Версiя для друку Обговорити в форумi

Вже вчетверте в Одесі у флотському ліцеї відбувся ритуал складання клятви ліцеїста. У 2014 році мало хто вірив, що офіцерам та викладацькому складу вдасться відродити навчальний заклад.
Тим не менше, ліцей стабільно функціонує, випускаючи близько ста вихованців на рік, більшість з яких продовжують свою військову кар'єру.
До речі, з кожним роком з'являється все більше і більше підлітків, бажаючих потрапити на навчання до Військово-морського ліцею та отримати середню освіту саме у цьому учбовому закладі. До того ж, не перестають приїжджати до Одеси і абітурієнти з Криму, Донецької та Луганської областей.
Микита Рязанов до Одеси приїхав з Торецька, колишнього Дзержинська, Донецької області. Юнак каже, що вперше, коли почув, як розриваються «Гради», то переплутав їх із грозою, тому не злякався. У свої неповні 15 років він вже може розрізнити по звуку вибухи від танка та міномета, а коли Микита вчився у восьмому класі, то в його школу поцілив снаряд від «Граду-П», на щастя, тоді ніхто не постраждав.
– Про Військово-морський ліцей дізнався від українських військових, їх багато у нашому місті, і ми з задоволенням спілкуємося з ними. Вони ж і порадили піти вчитися у цей навчальний заклад, подалі від бойових дій. Я серйозно поставився до цієї ідеї, почав збирати документи, приїхав, успішно склав іспити і поступив, – каже Микита.
Мати першокурсника Миколи Кириченка виховала самотужки трьох дітей. Наймолодший, Микола, якого вона всиновила, також на урочистому заході складання клятви ліцеїста.
– Вперше Миколу побачила у 2004 році на станції Аккаржа Одеської залізниці. Я була на чергуванні і помітила, що маленький хлопчик бігає колією. Виявилося, що його просто покинули і він не знав, куди дітись, йому було трохи більше двох рочків. Після того я не змогла його нікому віддати. Окрім Миколи в мене ще двоє дітей, так сталося, що їх я виховувала сама. Вони бачили, як я переживаю, і казали: «Мамо, забирай, ми тобі допоможемо!», – розповіла Світлана Миколаївна.
Старший син у родині Світлани проходив службу у Кіровоградському полку спецпризначення кілька років тому, разом із мамою Микола побував на присязі у брата. Після побаченого там він одразу ж вирішив, що стане військовим. І от зараз хлопець здійснив свою мрію – він ліцеїст Військово-морського ліцею.
Як і три роки тому, коли навчальний заклад тільки-но було передислоковано до Одеси, сьогодні і надалі ліцею чимало допомагають волонтери, меценати та шефи. Так, для господарських потреб ліцею подарували автомобіль, облаштували лінгафонний кабінет, забезпечили підручниками. У ліцеї не відмовляються від жодної допомоги, адже все, що він мав до анексії, залишилося в Криму. Підконтрольна Росії адміністрація не дозволила взяти навіть навчальні посібники. Вагому підтримку надають також представники влади Вінниці та області. Вони неодноразово допомагали сучасною оргтехнікою, а ще кращі ліцеїсти за результатами першого кварталу навчання отримуватимуть стипендію з Вінницького обласного бюджету.

Оксана Карпенко,
спеціальний кореспондент редакції Військово-Морських Сил
м. Одеса

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 27.10.2017 > Тема "З потоку життя"