Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2910)
З потоку життя (6084)
Душі криниця (3366)
Українці мої... (1440)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...


ОСТР╤В МАМАЯ
До нас у дн╕ кв╕тучих трав Козак з легенди зав╕тав.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 08.12.2017
КРАЙ, ТАЛАНТАМИ БАГАТИЙ

Вперше за роки незалежност╕ в житт╕ Новомикола╖вського краю, що на Запор╕жж╕, в╕дбулася под╕я, яка н╕кого з мешканц╕в не залишила байдужим. В╕дбулася презентац╕я альманаху п╕д багатозначною назвою «Все, чим живу ╕ дорожу» ╕з красномовним п╕дзаголовком «Творчими стежками митц╕в Новомикола╖вського району». То було справжн╓ свято!
В районному палац╕ культури, як кажуть, н╕де було яблуку впасти. ╤ не дивина. Адже в цьому сол╕дному том╕ на чотирьохстах стор╕нках твори 31 м╕сцевого л╕тератора – доб╕рки в╕рш╕в, опов╕дань, нарис╕в, гуморесок, байок. Як зазначив у сво╖й передмов╕ ╕н╕ц╕атор видання, голова районно╖ волонтерсько╖ орган╕зац╕╖ «Хто, як не ми» Олександр Моргунов, «ця книга написана людьми р╕зного в╕ку ╕ найр╕зноман╕тн╕ших профес╕й. Але ╖х об’╓дну╓ одне – приналежн╕сть до чудового краю – Новомикола╖вського району, що розкинувся на берегах мальовничо╖ р╕чки Терси на п╕вн╕чному сход╕ Запор╕зько╖ област╕». Вт╕м, за його словами, головна мета видання – зберегти величезне творче надбання краю, а заодно показати п╕дростаючому покол╕нню, «наск╕льки багата талантами наша земля». На його думку, нин╕ люди потребують живого слова так само, як земля дощу. Особливо це необх╕дно для учн╕в, учител╕в, виховател╕в, батьк╕в. По цих творах сучасникам ╕ нащадкам буде легше уявляти, як жили, чим займалися та клопоталися, про що мр╕яли ╖хн╕ земляки у р╕зн╕ епохи. Врешт╕-решт, зрозум╕ти, наск╕льки глибоке кор╕ння патр╕отизму ╖хнього роду-народу.
То чим же живуть ╕ дорожать м╕сцев╕ л╕тератори? Альманах можна умовно под╕лити на к╕лька розд╕л╕в. Чимало в╕рш╕в осп╕вують геро╖зм ╕ самопожертву земляк╕в – тих, хто все життя вирощував багат╕ урожа╖, ╕ тих, хто захищав та захища╓ р╕дну землю ╕ державу в╕д навали зовн╕шньо╖ та внутр╕шньо╖. Бо це запорука ╕снування Укра╖ни. У ц╕й низц╕ вид╕ляються твори Над╕╖ Муковсько╖, зокрема, в╕рш «Мамо, я загинув не дарма!», який вона присвятила постраждалим на Донбас╕. У виклад╕ поетеси – з╕знання сина ╕з далекого Вир╕ю вражають щир╕стю, теплотою, любов’ю до людей.

«Мамо, мамо, ти, р╕днесенька, не плач,
Хоч у снах, та я до тебе знов прийду.
╤, сказавши лиш ╓дине: «Ти пробач»,
Б╕лим цв╕том на пор╕г тв╕й упаду.
Тихим дощиком постукаю в в╕кно,
Стану сонцем – ╕ тебе розвеселю.
Не сумуй, моя матусю, все одно
╤ на тому св╕т╕ я тебе люблю».

Син об╕ця╓ згорьован╕й неньц╕: «обернуся в╕терцем ╕ тебе за р╕дн╕ плеч╕ об╕йму», «стану син╕м в пол╕ васильком», а душа його майне метеликом, що крильцями легенько тр╕потить ╕ кр╕зь св╕ти до матер╕ летить… ╤ в цих строфах вселенський образ незнищенност╕ та любов╕ – як символи всього сущого на земл╕.
Сл╕д зауважити, у сво╖й доб╕рц╕ Над╕я Муковська представила не лише громадянську, а й ╕нтимну л╕рику, в╕рш╕ для д╕тей. ╤ це характерно для б╕льшост╕ автор╕в альманаху, що ц╕лком законом╕рно. Адже життя не однобоке, а р╕знопланове, в ньому все по╓днано – подвиг ╕ кохання, рад╕сть ╕ сум. Словом, усе, чим живуть новомикола╖вц╕. Головне – щоб у ньому не було м╕сця зрад╕, брехн╕, цин╕зму, байдужост╕. Тож, на м╕й погляд, укладач╕ книги вчинили досить мудро, вперем╕жку розташовуючи твори р╕зних вид╕в та жанр╕в л╕рики.
Та все ж тема любов╕ до р╕дного краю у творах б╕льшост╕ новомикола╖вських поет╕в на передньому план╕. Болем ╕ гн╕вом одночасно наповнен╕ рядки поеми Григор╕я Королюка «Майдан». Це сво╓р╕дний поетичний екскурс в ╕стор╕ю на тл╕ под╕й, що розгортаються щоднини в Укра╖н╕. Автор, як ╕ вс╕ його земляки, мр╕╓, «щоб Укра╖н╕ молод╕й Бог щастя дав ╕ мирне небо». А щоб таке сталося, поет заклика╓: «Заради цього вс╕ – на б╕й з тими, хто розвалив державу». В ньому нурту╓ протест:

«Вже й Укра╖ну прода╓мо
За шмат гнило╖ ковбаси.
Все прода╓м, що прода╓ться,
Все розкрада╓м, що було.
А як болять душа ╕ серце
За землю р╕дну, за село».

╤ Майдан у його твор╕ – то народний протест «проти свав╕лля прокурор╕в, продажност╕ в судах, мажор╕в, корупц╕╖ вс╕╓╖ влади…». Здавалося б, як пише поет, народ перем╕г, проте життя не стало легшим. Бо «сховалась влада в╕д народу ╕ продалась без каяття. В╕дкрийте оч╕ – м╕льйонери реформи роблять на папер╕. ╤, як не дивно, ╖м вда╓ться, коли народ на сход╕ б’╓ться». В ц╕й поем╕, як ╕ у п╕снях «Перемога чи смерть?», «Марш в╕йськових л╕кар╕в» автор оптим╕стично стверджу╓, що перемога буде за тими, хто бореться за правду ╕ щастя людей.
Под╕бн╕ думки висловлю╓ ╕ ╤рина Завгородня у сво╖х в╕ршах «Сп╕в журавлиний», «Стояла д╕вчина-калина», «До не╖ ангел прил╕та╓» ╕ особливо в тих, як╕ вона присвятила пам’ят╕ загиблим героям-землякам ╤вану Клевчуку, Костянтину Закревському, Вячеславу Комару. Ця ж тема й у в╕ршах Натал╕╖ Пологово╖. Читаючи твори Олександра Л╕совського «До Бога», «Шурав╕», «Забути б…», мимовол╕ пор╕вню╓ш те, за що в╕н воював у Афган╕стан╕, з тим, як ризикують життям хлопц╕ на Донбас╕. В╕йна – то лихо для вс╕х по обидва боки фронту. Т╕льки чомусь пол╕тики цього не усв╕домлюють. ╤ зрозум╕ло чому – бо не вони воюють ╕ не ╖хн╕ д╕ти гинуть. Мен╕ запам’ятався висл╕в одного з пол╕толог╕в: якби було ╕накше, в╕йна припинилася б протягом одного дня. На жаль це не так. ╤ склада╓ться враження, що вона комусь дуже виг╕дна. Хоча, зрозум╕ло, б╕знес на кров╕ – аморальн╕сть вищого гатунку, з якого боку на нього не глянути.
╤ все ж у багатьох творах думи про р╕дний край на найвидн╕шому м╕сц╕. Чита╓ш ╖х – ╕ опановують почуття гордост╕, бажання щось добре зробити для його людей. Так╕ в╕рш╕ нагадують сво╓р╕дн╕ молитви. Поетеса Тетяна Щербакова пише:

«В молитв╕ схиляю кол╕на,
Смиренно в молитв╕ стою.
Молюся за тебе, Вкра╖но,
За з╕рку щасливу твою».

╤ дал╕ уточню╓, що молиться «за весь укра╖нський наш р╕д», «за натруджен╕ руки», «за д╕тей ╕ онук╕в», «за ниву пшеничну», «щоб мирним було син╓ небо ╕ кращало наше життя». В такому ключ╕ сприйма╓ться ╕ в╕рш «Новомикола╖вський край». А як проникливо поетеса говорить про укра╖нську мову, називаючи ╖╖ святим оберегом народу:

«Я без тебе, мово, н╕би птах без неба,
Що злет╕ти хоче в безмежну блакить…
╤ тебе не лише знати й вчити треба,
А тобою дихать ╕ тобою жить».

Таке звернення до земляк╕в не випадкове хоча б тому, що через байдуж╕сть ╕ недалекоглядн╕сть влади продовжу╓ться зрос╕йщення краю. Особливо це пом╕тно в обласному центр╕. Однак сл╕д мати на уваз╕, що саме мова стала полем протистояння на сход╕ та й на заход╕ держави – ╖╖ використовують як прив╕д для втручання у наш╕ внутр╕шн╕ справи. ╤ якщо земляки послуговуються чужою мовою, то тим самим допомагають недругам.
Дуже проникливо з╕зна╓ться в сво╖х почуттях В╕ктор Чулюк у поез╕ях «Найдорожча у св╕т╕ земля», «Новопольщина моя». У в╕рш╕ «Р╕дний куточок» промовля╓: «Лиш тебе люблю я, земле р╕дна, джерело незв╕даних глибин». Чимало твор╕в на цю тему у Лариси Гавриленко, яка, до реч╕, протягом тривалого часу викладала в школ╕ рос╕йську мову та л╕тературу, проте пише укра╖нською. ╥╖ в╕рш╕ «Село мо╓, для мене ти ╓дине», «Стежечко моя шк╕льна» пахнуть чорнобривцями, молоком, хмелем ╕ споришами. ╤ наголошу╓: «В╕рю в майбутн╓ тво╓, Укра╖но, в╕рю у дочок, син╕в, в╕рю в родину, м╕цну ╕ ╓дину…». Та й як без в╕ри? Т╕льки вона надиха╓ на подвиги, на працю ╕ усп╕хи заради щасливого майбуття.
Широка образна пал╕тра в поез╕ях Володимира Лущана, який нин╕ мешка╓ в Полтав╕, але продовжу╓ писати про Новомикола╖вський край, де народився ╕ вир╕с. У в╕рш╕ «Барв╕новка» промовля╓:

«Там, де Терса хлюпоче,
В синю даль посп╕ша,
Помолитися хоче
Моя гр╕шна душа».

Знайомлячись ╕з його в╕ршами «Терса», «Плесо», «Степ», «Святе», вкотре перекону╓шся: любов до р╕дного краю людина всоту╓ з молоком матер╕ ╕ проносить ╖╖ через усе життя. Саме такий лейтмотив твор╕в, представлених в альманас╕, як╕, безперечно, впливають на св╕тогляд мешканц╕в району, а особливо д╕тей. Тож дуже важливо, аби твори м╕сцевих л╕тератор╕в стали предметом обговорення в школах, б╕бл╕отеках та й дитсадках – адже у зб╕рц╕ безл╕ч в╕рш╕в, розрахованих на малечу.
Ясна р╕ч, ус╕ твори неможливо нав╕ть згадати у короткому огляд╕. Варто лиш зазначити: почитайте твори Людмили Мо╕се╓нко, ╤рини Загор╕й, Св╕тлани Щербаково╖, Л╕л╕╖ Мо╕се╓нко, Олени Хохлово╖, ╤горя Романова, Галини Яцун, Олега Сороки, В╕ктора Полупана, Над╕╖ Кугуй, Миколи Попкова – ╕ перед вашими очима постане величний, неповторний край, яким не можна не захоплюватися.
Принаг╕дно хочу в╕дзначити, що под╕бних альманах╕в районного масштабу ще дуже мало на теренах Укра╖ни. Хоч у кожному кра╖ чимало мешканц╕в присвячують йому сво╖ твори ╕ помисли. Зв╕сно, так╕ сол╕дн╕ видання потребують немалих витрат. В Новомикола╖вському район╕ змогли знайти кошти – допомогли м╕сцев╕ фермери, п╕дпри╓мц╕. Упевнений, що так╕ благод╕йники могли б знайтися у кожн╕й громад╕. Адже видання твор╕в м╕сцевих автор╕в врешт╕-решт – справа державно╖ ваги. Бо що може бути важлив╕шим, ан╕ж виховання патр╕от╕в, як╕ ладн╕ самов╕ддано трудитися на благо р╕дного краю, боронити його. Словом, почин новомикола╖вц╕в заслугову╓ на п╕дтримку не лише м╕сцевих, а й центральних орган╕в влади. Це загальноукра╖нський ╕нтерес.

В╕ктор Стус,
проза╖к, драматург, публ╕цист, журнал╕ст

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 08.12.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19389

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков