярмо ╕ в╕льно жити у сво╖й суверенн╕й кра╖н╕, ма╓мо бути ╓дин╕ як у протистоянн╕ зовн╕шн╕м загрозам, так ╕ у справ╕ розбудови власно╖ ╓вропейсько╖ держави. Саме на це були спрямован╕ державницьк╕ зусилля В'ячеслава Чорновола», - наголосив глава держави.
***
У головн╕й зал╕ столичного Укра╖нського дому за п╕дтримки М╕н╕стерства культури Укра╖ни в╕дбувся веч╕р пам’ят╕  з нагоди 80-р╕ччя Героя Укра╖ни, дисидента, одного ╕з ╕н╕ц╕атор╕в Акту проголошення Незалежност╕ Укра╖ни, голови Народного Руху Укра╖ни (1992-1999 рр.) В’ячеслава Чорновола.
Народний артист Укра╖ни Олекс╕й Богданович, модератор заходу, впродовж вечора  розкрив основн╕ житт╓в╕ етапи та в╕хи пол╕тично╖ ╕ громадсько╖ д╕яльност╕ В’ячеслава Максимовича, як╕ супроводжувалися презентац╕╓ю ун╕кальних  фото ╕з  р╕зних арх╕в╕в.
З благословенням урочистого вечора в╕д  Патр╕арха Ки╖вського та вс╕╓╖ Руси – Укра╖ни Ф╕ларета виступив арх╕╓рей В╕тал╕й.
В урочистому  вечор╕ взяли участь побратими Чорновола, його близьк╕, друз╕ та однодумц╕. Один з почесних гостей свята Богдан Горинь – дисидент, пол╕тичний та громадський д╕яч, журнал╕ст, мистецтвознавець, багатор╕чний соратник В’ячеслава Чорновола - под╕лився спогадами  про сп╕льну д╕яльн╕сть та багатор╕чну  дружбу. Згадала неперес╕чну особист╕сть ╕  р╕дна сестра В’ячеслава Максимовича – Валентина Чорнов╕л,  а також ╕сторик, досл╕дник визвольних змагань Укра╖нського народу - Анатол╕й Русначенко, директор укра╖нсько╖ служби  рад╕о «Свобода» в 1989-1991 роках Богдан  Нагайло та ╕нш╕.
«В’ячеслав Чорнов╕л був сильною, непохитною, закоханою в сво╖ кра╖ну особист╕стю. Його в╕ра в ╓дину соборну та незалежну Укра╖ну запалювала не т╕льки однодумц╕в, а й тих хто мав щастя сп╕лкуватися з ним, ╕ досягненню ц╕╓╖ мети В'ячеслав Максимович присвятив сво╓ життя. Залишаючись для нас легендарною людиною, яка уособлю╓ в соб╕ борц╕в за в╕льну, процв╕таючу  та сильну  державу  - Укра╖ну. Пол╕тична ел╕та Укра╖ни багато втратила в особ╕ такого л╕дера»,- говорить М╕н╕стр культури ╢вген Нищук.
У рамках заходу в╕дбувся показ короткометражного документального сюжету «#Чорноволу_80», виступ артист╕в кв╕нтету Нац╕онального академ╕чного  укра╖нського народного хору Укра╖ни ╕м. Г.Верьовки, а також зразкового художнього колективу танцю «Козацьк╕ джури» учн╕в Хмельницько╖ СЗОШ № 18 ╕м. В’ячеслава Чорновола.
Впродовж усього дня в Укра╖нському дом╕ тривала виставка картин з «рух╕вцями» час╕в Революц╕╖ Г╕дност╕ Марини Соченко, виставка книг, виступи художн╕х самод╕яльних колектив╕в тощо.
http://mincult.kmu.gov.ua

***
У Львов╕ 24 грудня вшанували пам’ять багатол╕тнього в’язня сумл╕ння, укра╖нського пол╕тика, д╕яча, л╕дера Народного Руху Укра╖ни В’ячеслава Чорновола, пов╕домля╓ «Рад╕о Свобода».
У Львов╕ громадськ╕ д╕яч╕, пол╕тики, представники м╕сцево╖ влади поклали кв╕ти до пам’ятника видатному укра╖нцев╕. «Визнають м╕льйони, а насл╕дують сьогодн╕ В’ячеслава Чорновола одиниц╕. Якби В’ячеслав Чорнов╕л був сьогодн╕ з нами, в╕н був би головним захисником Укра╖ни. Ми, хто шану╓ В’ячеслава Чорновола, зна╓мо його самопожертву, як в╕н самов╕ддано себе в╕ддавав ╕де╖ укра╖нсько╖ держави, ╕ заради не╖ в╕н в╕дбув у тюрмах ╕ таборах», – заявив на заход╕ соратник Чорновола Ярослав Кендзьор.
У музе╖ «Тюрма на Лонцького», де В’ячеслав Чорнов╕л сид╕в в одн╕й ╕з камер у 1967 ╕ 1972 роках, коли дв╕ч╕ був арештований ╕ засуджений, в╕дбулася зустр╕ч «Я горджуся за сво╓ покол╕ння». Його соратники под╕лились спогадами ╕ оц╕нювали д╕яльн╕сть державного д╕яча. Веч╕р пам’ят╕ запланований ╕ у Льв╕вськ╕й ф╕лармон╕╖.
Нагада╓мо, В’ячеслав Чорнов╕л 15 рок╕в пров╕в у невол╕ за свою укра╖нську позиц╕ю, громадську д╕яльн╕сть, публ╕цистику. Адже в╕н був блискуче волод╕в словом. В╕н вийшов на волю у 1985 роц╕ ╕ одразу у Львов╕ зайнявся активною д╕яльн╕стю. Наприк╕нц╕ 80-х збирав ╕з соратниками масов╕ м╕тинги. У 1990 роц╕ В’ячеслав Чорнов╕л керував Льв╕вщиною ╕ був обраний народним депутатом Укра╖ни. Дв╕ч╕ був кандидатом на виборах президента Укра╖ни. У 1991 роц╕ був другим п╕сля Леон╕да Кравчука, а у 1999 був ╓диним реальним опонентом владного кандидата, але його життя раптово об╕рвалося на укра╖нськ╕й дороз╕. За оф╕ц╕йною верс╕╓ю, автомоб╕ль В’ячеслава Чорновола 25 березня 1999 року вр╕зався в «КамАЗ» ╕з причепом. В’ячеслав Чорнов╕л ╕ його вод╕й ╢вген Павлов загинули на м╕сц╕ ДТП. Сл╕дство упродовж рок╕в озвучу╓ р╕зн╕ верс╕╖, але друз╕ ╕ син загиблого Тарас Чорнов╕л переконан╕, що це було пол╕тичне вбивство.
Генеральний прокурор Юр╕й Луценко пооб╕цяв парламентарям розсл╕дувати обставини смерт╕ л╕дера «Народного руху Укра╖ни» В’ячеслава Чорновола, як т╕льки завершить справи екс-президента В╕ктора Януковича ╕ Майдану.
Нагада╓мо, напередодн╕ 80-р╕ччя з дня народження Героя Укра╖ни, видатного укра╖нського громадсько-пол╕тичного д╕яча В’ячеслава Чорновола в╕дбулось вручення прем╕╖ його ╕мен╕ за кращу публ╕цистичну роботу в галуз╕ журнал╕стики.
Перший заступник голови Держкомтелерад╕о Богдан Червак вручив диплом лауреата Прем╕╖  ╕мен╕ В’ячеслава Чорновола льв╕вському журнал╕сту Зинов╕ю Суходубу за роботу-диптих (книга разом ╕з компакт-диском) «Л╕на Костенко: «Любов’ю-пам’яттю причастя» (Д╕алоги з Поетесою).
http://detector.media

ПАМ'ЯТI В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

Найлегше знову
все звернуть на долю
╕ ще сто л╕т
потилицю шкребти:
чи на "Тойотах"
возять нин╕ волю,
а чи до не╖
п╕шки треба йти?

А доля - що: дв╕ сили -
св╕тла й чорна
ведуть по св╕ту
кожного ╕з нас.
Одна несе у в╕чн╕сть
стомоторно,
а друга - ставить
поперек "КамАЗ".

Якби ж то знати вчора,
а не завтра,
що в╕н для нас
мостив собою путь,
х╕ба в думках
не виставили б варти
на т╕м шляху,
де волю провезуть?

Та у одних, як завше,
хата скраю.
А ╕ншим скраю
нав╕ть не стели -
трибуну запрягли
та й поганяють!
Вкра╖ну ж з в╕ку в в╕к
тягли воли.

...Його душа
загальмувала з болю
та й завернула
на Чумацький Шлях...
Вже ст╕льки там,
на неб╕,
Чорновол╕в,
що скоро стане
пусткою
земля...

В╕ктор КАЧУЛА
кв╕тень 1999 р.
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 30.12.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19511

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков