Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2577)
З потоку життя (5659)
Душі криниця (3186)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1414)
Урок української (981)
"Білі плями" історії (1611)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Володимир В'ятрович, голова Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам'ят╕: ФСБ ЗАСЕКРЕТИЛА АРХ╤ВИ КГБ ДО 2044 РОКУ
геноцид був реакц╕╓ю комун╕стичного режиму на спробу в╕дродження Укра╖нсько╖ держави, помстою за...


СПРАВИ МАЙДАНУ. РОЗСЛ╤ДУВАТИ НЕ МОЖНА ЗАКРИТИ
Розсл╕дування, що нараз╕ склада╓ться ╕з 5 тисяч том╕в, зависло у бермудському трикутнику реформи...


«НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС» НАД РОС╤ЙСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ
Прокуратура Автономно╖ Республ╕ки Крим ╕н╕ц╕юватиме м╕жнародний трибунал проти окупац╕йно╖ влади...


АМЕРИКАНКА ПРЕЗЕНТУВАЛА В КИ╢В╤ КНИГУ ПРО ГОЛОДОМОР
Книга вийшла у жовтн╕ ╕ поки що лише англ╕йською мовою


ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 01.12.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 01.12.2017
Микола Кугутяк, ╕сторик, автор книги про Голодомор: ╢ВРОПА 30-Х РОК╤В ПРОРЕАГУВАЛА НА ФАКТИ ГОЛОДОМОРУ БАЙДУЖЕ, А ТО Й ВОРОЖЕ

Чи знали про Голодомор 1932-33-го рок╕в у Зах╕дн╕й Укра╖н╕, як намагалися зупинити трагед╕ю Наддн╕прянщини укра╖нськ╕ патр╕оти, та як на цин╕чне знищення людей реагувала ╢вропа – про це кореспондент «Укр╕нформу» розпитав у директора ╕нституту пол╕толог╕╖ Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Василя Стефаника, доктора ╕сторичних наук, професора Миколи Кугутяка напередодн╕ Дня пам’ят╕ жертв голодомор╕в.
- Знаю, ще у 1994 роц╕ ви видали книгу «Голодомор 1933-го ╕ Зах╕дна Укра╖на». Чи достатньо було тод╕ ╕сторичних документ╕в для ╖╖ написання? Адже укра╖нський парламент лише у 2003 роц╕ назвав Голодомором те, що творилося тод╕ на сх╕дн╕й Укра╖н╕, а визнав на оф╕ц╕йному р╕вн╕ аж у 2006-му.
- Це не було секретом ╕ в 92-му. ╤нша справа, воно не було ще узаконено. А мене зац╕кавило, як Голодомор, якого не зазнала Зах╕дна Укра╖на, вплинув на цю територ╕ю кра╖ни. Тод╕ я був при╓мно здивований, адже т╕ под╕╖ неймов╕рно зм╕нили тут пол╕тичну ситуац╕ю. Голодомор ╓ складовою того, що посилило нац╕онал╕зм у Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Так. ╤ Голодомор, ╕ розстр╕ли, ╕ терор, як╕ зд╕йснювалися там, тут п╕дштовхували радикальн╕ сили до д╕й. Ось чому наприк╕нц╕ 20-х та початку 30-х рок╕в уся молодь потягнулася тут до ОУН (Орган╕зац╕я укра╖нських нац╕онал╕ст╕в – авт.).
Уяв╕ть соб╕ Голодомор – катастрофа, яко╖ не знав св╕т, абсолютне зло та полюс негативу. Вт╕м, ус╕ т╕ кер╕вники московського б╕льшовизму залишились непокараними. Якщо ╓вре╖ змогли вчинити суд у Нюрнберз╕ над фашистськими попл╕чниками, то тут цього не в╕дбулося. Зло не покаране й не назване, ╕ в╕д того воно ╓ ще страшн╕шим. Отих стал╕них, каганович╕в, молотових, чубар╕в, постишевих та ╕нших н╕хто не покарав.
Коли у 32-33 роках сталася ця катастрофа (Голодомор – авт.), батьки молодих радикал╕в, як╕ не були в ОУН, намагалися л╕берально-парламентськими методами вир╕шувати ц╕ проблеми. Але це ╖м не вдалося. Польща диктувала тут досить жорстк╕ умови. Тому ц╕лком зрозум╕ло, що молодь, дивлячись на досв╕д батьк╕в, вдалася до ╕нших метод╕в. Чи вони були добр╕, чи не зовс╕м – все це оц╕нять пот╕м. А поки зах╕дноукра╖нську громадськ╕сть т╕ под╕╖ п╕дштовхнули до створення нових парт╕й – або католицьких правих, або радикальних нац╕онал╕стичних. Це перегрупувало вс╕ сили, бо до тих под╕й тут були так зван╕ радяноф╕льськ╕, прорадянськ╕ погляди. З початком Голодомору ситуац╕я р╕зко зм╕ню╓ться. Постало питання про ф╕зичне ╕снування укра╖нського народу, а його тод╕ цин╕чно поклали в могилу.
- Ви назива╓те Голодомор «трагед╕╓ю Наддн╕прянщини». Зах╕дна Укра╖на цього не зазнала лише через те, що тут був ╕нший режим?
- Так, ╕нший режим. Польща не п╕шла шляхом соц╕альних експеримент╕в, а тому колектив╕зац╕╖ на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ тод╕ не було.
- Але ж ╓ св╕дчення ╕сторик╕в, що в 30-х роках на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ теж було зубож╕ння, через яке зникали ц╕л╕ села. То правда?
- Я не кажу, що тут був курорт. Але н╕ в яке пор╕вняння з тим, що було на сход╕ Укра╖ни, це не йде. Н╕якого захоплення колгоспами, колектив╕змом тут н╕коли не було. Загалом, психолог╕чний тип укра╖нського селянина – це ╕ндив╕дуал╕ст, ментальн╕сть, яка притаманна в ╢вроп╕. Вони ╕ ми – ╕ндив╕дуал╕сти. Усяке колективне – не для укра╖нського селянина. Через те ц╕ методи неприйнятн╕ були для Укра╖ни, для ╖╖ господарського укладу. ╤нше питання – кооперативи. Вони розгортались усп╕шно. Вже в 30-х роках укра╖нська кооперац╕я почала т╕снити польську, через що та п╕шла у наступ.
- Колектив╕зац╕я на Наддн╕прянщин╕ була ╓диною причиною Голодомору?
- Формально, це було так. Якщо говорити про радянську верс╕ю трактування тих под╕й, то для в╕дстало╖ кра╖ни вкрай була необх╕дна ╕ндустр╕ал╕зац╕я, аби придбати за кордоном необх╕дну техн╕ку, технолог╕╖. Оск╕льки, н╕би насувалась в╕йна, щоправда н╕хто не знав, коли ╕ як це буде, треба було розвиватися швидкими темпами. А колектив╕зац╕я мала стати джерелом необх╕дного ресурсу. В к╕нцевому п╕дсумку, влада н╕бито була змушена забирати все у с╕льського господарства. Так воно й було. Але мета ж була зовс╕м ╕ншою. Вона була ╕деолог╕чною. Комун╕зм ╕ б╕льшовизм н╕коли не любили власника. Вони вважали, що власник ╕ ╓ головною загрозою для революц╕╖ ╕ бачили цю загрозу у в╕льн╕й людин╕, селянин╕, в господар╕, який н╕коли не поступиться.
Укра╖нц╕ билися з колгоспами, поки могли. Полягли сотн╕ людей. Та якщо ран╕ше цей терор був спрямований проти окремих представник╕в ╕нтел╕генц╕╖: науковц╕в, письменник╕в, то пот╕м – проти селянства. ╤ якщо до нього застосували ц╕ методи, то це означало, що ╖х застосовували до всього укра╖нського народу. Його треба було знищити, як нац╕онально св╕домого нос╕я, який рано чи п╕зно буде протистояти режиму.
- Що робив радянський режим ╕з тим зерном, яке забирали в селян? Складували? Продавали? Прагнули накопичувати валюту?
- План у хл╕бозагот╕вл╕ був поставлений заздалег╕дь нереальний, наперед – незд╕йснений. Вже до 32-33 рок╕в представники режиму все вигребли в селян, що могли. Зерно справд╕ складували ╕ вивозили за кордон. Пояснювали це тим, що за валюту, яку отримають, купуватимуть техн╕ку. Але кер╕вники, як╕ це все робили, дуже добре знали, що вони беруть участь у колосальному злочин╕. Вже п╕зн╕ше радянська пропаганда намагалась ╖х виправдати. Буц╕мто, може вони не знали, що д╕ють. Н╕. Для них це не було та╓мницею. Аж до Стал╕на включно вс╕ кер╕вники кра╖ни в╕дали про злочин ╕ д╕яли ц╕леспрямовано. На кордонах стояли в╕йська червоноарм╕йц╕в, як╕ не допускали ви╖зду людей з Укра╖ни до Рос╕╖. Ан╕ в укра╖нськ╕ м╕ста, ан╕ в ╕ншу кра╖ну людей, як╕ хот╕ли врятуватися, не пускали. Розстр╕лювали на м╕сц╕, не зважаючи – чи то доросла людина, чи дитина.
- У ваш╕й книз╕ ╓ лист, надрукований в одн╕й ╕з зах╕дноукра╖нських газет 33-го року: «Дорог╕ сестро ╕ браття, не забувайте за мене, я вам колись, може, в╕ддячу – порятуйте мене якнайскор╕ше, пришл╕ть мен╕ що-небудь. Не хочу в╕д вас н╕чого такого дорогого, але насуш╕ть житн╕х або ячм╕нних сухар╕в хл╕ба ╕ пришл╕ть мен╕ пакунок, а може, як ма╓те зв╕дки ╕ не дуже у вас дорого, риж, то вкиньте в пакунок який фунт дитин╕ на кашу. Шкода мен╕ ╖╖, що воно б╕дне голоду╓». Як тод╕ реагували на ц╕ публ╕кац╕╖ люди в Зах╕дн╕й Укра╖н╕?
- Тут не лише зм╕нилися пол╕тичн╕ настро╖ у людей, але й був створений Громадський Ком╕тет Рятунку Укра╖ни. Туди ув╕йшли представники 48 орган╕зац╕й. Цей ком╕тет розвинув неймов╕рну д╕яльн╕сть. Тод╕шн╕й пол╕тичний пров╕д ком╕тету мав на мет╕ скерувати цю д╕яльн╕сть у к╕лька напрямк╕в. Перший – спробувати, аби м╕сцев╕ зах╕дноукра╖нськ╕ структури надали реальну економ╕чну допомогу, та ще один – закликати до цього уряди ╕нших кра╖н. Це вони робили через Л╕гу Нац╕й (перша м╕жнародна м╕ждержавна орган╕зац╕я, створена з метою розвитку сп╕вроб╕тництва, досягнення миру ╕ безпеки м╕ж народами – авт.).
Наступне завдання – вс╕ляко доносити до сумл╕ння св╕ту правду про цю трагед╕ю ╕ викривати ╖╖ орган╕затор╕в. Можете соб╕ уявити, що ком╕тет прагнув, аби цим питанням зайнялась Л╕га Нац╕й, за в╕дсутност╕ держави. Адже справа в╕дбува╓ться у той пер╕од, коли трива╓ розгляд питання, аби СРСР прийняти у Л╕гу Нац╕й. Йде боротьба, коли не лише укра╖нц╕, але й увесь св╕т пише про страшну трагед╕ю, а ╕нша хвиля ЗМ╤ назива╓ це «контрреволюц╕╓ю та буржуазною пропагандою».
Тод╕ СРСР кличе до себе голову французького уряду. ╢дуар Ерр╕о (французький державний д╕яч, л╕дер парт╕╖ радикал╕в та радикал-соц╕ал╕ст╕в) ╖де до радянсько╖ Укра╖ни, де йому показують «багат╕ колгоспи», де вс╕ сп╕вають та веселяться, ╕ той в╕дчува╓ симпат╕ю до ц╕╓╖ кра╖ни, наголошуючи, що н╕якого голоду тут нема╓. Тод╕ ж М╕лена Рудницька (укра╖нка – депутат польського сейму, – авт.), р╕зко виступаючи на Конгрес╕ нац╕ональних меншин, розкритикувала цього соц╕ал╕ста Ерр╕о. Вона звинуватила французького пол╕тика в тому, що на його сумл╕нн╕ – поширення неправдиво╖ ╕нформац╕╖ з Укра╖ни.
Тод╕ багато було заклик╕в в╕д католицько╖ церкви, зокрема в╕д Шептицького. Були пасторськ╕ листи, як╕ зачитували у церквах. До авторитетних м╕жнародних пол╕тичних ╕ гуман╕тарних орган╕зац╕й св╕ту, в╕домих пол╕тичних д╕яч╕в було над╕слано десятки звернень, ман╕фест╕в, послань ╕ заклик╕в ╕з роз'ясненням траг╕чного становища в радянськ╕й Укра╖н╕, проханням прийти негайно на допомогу жертвам геноциду. Люди добре знали, що причиною Голодомору була н╕яка не засуха, а прагнення режиму знищити укра╖нц╕в. Н╕чого тут не було секретом. Про це писала не лише наша преса, але й канадська, американська, французька, н╕мецька.
Громадськ╕ орган╕зац╕╖ у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ апелювали до моральних усто╖в ╢вропи. Вони використовували вс╕ можлив╕ м╕жнародн╕ трибуни. Хоча, насправд╕, все виглядало майже безнад╕йно, бо держава усунулась. Актив╕сти все робили власним коштом. Поляки тод╕ у Львов╕ та Стан╕славов╕ розганяли вс╕ протести ╕ демонстрац╕╖. Адже перед тим Польща уклала з СРСР догов╕р про дружбу ╕ сп╕впрацю. ╤ все ж укра╖нським патр╕отам вдалося домогтися, аби питання щодо Укра╖ни Л╕га Нац╕й таки поставила.
- Як же в╕дреагувала Л╕га Нац╕й?
- Насправд╕, для нас це дуже повчально. Катастрофа Укра╖ни н╕чим не обернулась. Ус╕ палк╕ промови та зусилля патр╕от╕в зак╕нчились тим, що Л╕га Нац╕й утворила ком╕с╕ю для вивчення цього питання. Звернулись ╕з цим до Червоного Хреста. Тод╕ ж М╕лена Рудницька написала, що вся робота укра╖нських патр╕от╕в розбива╓ться, н╕хто не визна╓ голоду в Укра╖н╕. Все б╕льше ╖х робота ставала под╕бною до пропагандистсько╖ та пол╕тично╖ акц╕╖, бо п╕дтвердження Голодомору з Укра╖ни н╕хто не надавав.
Укра╖нська закордонна д╕аспора у Штатах, Чикаго, Бостон╕, Нью-Йорку влаштовувала небачен╕ для того часу демонстрац╕╖. Вони вдягалися у нац╕ональний одяг ╕ гаслами викривали правду в Укра╖н╕. Вт╕м, ус╕ ц╕ демонстрац╕╖ супроводжувались лише сутичками з прокомун╕стичними силами. Усе це було непросто ╕ небезпечно для ╖х орган╕затор╕в.
- ╢вропа чи Америка запровадили тод╕ бодай як╕сь санкц╕╖ до радянського режиму?
- Жодних санкц╕й, як ми ╖х тепер розум╕╓мо, тод╕ не було. Б╕льше того, на початку 1934 року СРСР ув╕йшов до Л╕ги Нац╕й. М╕жнародн╕ пол╕тичн╕ д╕яч╕ пояснювали це тим, що Г╕тлер прийшов до влади, ╕ треба утворювати коал╕ц╕ю.
Ми дос╕ не ма╓мо точно╖ цифри втрати укра╖нц╕в у пер╕од Голодомору. Хоча назива╓ться цифра померлих в╕д 4 до 5 м╕льйон╕в людей. Насправд╕, осмислення ц╕╓╖ трагед╕╖ лише почина╓ться. Адже ╢вропа, зокрема, Польща тод╕ на це прореагувала досить байдуже, або ж, подекуди, й вороже. Тод╕шн╕ пол╕тичн╕ д╕яч╕ Укра╖ни в Польському сейм╕ апелювали до ж╕нок, запитували депутат╕в, коли ж прокинеться сов╕сть польського народу, коли ж вони висловлять свою позиц╕ю щодо укра╖нсько╖ б╕ди, як християни. У в╕дпов╕дь – н╕чого. Ми ма╓мо про це знати. Ма╓мо розум╕ти, що можемо й сьогодн╕ залишитися наодинц╕, сам╕ з собою.
- Який урок повинна усв╕домити п╕сля цього Укра╖на? Чи варто нам пригладжувати власну ╕стор╕ю, аби не опинитися в ╕золяц╕╖? Як, наприклад, реагувати на нин╕шн╕ досить жорстк╕ заяви оф╕ц╕йно╖ Варшави?
- Рухаючись до ╢вропи, Укра╖на справд╕ шука╓ соб╕ союзник╕в. Польща, безумовно, ╓ нин╕ нашим стратег╕чним партнером. Так, польська пол╕тика на р╕зних етапах була непродуманою, тимчасовою та тактичною, бо розраховувала на внутр╕шнього виборця. Для ╕сторик╕в це не ╓ секретом. Особливо це в╕дчува╓ться зараз, коли п╕д╕гр╕ваються певн╕ хвил╕, аби п╕дняти рейтинги окремих м╕н╕стр╕в уряду, як╕ через 2-3 тижн╕ можуть бути зм╕щен╕. Тож ма╓мо розр╕зняти все це в╕д стратег╕чного бачення Польщ╕, як свого союзника на шляху до ╢вропи. Серед поляк╕в ╓ чимало притомних людей, як╕ розум╕ють, що не можна йти ще раз тим шляхом, яким Польща йшла у пер╕од козацтва, а пот╕м ще й у 30-х роках.
Тепер╕шн╕ кон’юнктурн╕ настро╖ штовхають цю кра╖ну повернутись на шлях, коли вона могла нав╕ть втратити свою державн╕сть. То чи ╓ це в ╕нтересах нин╕шньо╖ Польщ╕? Звичайно, що н╕. Бо це – божев╕лля. Нема╓ в польських ╕нтересах прагнення ослабити власного потенц╕йного союзника – Укра╖ну. Бо ╓ державн╕ ╕нтереси Польщ╕ та Укра╖ни. ╢ розум╕ння того, що коли штовхнути Укра╖ну в поле «русского м╕ра», то Польща вчетверте потрапить п╕д Москов╕ю. Так уже було в ╕стор╕╖ трич╕. Лише за рахунок Укра╖ни Рос╕я може отримати силу в економ╕чному та людському потенц╕ал╕. Коли ж Укра╖на була у склад╕ Польщ╕, то остання дозволяла соб╕ завойовувати ту ж Рос╕ю, бо на ╖╖ боц╕ воювали козаки. У нин╕шн╕й ситуац╕╖ укра╖нська дипломат╕я виявля╓ б╕льшу толерантн╕сть. Правда, позиц╕ю Польщ╕ можна пояснити лише «грою в електорат».
Ще В’ячеслав Липинський (укра╖нський пол╕тичний д╕яч, ╕сторик, соц╕олог, публ╕цист, теоретик укра╖нського консерватизму – авт.) писав про в╕с╕м умов здобуття укра╖нсько╖ державност╕, наголошуючи, що ╖╖ буд╕вництво ╓ найтяжчою справою, бо цьому протистоять внутр╕шн╕ й зовн╕шн╕ сили. Ось це ми тепер ╕ спостер╕га╓мо. В силу нашо╖ хаотично╖ пол╕тики, тут працю╓ багато агент╕в впливу. Частина з них прикриваються патр╕отичними промовами. Вт╕м, будь-яке питання ними ж доводиться до абсурду, створю╓ться «в╕йна вс╕х проти вс╕х». Лише там, де долуча╓ться народ, все ста╓ на сво╖ м╕сця. Укра╖нський народ зробив Революц╕ю Г╕дност╕, в╕дбив рос╕йську агрес╕ю. Тож лише народ може здолати ╕ власну г╕дру: корупц╕ю та ол╕гарх╕ю, не допустивши при цьому втрати сво╓╖ держави.
╤рина Дружук

Олександр Олесь
ПАМ'ЯТАЙ

Коли Укра╖на за право життя
З катами боролась, жила ╕ вмирала,
╤ ждала, хот╕ла лише сп╕вчуття,
╢вропа мовчала.

Коли Укра╖на в нер╕вн╕й борьб╕
Вся сходила кров'ю ╕ сл╕зьми ст╕кала
╤ дружно╖ помоч╕ ждала соб╕,
╢вропа мовчала.

Коли Укра╖на в зал╕зн╕м ярм╕
Робила на пана ╕ в ранах орала,
Коли ворушились ╕ скел╕ н╕м╕,
╢вропа мовчала.

Коли Укра╖на кривав╕ жнива
З╕бравши для ката, сама умирала
╤ з голоду нав╕ть згубила слова,
╢вропа мовчала.

Коли Укра╖на життя прокляла
╤ ц╕ла могилою стала,
Як сльози котились ╕ в демона зла, 
╢вропа мовчала.
22.08.1931

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 01.12.2017 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19354

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков