Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 17.11.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 17.11.2017
З ГОЛОВИ НА НОГИ

«Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х жертвами, але попл╕чниками»
Джордж Оруелл

«Спод╕ваюсь, знаходиш можлив╕сть писати» – приписав сьогодн╕ в к╕нц╕ свого листа колега з Британ╕╖ Марк К╕ркбрайд, який зараз по вуха в сюжет╕ сво╓╖ ново╖ книжки. О, т╕ спод╕вання... Под╕бне питання тут, в Укра╖н╕, сприйма╓ться часом моветоном. Недарма ж наша пишуча брат╕я намага╓ться уникати под╕бних питань. Чи треба пояснювати, що справа тут зовс╕м не у в╕дсутност╕ креативу, натхнення, наснаги чи елементарно╖ сили вол╕, що змушу╓ тебе щоранку с╕дати до клав╕атури? Питання значно серйозн╕ше ╕ поляга╓ в тому, чи ╓ сенс писати, коли того н╕хто не прочита╓. Мало хто задуму╓ться над тим, що письменницька праця не менш виснажлива, ан╕ж будь-яка ╕нша. Написання серйозного твору вимага╓ значних зусиль ╕ море часу. Деяк╕ романи пишуть роками. При тому, письменник — хоче в╕н того чи н╕ — психолог╕чно, емоц╕йно прожива╓ з героями свого твору ╖х часом дуже непрост╕ дол╕, по сут╕, створючи ╖х образи за рахунок дн╕в, рок╕в свого власного життя, не кажучи вже про спален╕ емоц╕╖ та нерви. Тож чи дивно, що у всьому св╕т╕ письменницька праця ╕ оц╕ню╓ться в╕дпов╕дно! Гонорари усп╕шних письменник╕в сягають багатьох сотень тисяч ╕ нав╕ть м╕льйон╕в. Чи треба казати, що в зруйнован╕й економ╕ц╕, якою ╓ на сьогодн╕ Укра╖на, про так╕ гонорари год╕ й мр╕яти. Сумно, але велика ╓вропейська кра╖на – кра╖на з давн╕ми традиц╕ями книгодрукування, з величезним читацьким потенц╕алом, не здатна на сьогодн╕ утримувати сво╖х письменник╕в. Не здатна, бо зусиллями привладних наперсточник╕в пр╕оритети нац╕╖ вже давно перем╕щено на шальки елементарного виживання. Т╕, хто м╕г би бути вдячними читачами, витрачають сьогодн╕ по десять-дванадцять годин на те лиш, щоб утримати душу в т╕л╕, не мають, в╕дпов╕дно, ан╕ в╕льно╖ коп╕йки, аби купувати книжки, ан╕ часу на ╖х читання. Т╕ ж, хто нацарював велик╕ статки, як правило, ц╕лком байдуж╕ до красного письменства, адже попри вс╕ куплен╕ на Привоз╕ дипломи, ╖х ╕нтелектуальний р╕вень (не плутати з практичною тямовит╕стю!), потребу╓ натом╕сть чогось прост╕шого, легше засвоюваного. Чи не зв╕дси ростуть ноги вс╕х отих прим╕тивних шоу, що заполонили екрани телев╕зор╕в?
Але не одна лише матер╕альна убог╕сть переважно╖ частини нац╕╖ – попри те, що вона основа то╖ проблеми – гальму╓ л╕тературний процес в Укра╖н╕. Саме письменство все ще не виборсалося з липкого павутиння совка. Н╕ — до тематики твор╕в те не ма╓ стосунку. Нав╕ть вчорашн╕ лауреати лен╕нських прем╕й вже давно не згадують у сво╖х творах про важлив╕сть спрямовуючо╖ л╕н╕╖ компарт╕╖. Але дос╕ ╕сну╓ НСП – письменницький колгосп, створений прозорливим Кобою для невсипного контролю над умами «╕нженер╕в людських душ» – колгосп, який зам╕сть вражаючих твор╕в, натом╕сть раз-по-раз продуку╓ чергов╕ огидн╕ скандали. Та й не може в╕н щось продукувати. Книжки пишуть письменники, а не сп╕лки. Хтось може пригадати хоча б одного письменника, якому сп╕лка коли-небудь допомогла написати гарну книжку? Хтось чув про таке? А, може, хтось чув про сп╕лку письменник╕в Велико╖ Британ╕╖, Франц╕╖ чи США? Членами яких письменницьких сп╕лок були Жюль Верн, Теодор Драйзер, Тарас Шевченко? Членом якого письменницького колгоспу ╓ Пауло Коельо, Харуко Муракам╕? Можливо, вони й страждають тяжко, пишучи книжки наодинц╕, позбавлен╕ щохвилинно╖ п╕дтримки, надихаючих еманац╕й в╕д колег, а проте ж, не схоже, щоб в╕дсутн╕сть в ╖х кишен╕ сп╕лчанського квитка якимось фатальним чином впливала на як╕сть ╖хн╕х твор╕в. Може, все тому, що письменницька праця, як ╕ б╕льш╕сть занять, як╕ стосуються творчост╕, ╓ процесом майже виключно ╕ндив╕дуальним? Думаю, м╕й читач навряд чи нараху╓ бодай зо два десятки сп╕вавтор╕в величини незабутн╕х ╤льфа ╕ Петрова.
Згадую тут про письменницький колгосп зовс╕м не для того, щоб принизити колег-сп╕лчан, б╕льш╕сть з яких до то╖ совково╖ бюрократ╕╖ жодного стосунку не мають, а подалися в сп╕лку хто за уявним престижем, хто в╕д вбито╖ в св╕дом╕сть потреби щоразу п╕дтверджувати св╕й статус в╕дпов╕дним пап╕рцем. Власне, не в сп╕лц╕ ж проблема. Вона у загальмованост╕, у в╕дсталост╕ л╕тературного процесу в Укра╖н╕, який, в тому числ╕ ╕ наша затягнута павутиною сп╕лка усп╕шно консерву╓.
Так, окр╕м к╕лькох розкручених письменник╕в, решта пишучо╖ брат╕╖ давно забула про гонорари. Виросло ц╕ле покол╕ння, яке вида╓ книжки виключно на кошти спонсор╕в, меценат╕в, або ж за св╕й власний рахунок, як правило, м╕зерними накладами. Причина того ╕ в недолугих законах, як╕ зам╕сть безкомпром╕сного надання переваги укра╖номовн╕й укра╖нськ╕й книжц╕, натом╕сть, до останнього часу широко розкривали двер╕ продукц╕╖ сх╕дного сус╕ди, ╕ в совкового розливу в╕тчизняних видавництвах, як╕ почасти через т╕ закони, почасти через в╕дсутн╕сть п╕дпри╓мницько╖ жилки, через незнання реального ринку, через ганебну нефахов╕сть, коли видавець не може оц╕нити як╕сть манускрипту, а отже ╕ не бажа╓ приймати на себе жодних ризик╕в, ╕ через майже повну в╕дсутн╕сть в Краю таких звичайних ╕ повсюдних мед╕атор╕в м╕ж письменником ╕ видавництвом як л╕тературн╕ агенти.
╤ це лише частина проблем укра╖нсько╖ книжки. Адже нав╕ть видавши ╖╖, стика╓мось з перепоною не менш непрох╕дною. Знищена в 90-х система книгорозповсюдження хоч ╕ в╕дродилася певною м╕рою, але ╖╖ форми часом вражають. Н╕ для кого ж не секрет, що в держав╕ Укра╖на ╕ сьогодн╕, попри ц╕лу купу згаданого вже тут псевдопатр╕отичного законодавчого мотлоху, значно легше продати московомовну книжку, ан╕ж книжку мовою титульно╖ нац╕╖. Попри явний абсурд ситуац╕╖, в╕н ╓, на жаль, ц╕лком законом╕рним, коли видавнич╕ ради очолюють московомовн╕ письменники, як╕ наст╕йно радять ╕ноземцям перекладати книжки для укра╖нц╕в мовою… московською зам╕сть укра╖нсько╖, як╕ висловлюються за створення в Укра╖н╕ ╕нституту московсько╖ мови, вперто в╕дстоюють мовний розкол Краю. Чи ж варто за таких обставин дивуватися, що велик╕ укра╖нськ╕ книгарн╕ з великою неохотою беруть укра╖номовну книжку.
На щастя, не все ще втрачено. Завдяки прозорливим фундаторам (Тетяна та Юр╕й Логуш), щедрим спонсорам, та небайдужим людям ма╓мо «Коронац╕ю Слова», ма╓мо к╕лька ╕нших л╕тературних конкурс╕в, де молод╕ письменники принаймн╕ мають можлив╕сть заявити про себе. ╤ хоча перша прем╕я «Коронац╕╖» за повноц╕нний роман (350-875 тис. знак╕в) лише на дв╕ з половиною тисяч╕ гривень б╕льша за першу прем╕ю The London Magasine в жанр╕ короткого опов╕дання (2,5 тис. знак╕в), значення тих конкурс╕в, зокрема «Коронац╕╖ Слова» важко переоц╕нити.
Не можна не згадати тут ╕ «Кримську Св╕тлицю», яка попри московську окупац╕ю Криму, попри ф╕нансову удавку альянсу ки╖вських нищук╕в та «геро╖в Криму», попри п╕дле зв╕льнення п╕втора роки тому всього колективу тижневика, вже другий р╕к проводить всеукра╖нський л╕тературний конкурс для д╕тей ╕ учн╕всько╖ молод╕ «Ми - д╕ти тво╖, Укра╖но!» ╕мен╕ нашого кримського поета Данила Кононенка.
Тож чи пишеться мен╕? Пишеться, але останн╕ три роки то майже всуц╕ль публ╕цистика. Дв╕ незавершен╕ пов╕ст╕, недописаний роман, початий к╕носценар╕й, незавершена поема, повн╕стю готова до друку поетична зб╕рка, повн╕стю готова до видання пов╕сть, не надрукована лише тому, що в╕доме на весь св╕т видавництво, яке радо береться ╖╖ опубл╕кувати, не працю╓ з укра╖нськими банками. Б╕льше того, моя кра╖на, де одн╕ легко виводять в податков╕ гаван╕ велик╕ м╕льярди, не дозволя╓ ще одному видавництву перераховувати гонорар за книжку, яку воно готове опубл╕кувати на мою картку PayPal (до слова, плат╕жна система створена укра╖нцем).
Але ж письменники-л╕тератори з ╖х нереал╕зованим потенц╕алом – ненаписаними романами, невиданими книжками – то лише невелика частина змарнованих доль м╕льйон╕в укра╖нц╕в.
– До чого вся ця навколол╕тературна чорнуха? – скаже м╕й читач. – В кра╖н╕ в╕йна. Чи не щодня на фронт╕ гинуть люди. В сам╕й столиц╕ останн╕м часом з гн╕тючою регулярн╕стю, яка дивним чином сп╕впада╓ з незручними для влади ситуац╕ями, як не викрадають чергового гончаренка, то вчиняють замах на геращенк╕в-мос╕йчук╕в, в╕дстр╕люють московських депутат╕в в б╕гах, вбивають добровольц╕в, висаджують в пов╕тря журнал╕ст╕в.
– Все так, за невеликим, але дуже сутт╓вим винятком: наша влада ╕ дос╕, на четвертому роц╕ в╕йни нав╕др╕з в╕дмовля╓ться визнавати в╕йну в╕йною. А отже, нема╓ н╕якого фронту. А отже, як не сьогодн╕ то по приходу опозиц╕йно-в╕дроджено╖ ПР, наш╕ неупереджен╕ суди, за позовом зац╕кавлених ос╕б, матимуть повну можлив╕сть визнати звичайними бандитами вс╕х, хто п╕дставляв свого лоба п╕д кул╕, захищаючи в╕д «тракторист╕в» свою землю, сво╖ доми, сво╖ с╕м’╖. ╤ до того ведеться. Недарма ж наша люба влада так наст╕йливо пропиха╓ в проект╕ закону «Про ре╕нтеграц╕ю окупованих територ╕й» можлив╕сть вести торг╕влю з закаляними кров’ю «трактористами». Недарма ж вкинуто вже в сусп╕льство думку про те, що не ма╓мо ╕ншо╖ ради, як погодитися на миротворц╕в, хай би то були б╕лоруси чи й нав╕ть москал╕. В╕с╕мдесят тисяч. Бо ж, х╕ба ма╓мо ╕нший вих╕д…
Чи в╕дчува╓ м╕й читач сн╕гову лавину, яка повол╕, але нев╕дворотно насува╓ться на наш край? Чи в╕дчува╓ свою в╕дпов╕дальн╕сть за смертельну небезпеку, в як╕й опинились? Хтось кива╓ на зах╕дних партнер╕в, як╕ щодал╕, то виявляють все б╕льше розчарування нашою владою, стають все прохолодн╕шими до проблем Укра╖ни, як╕ вже вир╕шують долю Краю без нашо╖ участ╕. Вже чути докори, що не доклали, мовляв, необх╕дних зусиль, аби вплинути на нашу привладну маф╕ю. Рабська позиц╕я. Жодна кра╖на, ворог вона чи партнер, не ма╓ диктувати мо╓му парламенту, мо╓му уряду, мо╓му Президенту, як вони мають чинити в т╕й чи ╕нш╕й ситуац╕╖, як╕ ухвалювати закони, як╕ р╕шення приймати. Тим б╕льше, усувати когось з них в╕д влади. То ╓ нашою прерогативою, правом ╕ обов’язком водночас. Адже це ми допустили ╖х до влади. А отже ╕ в╕дпов╕дальн╕сть за ╖х д╕╖ чи безд╕яльн╕сть лежить на нас. Варто ще пам’ятати ось ц╕ слова Джорджа Оруелла: «Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х жертвами, але попл╕чниками». Якщо ж ми з вами не належимо до кодла ╖х попл╕чник╕в, то саме час поставити свою владу на м╕сце. При тому, треба розум╕ти, що сама собою та проблема не розсмокчеться. Корупц╕я, метастазами яко╖ просякнута практично вся система нашо╖ влади, ╓ раковою пухлиною, б╕льш небезпечною, ан╕ж лютий ворог, що напав на нас. ╤ тут, як ╕ за всяко╖ тяжко╖ хвороби, затягування з л╕куванням безальтернативно веде до летального результату. Не чекаймо того. Ще ма╓мо шанс поставити ситуац╕ю в Краю з голови на ноги.

Валентин БУТ
 
 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 17.11.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19277

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков