Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
Третя зб╕рка поез╕╖ - «╥╖ написала в╕йна»…


НЕ ХОДИ НА ЛИСУ ГОРУ…
Наш╕ традиц╕╖


КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖


ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
На початку широкомасштабного вторгнення рос╕йських в╕йськ подруга художниц╕ попрохала ╖╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 15.09.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 15.09.2017
«КРИМ, ЯКИЙ МИ ЛЮБИМО»

П╕д такою назвою в ки╖вському ун╕верситетському видавництв╕ «Пульсари» надрукована тематична антолог╕я твор╕в про Крим. До книги ув╕йшли доб╕рки як класик╕в укра╖нсько╖ л╕тератури, так ╕ сучасник╕в, а також чимало в╕рш╕в кримськотатарських письменник╕в на р╕дн╕й мов╕ ╕ в переклад╕ укра╖нською. Представлен╕ й кращ╕ твори рос╕йських автор╕в. Кожен ╕з чотирьох розд╕л╕в ма╓ символ╕чн╕ назви: «Море ус╕х обдарову╓ щедро», «Твоя краса з╕ мною, Криме м╕й», «О перло дивне кримсько╖ земл╕», «Кримськ╕ в╕з╕╖». Таке велике розма╖ття твор╕в вража╓. ╤ вони – сво╓р╕дне нагадування про те, що Крим ще й тепер залиша╓ться в пам’ят╕ ╕ серцях укра╖нц╕в. У цьому неперес╕чне значення цього видання.
А упорядником досить таки сол╕дного тому виступили ╤нститут л╕тератури ╕м. Т.Г. Шевченка НАН Укра╖ни та Нац╕ональна сп╕лка письменник╕в. Антолог╕я випущена на замовлення Державного ком╕тету телебачення та рад╕омовлення Укра╖ни за програмою «Укра╖нська книга 2016 року». Так ╕ хочеться зараз же зауважити: поб╕льше б под╕бних видань ╕ не лише про Крим. Кожний край на теренах нашо╖ держави заслугову╓ на те, щоб його представити творами укра╖нських письменник╕в. Поки що цим займа╓ться не держава, а громадськ╕ орган╕зац╕╖. Зокрема, в Криму почалася робота над створення другого тому антолог╕╖ укра╖номовних письменник╕в п╕вострова «Слово р╕дне – укра╖нське». А в Новомикола╖вському район╕ Запор╕зько╖ област╕ на кошти меценат╕в от-от ма╓ вийти антолог╕я твор╕в м╕сцевих л╕тератор╕в. Наск╕льки в╕домо, под╕бн╕ ╕н╕ц╕ативи проявляються ╕ в ╕нших м╕стах та обласних центрах. Похвально. Але цього недостатньо. Пора уже й уряду та в╕дпов╕дним м╕н╕стерствам включитися у цю благородну, б╕льше того патр╕отичну роботу. Адже поки що под╕бн╕ книги випускаються обмеженими накладами через брак кошт╕в. Хоча, звичайно, грошики в кра╖н╕ ╓ – особливо у багат╕╖в-ол╕гарх╕в, одначе вони йдуть на будь-що, т╕льки не на л╕тературу та мистецтво.
Та поверн╕мося до антолог╕╖. В н╕й зам╕сть еп╕графу подано в╕рш кримськотатарського поета З╕яд╕на Джавтобел╕ «М╕й Крим» в переклад╕ Володимира Морданя. Тож як не навести одну ╕з строф:

«Завжди ╕ всюди звали ра╓м Крим.
Тут любо ж бути гожо╖ пори,
Коли натхнення гомонять в╕три.
Тоб╕ – моя любов, о Криме м╕й!»

Ц╕ наповнен╕ любов’ю до Криму рядки, як мовиться, задали тон ус╕й зб╕рц╕. Поети та проза╖ки один поперед одного щиро та душевно змальовують п╕востр╕в, висловлюють сво╓ ставлення до всього, що на ньому в╕дбува╓ться. ╤ поста╓ величний образ цього чудового краю, який пов’язаний не т╕льки з долею кожного автора, а й Укра╖ни в ц╕лому.
Приверта╓ до себе увагу розлога передмова, яка скор╕ше схожа на монограф╕ю, доктора ф╕лолог╕чних наук, професора, пров╕дного наукового сп╕вроб╕тника ╤нституту л╕тератури ╕м. Т.Г. Шевченка Людмили Тарнашинсько╖ п╕д назвою «Ма╓стат сонячного п╕вострова: кримський проф╕ль Укра╖ни». В н╕й детальний анал╕з не лише твор╕в, присвячених Криму, а й подано зр╕з ╕сторичних под╕й, що в╕дбувалися на п╕востров╕ протягом стол╕ть. Зрозум╕ло, у коротк╕й статт╕ неможливо представити читачам перипет╕╖ давньо╖ та недавньо╖ ╕стор╕╖ Криму, як╕ наводить шановний фах╕вець. На кримськ╕й земл╕ що лишень не в╕дбувалося. Орди завойовник╕в безк╕нечними хвилями накочувалися на них, грабуючи та плюндруючи. За тисячол╕ття неодноразово зм╕нювався етн╕чний склад населення п╕вострова. Так, як зазнача╓ вчений, найтраг╕чн╕шим для нього став злощасний двадцятий в╕к. Драматичною виявилася й доля Криму на початку ХХ╤ стор╕ччя.
Ось к╕лька цифр ╕ факт╕в. Так, п╕д час голоду 1921–1923 рок╕в тут загинуло, за р╕зними даними, 100–150 тисяч ос╕б, тобто 15 в╕дсотк╕в населення. ╤з них 66 в╕дсотк╕в – кримських татар. 96 тисяч забрав «червоний терор». Тисяч╕ кримчан змолотила так звана «боротьба з ворогами народу» у 1937–1938 роках. Понад 85 тисяч кримчан згубила Друга св╕това в╕йна. Людмила Тарнашинська зазнача╓: «Особливо далася взнаки примусова депортац╕я з п╕вострова кримських татар: внасл╕док в╕йськово╖ операц╕╖ 18 травня 1944 року за меж╕ Криму було депортовано 180014 ос╕б кримськотатарсько╖ нац╕ональност╕». ╤ дода╓, що взагал╕ того року було виселено 230 тисяч татар, болгар, грек╕в, в╕рмен╕в. П╕сля в╕йни тут мешкало приблизно п╕вм╕льйона ос╕б – удв╕ч╕ менше, н╕ж до в╕йни. На м╕сце «зниклих» радянський уряд примусово в╕дправляв до Криму тисяч╕ людей з Рос╕╖ та Укра╖ни. Лише в 90-╕ роки розпочалося повернення ╕з заслання кримських татар. На початок 2014 року ╖х тут мешкало близько 300 тисяч. Таким був «внесок» комун╕стичного режиму в розбудову п╕вострова.
╤ т╕льки п╕сля передач╕ в 1954 роц╕ Криму, до реч╕, з╕ згоди уряду РСФСР, почалося в╕дродження цього богоданого краю. Про це чомусь уперто «забувають» нин╕шн╕ кримськ╕ пол╕тики та пол╕тологи. Хоча з тих п╕р на п╕востров╕ створено тисяч╕ промислових та с╕льськогосподарських п╕дпри╓мств, сотн╕ оздоровчих заклад╕в, десятки наукових установ. Побудовано П╕вн╕чно-Кримський канал, який сприяв значному розвитку с╕льського господарства, пол╕пшенню життя та побуту населення в багатьох м╕стах та селах.
Ясна р╕ч, ус╕ ц╕ зм╕ни не могли не в╕дбитися й на творчост╕ укра╖нських митц╕в слова, як╕, на думку автора передмови, «вносили нац╕ональний акцент у сво╓р╕дний колорит цього краю». Захоплення, зачарування, горд╕сть за досягнення – це те, що ми спостер╕га╓мо у б╕льшост╕ твор╕в. Багато в чому вони перегукуються з в╕ршем Лес╕ Укра╖нки «Тиша морська», який вона написала в 1890 роц╕ в ╢впатор╕╖:

«В час гарячий полуденний
Виглядаю у в╕конце:
Ясне небо, ясне море,
Ясн╕ хмари, ясне сонце».

Чита╓ш в╕рш╕ в антолог╕╖ ╕ перекону╓шся, що та промениста «ясн╕сть» – ╖хня характерна риса.
Що ж до Лес╕ Укра╖нки, то в Криму, л╕куючись, вона написала безл╕ч чудових твор╕в, зокрема, й драму «Касандра», цикли «Над морем», «Кримськ╕ спогади», «Подорож до моря», поему «М╕сячна легенда» тощо.
Другою батьк╕вщиною став Крим для видатного укра╖нського письменника, л╕каря за фахом Степана Руданського. Читач б╕льше зна╓ його як автора сатиричних та гумористичних в╕рш╕в, одначе творчий доробок його значно вагом╕ший. Саме в Ялт╕ в╕н створив цикл ╕сторичних поем – «В╕щий Олег», «Мазепа, гетьман укра╖нський», «╤ван Скоропада», «Павло Полуботок», «Вельям╕н», «Павло Апостол», «М╕н╕х». В╕н переклав на укра╖нську «╤лл╕аду» Гомера, «Слово о полку ╤горев╕м», ╕з старогрецько╖ - «Батрахом╕омах╕ю» («В╕йна мишей ╕ жаб»). Так╕й плодотворност╕ можна лише позаздрити, проте твори Степана Руданського були вперше видан╕ у 1880 роц╕, уже п╕сня смерт╕, завдяки старанням Олени Пч╕лки, матер╕ Лес╕ Укра╖нки. Варто зазначити, що ялтинц╕ не вельми шанують талановитого поета та л╕каря, не спромоглися встановити хоча б пам’ятник ╕ створити музей. Однак чимало скульптур тим, хто н╕якого в╕дношення до Ялти не мають. Не ц╕ну╓ться самов╕ддан╕сть справжн╕х патр╕от╕в м╕ста.
Взагал╕-то Крим додавав творчо╖ наснаги практично ус╕м письменникам, як╕ або мешкали в ньому, або при╖жджали на в╕дпочинок. Тут Михайло Коцюбинський написав сво╖ в╕дом╕ опов╕дання «На камен╕», «П╕д м╕наретами», нарис «У путах шайтана». Польський поет Адам М╕цкевич створив славнозв╕сн╕ «Кримськ╕ сонети». Таврида надихала на пл╕дну творч╕сть ╕ Олександра Пушк╕на.
Цей перел╕к класик╕в р╕зних епох можна продовжувати. Пл╕дно працювали тут ╢вген Плужник, Микола Бажан, Михась Семенко, ╤гор Муратов, Леон╕д Вишеславський, Максим Рильський, Павло Тичина, Максим╕л╕ан Волошин, Олекса Влизько, Леон╕д Первомайський, Михайло Драй-Хмара та ╕нш╕. Скаж╕мо, заледве чи не кожен в╕рш Олександра Олеся в цикл╕ «В Криму» - то г╕мн морю та горам:

«Л╕тн╕й веч╕р… Гори в мл╕,
В золот╕ вершини.
А п╕д ними лл╓ться десь
П╕сня Укра╖ни.
Гасне веч╕р… Сон обняв
Гори ╕ долини.
А м╕ж горами л╕та
П╕сня Укра╖ни».

Полюбився Крим ╕ письменникам п╕сляво╓нно╖ пори. Чимало чар╕вних в╕рш╕в написали Борис Мозолевський, Леон╕д Талалай, ╤рина Жиленко, Роман Лубк╕вський, В╕ктор Кордун. ╤ вс╕ ц╕ зустр╕ч╕ з Кримом не випадков╕. Ось як про це пише Микола В╕нграновський:

«Прийшла моя пора тебе зустр╕ти,
Ступить на тв╕й клекочучий пор╕г!
В╕дм╕чений суворим правом жити,
З тобою розминутись я не м╕г!»

Крим полонив ╕ сучасних письменник╕в. Серед них Володимир Базилевський, Наталя Б╕льченко, Олександр Бобошко, Анатол╕й Глущак, Св╕тлана Йовенко, Юр╕й Ковал╕в, Олесь Луп╕й, Наталка Поклад, Вячеслав Романовський та багато-багато ╕нших. В антолог╕╖ надруковано ╕ в╕рш╕ кримчанина Василя Латанського ╕з села Пруди Сов╓тського району. ╤ що ц╕каво, поряд ╕з захопленнями кримським кра╓видами, подекуди у в╕ршах укра╖нських автор╕в пробиваються нотки суму, невдоволення. Скаж╕мо, у диптиху «К╕мер╕я» Стан╕слав Шевченко пише:

«Г╕рська Таврида… К╕мер╕я…
Який прекрасний сх╕дний Крим!
Чому ж тут укра╖нська мр╕я
Моя розв╕ялась, як дим?»

╤ сам же в╕дпов╕да╓: «А предк╕в наших де могили, Де сл╕д лишив тут м╕й народ?», бо «Тут грек в╕домий, генуезець, Сармат, потьомк╕нський солдат… Ан╕ музе╖в, н╕ поез╕й, н╕ славних укра╖нських дат».
Окремий розд╕л в╕дведено творам кримськотатарських поет╕в, зокрема Номана Челеб╕джихана, Дженг╕за Дагджи, Ал╕ Черкеза, Ескандера Фазила, Сейтумера Ем╕на, Самада Шукура, Д╕лявера Османа та ╕нших. У них усе – ╕ горд╕сть за р╕дний край, а часом в╕дчай та заклики до боротьби за краще життя. Усе╖н Шам╕ль Токтаргази звертався до земляк╕в:

«Люби цю землю й небокрай! Н╕чого тут не продавай!
П╕дн╕жжя Кримських г╕р – розмай!
Коштовний скарб, чудовий скарб!»

Це в╕н писав ще на початку двадцятого стол╕ття, а його слова актуальн╕ й нин╕ для кор╕нного народу, який пережив к╕лька депортац╕й ╕ тепер намага╓ться зберегти свою самобутн╕сть.
У розд╕л╕ «Кримськ╕ в╕з╕╖» представлено прозов╕ твори укра╖нських письменник╕в про Крим. Приверта╓ увагу зачаровуюча пов╕сть Анатол╕я Д╕марова «Поема про кам╕нь (Кара-Даг)», опов╕дання Валер╕я Шевчука «Постр╕л», уривок з роману «Шляхами Первозваного» Ярослава Мат╕чина, новели Анни Багряно╖, Руслана Новаковича, Тимоф╕я Гаврилова.
Зрозум╕ло, неможливо нав╕ть поб╕жно назвати все, що опубл╕ковано у 600-стор╕нков╕й антолог╕╖. Р╕зн╕ жанри, п╕дходи, уподобання автор╕в, та ╓дна╓ ╖х одне – любов до Криму, безмежна, невичерпна, одухотворена. ╤ це лише невеличкий пласт ╕з усього, що написано про п╕востр╕в, який ще й дос╕ називають «орденом на грудях планети», хоч нин╕ в╕н неабияк потускн╕в. Спод╕ваюсь, письменники внесуть ╕ св╕й вклад у його очищення, щоб в╕н ясн╕в так, як у наведен╕й строф╕ Лес╕ Укра╖нки.
Сл╕д нагадати, що це не ╓дина антолог╕я твор╕в про п╕востр╕в. Серед найв╕дом╕ших – «Люблю тебе, м╕й Крим», упорядкована кримським поетом Данилом Кононенком; «Наче з арфи золото╖» - укладена Оксаною ╤васюк та Валентиною Бужинською; «Кримськ╕ мотиви у нов╕й укра╖нськ╕й л╕тератур╕» - кримського письменника ╕ вченого В╕ктора Гуменюка; «Слово р╕дне – укра╖нське» - п╕дготовлено кримським письменником ╕ вченим Михайлом Вишняком, «Окрушина сонця. Кунештен бин парча» - антолог╕я кримськотатарсько╖ поез╕╖, упорядкована Юнусом Кандимом та Миколою М╕рошниченком. Ця коп╕тка робота продовжу╓ться ╕, певен, принесе жадан╕ плоди. Автор передмови зазнача╓, що «кримська земля варта нашо╖ щиро╖ любов╕ й сп╕льних зусиль – не забуваймо про це». Хочеться в╕рити, що Крим ╕ надал╕ наснажуватиме укра╖нських митц╕в на творч╕сть.
Сл╕д завважити, що творч╕сть укра╖нських письменник╕в завжди була в пол╕ зору м╕сцево╖ газети «Кримська св╕тлиця», що мала всеукра╖нський статус. На ╖╖ шпальтах протягом десятил╕ть друкувалися твори ╕ маститих автор╕в, ╕ початк╕вц╕в. Це мало неабияке значення як для л╕тератор╕в, так ╕ для укра╖нсько╖ громади п╕вострова. ╤ як тут не погодитись ╕з Людмилою Тарнашинською, яка стверджувала, що укра╖нським письменникам вдалося «налагодити сп╕лкування з газетою «Кримська св╕тлиця», котра в╕д╕грала особливу роль у поширенн╕ на п╕востров╕ укра╖нсько╖ культури, а й надихнула до написання художн╕х твор╕в про цю щедру сонячну землю». На жаль, нин╕ доля цього ун╕кального друкованого органу п╕д великим запитанням…
Вт╕м, спод╕ватимемося, що з часом усе налагодиться ╕ складн╕ та болюч╕ проблеми будуть вир╕шен╕. Це сприятиме появ╕ ще б╕льшо╖ к╕лькост╕ твор╕в про Крим.

В╕ктор Стус,
письменник, журнал╕ст

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 15.09.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19011

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков