Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 30.04.2004 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 30.04.2004
"Помста Полісся"
Сергій КРИЧИЛЬСЬКИЙ.

Оунівець, бандерівець, бандит - іншого смислового ряду неукраїнська кримська преса своїм читачам навіть не пропонує. А не зайвим було б замість навішування ярликів та тенденційно-одностороннього зображення Українського повстанського руху, запропонувати кримчанам хоча б задуматися над тим, за що воювали ці люди, чому йшли на неминучу погибель, піднімаючись на нерівну боротьбу проти прихідців на свою землю.
Історія не вивчається за ярликами. Тому "Кримська світлиця" й пропонує читачам розповідь про вшанованого нещодавно на Волині командира УПА, який знищив шефа нацистських штурмових загонів генерала Лютце. Якби це зробив, скажімо, не упівець, а традиційний "червоний" партизан, він міг би сміливо претендувати якщо не на звання Героя, то принаймні на медаль чи орден. Нашому ж героєві, якби він залишився живим, за цей подвиг "світили" сталінські табори, якщо не куля. Чому так - хіба не варто над цим бодай задуматися?

Цієї весни виповнилося 60 років, як у важкому бою з німецькими окупантами був смертельно поранений один з найвидатніших командирів УПА на Волині "Вовчак" (Олекса Шум). На могилі героя України (с. Жашковичі Іваничівського району Волинської області) зібралися патріоти з навколишніх областей, щоб вшанувати його пам'ять.
Історична довідка. Олекса Шум народився 14 травня 1919 р. у селі Шайно (тепер Журавлине), що за 10 км на північ від міста Ковель. Юнаком вступив до Організації українських націоналістів, провадив серед молоді Ковельщини підпільну організаційну роботу, спрямовану на підготовку збройної боротьби проти окупантів. Пройшов військовий вишкіл членів ОУН при Ковельському окружному проводі. За дорученням проводу ОУН на початку березня 1943 року організував перехід до лав УПА всієї української міліції Ковеля. При відході з міста під керівництвом Олекси Шума звільнено всіх в'язнів тюрми, а також невільників з табору полонених. Усі, хто за ним пішов на т. зв. Скулинські хутори 28 березня 1943 року, склали першу на Ковельщині сотню УПА "Стохід". Її командиром став "Вовчак".
Сотня під командуванням "Вовчака" здійснила декілька переможних боїв проти німецьких окупантів та банд НКВД. Здібного військовика помітило командування УПА і вже восени 1943 року призначило заступником командира Північно-Західної військової округи "Турів" "Рудого" (Юрія Стельмащука). Територія округи "Турів" охоплювала сьогоднішню Волинську область і споконвічні українські області Полісся: Брестську, Кобринську та Пінську. Відділи округи ділилися на два загони - північний і південний, що з огляду на терен і противника трохи різнилися організацією і завданням. Північним загоном безпосередньо командував командир округи "Рудий", на півдні округи - його заступник "Вовчак".
Однією з найвидатніших військових операцій, що була здійснена за  безпосередньої підготовки та участі в ній "Вовчака", є замах на німецького генерала Віктора Лютце, того самого Лютце, котрого після гітлерівської партійної "чистки" у червні 1934 року (відомої як "ніч довгих ножів" після вбивства Ремма), Гітлер особисто призначив свого улюбленця керувати 400-тисячною "партійною армією" СА.
Шеф нацистських штурмових загонів Віктор Лютце особисто клявся фюрерові, що виїде на Волинь і швидко покінчить з українським рухом опору. Невдовзі, на початку травня, через розвідку УПА у штабі ВО "Турів" стало відомо, що в терені з інспекційною поїздкою при посиленій панцерній охороні має з'явитися нацистський генерал. Зайнятися "долею" улюбленця Гітлера провід доручив молодому та здібному командирові "Вовчаку". Після кропіткої розвідувальної роботи 15 травня 1943 року спецзагін УПА "Помста Полісся" під особистим командуванням Олексія Шума зробив засідку на шляху Ковель - Брест неподалік села Кортеліси. У результаті вдалої засідки та короткого, але запеклого бою було ліквідовано шефа німецьких штурмовиків генерала Лютце разом з його штабом. Не вберегла генерала й посилена охорона з бронетехнікою. Цікавим є такий факт, що на території Рейху всі газети, що вийшли з траурним повідомленням про смерть генерала, сором'язливо приховали дійсну причину смерті відомого нацистського бонзи. Так "Берлінер Ілюстрайте Цайтунг" повідомила, що генерал Лютце начебто загинув в автомобільній катастрофі на східному фронті.
"Вовчак", здібний бойовий старшина, командував багатьма серйозними військовими операціями УПА проти німців і більшовиків. Зокрема, він керував триденним боєм з німцями та польською допоміжною поліцією під селом Радовичі Ковельського району 8 - 10 вересня 1943 року. Це був один з найбільших відомих боїв УПА з німцями та їхніми посіпаками на Волині. Як відомо, німці з поляками підтягнули туди свої найкращі сили з добре укріпленого залізничного вузла Ковель. У тому бою брали  участь дев'ять сотень УПА, тобто понад 1000 повстанців, а з німецького боку близько 2000 гітлерівців, яких вогнем підтримував бронепоїзд. У бою з групою "Вовчака" німці втратили 208 убитих та багато поранених. Було пошкоджено також ворожий бронепоїзд. Німецька поразка під селом Радовичі не на жарт наполохала німецьку адміністрацію міста Ковель, де було введено особливий стан. Німці, як розповідають очевидці, німецька адміністрація та їхні прислужники - польська поліція панічно боялися та очікували штурму залізничного вузла Ковель відділами УПА. З боку УПА в бою під Радовичами тоді загинуло 16 вояків, яких з повстанськими почестями поховано на Володимирщині.
Успіху триденного бою під Радовичами головне командування УПА завдячує  організаторському хисту та сміливості командира "Вовчака", що особисто керував цим важким боєм. Слід зазначити, що цьому видатному бою передувала ще одна важлива військова операція, підготовку та здійснення якої очолював командир "Вовчак". Це була акція з ліквідації так званої "пляцувки" - добре укріпленої військової бази у с. Засмики польських шовіністів-бойовиків. Зброю їм щедро надавали диверсійні загони НКВД. Озброєні до зубів поляки систематично здійснювали зі своєї бази Засмики набіги на навколишні українські села, залишаючи після себе трупи українців, включаючи жінок та дітей, згарища українських сіл, хуторів, храмів. Окрім того, в разі наступального бою під Радовичами саме з бази Засмики слід було очікувати німецько-польського удару в спину українським повстанцям. Тому командир "Вовчак" за допомогою трьох куренів УПА та однієї артилерійської вишкільної сотні рішучим штурмом ліквідував це небезпечне  гніздо польських фашистів.
У березні 1944 р. головним завданням відділів УПА було перейти без втрат лінію фронту і діяти в запіллі Червоної армії. Командир "Вовчак" одержав завдання - підготувати перехід фронту відділами УПА в південній частині військової округи.
Під час цієї акції хоробрий командир загинув. Сталося це 20 березня 1944 р. Невеликий відділ на чолі з "Вовчаком" на хуторі с. Луковичі Іваничівського району випадково зіткнувся з колоною німецьких мотоциклістів. Це була колона мотоциклетної розвідки 16-ї танкової дивізії СС, котра стояла в ті часи на добре укріплених позиціях, очікуючи штурму Червоної армії. Після короткої перестрілки німці відступили, але в цьому бою був тяжко поранений "Вовчак". Смерть Шума стала великою втратою для повстанського руху на Волині, бо він належав до найвидатніших бойових старшин УПА.
Бойові побратими поховали свого командира на кладовищі в селі Жашковичі Іваничівського району тихо, без військових почестей, бо навколо було багато німецьких військ. За свідченнями очевидців, похорони відбувалися вночі. Богослужіння над могилою "Вовчака" відправив о. Михайло Мисечко. Довгі десятиліття у часи московської окупації за могилою доглядали українські патріоти. Завдячуючи їм, Україна знає, де похований легендарний командир УПА "Вовчак".
Рівне.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 30.04.2004 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1945

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков