Версiя для друку Обговорити в форумi

Серед видань

Тепер ми маємо чимало книг, збірок, посібників, присвячених молитві на Вервиці. Сама ж традиція такої молитви давно ввійшла в практику Західної Церкви. Вважають, що першим натхненником, шанувальником і поширювачем (популяризатором) ідеї був Святий Домінік (1170-1221 рр.). У Тулузі 1214 року перед ним з'явилася з Неба Матір Божа з трьома небесними дівами і попросила поширювати молитву на Вервиці поміж християнами, що він ревно й виконував та заповідав іншим. Через кілька століть ця прекрасна традиція увійшла в практику УГКЦ.
Добрим посібником для такої молитви стане книга о. Порфирія Шумила, ЧСВВ “Розважання Таїнств Вервиці” (Івано-Франківськ, 2017. - 64 с.; друк здійснено на Видавничо-виробничому підприємстві “Місіонар”, м. Жовква). У новому виданні вже відомі широкому загалу практикуючих християн чотири Таїнства Вервиці доповнено ще одними - “Старозавітніми Таїнствами”. У них висвітлено віхи життя Пречистої Діви Марії. Перед кожною десятницею Вервиці написані роздуми до теми. В кінці Таїнств поданий Акт посвяти Непорочному Серцю Марії, здійснений 1942 року в Римі Папою Пієм XII. Тим, хто вперше молиться на Вервиці чи ще не має достатньої практики, допоможуть пояснення, як здійснювати цю молитву.
Глибокі духовні розважання (роздуми), авторські зосередження над текстами Святого Письма ілюстровано репродукціями картин класичного живопису на біблійні теми, іконами. Вони також сприяють концентрації думок на молитві, а не на сторонніх речах. Адже молитва з відволіканнями ніколи не буде вислухана...
У передмові автор пише: “Хоча на Вервиці молимося звичайні молитви, але вони набувають іншого значення й сили тому, що Пресвята Богородиця пов'язала їх з обітницями. Наша Небесна Мати з любові до нас захотіла дати нам особливу силу та особливе поєднання із Собою”.
Молімося на Вервиці, молімося щиро!

Наші традиції
ПІСЛЯ ПИЛИПА — РІЗДВЯНИЙ ПІСТ

27 листопада — церковне свято апостола Пилипа, а після нього розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 6 січня.
Церковні джерела розповідають, що після Вознесіння Ісуса Христа апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галилеї, супроводжуючи проповідь чудесами, зокрема воскресив маленьку дитину, яка померла на руках матері. З Галилеї Пилип направився у Грецію й проповідував науку Христа серед іудеїв, які туди переселилися. З Еллади апостол відправився у Парфи, а потім у місто Азот. Тут зцілив хворі очі дочці місцевого жителя Нікокліда. Як місіонер, апостол Пилип пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, зазнав багатьох знущань від супротивників християнства.
Прибувши у місто Ераполь (Фрігія) за наказом правителя Анфіпата був схоплений і страчений. Його розіп'яли на хресті.
У народному побуті українців напередодні свята Пилипа справляли заговини (як на Масляну, тільки скромніше) на передріздвяний піст (Пилипівку). І тепер у цей день готують смачну вечерю, ходять у гості і самі приймають гостей, намагаються з'їсти якомога більше скоромних страв, насититися ними аж до Різдва. Однак пам'ятаймо: переїдати — шкодити здоров'ю! Залишки вечері роздавали бідним людям. Її розносили, як правило, діти.
З цього дня жінки розпочинали прясти кужіль на полотно.
Народні прогностичні прикмети стверджують:
- Якщо на Пилипа гарний іній — буде добрий врожай вівса у наступному році.
- Іній на Пилипа — буде овес, як липа.
- На Пилипа хмарно і сніжно — травень буде негожий.
- Яка ніч у Пилипівку — такий день у Петрівку.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 24.11.2017 > Тема "Душі криниця"