Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2448)
З потоку життя (5537)
Душі криниця (3146)
Українці мої... (1403)
Резонанс (1391)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1593)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (232)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
Запрошуються ус╕ бажаюч╕, вх╕д в╕льний.


«УКРА╥НА – КРИМУ: СХАМЕНИСЯ, СИНУ!»
Дивовижно, як зм╕ст та образи цього в╕рша - Укра╖ни-матер╕ (чи мачухи?) ╕ Криму-сина (нер╕дного ╕...


ВОЛОДИМИР БАЛУХ: Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ Д╤ТИ ДОР╤КНУЛИ МЕН╤ В СЛАБКОСТ╤
Кримчанин Володимир Балух, якого 4 серпня суд в окупованому Криму засудив до 3 рок╕в ╕ 7 м╕сяц╕в...


СПРАВЕДЛИВ╤СТЬ – ХОЧ У ПОДАРУНОК…
Цього тижня наш╕й найповажн╕ш╕й, найавторитетн╕ш╕й, «найбувал╕ш╕й» колез╕, кримськ╕й...


КРИМСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРА╥НСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА
Колись Ви писали: КРИМ, СВ╤ТЛИЦЯ, КОНОНЕНКУ. Адреса не зм╕нилася. Т╕льки тепер вже – ПРО...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 18.08.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 18.08.2017
КРАПЛЯ РУЙНУ╢ КАМ╤НЬ, А ПРАВДА – СТЕРЕОТИПИ

ВТРАТИ
Не стало Костянтина Михайловича Петренка – найстаршого, певне, нашого «св╕тличанського» читача й автора (1919 року народження), котрий був з «Кримською св╕тлицею» в╕д самих ╖╖ початк╕в, п╕дтримував, популяризував, д╕лився на ╖╖ стор╕нках набол╕лим. Людина непросто╖ дол╕, св╕док численних випробувань, що постали на нашому укра╖нському шляху за останн╓ стол╕ття – в╕н н╕с у соб╕ пам'ять про пережите, вчив ╕ застер╕гав нас в╕д повторення вс╕х тих лих. Тож давайте пом'янемо Костянтина Михайловича, переглянувши його зболен╕, щир╕, закличн╕ публ╕кац╕╖ у «Кримськ╕й св╕тлиц╕», у як╕й в╕н назавжди залишив св╕й св╕тлий сл╕д.
Висловлю╓мо щир╕ сп╕вчуття родин╕… В╕чна пам'ять ╕ Царство Небесне ще одн╕й кримськ╕й укра╖нськ╕й душ╕…
Кримськ╕ св╕тличани

КРАПЛЯ РУЙНУ╢ КАМ╤НЬ, А ПРАВДА – СТЕРЕОТИПИ

В той час, як вдень з вогнем неможливо знайти у нас в Криму в продажу укра╖нську книжку чи часопис, рос╕йськомовн╕ ЗМ╤ не перестають трубити про засилля укра╖нсько╖ мови, про двомовн╕сть, про зневажання, пригноблення рос╕ян та ╕нш╕ н╕сен╕тниц╕. Я людина, яка пройшла весь шлях б╕льшовицько╖ ╕мпер╕╖, прожила в ╖╖ тюремному каземат╕, в╕дчувши на власному т╕л╕, на власному досв╕д╕ приваблив╕сть досягнень недосяжного. Я не за уроками, лекц╕ями з марксизму-лен╕н╕зму, не за ╕стор╕╓ю короткого курсу КПРС знаю вс╕ етапи панування тотал╕тарного б╕льшовизму в╕д громадянсько╖ в╕йни до безславного банкрутства ╕мпер╕╖ зла ╕ насилля, бо я майже ╖╖ ровесник, 1919 року народження.
Я добре пам'ятаю роки понев╕рянь ╕ б╕дн╕сть нашо╖ с╕м'╖, с╕м'╖ пролетар╕в, заради яких, як казали б╕льшовики, в╕дбулася Жовтнева революц╕я. Я пам'ятаю насл╕дки громадянсько╖ в╕йни, колектив╕зац╕ю, р╕к 1933-й - Голодомор, р╕к 1935-й, коли "чорний ворон" нав╕к поглинув нашого батька, коли в╕д горя померла наша годувальниця - бабуся, а мати збожевол╕ла, коли ми, шестеро малят, п╕шли у св╕т, як т╕ Шевченков╕ мал╕... Хто це робив з нами, з нашою с╕м'╓ю, з м╕льйонами под╕бних? Скаж╕ть руськоязичн╕ патр╕оти не Укра╖ни, скаж╕ть без викрутас╕в ╕ без фальш╕ - хто? Мо╓ життя - це в╕дображення, коп╕я м╕льйон╕в таких, як я, за час╕в тотал╕тарного насилля комун╕стично-б╕льшовицько-кадебешно╖ влади. 
╤ коли я виношу його на суд читача, то в ньому жодного слова вигадки, неправди, т╕льки ПРАВДА одна, багатостраждальна ПРАВДА! 
Жили ми в м╕стечку зал╕зничник╕в за 20 км на п╕вдень в╕д Донецька. Як в нашому м╕стечку, так ╕ в ближн╕х хуторах, селах в основному проживали вих╕дц╕ з Полтавщини ╕ з центру Укра╖ни. Коли батько в 1927 роц╕ стулив малесеньку саманну хатинку, нас часто пров╕дували як╕сь родич╕, земляки-полтавц╕, ночували з возами на нашому подв╕р'╖. ╤ часто до п╕вноч╕ вели бес╕ди про життя-буття в т╕ часи, про комун╕стичн╕ побори, про колектив╕зац╕ю. Запам'яталась мен╕ одна розпов╕дь селянина, який казав, що п╕сля розкуркулення ╕ висилки хазяйновитих селян довго не могли обрати голову колгоспу, не було з кого. Якийсь уповноважений в╕д влади порекомендував обрати найб╕дн╕шого, мотивуючи тим, що наша кра╖на - кра╖на б╕дняк╕в. Отака ф╕лософ╕я для голодранц╕в, в╕д голодранц╕в.
У 1927 роц╕ я п╕шов вчитися в ╓дину, на той час, ╤ловайську укра╖нську середню школу № 35, директором яко╖ був педагог в╕д Бога, вельмишанований не т╕льки вчителями ╕ учнями нашо╖ школи, а й вс╕ма мешканцями м╕стечка, ╤ван Герасимович Дегтяренко. Завдяки йому я зак╕нчив в╕с╕м клас╕в ╕ за його рекомендац╕╓ю був зарахований до Ворошиловградського художньо-педагог╕чного училища. Не зважаючи на м╕й статус "син ворога народу", в╕н вид╕лив для мене фл╕гель при дом╕ вчител╕в, забезпечив одягом, взуттям, ус╕м необх╕дним для навчання у восьмому клас╕. В╕н був справжн╕м патр╕отом Укра╖ни. Як любив ╕ поважав в╕н нашу мову св╕дчить приклад з нашо╖ зустр╕ч╕ п╕сля зак╕нчення мною першого курсу училища. Я звернувся до нього рос╕йською мовою, а в╕н аж п╕дскочив в╕д неспод╕ванки та й каже: "Ой, Петренко, що ж вони зробили з тобою?" ╤, мабуть, сам злякався сво╖х сл╕в, бо похапцем закрив рукою рота. Отак╕ були часи в кра╖н╕ "где так вольно дышит человек". ╤вана Герасимовича не стало в 1937 роц╕. Де в╕н под╕вся, н╕хто не знав, н╕чого не чув. Сьогодн╕ добре в╕домо, що то був за р╕к - 1937-й, ╕ куди могла зникнути така ╕нтел╕гентна, високоавтори-тетна ╕ вс╕ма шанована людина з нашого роб╕тничого м╕стечка зал╕зничник╕в, як ╤ван Герасимович Дегтяренко. Його в школ╕ величали Татом, до нього зверталось багато людей з р╕зноман╕тними питаннями, як нин╕ до адвоката, а в╕н був т╕льки Вчитель. Ось би з кого брати приклад людинолюбства, патр╕отизму ╕ велико╖ працелюбност╕, приклад самопожертви в ╕м'я любов╕ до Укра╖ни, до ╖╖ знаних ╕ незнаних людей, до таких знедолених, горем затурканих д╕тей, серед яких був ╕ я у т╕ далек╕ траг╕чн╕ часи.
До 30-х рок╕в м╕стечко наше було суц╕льно укра╖номовне. Рос╕йська мова нам була майже незнайома, бо скр╕зь - на вулиц╕, базар╕, в крамницях, в р╕зних владних установах, на п╕дпри╓мствах сп╕лкувалися лише сво╓ю укра╖нською мовою. Пам'ятаю, коли, десь в 1930 чи 1931 роц╕, наша вчителька Мар╕я Васил╕вна Панасенко на першому уроц╕ рос╕йсько╖ мови заговорила нею, то в клас╕ п╕днявся такий рег╕т, як на якомусь комед╕йному спектакл╕. Така вона була для нас незвична ╕ чужор╕дна. 
У ц╕ ж роки почалася реконструкц╕я ╕ розширення нашого зал╕зничного вузла. Буд╕вельно╖ техн╕ки на той час було обмаль, зам╕сть не╖ були лопата, однокол╕сна тачка, носилки ╕ грабарка з однок╕нною бричкою, на як╕й працювали грабар╕. От╕ грабар╕ при╖жджали з Рос╕╖. Про них можна розпов╕дати окремо. Вони були першими практичними колон╕заторами нашого краю, першими його русиф╕каторами. Жили вони в бараках на зразок в'язничних камер - довгих, приземкуватих с╕рих буд╕влях, на п╕вметра ╕ б╕льше врослих у землю, з нарами в два поверхи, в яких тулилися одинок╕ та с╕мейн╕ ╕ нав╕ть ж╕нки та д╕ти. У дн╕ зарплат там було таке зб╕говисько п'яниць, так╕ дебош, шабаш та матюкання, що поблизу пройти було неможливо. До навали грабар╕в ми н╕коли н╕де не чули, не бачили чогось под╕бного в нашому м╕стечку, под╕бн╕ лайки були просто не притаманн╕ укра╖нцям. Десь рок╕в через три - чотири значно поб╕льшало оцих грабар╕в, ╕ для них почали будувати окрем╕ одноповерхов╕ будиночки, пот╕м школу, дитяч╕ садочки. ╤ так ╖м до вподоби став наш Донецький край, що ми й незчулися, як стали меншиною на сво╖й ╕ вже мовби не сво╖й земл╕. Зразу п╕сля в╕йни нашу р╕дну укра╖нську школу роблять рос╕йською, нав╕ть перенумеровують ╕з № 35 на № 13, в чортову дюжину, асим╕лю╓ться наша прадавня укра╖нська ментальн╕сть, зника╓ широковживана наша р╕дна укра╖нська мова, зам╕нюючись на "советский общепонятный язык"... 
Сьогодн╕ нащадки "грабар╕в" претендують на статус кор╕нного населення Донецького краю. ╤, по-кушнарьовськи, замахуються на в╕докремлення в╕д Укра╖ни, на створення "Южнодонецько╖ республ╕ки", а то ╕ "малорос╕йсько╖ губерн╕╖" в склад╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. ╤ всього-то, з часу появи перших грабар╕в, минуло трохи б╕льше 70 рок╕в, ╕ ма╓мо, як казав один в╕домий пол╕тик-яничар, те, що ма╓мо... Ставлю багато крапок ╕ далеко не риторичн╕ питання: чи будемо продовжувати асим╕люватись м╕ж грабарями та ╖хн╕ми матюками, чи в╕дродимо св╕й патр╕отизм до Укра╖ни, до ╖╖ споконв╕чних традиц╕й волелюбства, працьовитост╕ й дружби?!
Наближа╓ться мо╓ 88-р╕ччя. Дуже бажаю побачити Укра╖ну УКРА╥НОЮ, в╕дчути сво╖х укра╖нц╕в - УКРА╥НЦЯМИ без всяко╖ каламут╕ та "грабар╕в".

Костянтин ПЕТРЕНКО,
ветеран прац╕, ╕нвал╕д ╤ групи великого побо╖ща комун╕зму з фашизмом 1941 - 1945 р., народжений в м. ╤ловайськ Донецько╖ област╕ 15 кв╕тня 1919 р.
"Кримська свiтлиця" №10 за 10.03.2007

ПОВЕРТАЙМОСЯ ДО ПАТР╤ОТИЗМУ!

 Патр╕отизм - на задв╕рках сьогодення, а в╕н повинен бути стрижнем в╕дродження, стимулом до п╕знавання д╕йсно╖, неспотворено╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни. В╕дкинувши чуже антинац╕ональне, за╕деолог╕зоване виховання в радянськ╕й школ╕, треба в╕ддати ╖й належне в ум╕нн╕ виховувати так званий радянський патр╕отизм.
 Б╕льшовики, захопивши владу, швидко зрозум╕ли, як треба плодити сво╖х приб╕чник╕в, якими методами. А методи ╖хн╕ в ус╕ роки владарювання були одн╕ - спотворення ╕стини, фальсиф╕кац╕я, перекручення ╕сторично╖ д╕йсност╕. (У сучасних комун╕ст╕в ц╕ методи д╕ють ╕ сьогодн╕). Патр╕отизм до Радянського Союзу почали виховувати з школи, до цього додали л╕кнепи, хати-читальн╕, клуби, Будинки культури, п╕зн╕ше обов’язкова пол╕т╕нформац╕я, пол╕тзаняття, вс╕ляк╕ парткаб╕нети, партшколи, партун╕верситети ╕ ще р╕зн╕ гуртки, сп╕лки, об’╓днання з вивчення марксизму-лен╕н╕зму ╕ т. п.
 Звичайно ж, сьогодн╕шн╕ методи виховання патр╕отизму до Укра╖ни мають бути д╕аметрально протилежн╕ б╕льшовицьким. Всупереч ╖м у нас повинна бути одна спрямовуюча доктрина - ПРАВДА, якою б вона не була - р╕вненькою-гладенькою чи колючою. Коли б╕льшовизм пропагував безтурботне св╕тле майбуття, в╕дсторонення в ус╕х сферах життя в╕д ╕ндив╕дуал╕зму, в╕н цим самим провокував паразитичний спос╕б життя, породивши поголовну корупц╕ю, безчестя ╕ масову крад╕жку всього, так званого колективного надбання, особливо та╓мне збагачення партноменклатури. Апофеозом комун╕стичного грабування у вищих ешелонах влади стало привласнення трудових заощаджень всього населення Радянського Союзу. А почалося оте безкарне грабування з перших дн╕в приходу б╕льшовик╕в до влади закликом - грабуй награбоване. Пот╕м, як г╕рська лавина, це гасло ширилось, множилось ╕ призвело до л╕кв╕дац╕╖ собор╕в ╕ церков, ╕нтел╕генц╕╖, непман╕в, пот╕м куркул╕в, колгосп╕в, м╕льйон╕в укра╖нц╕в п╕д час голодомор╕в, м╕льйон╕в репресованих, висланих, перем╕щених, котр╕ рабами працювали безкоштовно на так званому буд╕вництв╕ комун╕зму.
 Ота вседозволен╕сть, звичка привласнювати чуже, як виразка на т╕л╕ сьогодн╕шньо╖ хворо╖ Укра╖ни. Комун╕стичн╕ чиновники при розвал╕ Радянського Союзу прихватизували г╕гантськ╕ п╕дпри╓мства, заводи ╕ фабрики, колгоспи ╕ радгоспи... От у що перетворилось гасло - грабуй награбоване. Тож наш укра╖нський патр╕отизм повинен ПРАВДОЮ розв╕нчувати вс╕ма можливими способами, в ус╕х ЗМ╤ ╕нсинуац╕╖, брехню минулого часу ╕ сьогодення. Треба зрозум╕ти, що ми - господар╕ сво╓╖ держави УКРА╥НИ, що у нас своя ПРАВДА, своя воля ╕ доля, як╕ нам вибороли кров’ю ╕ смертями, багатор╕чними стражданнями за сотн╕ л╕т патр╕оти УКРА╥НИ. Не гр╕х в╕дновити, збудувати в кращих вар╕антах нашо╖ нац╕онально╖ культури культурн╕ заклади, палаци, театри, б╕бл╕отеки. Потр╕бно прийняття нових закон╕в, як╕ б забороняли вс╕ляку д╕яльн╕сть, пропаганду ╕ аг╕тац╕ю проти укра╖нського в╕дродження, проти Укра╖ни. В Укра╖н╕ парт╕╖ повинн╕ бути патр╕отичн╕, ╕ це не зашкодить розвитку нашо╖ демократ╕╖ ╕ становленню Укра╖ни як ╓вропейсько╖ держави, ╖╖ авторитету в усьому св╕т╕.

 Костянтин ПЕТРЕНКО,
 ╕нвал╕д в╕йни, 1919 р. н.
 м. С╕мферополь
"Кримська свiтлиця" №52 за 28.12.2007

"ЗАВЖДИ МИНУЛЕ ВСЕ З╤ МНОЮ"
Комун╕сти, соц╕ал╕сти, прогресив╕сти та под╕бн╕ до них проголошують сво╖ брехлив╕ гасла, ностальгуючи за так званим розвиненим соц╕ал╕змом, комун╕змом минулого тотал╕тарного режиму зла ╕ ненавист╕, режиму суц╕льного терору, голодомор╕в ╕ в╕йн...
Я народження 1919 року. Нас, як╕ доживають дев’ятий десяток рок╕в на ц╕й неласкав╕й до нас земл╕, вже обмаль, та в кого збер╕гся ще здоровий глузд ╕ розум, той не байдужий до майбуття сво╓╖ Батьк╕вщини Укра╖ни. До сл╕з пройма╓ мене б╕ль за Укра╖ну, за в╕льну, незалежну ╕ соборну. Не спромоглися ми до цього часу Укра╖ну зробити Укра╖ною ╕ не спроможемося, доки до влади будемо обирати манкурт╕в, яничар╕в ╕ людей не сво╓╖ держави. 
Я був знедолений, пограбований ╕ викинутий в н╕куди колишньою комун╕стичною системою. В 1935 роц╕, н╕чною порою "чорний ворон" забрав нашого батька ╕ в╕н назавжди зник в Магадан╕, де, як стало мен╕ в╕домо лише в 1990 роц╕, "помер в╕д переохолодження". С╕м’я з восьми душ розпалась. Бабуся невдовз╕ з горя померла, мати збожевол╕ла, дво╓ брат╕в-немовлят нев╕домо де й коли зникли, дв╕ сестри згодом потрапили до дитячих притулк╕в, а мене, ш╕стнадцятир╕чного на той час, пригр╕ла, приютила школа. Середн╕й брат Микола все життя був шахтарем ╕ довг╕ роки проживав з невил╕ковно божев╕льною мат╕р’ю.
Отаке було наше "щасливе дитинство", яке нам творили кремл╕вськ╕ б╕льшовицьк╕ вожд╕, яким до цього часу моляться ╕ поклоняються симоненки, грач╕, морози, в╕тренки ╕ ╖хня комуно-б╕льшовицька трухлява гвард╕я.
Моя збол╕ла душа не може змиритися з минулим, не може забути чи вибачити вс╕х понев╕рянь, багатол╕тнього горя в╕д ото╖ комун╕стично╖ камариль╖ ХХ стол╕ття, яка закр╕пачувала Укра╖ну, зневажала ╕ руйнувала ╖╖.
Час в╕д часу я звертаюсь до в╕рш╕в, бо саме в╕ршами, мен╕ зда╓ться, найкраще можу виразити себе, свою душу, сво╖ переживання. Тож пропоную читачам один з них...
* * *
Завжди минуле все з╕ мною
болить у серц╕ ╕ душ╕,
воно, як рана на долон╕,
у повсякденному житт╕.
О в╕к страх╕ть диявовлади,
в╕д Рождества ХХ в╕к
- у гн╕й людей перетворили
╤ катували св╕й сво╖х
у катакомбах ╕ болотах,
на Колим╕ ╕ в Соловках,
Свинцев╕ кул╕ здоганяли
нас на розверзнених шляхах.
Дороги т╕, як павутини,
кра╖ну спутали усю,
на них в’язничн╕ ждали днини
╤ часто 9 грам свинцю.
Десь за Сиб╕ром, в Магадан╕
пройшов дорогу ВеЧеКа,
через кривав╕ ╖х тумани
м╕й батько - Господа слуга.
╤ в╕н, як Карбишев в полон╕,
був заморожений у л╕д,
п╕знавши вс╕ жахи невол╕,
Десь там згубився його сл╕д.
А ми, малеча, його д╕ти,
як кошенята розбрелись,
в диявольському тому св╕т╕
не знамо як, куди й колись.
П╕шли з спустошено╖ хати
соб╕ притулочку шукать,
щоб крихту хл╕ба хоча б мати
та чимось т╕ло прикривать...
Не дай нам, Боже,
повернутись
до тих розстр╕ляних дор╕г
╤ знову вол╕ нам позбутись,
щоб Кремль червоний перем╕г.
Дай, Боже, розум для ╓днання
Вкра╖н╕ наш╕й на в╕ки,
Дай вс╕м здоров’я, процв╕тання,
на р╕дн╕й прад╕дськ╕й земл╕.
Щоб Колими, тайги не знали,
щоб ми не гаслами жили,
дороги мирними щоб стали,
щоб незалежн╕сть зберегли.
Мо╓ минуле все з╕ мною,
болить у серц╕ ╕ душ╕,
воно, як рана на долон╕,
у повсякденному житт╕.

Костянтин ПЕТРЕНКО,
╕нвал╕д в╕йни 
м. С╕мферополь
"Кримська свiтлиця" №42 за 19.10.2007

З ХВОРО╥ ГОЛОВИ - НА ЗДОРОВУ

Лист-в╕дпов╕дь виборця, 88-р╕чного укра╖нця, на виступ кер╕вника фракц╕╖ соц╕ал╕ст╕в у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни 24 лютого 2007 р. ╤вана Бокия.
Нешановний ╤ване Бокий, я з тих виборц╕в, яких ваш пан товариш головний пастух соц╕ал╕ст╕в Мороз О. О. назвав баранами, тож, пробачте, буду не надто поетично-дипломатичним в сво╓му лист╕.
Розбиратися чи анал╕зувати зм╕ст вашого виступу - це як копатися в см╕тт╓звалищ╕. Що не речення, що не слово - то бруд, пл╕тки, лайка, приниження знаних, авторитетних пол╕тик╕в. ╤ особисто Президента. Себе, свою парт╕ю ви також прихорошу╓те, прилизу╓те ╕ возвеличу╓те, ну точно, як "ум, честь ╕ сов╕сть нашо╖ епохи".
Вам давно кортить встановити свою тотал╕тарну владу соц╕ал╕ст╕в, та на завад╕ цьому нова Укра╖на з новим президентом, якого обрав не ваш парламент, а народ. Ось чому ви рату╓те за зм╕ни в Конституц╕╖ для себе ╕ п╕д себе.
Нижче сво╓╖ г╕дност╕ вважаю полем╕зувати з вами, бо, як ╕ комун╕сти, ви н╕коли не сприймали полем╕ку на р╕вних, а тим б╕льше критику чи зауваження опонент╕в. Мен╕ соромно ╕ боляче, що у Верховн╕й Рад╕ Укра╖ни зас╕дають ╕ правлять не укра╖нц╕, що так╕, як ви ╕ под╕бн╕ до вас, слугу╓те гальмом становлення ╕ розвитку Укра╖ни. Як ви цин╕чно, люмпен╕зовано ╕ принизливо звинувачу╓те в сво╖х гр╕хах наших кращих пол╕тик╕в ╕ просто ╕нтелектуал╕в, всеб╕чно ерудованих людей, далеко не вашого р╕вня. Це ж треба мати такий пол╕тичний дальтон╕зм, щоб б╕ле ╕менувати чорним ╕ навпаки, щоб принижувати знаних високошанованих людей до р╕вня ваших "пришелепуватих хвесьок", щоб по-вуличному, по-зек╕вськи ╕менувати - "вс╕ляк╕ Юл╕, Юри, Тарасики, В╕т╕". ╤ це з високо╖ владно╖ трибуни на всю Укра╖ну!!! За паплюження чест╕, г╕дност╕ Президента ╕ його оточення вас потр╕бно притягти до судово╖ в╕дпов╕дальност╕! Я пам'ятаю, як в 30-т╕ роки нас, школяр╕в, виводили на вулиц╕, на майдан ╕ наказували кричати, горланити: "Смерть ворогам народу!" А ми ж н╕чог╕с╕нько не знали, що то за вороги ╕ в чому ╖хня вина, що ╖м ми бажа╓мо смерт╕. Чи не того ж бажають сьогодн╕шн╕ посл╕довники стал╕нсько-б╕льшовицького режиму - соц╕ал╕сти?
Новий пол╕тбюрист-соц╕ал╕ст ╤ван Бокий заявля╓ з високо╖ владно╖ трибуни, що в╕н н╕коли не брехав ╕ сл╕дом проголошу╓: "В Укра╖н╕ задуманий ╕ почина╓ зд╕йснюватися антиконституц╕йний, антидержавний заколот". Як це сп╕взвучно з тим злод╕╓м, що б╕жить ╕ кричить: "Лов╕ть злод╕я!" Пане товаришу Бокий, подив╕ться уважно в дзеркало, чи не побачите в ньому отого самого лови-злод╕я. Не личить пол╕тику високого рангу, а саме такою я вважаю посаду народного депутата Верховно╖ Ради Укра╖ни, вдаватись до ╕нсинуац╕й, брехн╕ ╕ просто до пл╕ток. Де, коли, яким указом чи публ╕чним реченням "президент посила╓ до вас сво╖х козачк╕в Луценка ╕ Стецьк╕ва, здатних патякати ╕ баз╕кати". А як же назвати ваш╕ патякання? Вони не баз╕кання? Воно кухонно-брехливе словоплюйство! Вони образлив╕ не т╕льки для Президента ╕ пол╕тик╕в високого рангу, а й для кожного укра╖нця, кожного громадянина Укра╖ни.
Кажуть - горбатого могила випрямить. А хто чи що випрямить вашу сов╕сть, честь, доброту ╕ людян╕сть? Ц╕ прост╕ ╕ зрозум╕л╕ ц╕нност╕ людинолюбства, поваги до сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в, мабуть, вам ╕ не снилися.

Костянтин ПЕТРЕНКО,
ветеран прац╕, ╕нвал╕д 1-╖ групи велико╖ битви комун╕зму з фашизмом, народжений 1919 року
м. С╕мферополь
"Кримська свiтлиця" №14 за 06.04.2007

ПРОФЕС╤Я ВЧИТЕЛЯ ПОВИННА СТАТИ НАЙПРЕСТИЖН╤ШОЮ
Я був ╕ зостаюсь переконаним в тому, що розпрощатися з минулою тотал╕тарною системою СРСР потр╕бно р╕шучими, кардинальними засобами, щоб люди в╕дчули незворотн╕сть нашого шляху до самост╕йност╕, до незалежност╕ Укра╖ни. Л╕кв╕дац╕я символ╕в, пам'ятник╕в ╕ пам'яток комун╕зму, де б вони не були ╕ чим би не позначались, - це те найперше, що потр╕бно було зробити ще на початку здобуття незалежност╕. Зараз тим б╕льше це на час╕.
Друге - обов'язково потр╕бно орган╕зувати показовий суд над КПРС за зразком Нюрнберзького процесу над н╕мецькими фашистами.
Трет╓ - подальше звол╕кання ╕з забороною вс╕х антиукра╖нських парт╕й, союз╕в, об'╓днань ╕ боротьбою з шов╕н╕змом, русиф╕кац╕╓ю под╕бне смерт╕ самост╕йност╕, незалежност╕ Укра╖ни.
Четверте - осв╕та. Кер╕вництво нею в╕ддано приб╕чникам О. Мороза, як╕ пост╕йно наголошують на необх╕дност╕ законодавчо закр╕пити другою державною мовою рос╕йську. В цьому питанн╕ демократичн╕, патр╕отичн╕ сили Укра╖ни висловились однозначно - в Укра╖н╕ державна мова повинна бути укра╖нська. Дискус╕ю з ц╕╓╖ проблеми треба зак╕нчити раз ╕ назавжди. Молодь, наш народ мають право на як╕сну осв╕ту. Профес╕я вчителя повинна стати в наш╕й держав╕ найпрестижн╕шою ╕ найб╕льше оплачуваною на р╕вн╕ високих зарплат високопосадовц╕в у владних структурах. Розвинен╕ кра╖ни св╕ту мають дуже престижн╕ заклади навчання в╕д початково╖ школи до ВНЗ, тож нам сам Бог вел╕в першочергово розвивати осв╕ту. Осв╕ту найвищого р╕вня, яка т╕льки може бути при всеб╕чному залученн╕ ╕сторичних здобутк╕в минулого, для розвитку ╕ збагачення майбутнього. Весь розвиток держави, ╕нтелект нац╕╖ у велик╕й м╕р╕ залежить в╕д осв╕ти ╕ осв╕ченост╕ ╖╖ громадян - це акс╕ома.

Костянтин ПЕТРЕНКО,
╕нвал╕д в╕йни 
м. С╕мферополь
"Кримська свiтлиця" №6 за 09.02.2007

КОМУН╤СТИЧНИЙ «ПОЛУРАСПАД»
МОЯ В╤ДПОВ╤ДЬ НА ПЕРЕДОВИЦЮ "ПОЛУРАСПАД" В ГАЗЕТ╤ "КОММУНИСТ" №3 В╤Д 11.01 2006 р.

Вся ця передовиця, як ╕ вся газета - це антиукра╖нський хробак, що в'╖да╓ться, гризе, обпльову╓ державу, паразитуючи на ╖╖ т╕л╕, користуючись ╖╖ демократ╕╓ю, яка не може, не вм╕╓ чи не хоче себе захищати. Новор╕чне президентське звернення до народ╕в Укра╖ни автор ╕мену╓ вертепом, спектаклем ╕ кожне слово Президента полива╓ брудом та лайкою, помиями з╕ свого багатор╕чного арсеналу комун╕стично╖ пропаганди.
Надягши овечу шкуру на сво╓ вовче обличчя, вони не згадують сво╖ "досягнення комун╕зму", вони не згадують, кого п╕дтримували п╕д час вс╕х вибор╕в влади ╕ президента, в╕дхрещуються в╕д варварських злочин╕в сво╖х попередник╕в ╕ натхненник╕в, в╕д голодомор╕в, гулаг╕в, соловк╕в, сандармох╕в, магадан╕в, чукоток, в╕д тайги ╕ заслань укра╖нц╕в-хазя╖в, розкуркулення ╖х, в╕д закр╕пачення селян в колгоспи, в╕д сво╖х п'ятир╕чок, що робили роб╕тник╕в безправними гвинтиками, в╕д кра╖ни насильства ╕ зла, якою був Радянський Союз, керований ╖хньою КПРС.
Що не слово в цьому "полураспаде", як в ус╕х ╕нших матер╕алах газети, - то  брехлива лайка, зневаження Президента ╕ вс╕х патр╕от╕в Укра╖ни, ╕ брехня на брехн╕, ненависть до Укра╖ни, ╕ запопадливий укл╕н Московськ╕й ╕мпер╕╖. Невже наш╕ закони ╕ Конституц╕я дозволяють, дають право вихлюпувати ст╕льки нечистот на нашу Державу, на Укра╖ну, яка ╖х году╓ ╕ в як╕й вони формально значаться громадянами?! До якого часу будемо терп╕ти антиукра╖нськ╕ видання на кшталт "Коммуниста", "Крымской правды" та ╖м под╕бних? Я переконаний, що нема╓ жодно╖ газети в Укра╖н╕ з накладом 2 млн. 266 тис. 827 прим╕рник╕в, як у "Коммуниста" ╕, мабуть, н╕хто безкоштовно не розповсюджу╓ ст╕льки сво╖х газет. Ск╕льки треба мати кошт╕в ╕ зв╕дк╕ля ╖х брати, щоб видавати таким тиражем брехлив╕ стор╕нки "Коммуниста"? За членськ╕ внески чи за спонсорськ╕, меценатськ╕ кошти тако╖ к╕лькост╕ газет не надруку╓ш. П╕дозрюю, що це можуть бути кошти наших заощаджень, як╕ вони злод╕йськи привласнили п╕д час розпаду сво╓╖ комун╕стично╖ ╕мпер╕╖.
Хто дав ╖м право без мо╓╖ згоди робити для мене передплату свого "Коммуниста"? Влазити в мою голову ╕ душу сво╖ми брудними ╕нсинуац╕ями ╕ брехливими статейками? "Печать - оружие пролетариата" - оцей лен╕нський запов╕т вони використовують бездоганно. До кого можуть д╕йти слова ╕стини, правди в╕д нашо╖ "Кримсько╖ св╕тлиц╕" м╕сячним накладом трохи б╕льшим за 16 тис. прим╕рник╕в? Чи не менш патр╕отично╖ ╕ справедливо╖ всеукра╖нсько╖ газети "Укра╖на молода" тиражем 167 тис. 344 прим╕рник╕в? Чи "Укра╖нського слова" - 31 460 прим╕рник╕в? Це незр╕внянно з м╕льйонними тиражами "Коммуниста". Патр╕оти в╕д влади, чим ви можете донести свою правду, сво╖ програми до виборця? "Б╕г-мордами" чи лист╕вками? Не забувайте про стереотипи радянського зомбування. Не забувайте, що б╕льш╕сть людей не вм╕ють, не можуть друковане слово сприймати анал╕тично, чим ╕ користуються сьогодн╕шн╕ комун╕сти в сво╖х пропагандистських д╕ях. Чим б╕льше виллють поми╖в, тим б╕льше зазомбують соб╕ прихильник╕в. 
А як чесним людям, патр╕отам Укра╖ни донести свою в╕ддан╕сть Укра╖н╕, якими шляхами, через як╕ ЗМ╤, якщо ми сво╖х ЗМ╤ ма╓мо менше, н╕ж колон╕затори ╕ ╖хня п'ята колона в наш╕й ╕ мовби й не наш╕й батьк╕вщин╕. Доки недруги Укра╖ни будуть мати переваги в зомбуванн╕, в ман╕пуляц╕ях св╕дом╕стю людей, доки брехня комун╕ст╕в буде литися брудом вседозволеност╕? Недооц╕нка впливу ЗМ╤, л╕тератури, культури в становленн╕ державност╕, незалежност╕ ╕ самост╕йност╕ Укра╖ни може непоправно зашкодити ╖й як сьогодн╕, так ╕ в майбутньому. 
Я вимагаю в╕д комун╕стично╖ парт╕╖ в╕дшкодування мо╖х моральних ╕ матер╕альних збитк╕в за втручання в мо╓ приватне життя без мого дозволу ╕ бажання. А ще "захисникам б╕дних ╕ знедолених" треба в╕дшкодувати залишкам батьк╕всько╖ с╕м'╖ (четверо з дев'яти), батька яко╖ ╖хн╕ попередники бездоказово зробили ворогом народу ╕ закатували, як фашисти генерала Карбишева, про що спов╕стили в реаб╕л╕тац╕йн╕й дов╕дц╕, одержан╕й мною в 1990 роц╕ з Управл╕ння КДБ по Магаданськ╕й област╕ РФ. Отака правда буд╕вник╕в "св╕тлого майбутнього". Про не╖ ви н╕де ╕ н╕коли н╕чого не пишете, а все ще спекулю╓те хл╕бом по 20 коп╕йок ╕ 50-коп╕╓чною л╕веркою для голодних вашого розвиненого соц╕ал╕зму. Допоки?
Чи не настав давно вже час заборони ц╕╓╖ антинародно╖ парт╕╖, яка по-злод╕йськи паплюжить нашу владу, отрую╓ нас брехнею, знуща╓ться з наших керманич╕в-патр╕от╕в Укра╖ни?

Костянтин ПЕТРЕНКО, 
1919 року народження, ветеран прац╕, ╕нвал╕д в╕йни ╤ групи
м. С╕мферополь
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=3568

Костянтин ПЕТРЕНКО
* * *
Щоб нас Рос╕я шанувала,
Себе навч╕мось шанувать.
Щоб знов вона не панувала -
Не треба з нею загравать.
Самим нам долю будувати
На самост╕йн╕й вже земл╕,
Щоб майбуття щасливе мати
Для укра╖нсько╖ с╕м'╖.
Не вмерла - мати наша р╕дна - 
У двоголового орла.
╤ час настав ╖╖ п╕дняти, 
Щоб з нами разом ожила, 
Щоб нас соборн╕сть вс╕х здружила, 
Щоб в дружб╕ щастя ми знайшли,
Щоб ворог╕в та дружба змила,
Мов сн╕г, що тане навесн╕. 
О, в╕копомна Укра╖но, 
Вста╓ш ти з попелу утрат. 
Тебе ми славимо в╕днин╕ 
В╕д Харк╕вщини до Карпат!

ВИБРАТЬ Г╤ДНИХ
Я все минуле й свою долю
згубив в зрос╕йщен╕й земл╕,
╤з б╕льшовицькою юрбою
розтринькав там сво╖ роки.
Жив в Укра╖н╕, полонен╕й
брехнею стопудових сл╕в,
давно запродан╕й ╕ древн╕й, 
у наймах хитрих москал╕в.
Не мав уяви про свободу,
моливсь генсекам, як царям, 
за зло, що д╕яли з╕ мною, 
я ╖х хвалив ╕ прославляв.
Вони ж в палацах партобком╕в
брехню словес плели для нас,
щоб ми чекали з терикон╕в
в╕д побрехеньок св╕тлий час.
╤ ми ╖м в╕рили, як д╕ти, 
чекали кращого життя,
хоча й гулагами вже бит╕,
та нас здолала ╖х брехня.
Брехня, обман вс╕х симоненк╕в,
що дожили до наших дн╕в,
обман мороз╕в ╕ в╕тренк╕в,
обман московських пахан╕в.
Вони нам знову м╕раж╕
╕з телеящика сують,
на наш╕ вуха ╕ м╕зки
локшину тухлу подають.
Знов повернути нас бажають
у царство ╖х насильства, зла,
в який-то раз нам п╕дкидають
╕де╖ молота й серпа.
Чи не пора промити оч╕,
брехню ╖х правдою здолать,
позбутись темно╖ вже ноч╕,
Свою Державу будувать.
Пора у владу вибрать г╕дних,
хто Укра╖ну полюбля –
сво╖х брат╕в з козацтва р╕дних,
Свого кор╕ння ╕ г╕лля.
Пора настала нам обрати
Вкра╖нця — Гетьмана соб╕,
хто про В╕тчизну буде дбати,
а не про владу й гаманц╕.
Хто д╕йсно любить Батьк╕вщину,
як власний д╕м, свою с╕м’ю.
Хто не жалку╓ за Вкра╖ну 
покласти й голову свою.

ПОРА КОМУН╤Ю СУДИТИ
Вже в╕льна наша Укра╖на
в╕д чорторийного багна, 
та розпорошена ру╖на
п╕сля ╕мперського Кремля.
╤ люди в н╕й, як та отара
без пастуха-поводиря, 
не люба власна ╖м кошара – 
не бачать в не╖ майбуття.
Коротка пам’ять – призабули
терор червоного Кремля, 
як кр╕паками в ньому були – 
раби генсек╕в ╕ царя.
Як грабував в╕н Укра╖ну, 
як кров ╕ сльози наш╕ пив, 
як прозивав хохлами, бидлом, 
гарматне м’ясо з нас л╕пив.
Як убивав, гно╖в в╕ками
╕ геноцидом, ╕ в╕йною, 
╕ Магаданом, Соловками, 
╕ кадебешною тюрмою.
Щоб не були ми самост╕йн╕ – 
рабами в╕чно щоб були, 
щоби кайдани поржав╕л╕
тягали в╕чно на соб╕…
╤ мову нашу засудили, 
щоб забували у тайз╕, 
щоб вс╕, як вождь ╖х, гавар╕л╕
на «всепонятном язиц╕».
Чи не пора за це судити
кат╕в, яких ще св╕т не знав?
Минулим досить уже жити – 
розплати час уже настав.
Пора кайдани поржав╕л╕
нам на меч╕ перевести,
щоб самост╕йн╕сть Укра╖ни
нащадкам нашим зберегти.

ТА РОЗ╤ГН╤МО Ж, БРАТТЯ, СПИНУ!
Вожд╕ у нас були "розумн╕",
За "╕змами" вел╕ли жить,
Та у голодн╕й т╕й комун╕
Навчали палко ╖х любить.
Нов╕ з'явились "патр╕оти",
Що об╕цяють рай з нужди.
Патр╕отизм ╖х буде доти,
Поки не оберуть в вожд╕.
Зомбують нас, мов недолугих,
Чужинськ╕й служачи "братв╕".
Вкра╖ну-неньку знову в слуги
Готов╕ запродать Москв╕.
Чи ж не пора нам схаменутись,
╤, засукавши рукава,
Секретар╕в ус╕х позбутись,
Як будяк╕в тих - у жнива?
Пора настала обирати
Сво╓, не д╕дькове життя.
Вас кличу я голосувати
За Укра╖ни майбуття!
Та роз╕гн╕мо ж, браття, спину!
У нелегкий оцей момент
Вряту╓ нашу Батьк╕вщину
Лише народний Президент!

ПОРА ВЖЕ УКРА╥НУ МАТИ!
 Страшне минуле не забудьте -
 совковий статус ще живе, 
 див╕ться добре ╕ пильнуйте, 
 до влади злод╕й ще повзе.
 Хай в ваш╕й пам’ят╕ ще буде
 совковий статус, як ганьба, 
 коли Москва в сво╖й облуд╕
 нас мала т╕льки за раба.
 Коли казала - вона мати, 
 секретар╕ - ╖╖ батьки, 
 от╕ зажерлив╕, пихат╕, 
 ╕ генеральн╕, ╕ прост╕.
 Була як мачуха та мати, 
 що багат╕ла лиш сама, 
 зум╕ла все добро прибрати
 ╕ сплюндрувати нам життя.
 ╥╖ батьки були розумн╕, 
 за "╕змами" учили жить, 
 та у голодн╕й ╖х комун╕
 вел╕ли палко ╖х любить.
 Батьк╕в отих було без м╕ри
 у вс╕ сов╓тськ╕╖ роки, 
 знущались з нас, як хиж╕ зв╕р╕, 
 три шкури драли залюбки.
 Чи не пора нам схаменутись
 ╕, засукавши рукава, 
 отих батьк╕в ус╕х позбутись, 
 як будяк╕в отих в жнива.
 Вони вже нин╕ - "патр╕оти"
 були ще вчора - пахани,
 ╖х обирати будем доти, 
 Допоки будуть ще совки.
 Чи не пора нам зрозум╕ти
 ╕ дать оц╕нку - хто ╓ хто, 
 чи╖ насправд╕ ╓ ми д╕ти
 ╕ обира╓мо кого?
 Пора ╕ час уже з╕брати
 свою державу в д╕м один, 
 пора вже Укра╖ну мати
 п╕д власним дахом в╕ковим!
 Без чужор╕дно╖ орави
 на вс╕х дн╕провських берегах, 
 як ╓вропейську вже державу, 
 здолавши муки у в╕ках.

На фото: Костянтин Михайлович Петренко в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з компарт╕йною газетою, на чию передовицю полем╕чно в╕дгукнувся у 2006 роц╕; з онукою Наталею, 2012 р╕к

Цього в╕рша Наталя присвятила д╕дусев╕ на його 90-р╕ччя:

Кв╕тневий день цв╕те, буя╓, 
Весна-красна милу╓ оч╕, 
Теплом серця вс╕ з╕гр╕ва╓, 
Устами в╕тру нам шепоче, —
Що день сьогодн╕ — юв╕лейний!
Для вс╕х — святковий, незабутн╕й, 
Чудовий, сонячний, л╕лейний — 
Бо дев’яносто — в╕к могутн╕й!
Це шлях тернистий, крем’янистий,
Це — досв╕д, зр╕л╕сть ╕ наснага.
Щоб жити св╕тло, променисто —
Потр╕бн╕ в╕ра ╕ в╕двага.
Нехай вогонь в душ╕ пала╓, 
Не стомлю╓ться серце битись!
А ми вс╕ зна╓м, вс╕ ми зна╓м:
Життям Ви можете гордитись!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 18.08.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18911

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков