Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 06.10.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 06.10.2017
В ТРАГЕД╤╥ ПЛАЧУТЬ, А В КОМЕД╤╥ СМ╤ЮТЬСЯ КР╤ЗЬ СЛЬОЗИ

Пл╕дним видався вересень для кримського укра╖номовного письменника В╕ктора Стуса. В╕н опубл╕кував окремими книгами дв╕ нов╕ п’╓си – трагед╕ю «Не хочу роззути…» ╕ комед╕ю «П╕д знаком Хортиц╕». Перед цим надрукував дв╕ драми - «Гетьманша», «Чар╕вний пояс амазонки» та трагед╕ю «Леб╕дка».
У п’╓с╕ «Не хочу роззути…» автор розпов╕да╓ про складн╕, сповнен╕ траг╕зму стосунки княжни, а згодом Велико╖ княгин╕ Рогн╕ди, доньки полоцького князя Рогволода, ╕ новгородського князя Володимира, який став Великим князем Рус╕, названого християнською церквою святим р╕вноапостольним. Под╕╖ розгортаються в часи, що передували хрещенню Рус╕ – це, як в╕домо, сталося в 988 роц╕. Рогн╕да належала до знатного роду, який оп╕кувався Полоцькою землею. Через не╖ проходив торг╕вельний шлях «╕з варяг у греки» ╕, зрозум╕ло, приносив велик╕ прибутки, що перевершували багатства князя ки╖вського. Тож тро╓ брат╕в, син╕в легендарного князя Святослава, майже одночасно вир╕шили посвататися до Рогн╕ди. ╤ вона вже погодилася стати дружиною Ярополка, який тод╕ об╕ймав ки╖вський трон. Цьому вир╕шив перешкодити Володимир, що княжив у Новгород╕. В╕н найняв варязьке в╕йсько ╕ рушив на Полоцьк. В цьому поход╕ його супроводжував Добриня Н╕к╕тич. У п’╓с╕ автор назива╓ його Добраном, братом Володимирово╖ матер╕ ╕удейки Малки або Малуш╕. Добран довгий час зд╕йснював оп╕ку над малол╕тн╕м Володимиром, виховував його в дус╕ неприязн╕ до прабатьк╕всько╖ православно╖ в╕ри ╕ п╕зн╕ше спонукав плем╕нника до прийняття християнства, або, як тод╕ називали, грецько╖ рел╕г╕╖.
Рогн╕да категорично в╕дмовила Володимиру, заявивши, що «не хоче роззути рабичича», тобто сина рабина. Володимир мав вдачу агресивну, немилосердну. ╤ в╕н згвалтував Рогн╕ду, до того ж на очах зв’язаних батька та матер╕, а пот╕м розпорядився убити ╖х та ще двох менших брат╕в «наречено╖». Щоб замести сл╕ди злочину, наказав варягам спалити ма╓ток. ╤ таким чином Володимир, назвавшись чолов╕ком Рогн╕ди, заволод╕в багатим Полоцьким княз╕вством. Трохи п╕зн╕ше виманив на перемовини, на «братню» зустр╕ч ки╖вського князя Ярополка – там його й убили варязьк╕ найманц╕.
Вчинок Володимира не впису╓ться н╕ в яку мораль. Його мета – заволод╕ти ки╖вським столом, стати багатим. Заради цього в╕н пускався у все лихе. До того ж, був ласий до д╕вчат, тримав близько 800 наложниць, не кажучи вже про оф╕ц╕йних дружин. Варягам дозволив брати податок з поселень не грошима чи товарами, а д╕вчатами.
Все це довго терп╕ла Рогн╕да. Народила йому ш╕сть д╕тей, в т╕м числ╕ ╕ Ярослава, який згодом зам╕нив Володимира на ки╖вському престол╕. Та одного разу вир╕шила помститися «мужу» за вс╕ кривди – заколоти мечем. Одначе ╖╖ замисел з╕рвався, на не╖ чекала жорстока кара. Та Добран, дядько Володимира, в╕дмовив плем╕нника чинити розправу. Бо, мовляв, якщо про це д╕зна╓ться в╕зант╕йська цар╕вна Анна, то не захоче вийти зам╕ж за князя. А це одруження мало велике значення для Рус╕. Одн╕╓ю з умов було запровадження юдейського християнства на слов’янських землях. Це вже ╕нша тема, вона не в╕дображена у п’╓с╕. Але той, хто ц╕кавиться, як це в╕дбувалося, може знайти чимало ╕нформац╕╖ у безл╕ч╕ книг та досл╕джень. В цьому й поляга╓ завдання автора – долучити до не╖ допитливих читач╕в чи глядач╕в.
Комед╕я «П╕д знаком Хортиц╕» присвячена сучасним под╕ям, що в╕дбуваються в Укра╖н╕ ╕ зокрема в Запор╕жж╕, на остров╕ козацько╖ слави Хортиц╕. За словами самого автора, який родом ╕з запорозького краю, до написання його спонукали св╕дчення, що буц╕мто фаворит цариц╕ Катерини ╤╤ князь Тавр╕йський Григор╕й Потьомк╕н, який ╕н╕ц╕ював знищення Запорозько╖ С╕ч╕ в 1775 роц╕, збирався побудувати на Хортиц╕ величезний палац, де могла б збиратися уся рос╕йська знать. Одначе дал╕ проекту справа не п╕шла, бо невдовз╕ почалася кровопролитна в╕йна м╕ж Рос╕йською та Османською ╕мпер╕ями. Через деякий час Потьомк╕н помер – ╕ на тому все зак╕нчилося. Проте ╕ в наш час ще ╓ немало багат╕╖в-ол╕гарх╕в, як╕ не проти заволод╕ти Хортицею. У п’╓с╕ на завад╕ стала громадськ╕сть. Автор, аби надати ╖й б╕льше ком╕чност╕ та пригодницького шарму, вводить образи характерник╕в – вони, вихован╕ на козацьких традиц╕ях, вдалися до такого прийому як наведення мани. Зокрема, зд╕йснивши в╕дпов╕дний ритуал, створили умовну аномал╕ю – коли на не╖ потрапля╓ людина ╕з злими помислами, з земл╕ б’ють фонтани вогненних ╕скор.
Зв╕сно, це надумана ситуац╕я, авторський вимисел. Хоча у В╕йську Запорозькому нин╕ ╓ полк характерник╕в. ╤ автор сам переконався, на що вони здатн╕ ╕ що ╖м п╕д силу. Однак головний замисел – це подолання корупц╕╖, що роз’╖да╓ владн╕ ╕нституц╕╖ в Укра╖н╕: суди, пол╕ц╕ю, прокуратуру, держадм╕н╕страц╕╖, як╕ д╕ють не за законами, а на п╕дстав╕ хабар╕в, в╕дкат╕в, мах╕нац╕й, неправом╕рних р╕шень. Створюючи кумедн╕ ситуац╕╖, автор ус╕м ходом под╕й н╕би доводить: то см╕х кр╕зь сльози. Звичайно, хочеться см╕ятися над неоковирн╕стю, жад╕бн╕стю персонаж╕в, але п╕д спудом жорстока реальн╕сть з неподоланною корупц╕╓ю, брехнею, п╕дступн╕стю, зажерлив╕стю так званих «нових укра╖нц╕в», яких не лякають н╕ майдани, н╕ революц╕╖, н╕ ненависть людей.
У п’╓с╕ правда перемага╓ кривду, а лицарська г╕дн╕сть – ниц╕сть. Бо ж так ма╓ бути п╕д знаком Хортиц╕ – колиски в╕льнолюбно╖, геро╖чно╖ Запорозько╖ С╕ч╕.
З ус╕ма п’╓сами, а також романами, пов╕стями, опов╕даннями та байками В╕ктора Стуса можна познайомитися в ╤нтернет╕, набравши http://victor.stus.name

Мирослав С╤ЧОВИК

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 06.10.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19121

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков