"Кримська Свiтлиця" > #48 за 01.12.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
#48 за 01.12.2017
Микола Кугутяк, ╕сторик, автор книги про Голодомор: ╢ВРОПА 30-Х РОК╤В ПРОРЕАГУВАЛА НА ФАКТИ ГОЛОДОМОРУ БАЙДУЖЕ, А ТО Й ВОРОЖЕ
Чи знали про Голодомор 1932-33-го рок╕в у Зах╕дн╕й Укра╖н╕, як намагалися зупинити трагед╕ю Наддн╕прянщини укра╖нськ╕ патр╕оти, та як на цин╕чне знищення людей реагувала ╢вропа – про це кореспондент «Укр╕нформу» розпитав у директора ╕нституту пол╕толог╕╖ Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Василя Стефаника, доктора ╕сторичних наук, професора Миколи Кугутяка напередодн╕ Дня пам’ят╕ жертв голодомор╕в. - Знаю, ще у 1994 роц╕ ви видали книгу «Голодомор 1933-го ╕ Зах╕дна Укра╖на». Чи достатньо було тод╕ ╕сторичних документ╕в для ╖╖ написання? Адже укра╖нський парламент лише у 2003 роц╕ назвав Голодомором те, що творилося тод╕ на сх╕дн╕й Укра╖н╕, а визнав на оф╕ц╕йному р╕вн╕ аж у 2006-му. - Це не було секретом ╕ в 92-му. ╤нша справа, воно не було ще узаконено. А мене зац╕кавило, як Голодомор, якого не зазнала Зах╕дна Укра╖на, вплинув на цю територ╕ю кра╖ни. Тод╕ я був при╓мно здивований, адже т╕ под╕╖ неймов╕рно зм╕нили тут пол╕тичну ситуац╕ю. Голодомор ╓ складовою того, що посилило нац╕онал╕зм у Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Так. ╤ Голодомор, ╕ розстр╕ли, ╕ терор, як╕ зд╕йснювалися там, тут п╕дштовхували радикальн╕ сили до д╕й. Ось чому наприк╕нц╕ 20-х та початку 30-х рок╕в уся молодь потягнулася тут до ОУН (Орган╕зац╕я укра╖нських нац╕онал╕ст╕в – авт.). Уяв╕ть соб╕ Голодомор – катастрофа, яко╖ не знав св╕т, абсолютне зло та полюс негативу. Вт╕м, ус╕ т╕ кер╕вники московського б╕льшовизму залишились непокараними. Якщо ╓вре╖ змогли вчинити суд у Нюрнберз╕ над фашистськими попл╕чниками, то тут цього не в╕дбулося. Зло не покаране й не назване, ╕ в╕д того воно ╓ ще страшн╕шим. Отих стал╕них, каганович╕в, молотових, чубар╕в, постишевих та ╕нших н╕хто не покарав. Коли у 32-33 роках сталася ця катастрофа (Голодомор – авт.), батьки молодих радикал╕в, як╕ не були в ОУН, намагалися л╕берально-парламентськими методами вир╕шувати ц╕ проблеми. Але це ╖м не вдалося. Польща диктувала тут досить жорстк╕ умови. Тому ц╕лком зрозум╕ло, що молодь, дивлячись на досв╕д батьк╕в, вдалася до ╕нших метод╕в. Чи вони були добр╕, чи не зовс╕м – все це оц╕нять пот╕м. А поки зах╕дноукра╖нську громадськ╕сть т╕ под╕╖ п╕дштовхнули до створення нових парт╕й – або католицьких правих, або радикальних нац╕онал╕стичних. Це перегрупувало вс╕ сили, бо до тих под╕й тут були так зван╕ радяноф╕льськ╕, прорадянськ╕ погляди. З початком Голодомору ситуац╕я р╕зко зм╕ню╓ться. Постало питання про ф╕зичне ╕снування укра╖нського народу, а його тод╕ цин╕чно поклали в могилу. - Ви назива╓те Голодомор «трагед╕╓ю Наддн╕прянщини». Зах╕дна Укра╖на цього не зазнала лише через те, що тут був ╕нший режим? - Так, ╕нший режим. Польща не п╕шла шляхом соц╕альних експеримент╕в, а тому колектив╕зац╕╖ на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ тод╕ не було. - Але ж ╓ св╕дчення ╕сторик╕в, що в 30-х роках на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ теж було зубож╕ння, через яке зникали ц╕л╕ села. То правда? - Я не кажу, що тут був курорт. Але н╕ в яке пор╕вняння з тим, що було на сход╕ Укра╖ни, це не йде. Н╕якого захоплення колгоспами, колектив╕змом тут н╕коли не було. Загалом, психолог╕чний тип укра╖нського селянина – це ╕ндив╕дуал╕ст, ментальн╕сть, яка притаманна в ╢вроп╕. Вони ╕ ми – ╕ндив╕дуал╕сти. Усяке колективне – не для укра╖нського селянина. Через те ц╕ методи неприйнятн╕ були для Укра╖ни, для ╖╖ господарського укладу. ╤нше питання – кооперативи. Вони розгортались усп╕шно. Вже в 30-х роках укра╖нська кооперац╕я почала т╕снити польську, через що та п╕шла у наступ. - Колектив╕зац╕я на Наддн╕прянщин╕ була ╓диною причиною Голодомору? - Формально, це було так. Якщо говорити про радянську верс╕ю трактування тих под╕й, то для в╕дстало╖ кра╖ни вкрай була необх╕дна ╕ндустр╕ал╕зац╕я, аби придбати за кордоном необх╕дну техн╕ку, технолог╕╖. Оск╕льки, н╕би насувалась в╕йна, щоправда н╕хто не знав, коли ╕ як це буде, треба було розвиватися швидкими темпами. А колектив╕зац╕я мала стати джерелом необх╕дного ресурсу. В к╕нцевому п╕дсумку, влада н╕бито була змушена забирати все у с╕льського господарства. Так воно й було. Але мета ж була зовс╕м ╕ншою. Вона була ╕деолог╕чною. Комун╕зм ╕ б╕льшовизм н╕коли не любили власника. Вони вважали, що власник ╕ ╓ головною загрозою для революц╕╖ ╕ бачили цю загрозу у в╕льн╕й людин╕, селянин╕, в господар╕, який н╕коли не поступиться. Укра╖нц╕ билися з колгоспами, поки могли. Полягли сотн╕ людей. Та якщо ран╕ше цей терор був спрямований проти окремих представник╕в ╕нтел╕генц╕╖: науковц╕в, письменник╕в, то пот╕м – проти селянства. ╤ якщо до нього застосували ц╕ методи, то це означало, що ╖х застосовували до всього укра╖нського народу. Його треба було знищити, як нац╕онально св╕домого нос╕я, який рано чи п╕зно буде протистояти режиму. - Що робив радянський режим ╕з тим зерном, яке забирали в селян? Складували? Продавали? Прагнули накопичувати валюту? - План у хл╕бозагот╕вл╕ був поставлений заздалег╕дь нереальний, наперед – незд╕йснений. Вже до 32-33 рок╕в представники режиму все вигребли в селян, що могли. Зерно справд╕ складували ╕ вивозили за кордон. Пояснювали це тим, що за валюту, яку отримають, купуватимуть техн╕ку. Але кер╕вники, як╕ це все робили, дуже добре знали, що вони беруть участь у колосальному злочин╕. Вже п╕зн╕ше радянська пропаганда намагалась ╖х виправдати. Буц╕мто, може вони не знали, що д╕ють. Н╕. Для них це не було та╓мницею. Аж до Стал╕на включно вс╕ кер╕вники кра╖ни в╕дали про злочин ╕ д╕яли ц╕леспрямовано. На кордонах стояли в╕йська червоноарм╕йц╕в, як╕ не допускали ви╖зду людей з Укра╖ни до Рос╕╖. Ан╕ в укра╖нськ╕ м╕ста, ан╕ в ╕ншу кра╖ну людей, як╕ хот╕ли врятуватися, не пускали. Розстр╕лювали на м╕сц╕, не зважаючи – чи то доросла людина, чи дитина. - У ваш╕й книз╕ ╓ лист, надрукований в одн╕й ╕з зах╕дноукра╖нських газет 33-го року: «Дорог╕ сестро ╕ браття, не забувайте за мене, я вам колись, може, в╕ддячу – порятуйте мене якнайскор╕ше, пришл╕ть мен╕ що-небудь. Не хочу в╕д вас н╕чого такого дорогого, але насуш╕ть житн╕х або ячм╕нних сухар╕в хл╕ба ╕ пришл╕ть мен╕ пакунок, а може, як ма╓те зв╕дки ╕ не дуже у вас дорого, риж, то вкиньте в пакунок який фунт дитин╕ на кашу. Шкода мен╕ ╖╖, що воно б╕дне голоду╓». Як тод╕ реагували на ц╕ публ╕кац╕╖ люди в Зах╕дн╕й Укра╖н╕? - Тут не лише зм╕нилися пол╕тичн╕ настро╖ у людей, але й був створений Громадський Ком╕тет Рятунку Укра╖ни. Туди ув╕йшли представники 48 орган╕зац╕й. Цей ком╕тет розвинув неймов╕рну д╕яльн╕сть. Тод╕шн╕й пол╕тичний пров╕д ком╕тету мав на мет╕ скерувати цю д╕яльн╕сть у к╕лька напрямк╕в. Перший – спробувати, аби м╕сцев╕ зах╕дноукра╖нськ╕ структури надали реальну економ╕чну допомогу, та ще один – закликати до цього уряди ╕нших кра╖н. Це вони робили через Л╕гу Нац╕й (перша м╕жнародна м╕ждержавна орган╕зац╕я, створена з метою розвитку сп╕вроб╕тництва, досягнення миру ╕ безпеки м╕ж народами – авт.). Наступне завдання – вс╕ляко доносити до сумл╕ння св╕ту правду про цю трагед╕ю ╕ викривати ╖╖ орган╕затор╕в. Можете соб╕ уявити, що ком╕тет прагнув, аби цим питанням зайнялась Л╕га Нац╕й, за в╕дсутност╕ держави. Адже справа в╕дбува╓ться у той пер╕од, коли трива╓ розгляд питання, аби СРСР прийняти у Л╕гу Нац╕й. Йде боротьба, коли не лише укра╖нц╕, але й увесь св╕т пише про страшну трагед╕ю, а ╕нша хвиля ЗМ╤ назива╓ це «контрреволюц╕╓ю та буржуазною пропагандою». Тод╕ СРСР кличе до себе голову французького уряду. ╢дуар Ерр╕о (французький державний д╕яч, л╕дер парт╕╖ радикал╕в та радикал-соц╕ал╕ст╕в) ╖де до радянсько╖ Укра╖ни, де йому показують «багат╕ колгоспи», де вс╕ сп╕вають та веселяться, ╕ той в╕дчува╓ симпат╕ю до ц╕╓╖ кра╖ни, наголошуючи, що н╕якого голоду тут нема╓. Тод╕ ж М╕лена Рудницька (укра╖нка – депутат польського сейму, – авт.), р╕зко виступаючи на Конгрес╕ нац╕ональних меншин, розкритикувала цього соц╕ал╕ста Ерр╕о. Вона звинуватила французького пол╕тика в тому, що на його сумл╕нн╕ – поширення неправдиво╖ ╕нформац╕╖ з Укра╖ни. Тод╕ багато було заклик╕в в╕д католицько╖ церкви, зокрема в╕д Шептицького. Були пасторськ╕ листи, як╕ зачитували у церквах. До авторитетних м╕жнародних пол╕тичних ╕ гуман╕тарних орган╕зац╕й св╕ту, в╕домих пол╕тичних д╕яч╕в було над╕слано десятки звернень, ман╕фест╕в, послань ╕ заклик╕в ╕з роз'ясненням траг╕чного становища в радянськ╕й Укра╖н╕, проханням прийти негайно на допомогу жертвам геноциду. Люди добре знали, що причиною Голодомору була н╕яка не засуха, а прагнення режиму знищити укра╖нц╕в. Н╕чого тут не було секретом. Про це писала не лише наша преса, але й канадська, американська, французька, н╕мецька. Громадськ╕ орган╕зац╕╖ у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ апелювали до моральних усто╖в ╢вропи. Вони використовували вс╕ можлив╕ м╕жнародн╕ трибуни. Хоча, насправд╕, все виглядало майже безнад╕йно, бо держава усунулась. Актив╕сти все робили власним коштом. Поляки тод╕ у Львов╕ та Стан╕славов╕ розганяли вс╕ протести ╕ демонстрац╕╖. Адже перед тим Польща уклала з СРСР догов╕р про дружбу ╕ сп╕впрацю. ╤ все ж укра╖нським патр╕отам вдалося домогтися, аби питання щодо Укра╖ни Л╕га Нац╕й таки поставила. - Як же в╕дреагувала Л╕га Нац╕й? - Насправд╕, для нас це дуже повчально. Катастрофа Укра╖ни н╕чим не обернулась. Ус╕ палк╕ промови та зусилля патр╕от╕в зак╕нчились тим, що Л╕га Нац╕й утворила ком╕с╕ю для вивчення цього питання. Звернулись ╕з цим до Червоного Хреста. Тод╕ ж М╕лена Рудницька написала, що вся робота укра╖нських патр╕от╕в розбива╓ться, н╕хто не визна╓ голоду в Укра╖н╕. Все б╕льше ╖х робота ставала под╕бною до пропагандистсько╖ та пол╕тично╖ акц╕╖, бо п╕дтвердження Голодомору з Укра╖ни н╕хто не надавав. Укра╖нська закордонна д╕аспора у Штатах, Чикаго, Бостон╕, Нью-Йорку влаштовувала небачен╕ для того часу демонстрац╕╖. Вони вдягалися у нац╕ональний одяг ╕ гаслами викривали правду в Укра╖н╕. Вт╕м, ус╕ ц╕ демонстрац╕╖ супроводжувались лише сутичками з прокомун╕стичними силами. Усе це було непросто ╕ небезпечно для ╖х орган╕затор╕в. - ╢вропа чи Америка запровадили тод╕ бодай як╕сь санкц╕╖ до радянського режиму? - Жодних санкц╕й, як ми ╖х тепер розум╕╓мо, тод╕ не було. Б╕льше того, на початку 1934 року СРСР ув╕йшов до Л╕ги Нац╕й. М╕жнародн╕ пол╕тичн╕ д╕яч╕ пояснювали це тим, що Г╕тлер прийшов до влади, ╕ треба утворювати коал╕ц╕ю. Ми дос╕ не ма╓мо точно╖ цифри втрати укра╖нц╕в у пер╕од Голодомору. Хоча назива╓ться цифра померлих в╕д 4 до 5 м╕льйон╕в людей. Насправд╕, осмислення ц╕╓╖ трагед╕╖ лише почина╓ться. Адже ╢вропа, зокрема, Польща тод╕ на це прореагувала досить байдуже, або ж, подекуди, й вороже. Тод╕шн╕ пол╕тичн╕ д╕яч╕ Укра╖ни в Польському сейм╕ апелювали до ж╕нок, запитували депутат╕в, коли ж прокинеться сов╕сть польського народу, коли ж вони висловлять свою позиц╕ю щодо укра╖нсько╖ б╕ди, як християни. У в╕дпов╕дь – н╕чого. Ми ма╓мо про це знати. Ма╓мо розум╕ти, що можемо й сьогодн╕ залишитися наодинц╕, сам╕ з собою. - Який урок повинна усв╕домити п╕сля цього Укра╖на? Чи варто нам пригладжувати власну ╕стор╕ю, аби не опинитися в ╕золяц╕╖? Як, наприклад, реагувати на нин╕шн╕ досить жорстк╕ заяви оф╕ц╕йно╖ Варшави? - Рухаючись до ╢вропи, Укра╖на справд╕ шука╓ соб╕ союзник╕в. Польща, безумовно, ╓ нин╕ нашим стратег╕чним партнером. Так, польська пол╕тика на р╕зних етапах була непродуманою, тимчасовою та тактичною, бо розраховувала на внутр╕шнього виборця. Для ╕сторик╕в це не ╓ секретом. Особливо це в╕дчува╓ться зараз, коли п╕д╕гр╕ваються певн╕ хвил╕, аби п╕дняти рейтинги окремих м╕н╕стр╕в уряду, як╕ через 2-3 тижн╕ можуть бути зм╕щен╕. Тож ма╓мо розр╕зняти все це в╕д стратег╕чного бачення Польщ╕, як свого союзника на шляху до ╢вропи. Серед поляк╕в ╓ чимало притомних людей, як╕ розум╕ють, що не можна йти ще раз тим шляхом, яким Польща йшла у пер╕од козацтва, а пот╕м ще й у 30-х роках. Тепер╕шн╕ кон’юнктурн╕ настро╖ штовхають цю кра╖ну повернутись на шлях, коли вона могла нав╕ть втратити свою державн╕сть. То чи ╓ це в ╕нтересах нин╕шньо╖ Польщ╕? Звичайно, що н╕. Бо це – божев╕лля. Нема╓ в польських ╕нтересах прагнення ослабити власного потенц╕йного союзника – Укра╖ну. Бо ╓ державн╕ ╕нтереси Польщ╕ та Укра╖ни. ╢ розум╕ння того, що коли штовхнути Укра╖ну в поле «русского м╕ра», то Польща вчетверте потрапить п╕д Москов╕ю. Так уже було в ╕стор╕╖ трич╕. Лише за рахунок Укра╖ни Рос╕я може отримати силу в економ╕чному та людському потенц╕ал╕. Коли ж Укра╖на була у склад╕ Польщ╕, то остання дозволяла соб╕ завойовувати ту ж Рос╕ю, бо на ╖╖ боц╕ воювали козаки. У нин╕шн╕й ситуац╕╖ укра╖нська дипломат╕я виявля╓ б╕льшу толерантн╕сть. Правда, позиц╕ю Польщ╕ можна пояснити лише «грою в електорат». Ще В’ячеслав Липинський (укра╖нський пол╕тичний д╕яч, ╕сторик, соц╕олог, публ╕цист, теоретик укра╖нського консерватизму – авт.) писав про в╕с╕м умов здобуття укра╖нсько╖ державност╕, наголошуючи, що ╖╖ буд╕вництво ╓ найтяжчою справою, бо цьому протистоять внутр╕шн╕ й зовн╕шн╕ сили. Ось це ми тепер ╕ спостер╕га╓мо. В силу нашо╖ хаотично╖ пол╕тики, тут працю╓ багато агент╕в впливу. Частина з них прикриваються патр╕отичними промовами. Вт╕м, будь-яке питання ними ж доводиться до абсурду, створю╓ться «в╕йна вс╕х проти вс╕х». Лише там, де долуча╓ться народ, все ста╓ на сво╖ м╕сця. Укра╖нський народ зробив Революц╕ю Г╕дност╕, в╕дбив рос╕йську агрес╕ю. Тож лише народ може здолати ╕ власну г╕дру: корупц╕ю та ол╕гарх╕ю, не допустивши при цьому втрати сво╓╖ держави. ╤рина Дружук
Олександр Олесь ПАМ'ЯТАЙ
Коли Укра╖на за право життя З катами боролась, жила ╕ вмирала, ╤ ждала, хот╕ла лише сп╕вчуття, ╢вропа мовчала.
Коли Укра╖на в нер╕вн╕й борьб╕ Вся сходила кров'ю ╕ сл╕зьми ст╕кала ╤ дружно╖ помоч╕ ждала соб╕, ╢вропа мовчала.
Коли Укра╖на в зал╕зн╕м ярм╕ Робила на пана ╕ в ранах орала, Коли ворушились ╕ скел╕ н╕м╕, ╢вропа мовчала.
Коли Укра╖на кривав╕ жнива З╕бравши для ката, сама умирала ╤ з голоду нав╕ть згубила слова, ╢вропа мовчала.
Коли Укра╖на життя прокляла ╤ ц╕ла могилою стала, Як сльози котились ╕ в демона зла, ╢вропа мовчала. 22.08.1931
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 01.12.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19354
|