"Кримська Свiтлиця" > #33 за 18.08.2017 > Тема "З перших уст"
#33 за 18.08.2017
Олесь Янчук, к╕норежисер, директор к╕ностуд╕╖ ╕мен╕ Довженка: МИ МОЖЕМО ОДРАЗУ ╤НТЕГРУВАТИ УКРА╥НУ У СВ╤Т – НАВ╤ТЬ ОДНИМ Ф╤ЛЬМОМ
Продюсери ф╕льму «Та╓мний щоденник Петлюри» завершили льв╕вську частину зйомок, що проводилися в одн╕й ╕з зал Апеляц╕йного господарського суду та в Палац╕ Потоцьких. Цим прим╕щенням випало «грати роль» паризьких ╕нтер'╓р╕в, оск╕льки стр╕чка розпов╕да╓ про останн╕ дн╕ життя голови УНР у французьк╕й столиц╕. В останн╕й день зйомок кореспондентов╕ «Укр╕нформу» вдалося поговорити з режисером ф╕льму – народним артистом Укра╖ни Олесем Янчуком. - Ви завершили льв╕вську частину зйомок. Ск╕льки ще триватиме робота над «Та╓мним щоденником Петлюри» в ╕нших м╕стах? - Думаю, ще м╕сяць. - А коли ф╕льм вийде на екрани? - Спод╕ваюсь, на початку 2018-го. - Так довго? - ╢ такий монтажно-тонувальний пер╕од, який займа╓ к╕лька м╕сяц╕в. Назива╓ться по-англ╕йськи «пост продакшн»: озвучення, написання музики, шуми спец╕альн╕, р╕зн╕ комб╕нован╕ ефекти на зображенн╕. Так що робота ще триватиме. - Симон Петлюра був ф╕гурою загадковою. Чи не траплялися п╕д час зйомок як╕сь м╕стичн╕ реч╕? - Якщо я нав╕ть буду розказувати, це буде не зрозум╕ло глядачам. Вони повинн╕ бачити готовий ф╕льм. Ми працювали над сценар╕╓м 6 рок╕в, було дев'ять вар╕ант╕в, усе це вибудовувалось, уточнювалось, тому для м╕стики м╕сця не залишилось. - Ви народилися, виросли, сформувались як особист╕сть у Центральн╕й Укра╖н╕, де до Петлюри та ╕нших нац╕ональних д╕яч╕в радянська пропаганда формувала негативне ставлення. Як ви д╕йшли до думки показати правду, ╕ з яких джерел брали ╖╖ сам╕? - Напевно, мо╓ виховання в╕д╕грало роль. Я вважаю, що радянська пропаганда працювала блискуче, ╕ ми бачимо ╖╖ насл╕дки дотепер. Я просто не став ╖╖ жертвою. - Як це вам вдалося? - Я особливо ╕ не старався. Якщо волод╕╓ш якоюсь ╕нформац╕╓ю, то можеш вибудовувати певн╕ концепц╕╖ свого ставлення до того чи ╕ншого. Я завжди ц╕кавився пол╕тикою… - Ваша мама була ╕сториком. Як вона оц╕нювала ц╕ под╕╖? - Мама мен╕ завжди казала: «Зв╕дки у тебе ст╕льки антирадянщини?». А я ╖й в╕дпов╕дав: «Я читаю, чую одне, а бачу зовс╕м ╕нше». - Цей проект зак╕нчу╓ться. Який наступний? - Зараз у мене нема н╕яких план╕в. ╤ в мене взагал╕ н╕коли нема╓ план╕в, коли я працюю над одним проектом. Це так, як ваг╕тн╕й ж╕нц╕ казали б: ну от, ти зараз народиш, а якщо ти народиш хлопчика, то наступну хочеш д╕вчинку? Що би вона сказала? Напевно, – дайте мен╕ цього народити ╕ на ноги поставити. - Чому у в╕тчизняному к╕но висв╕тлюються лише траг╕чн╕ под╕╖, адже у нашому житт╕ були ╕ св╕тл╕ моменти? - По-перше, це моменти, про як╕ н╕хто не знав, вони замовчувалися. Мен╕, коли я вчився у радянськ╕й школ╕, н╕хто про Голодомор не розказував. Розказували про колгоспи, про те, з якою рад╕стю до них ╕шли люди. Це було брехнею. Голодомор тому ╕ вчинили, що укра╖нський селянин не хот╕в ╕ти в колгосп, в╕н бачив себе господарем, фермером по-сучасному. В США всього 3 в╕дсотки населення займа╓ться с╕льським господарством, ╕ цього вистача╓, щоб прогодувати таку величезну кра╖ну. У нас же, коли створили колгоспи, то фактично знищили господаря. При таких землях – 30 в╕дсотках св╕тового чорнозему – див╕ться, що в╕дбува╓ться. Щоправда, зараз аграр╕╖ в╕дроджуються ╕ в╕дчуваються нов╕ оберти. Але села нап╕впорожн╕, молод╕ нема╓. Це дуже драматично, це сумно надзвичайно. Подив╕ться, як╕ гарн╕ села у Н╕меччин╕, у Франц╕╖, Чех╕╖, ╤тал╕╖, ╤спан╕╖. Любо глянути. А в нас це сталося, бо рос╕йський цар не ставився серйозно до революц╕онер╕в, в╕дправляв ╖х разом ╕з ж╕нками ╕ книжками у Шушенське, а з ними треба було боротися, як з еп╕дем╕╓ю – одразу локал╕зувати ╕ не давати розвиватися. А так воно на фарс╕ п╕шло в 1917-у, в 1991 на фарс╕ все об╕рвалося, але зараз ми фактично платимо за час, який у нас вкрали. Це довжина майже в ц╕ле ХХ стол╕ття. Ось ╕ все. - ╤ все-таки, чи зн╕матимуть у нас св╕тл╕ ф╕льми? - Я думаю, це питання ма╓ бути до наших державник╕в, до тих, хто контролю╓ укра╖нське к╕но, до Державно╖ агенц╕╖ з к╕нематограф╕╖. А я просто роблю ф╕льми, як╕ мен╕ ц╕кав╕, як╕ мене торкаються, про ц╕кав╕ ╕сторичн╕ моменти. По-перше, ╕сторичн╕ ф╕льми живуть довше, приносять користь. Ну що ви хочете – щоб я зняв «лав-стор╕»? Я можу зняти, але нав╕що? А ось це я роблю щиро, це н╕яке не замовлення, це йде в╕д власного бажання. ╤ я бачу, що матер╕ал надзвичайно ц╕кавий, то чому люди не мають про це знати? Це буде в╕дкриттям для людей, вони отримають якусь корисну ╕нформац╕ю. Я дуже хочу, щоб ми стали потужною сильною державою, щоб до нас люди ем╕грували, ╖хали в Укра╖ну, як зараз – до Сполучених Штат╕в чи ╕нших кра╖н. Нам н╕чого не браку╓, просто виросло не одне покол╕ння п╕д ╕ншим кутом, ╕ тому така ╕стор╕я. Але вже наш╕ д╕ти, Богу дякувати, не знають що таке Радянський Союз. Вони т╕льки чують про нього в╕д д╕дус╕в ╕ бабусь. На них ╕ ╓ найб╕льша над╕я. Знову ж таки, у нас ╓ безв╕з. Це також дуже важливо, бо яка б не була б╕дна кра╖на, якщо людина хоче заробити грош╕, вона заробить. Я маю на уваз╕, в Укра╖н╕, що дасть ╖й можлив╕сть подивитись на св╕т ╕ чогось навчитися та зм╕нитися на краще. Тому така ╓вро╕нтеграц╕я дуже важлива для Укра╖ни, а к╕но в цьому план╕ – надзвичайне мистецтво, бо ми можемо в╕дразу Укра╖ну ╕нтегрувати в ц╕лий св╕т – нав╕ть одним ф╕льмом. - Наск╕льки ц╕кав╕ наш╕ ф╕льми св╕тов╕? - Ц╕кав╕. Наш╕ ф╕льми д╕стають нагороди на фестивалях. ╤нша р╕ч, якщо ми говоримо про голл╕вудський продукт. В╕н суто комерц╕йний. Дуже маленький в╕дсоток картин там виробля╓ться в ╕ншому стандарт╕. В США нав╕ть ╓вропейськ╕ ф╕льми дивиться дуже маленький в╕дсоток людей. Але нам треба, насамперед, робити ф╕льми для сво╖х людей, для укра╖нських громадян. Що вони зараз дивляться? Де основний глядач сидить? Перед телев╕зором. ╤ що там показують?.. - А на яку аудитор╕ю ви ор╕╓нту╓тесь? Чи молодь дивиться ваш╕ ф╕льми, сприйма╓ ╖х? - Та добре сприйма╓. Враховуючи, що у нас в ╤нтернет╕ процв╕та╓ п╕ратство, ╓ легкий доступ до ф╕льм╕в, то дивляться. Ц╕кавляться. - Це важка ╕ траг╕чна тема, ви не ц╕кавилися, як сприйма╓ ╖╖ молод╕жна аудитор╕я? - Минулого року мене запросили до Одеси, там ╓ величезний молод╕жний таб╕р ╕з класичною назвою «Молода гвард╕я». Запросили з показом ф╕льму «Нескорений» про Шухевича. Там було понад тисячу д╕тей у зал╕. Я попросив, щоб п╕дняли руки т╕, хто ф╕льм уже бачив. П╕дняли дуже мало – близько 5 в╕дсотк╕в. Я запитав: а чого тод╕ ви прийшли на цей перегляд? В╕дпов╕ли, що хочуть подивитися ще раз. Д╕ти дивилися ╕з задоволенням, були ╕ оплески, головне, я не бачив байдужих. Ф╕льм був гарно прийнятий, емоц╕йно. Це були д╕тки переважно 14-15-16 рок╕в. Отаким ╕ треба показувати так╕ ф╕льми. - Ми зачепили ╕м'я Шухевича. Як ви ставитеся до перейменування ки╖вських вулиць на честь Шухевича, Бандери та ╕нших геро╖в нац╕онально-визвольно╖ боротьби? - У Ки╓в╕ ╓ вулиця Урицького, яку к╕лька рок╕в тому перейменували на вулицю митрополита Василя Липк╕вського. Так от, якось ╕ду ╕ бачу, що на деяких будинках дал╕ висять таблички ╕з попередньою назвою. Якщо вже на такий крок ╕ти, перейменовувати, то треба п╕дготуватись до цього, виготовити таблички. А не просто проголосити – а давайте ми це зробимо. Я нещодавно бачив на сайт╕ «Патр╕оти Укра╖ни», що в Запор╕зьк╕й област╕ пам'ятник Лен╕ну переробили на пам'ятник Орлику. Такий ц╕кавий Орлик, з гумором: трима╓ плащ жестом, характерним для вождя пролетар╕ату, це виклика╓ посм╕шку. Але хай нав╕ть так – все ж краще, н╕ж розвалити кувалдою. Взагал╕-то мен╕ шкода, що в Ки╓в╕ не залишилося пам'ятника Столип╕ну. Якби його тод╕ не застрелили, у нас життя б п╕шло зовс╕м по-╕ншому, в╕н почав реформи робити... Я вважаю, що на сьогодн╕ екстрем╕зм не повинен бути ╕нструментом, який ма╓ зм╕нювати державу. Цей процес потребу╓ певного часу. Це як виховання дитини. Дитина росте, то ми зна╓мо, що вона ма╓ п╕ти у школу, коли ╖й виповниться 7 рок╕в. Зараз, правда, почали вже у ш╕сть в╕ддавати. Я вважаю, що це неправильно, дитина повинна мати свято дитинства. Мене взагал╕ у в╕с╕м рок╕в в╕ддали… Так ╕ все ╕нше: воно повинно мати певний час, певний розвиток, на який треба зважати. - Пане Олесю, в ╕нтерв'ю для нашого агентства ви свого часу покладали велик╕ над╕╖ на новий уряд. Чи справдилися вони щодо к╕ностуд╕╖ ╕мен╕ Довженка. Чи в╕дбулися довгооч╕куван╕ зм╕ни? - Зараз якраз у процес╕ робота над документами, як╕ ми сп╕льно виробляли з М╕н╕стерством культури, щодо модерн╕зац╕╖ к╕ностуд╕╖, ╕ тих зм╕н, що обов`язково потр╕бно тут провести. Зараз це в╕ддано до м╕н╕стерств економ╕ки, ф╕нанс╕в, Нац╕онального банку… Це затяжний бюрократичний процес, н╕куди в╕д цього не под╕нешся. Але в мене в╕дбулась дуже конструктивна розмова ╕з першим в╕це-прем'╓р-м╕н╕стром Степаном Куб╕вим, я його знаю ╕ дуже шаную: свого часу як оч╕льник «Кредобанку» в╕н п╕дтримав м╕й проект з╕ зйомок «Владики Андрея» (Шептицького – ред.). ╤нколи окреме м╕н╕стерство не може пробити певн╕ стандарти ╕ бар'╓ри, тому я спод╕ваюсь, що коли р╕шення прийма╓ться на р╕вн╕ першого в╕це-прем'╓ра, розум╕ння буде б╕льше. - Наступного м╕н╕стерського десанту не було на к╕ностуд╕╖? - Це коли у нас був ви╖зний уряд? Н╕, б╕льше не було. - Чи це правда, що донедавна к╕ностуд╕я Довженка була зн╕мальним майданчиком для рос╕йських мильних опер? Вони ╖хали сюди, бо у нас це дешевше ╕ б╕льш квал╕ф╕кован╕ кадри. Як це зараз вигляда╓? - За свого директорства я цього не застав. Але те, що вони полюбляли сюди при╖жджати ╕ тут зн╕мати, це правда. Насамперед – сер╕али. Тому що тут дешевше, кл╕мат тепл╕ший. ╤нколи робилися комб╕нован╕ проекти. Начебто д╕я в╕дбува╓ться чи то в Укра╖н╕, чи то в Рос╕╖. Так би мовити, ╕ нашим, ╕ вашим, без точно╖ прив`язки. Я противник цього. Для мене географ╕я ф╕льму дуже важлива. Якщо це французький ф╕льм, в╕н ма╓ зн╕матися у Франц╕╖, ╕тал╕йський – в ╤тал╕╖. Коли нема╓ точно╖ адреси, нема╓ кор╕ння – виходить субпродукт. Це з то╖ сер╕╖, коли кажуть, вибачте за вульгаризм, «п╕пл схава╓». Я знаю, що таких проект╕в було багато. Але коли стосунки м╕ж Укра╖ною та Рос╕╓ю зм╕нилися… - ╥х не стало? - Все одно к╕лька ╓. Коли я ц╕кавився у колег, за чи╖ грош╕ зн╕мають, мен╕ з╕знавалися, що за рос╕йськ╕. На Довженка цього нема╓. Ми нада╓мо послуги к╕льком телев╕з╕йним каналам, вони зн╕мають сво╖ шоу, коли у нас порожн╕ пав╕льйони, ╕ це п╕дтриму╓ к╕ностуд╕ю ф╕нансово. Тому що на сьогодн╕, у порушення президентського указу в╕д 1994 року, ми не ма╓мо бюджетного ф╕нансування нав╕ть на утримання тих скарб╕в, якими волод╕╓мо. Адже ми ма╓мо раритетн╕ реч╕, як╕ дорого коштують, у нас одних костюм╕в 100 тисяч одиниць, ╕ вони р╕зн╕: царськ╕, в╕йськов╕ мундири, рел╕г╕йн╕ убрання, потрясн╕ ж╕ноч╕ сукн╕, все що завгодно… ╤ це ж треба ремонтувати, п╕дтримувати, збер╕гати при в╕дпов╕дн╕й температур╕ й вологост╕. Ми ма╓мо понад тисячу одиниць збро╖, яку також треба чистити, змащувати, охороняти, врешт╕-решт. Ма╓мо нав╕ть танки на ходу. А все це кому належить? Держав╕. То ж держава повинна якось нас п╕дтримувати. А так – все, що ми заробля╓мо, надаючи послуги, витрача╓мо на перш╕ потреби: збер╕гання костюм╕в, збро╖, плюс треба зарплату людям платити. Нам потр╕бне квотне ф╕нансування, державн╕ замовлення на т╕ чи ╕нш╕ проекти. А нам кажуть: ставайте на конкурси в Держк╕но, подавайте сценар╕╖. А це означа╓ змагатися з приватними продюсерами. Я теж свого часу був приватним продюсером. Що у мене було: в одн╕й руц╕ сценар╕й, в ╕нш╕й – бюджет ╕ очевидно, бажання створити ф╕льм. Але ж тод╕ у мене не було н╕якого господарства, яке потр╕бно утримувати, т╕╓╖ ж техн╕ки, обладнання, будинк╕в, костюм╕в, рекв╕зиту… Якщо ми державне п╕дпри╓мство з╕ статусом нац╕онального, то повинн╕ мати як╕сь преференц╕╖. Поки що ми ╖х перекону╓мо, але цей процес дуже довгий ╕ ма╓ колосальну ╕нерц╕ю. - Чого ще, кр╕м грошей, не вистача╓ укра╖нському к╕но? - Б╕льше к╕нотеатр╕в, нормально╖ ц╕ново╖ пол╕тики щодо квитк╕в… У нас квитки коштують, як за кордоном. Як людина з нашими пенс╕ями, зарплатами може дозволити соб╕ пох╕д у к╕нотеатр? Якби ввести все в нормальне русло, воно б окупилося сторицею. Бо художн╕й ф╕льм, якщо в╕н вартий уваги, вихову╓ людину, да╓ якусь естетичну насолоду. Да╓ ╕нформац╕ю. Особливо ф╕льм, створений на профес╕йному р╕вн╕. Потр╕бно б╕льше уваги до к╕номистецтва. Пам`ята╓те, коли було ╢вро-2012, ус╕╓ю кра╖ною навалилися ╕ збудували дороги, стад╕они, аеропорти. ╤ все пройшло на високому р╕вн╕, ╕ вс╕ були задоволен╕. Але ж тод╕ увесь уряд чартерами л╕тав на матч╕, бо вс╕ вони були вбол╕вальниками. За к╕нематограф, на жаль, н╕хто не вбол╕ва╓… - А сценарного, акторського голоду нема╓? - Чому нема, ╓. Щоб написати сценар╕й потр╕бне не т╕льки надзвичайне бажання, але й ум╕ння. А щоб замовити сценар╕й профес╕оналу, треба заплатити йому аванс. Колись на к╕ностуд╕╖ сценарист приходив ╕з заявкою, якщо це приймалося, в╕н отримував аванс ╕ спок╕йно працював. Була залежн╕сть його в╕д к╕ностуд╕╖, а к╕ностуд╕╖ – в╕д нього. Тепер кажеш авторов╕: ви пиш╕ть, ми прочита╓мо. Хто ж буде працювати, ризикуючи? Тому вс╕ сценар╕╖, як╕ ми мали, створювались на великому бажанн╕ – так писались «Валадика Андрей», «Та╓мний щоденник Петлюри». Он, до реч╕, йде наш сценарист, одягнений для зйомок. Оск╕льки у нас не вистача╓ масовки, я йому сказав – одягайся, будеш у кадр╕ (см╕╓ться). - У нас на Льв╕вщин╕ ╓ св╕й к╕нематограф╕чний фестиваль – «Золота корона Карпат». Як ви його розц╕ню╓те, чи не збира╓тесь взяти у ньому участь з╕ сво╖ми ф╕льмами? - Я вважаю, що це дуже хороший фестиваль. Але фестивал╕ потребують св╕жинки, а м╕й останн╕й ф╕льм «Владика Андрей» вийшов дев'ять рок╕в тому. Його вже бачили всюди. - А «Та╓мний щоденник Петлюри»? - Не люблю наперед щось планувати. Давайте, як уже казав, спочатку народимо дитинку, а пот╕м будемо на хрестини запрошувати… - Чому такий великий розрив м╕ж ф╕льмами? - Так от вийшло. Я правда, за цей час зняв дек╕лька документальних ф╕льм╕в, але це було просто для задоволення, ╕ знову ж таки, теми ц╕кавили. - Льв╕в ви обрали для зйомок за його схож╕сть ╕з Парижем? - Ми зн╕мали ╕ в самому Париж╕. Тут нас влаштовують т╕ чи ╕нш╕ ╕нтер'╓ри, тому ми при╖хали раз, тепер вдруге. На вулицях зняли два досить коротк╕ еп╕зоди, решту – в прим╕щеннях. - Уже к╕лька раз╕в у ваших стр╕чках зн╕малися чиновники: у Тернопол╕ – екс-депутат, у Львов╕ – голова Апеляц╕йного суду. Це через голод масовки? - Н╕-н╕. Насамперед, голов╕ Апеляц╕йного суду Петру Каблаку я вдячний, що в╕н дуже щиро погодився на наше прохання надати для зйомок один ╕з 10 зал╕в суду – ретро-зал, який чимось схожий на те, що нам потр╕бно. А по-друге, нам був потр╕бний фах╕вець, який м╕г би в суд╕ все «розставити» по сво╖х м╕сцях: там повинен сид╕ти прокурор, там суддя, там адвокат, там п╕дсудний, там обвинувачений, там суд присяжних. Я не хот╕в, щоб було так: коли зн╕ма╓ш ф╕льм про пожежник╕в, першими см╕ються пожежники, про л╕кар╕в – см╕ються л╕кар╕... Тому й попросив пана Петра, ╕ в╕н подарував нам два дн╕ сво╓╖ присутност╕. - ╤ як йому вдалася роль? - У нього роль без сл╕в. В╕н гра╓ члена судд╕всько╖ колег╕╖. У нас, от, суддя сидить (показу╓) – заслужений артист Укра╖ни Стан╕слав Малганов, в╕н грав суддю, а пан Петро – дуже фактурний, ╕ я йому вдячний за участь. - Бюджет ф╕льму – 48 м╕льйон╕в гривень, а дали вам 23. Де роздобули решту? - У тумбочц╕. Це я жартую. К╕ностуд╕я виступа╓ як третя сторона – основними засобами. Наш╕ партнери, з якими ми зробили три попередн╕ ф╕льми – «Атентат», «Нескорений» ╕ «Владика Андрей», – це Укра╖нський конгресовий ком╕тет Америки, п╕дтримав ф╕нансово. Але вс╕х грошей ми ще не з╕брали, нам потр╕бн╕ додатков╕ спонсори, я дуже хот╕в би, щоб вони були. Бо зараз ситуац╕я у кра╖н╕ складна, насамперед, в╕йна на сход╕, яка забира╓ величезн╕ грош╕. П╕шов четвертий р╕к, це вже майже Друга св╕това в╕йна. Тому дуже непросто з коштами. - Де ви плану╓те прем'╓ру? - Напевно, в Ки╓в╕. Ф╕льм же про короткий пер╕од Укра╖нсько╖ народно╖ республ╕ки. Н╕нель Кис╕левська
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 18.08.2017 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18910
|