Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно в Києві вийшли друком спогади Геннадія Фіміна «Доброволець «Сумрака». До війни він займався громадською діяльністю разом з іншими активістами. Одним із таких активістів був Костянтин Ільченко, в 1990-ті роки – успішний підприємець у Свердловську. Перша приватна шахта була його. Там шахтарі отримували добру зарплатню. Але влада зруйнувала бізнес Ільченка. Він зайнявся громадською діяльністю.
Г. Фімін розповідає: «Костянтин Григорович Ільченко був керівником громадської організації Трудовий рух «Солідарність». Жив він у Свердловську. Він і ми, його однодумці, багато часу та сил присвячували громадській роботі. Ми боролися з поширенням наркотиків, боролися з незаконним видобуванням вугілля на незареєстрованих копанках та покинутих шахтах. Боролися за те, щоб не забруднювалось довкілля, бо відпрацьована порода, шлами – біда для природи. Ільченко став ще активнішим, коли в нашій області виник сепаратизм. Коли в Києві йшла революція, Костянтин Григорович часто виступав перед людьми, пояснював зміст революційних подій у Києві, оскільки сам він бував там часто. А коли настав березень 2014 року, Григорович пояснював людям, що після завершення цієї революції українці нарешті справді зможуть вільно жити у вільній країні. Вона майже вивільнилася з донецького бандитського ярма. З російського впливу. Він сперечався відкрито і вільно, не боячись нікого. Сперечався на телеканалах, на сторінках газет, в інтернет-виданнях, на вулицях».
 Геннадій Фімін згадує: «Ми шалено раділи, коли зрозуміли, що Україна повстала і синула бандита та крадія Януковича і тисячі його підлабузників, що гвалтували країну. Тоді ми всі ще не розуміли, якого страшного ляпаса дала наша країна Путіну, Росії та її «думі». Всі думали: перемога. Не розуміли, що все тільки починається».
 Фімін подає і спогади друзів. Боєць з позивним Бандера пригадує: «На Луганщині розгортається найпотужніша інформаційна війна, брехливі наклепи, начебто «бандерівці» з Правим сектором галопом мчать на БТРах і танках на Донбас помститися за Януковича та його гопстоп-зграю. Ніби Національна гвардія вбиває всіх, хто не знає гімну України тощо». Найгірше те, що значна частина населення Донбасу повірила в ці нісенітниці: «Люди - дослівно - скаженіють, мої вчорашні знайомі та друзі сьогодні вже вороги, кидаються з кулаками».
 Геннадій Фімін свідчить про початок російської агресії: «1 березня 2014 року ми побачили, як Росія відібрала в нас Крим. Ми зрозуміли, що це війна. До мого рідного Свердловська Луганської області почали заходити легкі танки та довгі російські КАМАЗи... Велкі групи чеченців з величезними «риболовецькими» камуфляжними рюкзаками почали приїздити цілими автобусами. Вони відразу взялися до грабунку... Ящики з автоматами, завезені до міста, порожніли моментально. Зброю роздавали всім, хто бажав. А їх було багато – наркомани, алкоголіки, що не бажали працювати».
 Темур Юлдашев закликав створити для захисту Луганська від окупантів батальйон. Записалося близько двохсот людей. Звернулися до міліції з проханням надати зброю: «Костянтин Григорович Ільченко, луганські активісти, що зібралися на мітингу, звернулися до міліції, за словами учасників цих подій, - до генерала Гуславського і віддали йому список добровольців. Бо добровольці тоді йому довіряли. Нині вже зрозуміло, що тоді нас і почали відловлювати сепаратисти разом з міліціонерами саме за цим списком. Хто знав, що саме міліція зрадить перша?»
 Геннадій Фімін потрапив у полон, зазнав катувань професійних російських ГРУшників. Ватажок терористів наказав розстріляти Фіміна о 10-й ранку наступного дня. Але вранці розпочався наступ українських військ і стратенця було врятовано. Та поневіряння Геннадія на цьому не закінчилися. Українські військовики запідозрили, що він сепаратист і заарештували його. Однак СБУшник розібрався і, перепросивши Фіміна,  відпустив його.
 Геннадій Фімін приїхав у Слов'янськ: «Тоді я вперше побачив, на що війна перетворює місто. Тут прокотилася «русская весна»! Зразу видно було. Зруйновані будинки, великі і малі, розстріляні базари, підірвані й розбиті танки та БТРи... жахлива картина, страшна «весна».
 Фімін вирушив воювати проти окупантів і зрадників, хоча він інвалід і в нього троє малих дітей. Задовго перед війною йому перебили хребет. Там стоять дві титанові пластини.
 Геннадій Фімін характеризує воїнів, які стали на захист Батьківщини: «Я розумію, що поряд зі мною зібралися люди сміливі, навіть відчайдушні, відважні луганчани, яких ніхто не зламає. Вони вірні своїй Батьківщині. Вони українці. А могли вони так само, як велика кількість наших земляків, пливти за течією, тобто не хвилюватися, не брати участі ні в чому... А ці люди, хто поряд зі мною, йдуть не легким шляхом. А праведним. Вони вже встали, піднялися воювати за Україну, і ніяка російська пропаганда вже ніколи ні в чому їх не переконає... Зламати нас неможливо. Донбасу й Криму ми не віддамо.»
 Г. Фімін пише про кримських добровольців: «Кримські воїни справили на мене сильне враження. Татари – справжні мусульмани – ніколи не п'ють алкоголю і не сваряться. В них світлі такі жарти, вони щиро вірять і говорять про те, що Крим буде наш».
 Геннадій Фімін розповідає про бої і висловлює впевненість: «Вірю в нашу Перемогу»
 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 04.08.2017 > Тема ""Білі плями" історії"