"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Душі криниця"
#39 за 29.09.2017
“О РОДЕ М╤Й, СЛАВНИЙ РОДЕ...”
Серед видань
Чуття р╕дно╖ земл╕, отчого порогу, чуття Укра╖ни й велико╖ укра╖нсько╖ родини — цим сповнена нова зб╕рка в╕рш╕в поета ╕ проза╖ка з Червонограда ╤горя Даха “...╤ поб╕гла стежка полинами” (Червоноград: Додаток до газети “Л╕тературний Червоноград”, 2017. - 28 с.), невелика за обсягом, але сильна ╕ багата у художньому слов╕, Слов╕ Правди, сповнена то оптим╕зму, то г╕ркоти болю. Не випадково ╤гор Дах присвятив ╖╖ св╕тл╕й пам'ят╕ сво╓╖ матер╕ Олени Григор╕вни, а за еп╕граф взяв власн╕ рядки:
“...╤ поб╕гла стежка полинами По горбках ╕ долах навпростець, Я по н╕й сп╕шу, сп╕шу до мами - У сво╓ дитинство п╕д к╕нець”.
У передмов╕ Василь Ткачик пише: “╤гор Дах — письменник ╕ журнал╕ст, який б╕льшу частину свого життя пропрацював г╕рником. Впродовж двох останн╕х рок╕в як кореспондент газети “Акцент” часто бува╓ у зон╕ бойових д╕й так званого АТО. Пропонована уваз╕ читача зб╕рка поез╕╖ “...╤ поб╕гла стежка полинами” ╓ р╕зноплановою як за зм╕стом, так ╕ за формою осмислення д╕йсност╕. У н╕й читач зустр╕неться ╕ з вес╕ллям весни, малюнком яскраво╖ осен╕, молитвою Богу, спогадом про мат╕р ╕, зв╕сно, з палкою любов'ю й глибоким патр╕отизмом, як автора поез╕╖, так ╕ його геро╖в. Ота стежка, що “поросла” полинами, стежина, дорога либонь чи не в б╕льшост╕ поез╕╖ зб╕рки. ╤гор Дах у в╕чних мандрах. В╕н мандру╓ у простор╕ ╕ час╕, т╕лом, розумом, душею...”. У в╕ршах зб╕рки ч╕тко постають авторськ╕ переживання за долю нашого народу, Укра╖ни, за все те, що д╕╓ться на Сход╕. Поет часто тавру╓ байдуж╕сть, дволик╕сть, як╕ ╓ проявами п╕дступност╕, зокрема до тих, хто захища╓ Укра╖ну в зон╕ АТО:
“На грудях земл╕ розривалися м╕ни, Кулемети н╕ на хвилю не вмовкали, Айдар╕вц╕ в окопах зледен╕лих На п╕дмогу з Ки╓ва чекали”.
Та п╕дмога-то ╕нколи може бути одна: дай наказ стр╕ляти у в╕дпов╕дь по ворогу-супостату, дозволь це зробити! Пригадую кадри ╕з телев╕з╕йних новин. Зона АТО. Укра╖нський бо╓ць у розпач╕. Щойно ворожа куля скосила його побратима (помер у нього на руках), а в╕н не ма╓ права стр╕ляти у в╕дпов╕дь... Що то за перемир'я таке?!. Дал╕ риторичне запитання тележурнал╕ста: “Чи допустиме аналог╕чне в американськ╕й, ╕зра╖льськ╕й арм╕ях?..”. Мабуть би там рахунок п╕шов 1:10. Влучно пише ╤гор Дах:
“...╤ як завжди, п╕сля бою — тиша. Во╖ни почистять автомати. Лиш в╕йськовий прокурор напише: Без наказу почали стр╕ляти!..”.
Таке м╕г сказати т╕льки той поет, що побував на передов╕й в зон╕ АТО! Вт╕м, про хороше. Автор ум╕╓ яскраво малювати образи природи, бо закоханий у не╖:
“На пороз╕ л╕тньому Травень буйночолий Молоду акац╕ю Ц╕лував у груди...”.
В╕н пост╕йно зверта╓ться у в╕ршах до Бога ╕ в одному з них з╕зна╓ться:
“В душ╕ малюю образ Божий Молитвою ╕конописця, Так хочеться, щоб в╕н був схожим, Щоб м╕г до нього помолиться...”.
Зб╕рка ун╕версальна ще й тим, що у н╕й ╓ в╕рш╕ ╕ для д╕тей.
Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19082
|