Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 22.12.2017 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 22.12.2017
Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджл╕су кримскотатарського народу: РОС╤ЙСЬКИЙ ТЕРОР У КРИМУ - ЦЕ СПРОБА НАГАДАТИ ПОД╤╥ 1944 РОКУ

Ахтем Чийгоз пров╕в в ув'язненн╕ 1000 ╕ один день. Н╕ м╕сяц╕ повно╖ самотност╕, н╕ психолог╕чний тиск, н╕ неминуч╕сть вироку з недоведено╖ вини не змогли змусити його в╕дмовитися в╕д в╕рност╕ сво╖м принципам, в╕дданост╕ сво╓му народу та кра╖н╕.
П╕сля зв╕льнення Ахмет-ага зайняв активну позиц╕ю – намага╓ться розпов╕сти св╕тов╕й сп╕льнот╕ про реальну ситуац╕ю в Криму, про способи деокупации п╕вострова. Про це ╕ те, якими були тюремн╕ будн╕, що пропонували за зраду, ╕ що допомогло вистояти у неймов╕рно важких умовах, Ахтем Чийгоз розпов╕в в ексклюзивному ╕нтерв'ю «Укр╕нформу».

ПОТР╤БНО РОЗРОБЛЯТИ ТА ПРИЙМАТИ ДЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ КРИМУ ВС╤ МОЖЛИВ╤ ╤НСТРУМЕНТИ
- Ахтеме-ага, ми дуже рад╕ вашому поверненню ╕ вдячн╕ за те, що зайняли дуже активну позиц╕ю. Ви зустр╕лися з Генсеком Р╢. Про що йшлося? Говорили про деокупац╕ю Криму?
- Так, якраз про це також йшлося. Я оце сказав на зустр╕ч╕, що потр╕бно розробляти та приймати для деокупац╕╖ Криму вс╕ можлив╕ ╕нструменти, кр╕м в╕йськових. Я мав на уваз╕, що першочергове – це захист населення м╕жнародними ╕нститутами, робота м╕с╕й спостер╕гач╕в, правозахисних орган╕зац╕й. Т╕льки ефективний захист, а не спроба дати можлив╕сть Рос╕╖ по-сво╓му представити картинку в Криму. Тут треба дуже жорстко п╕дходити. ╤ я про це говорив на зустр╕ч╕, що ц╕ м╕с╕╖ мають бути довгостроковими ╕ охоплювати вс╕ аспекти життя сусп╕льства в Криму. ╤ права людини, ╕ репрес╕╖ щодо пол╕тв'язн╕в. Це ╕ терор, який йде щодо жител╕в, коли вриваються бандити в масках ╕ починають кидати на п╕длогу ж╕нок ╕ д╕тей, а д╕ти в╕д страху нав╕ть кричати не можуть, руками обличчя закривають, тому що це все в╕дбува╓ться о 5 ранку, о 6 ранку. Це терор, це спроба нагадати под╕╖ 1944 року.
- Як були сприйнят╕ ваш╕ слова? Як╕ питання ще обговорювали?
- Я говорив ╕ про проблеми гуман╕тарного аспекту. Там – геноцид проти осв╕ти укра╖нською, кримськотатарською. Я кажу про те, що формально держава (Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ – ред.) прийняла закон ╕ тиця╓ його скр╕зь: що у Криму три державн╕ мови, а фактично йде повним ходом русиф╕кац╕я, закриваються школи. ╢диний укра╖нський л╕цей перепроф╕льований. Кримськотатарська мова ста╓ мовою викладання у вигляд╕ окремого предмета. Все це планом╕рно робиться. Там йде знищення ╕сторичних пам'яток. Це все знову ж таки пов'язано з русиф╕кац╕╓ю Криму. Ми про це говорили. Говорили про те, що необх╕дно п╕дтримати ╕дею ╕ сприяти прийняттю статусу Автономно╖ Республ╕ки Крим, нац╕онального статусу, тому що це – теж серйозний ╕нструмент ╕, до реч╕, для м╕жнародного сп╕втовариства у справ╕ деокупац╕╖, коли роль кор╕нного народу, зг╕дно з м╕жнародними нормами, на перше м╕сце виходить. ╤ низка ╕нших речей. По-мо╓му, мене уважно слухали ╕ до цих пропозиц╕й поставилися з розум╕нням.

У В'ЯЗНИЦ╤ СТАНОМ ЗДОРОВ'Я КЕРУВАЛИ ЕМОЦ╤╥
- Ви не взяли паузу п╕сля зв╕льнення (нав╕ть для в╕дновлення здоров'я), багато ╖здите. Як ви почува╓тесь зараз?
- Переконаний, що вс╕ хвороби людини в╕д емоц╕й. У в'язниц╕ – там сво╖ емоц╕╖ були, як╕ керували станом здоров'я. Вони складалися в╕д ставлення до мене в Укра╖н╕ ╕ в св╕т╕. Це мене надихало. Звичайно, у мене ╓ як╕сь болячки.
Але зараз для мене також важлив╕ ц╕ позитивн╕ емоц╕╖. Зараз я ╖жджу, зустр╕чаюся з людьми. По╖здки, вони чимось стомлююч╕, але результат важлив╕ше. Коли я бачу, що у мене ╓ можлив╕сть безпосередньо доносити те горе, яке охопило нашу кра╖ну, наш народ ╕ мо╖х сп╕вв╕тчизник╕в, ╕ сили, сам не знаю, зв╕дкись з'являються. Буквально днями знову по╖здки запланован╕. Тому що, якщо це треба для народу, я буду це робити.
- Куди збира╓тесь?
- Зараз сто╖ть питання про по╖здку до Америки ╕ до Туреччини. А ще до Черн╕гова мене покликала м╕ськадм╕н╕страц╕я. ╤ якщо буде можлив╕сть, я виберу Черн╕г╕в. По╖ду до сво╖х.
- А як ви почувалися в тюрм╕. Коли потребували медично╖ допомоги, ╖╖ надавали? Як╕ були умови?
- Н╕. Взагал╕, загалом для в'язниц╕, якщо ти там захвор╕в, тоб╕ кр╕м асп╕рину або парацетамолу н╕чого не запропонують, тому що н╕чого нема╓. Це завжди була хвора тема.
Т╕льки останн╕ 2-3 м╕сяц╕, п╕сля численних клопотань адвоката, заяв М╕н╕стерства закордонних справ, при╖зду Валер╕╖ Лутковсько╖, якась хвиля п╕шла, якось ситуац╕я зрушилася. Також Президент Порошенко зробив заяву, дякую йому за це. Як Президент, мабуть, в╕н перейнявся мо╓ю боротьбою ╕ оц╕нив це.
Як╕ умови утримання. Наприклад, коли на етап везуть, вранц╕ заганяють людей 30-40 в «кишку» – такий довгий коридор п╕д буд╕влями, де сто╖ш у вод╕ впродовж 2-3 годин. Пот╕м – по автозаках ╕ направляють там в як╕сь суди, сл╕дч╕ ком╕тети. Мене, наприклад, взагал╕ к╕лька м╕сяц╕в тримали у так званих «склянках». Це прим╕щення, 80 на 80 сантиметр╕в, заввишки прямо п╕д зр╕ст, що н╕ с╕сти, н╕ встати, н╕ повернутися не можеш. ╤ там можеш простояти ╕ три, ╕ чотири години, ╕ перед в╕д'╖здом, ╕ п╕сля того, як повернуть, перш н╕ж в╕дведуть до камери, можуть до 10-11 ноч╕ залишити там стояти. Бувають «стакани» поб╕льше, але туди запихають по 25-30 чолов╕к. Ус╕ курять там, природно – н╕яко╖ вентиляц╕╖, люди непритомн╕ють. Але це, так би мовити, будн╕ зека.

В╤Д МО╥Х В╤ДПОВ╤ДЕЙ ТЮРЕМНИКИ ЧАСТО ВХОДИЛИ В СТУПОР
- Це були спроби у такий спос╕б схилити вас до сп╕впрац╕?
- ╤ це теж. Мен╕ ╕ грош╕ пропонували, ╕ посади, ╕ ╕ншим заманювали. Наприклад, розпов╕дали, як за Рос╕╖ кримським татарам заживеться. Я ж казав, що у кримських татар, по-перше, дуже гарна ╕сторична пам'ять: те, що Рос╕я пропону╓, н╕коли добре не зак╕нчувалося; по-друге, кримськ╕ татари – народ, який виховувався на ц╕нностях, а ми добров╕льно брали громадянство Укра╖ни ╕ добров╕льно в╕дстоювали ╖╖ територ╕альну ц╕л╕сн╕сть з моменту розпаду Радянського Союзу. Тому ми не можемо ╕ не будемо м╕няти шапку, як у «Вес╕лл╕ в Малин╕вц╕».
Пот╕м мен╕ говорили, наприклад, що дитсадки для наших д╕тей будують. В╕дпов╕дав, що швидше за все у цих дитсадках пот╕м будуть виховувати сво╖х онук╕в ╕ д╕тей, ми як народ н╕коли не будемо ╖м потр╕бн╕. Нас же депортували протягом вс╕╓╖ ╕стор╕╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, точно так само, як ╕ укра╖нський народ.
Якось у розмов╕ з одним полковником виникла тема зради, в╕н мен╕ пояснював ситуац╕ю так, що в╕н розмовляв з тими, хто зрадив присяз╕, що вони п╕шли за сво╖м генералом, ╕ що в╕йськова людина ма╓ це розум╕ти. Я у нього тод╕ запитав – чи ╓ у нього генерал. В╕н ствердно в╕дпов╕в, тод╕ я уточнив, кому в╕н давав присягу – Батьк╕вщин╕ чи генералов╕? В╕н н╕чого не в╕дпов╕в, потиснув мен╕ руку, ╕ наша розмова зак╕нчилася.
- Яке ставлення до вас було з боку ╕нших в'язн╕в?
- Ви зна╓те, часто виявляли шанобливе ставлення, п╕дтримку. ╤ нав╕ть не так до мене, а до того, що позиц╕ю тримаю ╕ не боюся про не╖ сказати. ╤ це не один раз позначалося.
Наприклад, пол╕цейськ╕ п╕сля новор╕чних ╕ р╕здвяних свят, п╕сля того, як я два м╕сяц╕ взагал╕ н╕кого не бачив, кажуть: «Що, Чийгозе, тоб╕ там народного героя Укра╖ни дали». При цьому були присутн╕ 30 чолов╕к: зек╕в, пол╕цейських, пристав╕в. Я в╕дпов╕даю: «Якщо народ Укра╖ни вважа╓ мене, кримського татарина, сво╖м Геро╓м, для мене це висока честь». ╤ в╕д цього ╕ под╕бних в╕дпов╕дей, як╕ звикли чути, «чё там Украина сделала, да что там хохлы, да вот там бандеры», вони просто в ступор входили.
Я знав, що деяк╕ мо╖ в╕дпов╕д╕ могли пог╕ршити становище, адже говорив те, що ╖м незвично, чи непри╓мно, або ╖х драту╓, але я висловлював свою позиц╕ю.

НЕ ВС╤ ЛЮДИ В РОС╤╥ ГОТОВ╤ ЖИТИ У ВАТЯНОМУ ОБРАЗ╤
- Чи отримували ви листи?
- Н╕, лист╕в мен╕ не давали. Але ось один момент, який, напевно, пот╕м п╕дкреслив зм╕ни. Коли йшли суди, буквально за два м╕сяц╕ до мого визволення, я часто чув в╕д опер╕в, в╕д "смотрящих", що мен╕ приходить багато лист╕в, але мен╕ ╖х не давали. ╤ дружина, ╕ адвокат говорили, що з╕ всього св╕ту пишуть. Я тод╕ почав просити, говорити – через С╤ЗО не в╕дправляйте, нехай через адвокат╕в, через Меджл╕с. Мен╕ згодом вдалося деяк╕ з них прочитати, ╕ душа рад╕ла. Прямо надихало мене це все. Що про мою боротьбу, про позиц╕ю мою, не просто там Ахтема Чийгоза, а громадянина, який зобов'язаний поводитися так, зна╓ весь св╕т – ╕ Австрал╕я, ╕ Америка, ╕ Канада, ╕ ╓вропейськ╕ кра╖ни. Останн╕й раз мен╕ принесли листи з Рос╕╖: Саратова, Уралу, Сиб╕ру. Писали ╕ у мене просили вибачення: пробачте нас за те, що наша кра╖на вою╓ з Укра╖ною, за те, що кримських татар тероризують, за те, що Крим окупували. ╤ штампи «перев╕рено» стоять.
- Тобто, люди не побоялися залишити свою зворотню адресу.
- Так. Те, що люди не боялися, це вже говорить про те, що час працю╓ проти Рос╕╖. Не вс╕ люди готов╕ жити у ватному образ╕. Це ж там – одразу на к╕лька статей: невизнання Криму рос╕йським – стаття, порушення територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Рос╕╖ – ще одна стаття. Коли ось мен╕ не давали листи, я все одно знав, що ╖х читають ╕ нехай мен╕ не дають, але те, що вони ╖х читають, вже важливо. ╤ коли мен╕ ц╕ листи принесли, я нав╕ть попросив Миколу Полозова прийти, дав почитати ц╕ 5-6 лист╕в. В╕н почитав. Я запитав, що в╕н дума╓ з цього приводу. В╕н не зм╕г в╕дпов╕сти. Я сказав: «А мен╕ зда╓ться, це вони вже свою позиц╕ю висловлюють».

КОЛИ СОРОМИШСЯ ЗГАНЬБИТИ СВ╤Й НАРОД ╤ КРА╥НУ, СИЛИ САМ╤ З'ЯВЛЯЮТЬСЯ
- Наш кореспондент Роман Сущенко зараз перебува╓ у «Лефортово» в Москв╕. Згадуючи сво╓ ув'язнення, можливо, ви можете дати йому пораду чи настанову, як триматися?
- Не здаватися, йому треба до к╕нця йти. А ще на двер╕ дивитися не треба – це важко. Я сам спочатку дивився – ледве з розуму не з╕йшов. Дивишся, спод╕ва╓шся, що щоранку в╕дкриються ц╕ двер╕. ╥х в╕дкриють, хто б як не намагався ╖х запечатати ╕ переконати, що ти с╕в надовго. Це теж елемент психолог╕чного тиску, це теж тортури, коли тоб╕ монотонно вселяють, що ти н╕коли зв╕дти не вийдеш, якщо не зробиш якусь п╕дл╕сть, обмовиш кра╖ну, друз╕в. Почина╓ться все з малого: спочатку обмовиш себе – це перший ступ╕нь того, що ти – слабкий; пот╕м обмовиш друз╕в, яких називають сп╕вучасниками, зг╕дно з обвинувальним вироком, а пот╕м кра╖ну ╕ народ.
Цей тиск непросто витримати, особливо перший м╕сяць, коли взагал╕ закривають ╕ перший м╕сяць н╕кого не допускають. До мене, наприклад, п╕вроку взагал╕ н╕кого не допускали. ╤ мен╕ теж пропонували багато чого п╕дписати, лише б вийти зв╕дти.
- Як вам вдалося вистояти?
- Ось коли у мене запитують, чим я керувався тод╕, то я в╕дпов╕даю – соромом. От коли ти соромишся зганьбити св╕й народ, свою кра╖ну, сво╖х друз╕в, сво╖х д╕тей, то пот╕м, як би тоб╕ важко не було, з'являються сили не зробити як╕сь бридк╕ реч╕. Я ╕ там це деяким говорив. Ми не ма╓мо права – за нами кра╖на, за нами народ. Але деяк╕, на жаль, у перший м╕сяць п╕дписували.

ЖОДНОГО ДНЯ НЕ СИД╤В, ЯК АХТЕМ ЧИЙГОЗ, НАВ╤ТЬ У В'ЯЗНИЦ╤ ПАМ'ЯТАВ, ЩО ПРЕДСТАВЛЯЮ МЕДЖЛ╤С
- Ахтеме-ага, як вам вдавалося психолог╕чне здоров'я зберегти, якщо ви сид╕ли один п╕вроку?
- Нав╕ть б╕льше. Я порахував, що загалом я б╕льше 8 м╕сяц╕в просид╕в один. Бувало так, що за к╕лька м╕сяц╕в взагал╕ ти один, пот╕м якогось чергового стукача п╕дселюють на м╕сяць-два – результату нема╓, пот╕м ╕ншого п╕дселюють, пот╕м знову 2-3 м╕сяц╕ один сидиш.
Я тод╕ домовився сам з собою, а це, по-мо╓му, найскладн╕ше, тому що думки, думки, думки – в╕дпов╕дей нема╓ на них. Так от, треба домовитися з собою. Мен╕ вдалося, я вважаю, тому що я витримав це. Тим б╕льше, що я не молодий, за м╕рками в'язниц╕ я старим рахуюся. Тому вс╕, кого я там бачив з наших, так званих «диверсант╕в», «екстрем╕ст╕в», – багато хто взагал╕ молод╕ пацани, то казав, щоб дивилися на мене, «старого», ╕ трималися. Вони говорили: ви добре трима╓теся. А я ╖м казав: ми що, повинн╕ тут впасти наст╕льки, щоб виглядати погано ╕ показувати, що ми потребу╓мо жалю? Н╕. Цей шлях – найб╕льш поганий.
- Тобто ви знаходили в соб╕ сили п╕дтримувати ╕нших ╕ бути, наск╕льки це можливо, у форм╕?
- Я розсудив так, що мен╕ дов╕рив народ ╕ вибрав мене. То що ж, у гарн╕ часи я – такий правильний герой, а до в'язниц╕ потрапив, ╕ тепер мен╕ можна вчинити в╕дпов╕дно до якихось, можна сказати, в╕дпов╕дних до повед╕нки звичайно╖, просто╖ людини норм? П╕дписувати, як т╕, що до мене щось п╕дписували, виходили, свою вигоду отримували? Я соромився цих речей ╕ вважав, що м╕й народ повинен пишатися, що я г╕дно його представляю, серед ╕ншого ╕ у в'язниц╕.
Тому я до суд╕в ретельно готувався, за зовн╕шн╕м виглядом стежив, прим╕тивно стригся, голився регулярно, за одягом стежив, щоб був чистий. ╤нод╕ я нав╕ть жартував про це, розмовляючи з Джем╕л╓вим ╕ Чубаровим по телефону (це вже, звичайно, через великий строк, ╕нод╕ там давали можлив╕сть отримати телефон). Я ╖м казав, що я жодного дня як «Ахтем Чийгоз» не сид╕в, я тут теж сиджу ╕ виконую роль представника Меджл╕су, тому що вс╕ звертаються, вс╕ на тебе дивляться: ╕ зеки, ╕ прац╕вники, ╕ громадськ╕сть з вулиц╕, ╕ св╕това громадськ╕сть. З одного боку, це, звичайно, дуже тебе п╕дтриму╓, а з ╕ншого боку, ст╕льки на тебе обов'язк╕в поклада╓! Така увага т╕льки посилю╓ тиск.

НЕ ЗВЕРТАВСЯ З ПРОХАННЯМИ – ЩОБ НЕ ДУМАЛИ, ЩО ╥ХН╤ МЕТОДИ Д╤ЮТЬ
- До вас застосовували ф╕зичну силу?
- Н╕. Ну що значить ф╕зична сила? Якщо одягають наручники за спину, кидають на п╕длогу автозаку, якщо з двох стор╕н хапають, ведуть до зали зас╕дань, причому дуже жорстко. ╤ руки в╕д наручник╕в син╕ стають. Якщо на тво╖х очах тво╖х д╕тей в╕дштовхують, ╕ ти змушений дати в╕дпов╕дь... Що це – «застосування» чи «не застосування»? Просто я вважаю, що це як би природн╕ будн╕ зека.
- Не застосовувалися тортури?
- Ось коли запитують про тортури, я такий приклад наводжу. В С╤ЗО, там не потр╕бно комусь щось кудись засовувати, розум╕╓те, в С╤ЗО цим навряд чи займаються, тому що там все-таки ╓ певн╕ тюремн╕ правила. Там ╓ ╕ блатн╕, ╕ "смотрящие", ╕ волоцюги, злод╕╖ сидять там. ╤ кожен з пол╕цейських теж розум╕╓, як╕ можуть бути насл╕дки. Там ╕нш╕ реч╕ в╕дбуваються. Наприклад, мене кинули, я тиждень пробув у камер╕ для дов╕чно ув'язнених. Ран╕ше вважав ту камеру, у як╕й я перебував, чимось ╓зу╖тським по в╕дношенню до людини. А те, що в «ДУ» я побачив – взагал╕ стало шоком... Але, знову ж таки, я не звертався до пол╕цейських або до начальник╕в, знав одне: коли нав╕ть з претенз╕╓ю зверта╓шся, це вже говорить про те, що ╖хн╕ методи под╕яли.
- Що ви там побачили?
- Я не хочу про це говорити. ╤ пот╕м це не допомогло – мене кинули на яму. Це ще г╕рше.
- Що це?
- Це – коли в п╕двал кидають, де нав╕ть нари прист╕баються до ст╕ни ╕ викладають ╖х т╕льки на н╕ч, тобто весь день або на бетон╕ повинен сид╕ти або стояти. А стояти у весь зр╕ст не можеш, тому що там стеля так влаштована.

Найнебезпечн╕ше катування – це психолог╕чне. Ф╕зичний б╕ль можна перенести, коли ц╕ наручники тиснуть, коли тоб╕ на голову надягають м╕шок, штовхають, принижують твою г╕дн╕сть. Ось приниження – це б'╓ дуже сильно. А ф╕зичний б╕ль, якщо ти чолов╕к, ти витрима╓ш.

РОЗСЛАБИВСЯ, КОЛИ ПОБАЧИВ М╤НАРЕТИ ╤ ЧЕРЕПИЧН╤ ДАХИ, – ЗРОЗУМ╤В, ЩО ТУРЕЧЧИНА
- В який момент ви зрозум╕ли, що вийдете на свободу?
- Коли пролет╕ли море, побачив з л╕така черепичн╕ дахи, м╕нарети, мечет╕, – зрозум╕в, що ми у Туреччин╕. Подумав, що до Туреччини без дозволу Ердогана нас би н╕коли не пустили, ╕ тод╕ розслабився.
- Вам не казали, куди ви летите?
- Н╕. Мен╕ дали дов╕дку про зв╕льнення, в як╕й написано, що я супровождуюсь додому. При цьому – заштовхнули в автомоб╕ль, а до цього я на етап╕ стояв. Звичайно, ус╕х в Краснодар везуть, там розпод╕ляють, кому куди – Якут╕я, Сиб╕р, Урал або ще кудись. ╤ ось мене поставили на етап ╕, значить, я реч╕ приготував.
- Ви розраховували, що кудись далеко в╕дправлять?
- Я не розраховував, мен╕ фсбешник говорив, що буду з червоно╖ зони в червону сл╕дувати до Магадана. ╤ це була не погроза, вони просто працюють так.
- Що значить «червона зона»?
- Це – найсувор╕ш╕ зони утримання ув'язнених. А для мене це означало – почервон╕ння буде подв╕йне, в квадрат╕. Тому що – кримський татарин, пол╕тв'язень, який заперечу╓ провину, не визна╓ окупац╕ю. Я ╕ у С╕мферопол╕ сид╕в п╕д особливим наглядом – коли не було дозволено те, що дозволялося загальн╕й мас╕ зек╕в.
- Але, коли прибули в аеропорт, зрозум╕ли – все-таки етап проходить не ав╕атранспортом?
- Р╕ч в т╕м, що до мене приходили до цього за три тижн╕ ╕ говорили, що н╕бито ╓ домовлен╕сть мене зв╕льнити, але я повинен п╕дписати як╕сь мерзенн╕ папери, я в╕дмовився. ╤ п╕сля цього я ╖х (тих, хто приходив – ред.) не бачив. Коли побачив л╕так, то не здивувався, адже мало що могло прийти ╖м в голову. Я здивувався, що там була швидка. Подумав, що зараз мене оглянуть ╕ не м╕г зрозум╕ти, що дал╕. Але н╕чого не питав. Я ╕ ран╕ше н╕чого не просив ╕ не питав. Адже почина╓ш запитувати – значить занепоко╓ння проявля╓ш. Один ╕з супроводжуючих (без розп╕знавальних знак╕в ╕ у балаклав╕) дуже на мене пильно дивився, я зловив його погляд, подивився йому у в╕ч╕. Я вп╕знав одного з тих, хто був тод╕, коли мене фактично викрадали 29 с╕чня 2015 року. Та ж ненависть, а т╕ суч╕ оч╕, по-╕ншому назвати не можу.

НАВ╤ТЬ П╤СЛЯ ДОМОВЛЕНОСТ╤ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ СХИЛЯЛИ ВИЗНАТИ ПРОВИНУ
- Ви сказали про папери, як╕ ви не п╕дписали. Що в них було?
- Я визнаю свою провину, перепрошую, прошу про помилування. Я ц╕ папери в╕дкинув, у мене нав╕ть це емоц╕й не викликало. Якби таким шляхом хот╕в вийти, я б давно вийшов, а то взагал╕ б не с╕в. Тому сказав, щоб думали, що пропонують. Ось тод╕ мен╕ сказали, що ╓ якась домовлен╕сть Ердогана з Пут╕ним. Але я все одно в╕дмовився п╕дписувати – вони п╕шли. Дал╕ у мене не було жодно╖ ╕нформац╕╖, тиждень за тижнем проходили.
- А коли ви Умерова побачили?
- Коли мене посадили в л╕так, причому ведучи з двох стор╕н. Але це вже зовс╕м ╕нш╕ специ були, вже в╕дчувався р╕вень ╕нший, в б╕лих сорочках, галстучках, з такими п╕дбородочками, голови вниз тощо. Думаю, вони з адм╕н╕страц╕╖ президента (Пут╕на – ред.) були. А пот╕м я побачив, що Умерова завели, тод╕ зрозум╕в, що в т╕й швидк╕й в╕н був.
- Як все дал╕ в╕дбувалося?
- Пот╕м прибули в Анапу. Якби у Ки╖в, то нав╕що в Анапу? Якби кудись в Сиб╕р, то зазвичай через Ростов. Тобто, сидиш ╕ дума╓ш, але якщо т╕льки про це думати, тим б╕льше голова запаморочиться. Я не бачив людей майже три роки, а тут ще в л╕так посадили. Я просто прочитав про себе молитву. До реч╕, точно так само я вчинив у 15-му роц╕ п╕д час мого викрадення, коли зайшли в балаклав╕, без розп╕знавальних, ос╕б 5-6, заштовхнули в м╕кроавтобус без номерних знак╕в, одягли м╕шок на голову. Тод╕ я молився ╕ просив Всевишнього дати мен╕ сил не зганьбитися. Тому що ф╕зичний б╕ль я витримав би, але я не знав, як себе поведе орган╕зм. Ось це мене всю дорогу турбувало. Тому що я розум╕в, що якщо мене хочуть вбити, то природно, це не буде швидка смерть. Вже до того моменту ми знайшли труп Решата Аметова з проколотими очима, в╕др╕заними вухами: тобто, його катували.
- Ви тод╕ боялися смерт╕?
- Н╕. ╤ тут йдеться не про геройство чи про безстрашн╕сть. Ф╕зичний б╕ль переношу б╕льш-менш, але, орган╕зм як себе поведе? Розум╕╓те? Я просив у Всевишнього, щоб мене не п╕дв╕в м╕й орган╕зм.

ЗВ╤ЛЬНЕННЯ СТАЛО СВЯТОМ ДЛЯ МОГО НАРОДУ
- Ваш приклад для багатьох став показовим. Ви мен╕ говорили, що день вашого зв╕льнення став справжн╕м святом, дуже п╕дняв дух сп╕вв╕тчизникам у Криму. Розкаж╕ть про це.
- Розум╕╓те, сусп╕льство завжди ор╕╓нту╓ться на як╕сь приклади. Завжди так кажу: ╕ нег╕дники, ╕ геро╖ – це зона в╕дпов╕дальност╕ сусп╕льства. Люди шукають приклади для насл╕дування, ╕ щоб сусп╕льство правильно виховувалося, щоб воно боролося в ц╕й ситуац╕╖, молодь зростала в нових реал╕ях, з правильним сприйняттям таких понять як честь, г╕дн╕сть, потр╕бн╕ приклади, як╕ п╕дтверджують це. Люди, як╕ в таких тяжких умовах не зламалися. ╤ найголовн╕ше, щоб св╕т бачив цю боротьбу.
Тому я ╕ сам вихований так, що мав як╕сь ор╕╓нтири. М╕й батько мене виховав як чолов╕ка, а у пол╕тичному план╕ для мене завжди прикладом був ╕нший батько – це Мустафа Джем╕л╓в. Тому в найважч╕ моменти я, звичайно ж, згадував, що в╕н сид╕в, що в╕н розпов╕дав. У цьому план╕ ╕ курйозн╕ моменти нав╕ть були. Наприклад, в╕н (Джем╕л╓в – ред.) завжди говорив, що через 2 роки ста╓ легше. Ось пройшло 2 роки, я сиджу на нарах, дивлюся навколо ╕ думаю, що ж тут полегшало? (посм╕ха╓ться).
А п╕сля мого зв╕льнення мен╕ говорили, що наш╕ (кримськ╕ татари – ред.) ходять один до одного в гост╕, як на Новий р╕к ╕ в╕тають з╕ зв╕льненням Чийгоза. Тобто, говорили ╕ вважали, що н╕коли не випустять Чийгоза, а тут, виявля╓ться – випустили.

Ольга Будник
Страсбург

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 22.12.2017 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19445

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков