Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 13.10.2017
«КРИМИЛОСЬ» НАМ УС╤М ТУТ ДАВНО…

Щойно мен╕ вдалося в╕дкрити й послухати п╕сню редактора нашо╖ р╕дно╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», автора ╕ виконавця В╕ктора Качули «Набол╕ло у душ╕, накримилось, мов у душу Чорне море вилилось...» Не можу назвати те, що почула – просто п╕снею. Н╕, це не п╕сня, це - крик душ╕, крик за вс╕х нас, тих, хто безмежно любить Укра╖ну, любить Крим. Весь наш б╕ль, весь жаль за тим, про що мр╕ялось, та не збулось, пам'ять про все, що переживав Крим у сво╖й нелегк╕й ╕стор╕╖, пам'ять про те, що робила Укра╖на в Криму, для Криму, та невдячний Крим забува╓ про те, що йому дали. ╤ не просто так звучать слова «Не та мати, що родила, а та мати, що ростила...» Ростила, прихиливши до свого серця... ╤ слухаю ц╕ слова серцем, душею, а душа плаче... Враження в╕д почутого зливаються ще й з тими св╕тлинами ╕ малюнками, як╕ в╕дтворюють все, що ми, укра╖нц╕, переживали тут, в Криму, на наш╕й, не сво╖й земл╕, бо наш╕ недруги пост╕йно вдовбували в наш╕ голови сво╓, «╕спокон в╓ков» ╕снуюче поняття, що Крим - не наш, що його нам подарували «по п'ян╕». Зараз багато тих, хто бажав повернення Криму в Рос╕ю, переконались, що н╕чого хорошого ╖х не чека╓ в такому Криму, та нам в╕д того не легше. ╤ в цьому проявля╓ться р╕зниця в ментальност╕ двох народ╕в, та не буду зараз про це говорити. Зараз я просто хочу щиро подякувати автору п╕сн╕ за те, що в╕н вилив у н╕й не т╕льки св╕й б╕ль, вилив те, що набол╕ло, «накримилось», а й наш, ╕ м╕й особистий.
Бо «кримилось» нам ус╕м тут давно, довгими десятил╕ттями. Про те, як сл╕дкували за будь-якими проявами укра╖нськост╕, не вс╕ могли д╕знатися в часи «розвинутого соц╕ал╕зму». Я б теж не знала, коли б не випадок – якось я мала необережн╕сть процитувати вдома, але в присутност╕ трьох «сослуживц╕в» мого чолов╕ка (як╕ з╕брались пограти в преферанс), частинку в╕ршика-анекдота про Л. ╤. Брежн╓ва: "Брови черные густые, речи длинные, пустые" (так я прореагувала на черговий дуже довгий виступ Леон╕да ╤лл╕ча на ╓диному тод╕ канал╕ нашого ТБ). Зв╕сно, що хтось з товариш╕в (можливо, наш зампол╕т) тут же спов╕стив про це тим, кому потр╕бно. Викликали ╕нших присутн╕х при цьому товариш╕в, як╕ це п╕дтвердили. А може бути, що кожен з них посп╕шив "донести", але це послужило останньою краплиною в мо╓му "дось╓", яка заставила "пр╕н╕мать м╓ри". На нашу неблизьку "точку" при╖хав начальник "особого в╕дд╕лу", викликав мене в штаб ╕ почав знайомити з мо╖м товстеньким "дось╓", де були заф╕ксован╕ вс╕ мо╖ "гр╕хи". Ц╕каво, що вс╕ вони торкались питань мо╓╖ "укра╖нськост╕". Так, одного разу я провела урок ф╕зики в 9 клас╕ (школи, яку мен╕ вдалось орган╕зувати ╕ в╕дкрити на наш╕й "точц╕") укра╖нською мовою. Виникло питання: чому? Бо вс╕ солдати, присутн╕ на уроц╕, були укра╖нцями, от мен╕ ╕ захот╕лося пояснити ╖м властивост╕ кристал╕чних ╕ аморфних т╕л ╖хньою р╕дною мовою. Гадаю, що для хлопц╕в з укра╖нського села так було зрозум╕л╕ше, хоч мен╕, яка на той час вже 15 рок╕в пояснювала учням математику ╕ ф╕зику рос╕йською мовою, та й навчалась у Льв╕вському держун╕верситет╕ теж рос╕йською, це було непросто. Ще було заф╕ксовано, що я пояснювала учням (не на уроц╕), чим в╕др╕зняються укра╖нц╕ зах╕дних областей Укра╖ни в╕д тих, що живуть на сход╕. Тод╕ я ще не знала, що зм╕ни в ментальност╕ р╕зних рег╕он╕в нашо╖ кра╖ни-Укра╖ни були викликан╕ тим, що вони, тобто рег╕они, протягом стол╕ть були роз╕рван╕ пануючими на них ╕мпер╕ями - Рос╕йською ╕ поляками або Австро-Угорською. Я т╕льки могла констатувати той факт, що мови р╕зних рег╕он╕в будь-яко╖ кра╖ни, як правило, в╕др╕зняються сво╖ми д╕алектами. Та ╕ таке пояснення наш╕ "органи" не влаштовувало, бо ми вс╕ мали бути ╓диною нац╕╓ю - "сов╓цьким народом".
Але серед таких мо╖х «др╕бних» гр╕х╕в був ╕ серйозний. Напередодн╕ святкування чергово╖ р╕чниц╕ Дня перемоги у в╕йськов╕й частин╕ в Феодос╕╖ провели конкурс художньо╖ самод╕яльност╕. Ми, сп╕вуч╕ ж╕нки, як╕ вже багато рок╕в з╕сп╕вувались, ╖дучи кудись з нашо╖ «точки», долучились до солдатсько╖ самод╕яльност╕. П╕дготували в╕дпов╕дн╕ п╕сн╕: "Огонек", "Альоша", "Оренбургский платок". Гарно засп╕вали в супровод╕ ╕нструментального ансамблю. Спод╕вались на перше м╕сце, та жур╕ його нам не дало. Причина була дивна: "Ми живемо в Укра╖н╕, а чомусь не виконали жодно╖ укра╖нсько╖ п╕сн╕". Ця фраза з╕рвала мене «з тормоз╕в», я не могла стримати свого обурення. Я сказала, що 25 рок╕в живу в Криму, та оце вперше почула, що ми живемо в Укра╖н╕. ╤ то т╕льки тому, що знадобилась укра╖нська п╕сня – «для галочки», «для шаровар╕в». Я багато чого тод╕ наговорила. ╤ тод╕ за це могли б ╕ справд╕ посадити.
Ц╕каво, що моя палка "промова" була записана в дось╓ так повно, детально, що можна було позаздрити в╕дм╕нн╕й пам'ят╕ того, хто ╖╖ так точно в╕дтворив... Розмова з начальником «особого в╕дд╕лу» була довгою, на кожен "гр╕х" потр╕бно було написати пояснення. Була ╕ пропозиц╕я сп╕вроб╕тництва з "органами", бо, працюючи з дорослими, я мала можлив╕сть б╕льше д╕знатись про них, чи не знають вони, часом, ╕ноземну якусь мову, чи не ╓ шпигунами. В к╕нц╕ особ╕ст сказав, що переконався, що я - не ворог, ╕ пооб╕цяв, що дал╕ це не п╕де й не матиме насл╕дк╕в. Та через к╕лька рок╕в, у 1979-му, коли ми вже були "на вол╕", розпрощалися з арм╕╓ю, виявилось, що дось╓ й дал╕ д╕╓! В селищ╕, де ми оселилися, мене призначили зав╕дувати консультпунктом очно-заочно╖ школи. Проглядаючи особов╕ справи учн╕в, я побачила, що адреси ╖хнього проживання - весь сх╕дний Крим, а тому навчатися в селищ╕ вони не можуть, бо п╕сля роботи роз'╖жджаються за десятки к╕лометр╕в. Я запропонувала перевести наш УКП на територ╕ю заводу, де вони працювали, ╕ навчатися один повний робочий день на територ╕╖ заводу. Я домовилась ╕ про прим╕щення, ╕ про мебл╕, класн╕ дошки, штат вчител╕в, але справа чомусь все не рушала з м╕сця. ╤ т╕льки нарис про мене в газет╕ "Красная звезда" п╕дтвердив, що я таки не ворог, ╕ мен╕ дали перепустку й дозволили вести заняття.
Та повернусь до укра╖нсько╖ мови в Криму. В ус╕х школах Криму укра╖нська мова вивчалась т╕льки як предмет. Ц╕каво, що в основному д╕тям наша мова подобалась, вони залюбки ╖╖ вивчали ╕ готов╕ були навчатися в╕льно волод╕ти нею, та батьки, як╕ при╖хали сюди з рос╕йських м╕ст ╕ с╕л, почувши про так╕ бажання д╕тей, в╕дбивали т╕ нам╕ри, доказуючи, що ця мова погана, що вона перешкоджатиме ╖м добре вивчити рос╕йську. Та йшли роки, укра╖нська громада Криму виборювала тут укра╖нськ╕ школи, де працювали, як правило, небайдуж╕ люди, патр╕оти Укра╖ни. У наших школах навчались д╕ти р╕зних нац╕ональностей, а не т╕льки укра╖нц╕. Навчались д╕ти батьк╕в, як╕ не мислили свого життя за межами Укра╖ни. Ц╕каво, що випускники нав╕ть рос╕йськомовних шк╕л не бажали ╖хати вчитися в Рос╕ю, хоч ╖х туди й запрошували, об╕цяючи золот╕ гори. Вс╕ д╕ти продовжували навчання в кримських вузах або в Укра╖н╕, ╕ все було б у нас добре, якби – як сп╕ва╓ться у ц╕й п╕сн╕, не посунуло «знов з╕ степу лихо ордами»…
Так╕ думки ╕ спогади викликала у мене ця п╕сня редактора нашо╖ р╕дно╖ "Кримсько╖ св╕тлиц╕" – слухала ╕ н╕би знову переживала усе сво╓ кримське життя.

Алла Микола╖вна ОСАДЧА
м. Феодос╕я
***
П╕сню можна послухати й побачити за посиланням - https://www.youtube.com/watch?v=HV_ZmjQAw3c

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 13.10.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19139

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков