Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2577)
З потоку життя (5659)
Душі криниця (3186)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1414)
Урок української (981)
"Білі плями" історії (1611)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КРАЙ, ТАЛАНТАМИ БАГАТИЙ
Вперше за роки незалежност╕ в житт╕ Новомикола╖вського краю, що на Запор╕жж╕, в╕дбулася под╕я,...


«ВИ ДУМА╢ТЕ, ЩО МЕН╤ НЕ СТРАШНО...»
Св╕й творчий веч╕р-бенеф╕с, який в╕дбувся у Червоноградськ╕й м╕ськ╕й б╕бл╕отец╕ для д╕тей,...


АНДР╤╥ВСЬКА Н╤Ч
Андр╕й Первозванний, якого вшанову╓мо 13 грудня, був першим з апостол╕в, хто п╕шов сл╕дом за...


ОС╤НН╢ Л╤РИЧНЕ НАДБАННЯ ГАЛИНИ ЛИТОВЧЕНКО
Мокро ╕ сиро. Туманно. Такий листопад. Вбралися б╕сером висохл╕ зонтики кропу.


ЖИТТ╢ДАЙНЕ ДЖЕРЕЛО У СПАДОК
Виступи перед школярами – то завжди питання з багатьма нев╕домими. Як сприйматиме юнь тв╕й...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 13.10.2017
В╤Д Л╤РИКИ ДО ШРАПНЕЛЬОК

Нов╕ книги

В с╕мферопольськ╕й б╕бл╕отец╕ ╕мен╕ Олександра Пушк╕на на зас╕данн╕ гумористичного творчого об’╓днання «Усм╕шка Пегаса» дво╓ кримських письменник╕в презентували сво╖ нов╕ книги: Анатол╕й Пот╕╓нко – зб╕рку «Маки», Аркад╕й Вакуленко – зб╕рку «Шрапнельки и не только». Варто зазначити, що в обох книгах представлен╕ в╕рш╕ укра╖нською та рос╕йською мовами, зв╕сно, б╕льше другою. Мен╕ хочеться спинитися на поез╕ях, написаних укра╖нською. Хоча б тому, що вони вир╕зняються ╕з загально╖ канви зб╕рок. ╤, як мен╕ здалося, в них б╕льше вкладено душ╕, вони гармон╕йн╕ш╕, переконлив╕ш╕, в╕д них в╕╓ теплом ╕ н╕жн╕стю.
Особливо це стосу╓ться твор╕в Анатол╕я Пот╕╓нка. У в╕рш╕ «Мо╖й мам╕» автор розпов╕да╓: «картину з маками мен╕ подарувала мати». Але то не звичайне полотно. Виявля╓ться, вона почала вишивати тод╕, «коли коханого на фронт сльозами проводжала, молилась, щоб вернувсь живим». Одначе не так склалося, як мр╕ялося – «та похоронка в р╕дний д╕м прийшла через п╕вроку». Це був шок – «╕ голка випала з руки». Було вже не до вишивання тих мак╕в. Мати надовго «сховала в скриню полотно, щоб про той б╕ль забути». А коли син став дорослим, вона знову взялася до роботи ╕ зак╕нчила вишивку. ╤ даруючи, промовила: «Щоб, синку, ти не знав в╕йни, онуки щоб не знали». ╤ диво – т╕╓╖ ж весни на околиц╕ села на пол╕ запалахкот╕ли маки, н╕би «вийшли» з полотна. В╕рш ма╓ к╕лька сутт╓вих п╕дтекст╕в: в╕рн╕сть матер╕, мр╕╖ про мир ╕ осудження в╕йни у будь-яких проявах.
Варто зазначити, що автор у написанн╕ в╕рш╕в в╕дштовху╓ться в╕д конкретних под╕й або значимих постатей. Поез╕ю «П╕сня – пам’ять» в╕н присвятив сп╕вачц╕ Джамал╕. Його враження в╕д ╖╖ п╕сн╕ – «╕, як молитва, шеп╕т сл╕в, ╕ рвався плач з об╕йм╕в кл╕тки – про св╕й народ був стог╕н-сп╕в, щоб не забути: хто ми, зв╕дки?» Зда╓ться, поет разом з╕ сп╕вачкою пережива╓ все, що довелося  витерп╕ти кримськотатарському народов╕, який був виселений ╕з Криму у травн╕ 1944-го. Та п╕сня для нього – «звук, перетворений на б╕ль, звук, перетворений на пам’ять». ╤ додати б╕льше н╕чого.
А ще у ц╕й зб╕рц╕ пом╕щено в╕рш «Дорога у в╕чн╕сть», який в╕н присвятив пам’ят╕ сп╕вака Василя Сл╕пака. Як в╕домо, цей талановитий оперний сп╕вак, добровольцем в╕дправившись на в╕йну, загинув в╕д кул╕ снайпера на Донбас╕. Його оплакували м╕ста ╕ села, коли везли до р╕дного порогу – «╕ вздовж дороги люди вс╕ ставали на кол╕на», бо, як пише автор, «не т╕льки Василя везли, а й сов╕сть Укра╖ни».
У зб╕рц╕ чимало повчальних гумористичних та сатиричних твор╕в. Серед них ╕ байка «Соловейко та ╤ндик». В н╕й ╤ндик уособлю╓ пихатого начальника, який звик повчати артист╕в, справжн╕х сп╕вак╕в, хоч сам ум╕╓ лише белькот╕ти. Ще й дос╕ так╕ чинуш╕ не перевелися ╕ продовжують займати висок╕ посади. ╤ тут, у байц╕, Анатол╕й Пот╕╓нко проявля╓ себе як л╕рик. Це видно хоча б з останн╕х строф: «Наш Соловей на г╕лку с╕в, а ╤ндика, як в╕тром, здуло. ╤ св╕т наповнив дивний сп╕в. ╤ нав╕ть сонечко всм╕хнулось». ╤ зв╕сно чому, бо «вража╓ вс╕х лише талант, а не чиясь надута пиха».
Як видно ╕з зб╕рки, автор ум╕ло користу╓ться р╕зними поетичними жанрами. А це означа╓, що його творчий потенц╕ал т╕льки набува╓ сили. Тож хай щастить!
З творч╕стю см╕хотворця, заслуженого артиста республ╕ки Аркад╕я Вакуленка кримчани знайом╕ давно. Його часом називають майстром гумористично╖ м╕н╕атюри. Цей титул в╕н п╕дтвердив ╕ в нов╕й зб╕рц╕. Взяти хоча б гумореску «Майбутн╕й час»:

«Ставить вчителька питання
В десятому клас╕:
Як ви скажете «кохаю»
В майбутньому час╕.
Посм╕хнулися д╕вчатка,
Та лише для виду…
Але кожна подумала:
«Буде – зам╕ж вийду!»

Не менш дотепна й «Сучасна байка». Якось Горобчик п╕длет╕в до Ракети та й ну  переконувати, мовляв, нав╕що тоб╕ мчати бозна куди у косм╕чн╕ дал╕. Ракету д╕стали т╕ теревен╕, вона й в╕дпов╕ла: «Якби тоб╕ ╕нженери хвостик п╕дпалили, то ╕ ти б рвонув у небо з ус╕╓╖ сили!»
Под╕бних см╕шинок багато у книжц╕. Д╕ста╓ться в╕д автора на гор╕хи ╕ вс╕лякого роду корупц╕онерам, хапугам, бюрократам, брехунам, яких розвелося чимало на кримськ╕й земл╕. Як на мене, гумор ╕ сатира – досить д╕╓вий зас╕б боротьби з негативом у нашому житт╕.

В╕ктор СТУС,
письменник, журнал╕ст

На фото (зл╕ва направо): А. Пот╕╓нко ╕ А. Вакуленко

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19145

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков