Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

4 грудня християни східного обряду святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці Діви Марії. Її праведні батьки Яким та Анна довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю віддати народжену дитину на служіння Богові. І народилася в них донечка Марія. Коли дівчинці виповнилося три роки, її одягли в найкраще вбрання і привели до єрусалимського храму. Первосвященик зустрів Марію у притворі і повів у святая святих, у те приміщення, до якого з усіх людей лише сам ходив з очисною жертовною кров'ю. Від цього дня дитина жила в храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам, рукоділлю, молитвам й читанню Святого Письма. Так тривало майже 14 років...
...З приходом зими люди починають готуватися до передріздвяного циклу свят. І першим найвеличнішим з них є Введення. У деяких етнографічних регіонах України зберігається давній звичай святити воду у цей день.
Вважається, що до Введення можна копати лопатою землю, а після Введення і до Благовіщення — гріх; земля має відпочити й набратися сили. Також не можна після Введення терти коноплі, оскільки накличеш на себе зневагу від людей (зрештою, у велике церковне свято негоже працювати!), а на поле — бурю. Щодо бурі на полях, то. за народними уявленнями, може призвести й прання білизни праником від Введення до дев'ятого четверга від Різдва Христового. Категорично забороняється цього дня шити, бо Господь відпускає на землю душі праведних, аби вони могли побачити, “увидіти” своє тіло. Звідси ще одна народна назва свята — Видіння. Будеш шити - “зашиєш очі душам”.
Вважали дуже важливим, хто цього дня першим увійде до хати, оскільки “перший полазник” приносить у дім свою енергетику — на щастя або нещастя. Отже, якщо “перший полазник” молодий, вродливий, здоровий та ще й чоловік при грошах, то принесе усій сім'ї здоров'я і добробут. Тому цього дня старші люди сиділи удома і нікуди не ходили. А на Закарпатті на Введення ніхто навіть не провідував сусідів.
Втім, це — марні перестороги, які суперечать церковному вченню, християнській моралі...

ЗИМОВИЙ ПРОКІП
5 грудня у церковному і народному календарях українців — свято Прокопа, яке у побуті також називають “Зимового Прокопа”, бо вшановуємо і Літнього (21 липня), але мова про різних достойників Церкви.
Ще за часів Київської Русі, як стверджують історичні джерела, у цей день, одягнувшись якомога тепліше, виходили усім поселенням розчищати дороги. Снігу добряче намело!..
Це було свого роду трудове свято, спільна толока дітей, молоді і дорослих. Справа — вельми необхідна і вимагала певних фізичних зусиль. Хоча, так вже повелося, що прибирання снігу частенько організовували як веселу розвагу. Дітлахи під час роботи могли досхочу кидатися сніжками, кататися по білій пухнастій ковдрі. Іноді й не розбереш, де чия голова, де чиї ноги стирчать із наметів. Але так чи інакше, це було залучення дітей до суспільної праці, що зберігається в добрих українських традиціях упродовж віків.
Також цього дня в давнину на шляхах ставили віхи (кілки), щоб мандрівник не збився з дороги. Тому говорили: “Прийшов Прокіп — розбив наміт, по снігу ступає — дорогу копає”.
Із часом з'явилася звичка на Прокопа чистити килими. Вважали, що цьому допоможе сам Святий Прокопій і забезпечить міцне здоров'я та добробут усій родині. Разом з килимами чистили верхній одяг тощо — мабуть, не лише заради чистоти, гігієни, а й для надійності, щоб доля часом не оминула оселі та віддала “ведмеже” здоров'я комусь іншому.

ЧОМУ НА КАТЕРИНИ СВЯТО ДІВОЧОЇ ДОЛІ?..

Серед численних жіночих народно-побутових свят мабуть найзнаменнішим є день Святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня.
Дослідники дохристиянської і ранньохристиянської культури, вірувань східних слов'ян вважають, що в давнину це було свято дівочої долі, але згодом Церква пов'язала його зі Святою Катериною (в перекладі з грецької - “чиста душа”). Життя Катерини припадало на кінець III — початок IV століття — період жорстоких гонінь на християн імператора Максиміана. Катерина, дочка грецького царя Ксантоса, була страчена за віру у Христа, якої не зреклася навіть під час тортур.
В Україні ставлення до цієї святої, як і до інших великомучениць, вельми шанобливе. Отож невипадково свято Катерини називають святом дівочої долі (загинула вона дівчиною). Ще наші пращури вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй долю — добру чи лиху.
Найчастіше до своєї долі дівчата зверталися, щоб вона обдарувала їх щасливим подружнім життям. Тож і ворожили, закликаючи свою долю. Ось як вони намагалися впізнати майбутнє (інколи і тепер вдаються до таких магічних дійств, але задля жарту, розваг). Наприклад, до сходу сонця слід піти до саду і зрізати гілочку вишні (краще брати молоду), а по поверненні до хати відразу поставити цю гілочку у воду у тепле місце й чекати на свято Меланки (13 січня). Якщо до Меланки гілочка засохне — поганий знак, не буде цього року весілля. А коли зацвіте — дівоча доля усміхнеться.
Зранку на Катерини незаміжні дівчата вскладчину зносили до однієї хати овочі, крупу, готували з них борщ і кашу. Увечері влаштовували вечорниці. На них могли приходити без запрошення парубки. Тільки-от танцювати цього вечора не годилося, бо триває Різдвяний піст. Але там також не обходилося без гадань.
Інколи напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, і у такий спосіб ставили “мітки” на хлопцях. Серед них мав бути яблуневий листочок. Лягаючи спати, дівчина читала молитву долі, аби та змилосердилася над нею, а вдосвіта прохала наймолодшого в родині хлопця (добре, коли це був маленький братик) витягти навмання один з листочків: з чиїм іменем витягне — за того парубка й піде заміж дівчина, а як випаде листочок з яблуні, то доведеться ще рік дівувати.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 01.12.2017 > Тема "Душі криниця"