Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4456)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4134)
Українці мої... (1667)
Резонанс (2128)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1064)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (331)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (210)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МАРИНА ГРИМИЧ — НАУКОВИЦЯ ╤ ПИСЬМЕННИЦЯ
У творчому доробку Марини Гримич понад 20 р╕зножанрових роман╕в…


КУЛЬТУРА У ВИР╤ В╤ЙНИ
Журнал╕сти створили сер╕ю фотограф╕й про пошкодження ╕ руйнування культурних пам’яток…


ДЕНЬ СВ╤ТЛЯЧКА
Наш╕ традиц╕╖


У СИМОНА З╤ЛОТА ЗНАХАРСЬКА ТУРБОТА
Наш╕ традиц╕╖


╥ХН╤ ДУШ╤ СЕРЕД НАС
Дещо з ╕стор╕╖ Пров╕дно╖ нед╕л╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 30.06.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 30.06.2017
СЛОВА Р╤ДНОГО ОБОРОНЦ╤

Три нов╕ видан╕ цьогор╕ч книги трьох кримських укра╖нських автор╕в поповнили нещодавно б╕бл╕отечку «Кримсько╖ св╕тлиц╕» у С╕мферопол╕. Перша – «Дитяч╕ розваги» поетеси з Бахчисарайського району, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни Галини Литовченко. «Книжка навча╓ читач╕в бути спостережливими та небайдужими до навколишнього св╕ту, вихову╓ в них доброту, щедр╕сть ╕ турботу про сво╖х близьких, друз╕в та р╕дну батьк╕вську землю», - йдеться в анотац╕╖ ц╕╓╖ дитячо-родинно╖, гарно ╕люстровано╖ (до реч╕, внучкою Г. Литовченко Анастас╕╓ю) книжечки. Ось один з ╖╖ в╕рш╕в:

ПОДАРУНОК
Мам╕ вишила калину
На кухонн╕м рушнику.
Ту, що в нас росте п╕д тином
Б╕ля мальв у кв╕тнику.
В╕зерунок м╕й матуся
Розгляда╓ залюбки,
Я ж тепер сама беруся
Витирати тар╕лки.
Може це, звичайно, жарти,
Й не шедевр гостинець цей,
Та матуся каже: - Варто
В╕днести його в музей.
Ну й матуся, ну й ╕дея!
Здивувала, просто – шок.
Ц╕лий тиждень я ж для не╖
Вишивала рушничок.

Свою тринадцяту книгу – ╕сторичну п'╓су «Леб╕дка» презентував кримським читачам член НСПУ В╕ктор Стус. Щойно видана у С╕мферопол╕ трагед╕я «Леб╕дка» написана на основ╕ легенди, що наводиться у «Ярилин╕й книз╕», «Книз╕ Велеса» та в низц╕ статей, присвячених Святоруським В╕дам. ╤ в╕дбива╓ под╕╖, що в╕дбувалися на слов'янських землях у IV стол╕тт╕ ново╖ ери. Як св╕дчать джерела, у той час нам╕сницею в Сурож╕ була княжна Св╕тлана чи Св╕тлида, вона ж Леб╕дь, Леб╕дка, молодша сестра Великого князя Ар╕йстану-Руськолан╕ Буса Б╕лояра, якого ще називали князем Божем ╕ нав╕ть слов'янським Спасителем. До не╖ посватався могутн╕й ╕ безжальний готський конунг Германарех, який за в╕ком годився ╖й у д╕дус╕. В╕н пересл╕дував свою мету — п╕дкорити Ар╕йстан, навернути його мешканц╕в у християнську в╕ру, розширити меж╕ Гот╕╖. Вс╕ ц╕ ╕нтриги зак╕нчилися дуже траг╕чно. По сут╕, у п'╓с╕ представлено протиборство двох протилежних св╕тогляд╕в, р╕зних уявлень про любов, милосердя ╕ призначення людини на земл╕. Ц╕ протир╕ччя ми спостер╕га╓мо й понин╕ на наш╕й планет╕. Хот╕лося б, щоб врешт╕-решт ус╕ вони завершилися миром ╕ благополуччям для людей р╕зних в╕рувань ╕ нац╕ональностей.
╤, нарешт╕, третя кримська укра╖нська цьогор╕чна книга – монограф╕я оч╕льника укра╖номовних письменник╕в Криму, професора Кримського ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету Михайла Яковича Вишняка – «В╕чно сучасний: слово Т. Г. Шевченка в контекст╕ часу». В монограф╕╖ досл╕джу╓ться творч╕сть Т. Г. Шевченка в контекст╕ св╕тово╖ л╕тератури, розглядаються окрем╕ питання його творчост╕ та художньо╖ майстерност╕ ╕ ╖х впливу на формування св╕тоглядних ╕ л╕тературно-естетичних уподобань в╕домих укра╖нських письменник╕в. (Читайте нижче передн╓ слово автора книги).
Отже, укра╖нське л╕тературне Слово в не зовс╕м укра╖нському з деяких п╕р Криму не зачахло, н╕куди зв╕дси не депортувалося, не «випарувалося» – як ╕ наша кримсько-укра╖нська «Св╕тлиця». Подякуймо ж тим ентуз╕астам, хто продовжу╓ нести й плекати це Слово нав╕ть в оц╕ смутн╕ часи!

╤нф. «КС»

На фото В. Качули (зл╕ва направо): кримськ╕ укра╖нськ╕ письменники Михайло Вишняк, В╕ктор Стус, Галина Литовченко у «Кримськ╕й св╕тлиц╕», С╕мферополь, червень 2017 р.
(Б╕льше фото – на Фейсбук-стор╕нц╕ «КС»:
https://www.facebook.com/газета-Кримська-св╕тлиця-192473467490932/)

***
Михайло ВИШНЯК
ВСТУПН╤ ЗАУВАГИ: ПОЕТ ПОНАД ЧАСОМ

Мабуть, неможливо знайти в св╕тов╕й л╕тератур╕ письменника, чия творч╕сть справила б такий величезний вплив на формування нац╕онально╖ самосв╕домост╕ народу, як Т. Г. Шевченко, 200-р╕ччя в╕д дня народження якого св╕това сп╕льнота в╕дзначила в березн╕ 2014 року. Як писав Б. Гр╕н-ченко, Тарас Шевченко «сво╓ю нац╕ональною св╕дом╕стю ╓сть ген╕й, а сво╓ю незм╕рною вагою, значенням у справ╕ нац╕онального в╕дродження сво╓го р╕дного краю ╓сть з'явищем феноменальним, ╓диним, може, на св╕т╕».
Поет, художник, удосто╓ний звання академ╕ка живопису, мислитель, Шевченко став символом укра╖нства й само╖ Укра╖ни. Однак в╕н не лише великий укра╖нський поет, в╕н поет всеслов'янський, поет всесв╕тн╕й. ╤ творч╕сть його в╕чно злободенна, оск╕льки в н╕й натхненно опоетизован╕ загальнолюдськ╕ ╕деали ╕ ц╕нност╕.
Не можна не захоплюватись його високою громадською позиц╕╓ю та гуманн╕стю, почуттям соц╕ально╖ справедливост╕, моральною чистотою, безмежною в╕ддан╕стю ╕деалам свободи. Будучи до самозабуття залюбленим в Укра╖ну («Я так ╖╖, я так люблю мою Укра╖ну убогу, що прокляну самого Бога, за не╖ душу загублю»), Шевченко н╕коли не залишався в рамках нац╕онально╖ обмеженост╕. Бажаючи справжньо╖ свободи сво╓му народов╕, поет щиро переживав ╕ за дол╕ ╕нших народ╕в, пригноблених царською Рос╕╓ю. Згадаймо, либонь, його полум'яну поему-╕нвективу «Кавказ», де Рос╕йська ╕мпер╕я поста╓ як «тюрма народ╕в», у як╕й «на вс╕х язиках все мовчить...».
Знаменитий «Кобзар» Шевченка символ╕зу╓ всю його поетичну творч╕сть, яка за влучним висловом ╤вана Франка зробила для народу «б╕льше, н╕ж десять поб╕дних арм╕й».
Во╕стину поез╕я Шевченка стала виразником дум, над╕й ╕ спод╕вань народу, ╕ саме йому поет присвятив «душ╕ прекрасн╕ поривання», сво╓ полум'яне слово, що стало для укра╖нського народу сво╓р╕дною художньою Б╕бл╕╓ю, а сам поет — народним Мес╕╓ю.
Той же Б. Гр╕нченко в одному ╕з сво╖х лист╕в до ╤. Липи, датованим 9/╤╤ 1892 року, писав: «В╕н ╕ дос╕ сто╖ть перед╕ мною на високому п'╓дестал╕, що торка╓ться головою неба» [цит. за ШЕ, Т. 2, с. 176].
Критика нер╕дко п╕дносила значим╕сть Шевченка, спираючись в основному на ранню його творч╕сть, на твори фольклорно-романтичн╕, що вв╕йшли до першого видання «Кобзаря» 1840 року. Вони справд╕ значн╕. Однак перш за все поет здобув св╕тове визнання й став в╕домим за твори б╕льш п╕зн╕ших рок╕в, як╕ були позначен╕ глибокими ф╕лософськими й соц╕ально-пол╕тичними мотивами. Це знаменит╕ поеми «Сон», «Кавказ», «╢ретик», «╤ мертвим, ╕ живим», «Неоф╕ти» та ╕нш╕, назван╕ академ╕ком ╤. Дзюбою «найвищими вершинами поетичного духу».
Ц╕лком справедливо Шевченка в╕дносять до митц╕в гостро╖ соц╕ально╖ й пол╕тично╖ спрямованост╕. Однак не можна абсолютизувати таке судження, бо це обмежу╓ поетичний д╕апазон творця. За словами того ж ╤. Дзюби, Шевченко «був ╕ н╕жним л╕риком, ╕ поетом кохання, ╕ чи не найб╕льшим у св╕т╕ сп╕вцем ж╕нки ╕ матер╕, дитячо╖ невинност╕ ╕ ж╕ночо╖ краси. В╕н — ╕ поет безмежно╖ н╕жност╕ й найтонших порух╕в серця, ╕дил╕╖ мр╕йливого щастя, поет ╓вангельського милосердя й прощення, повноти людсько╖ великодушност╕, поет ╓днання людини з людиною, з природою ╕ св╕том».
Феномен Шевченка поляга╓ у всеосяжному в╕дображенн╕ нац╕онально╖ ментальност╕, нац╕онально╖ природи, св╕тов╕дчуття минулого, сучасного ╕ майбутнього. В╕н символ╕зу╓ душу народу й вт╕лю╓ його честь ╕ горд╕сть, дух ╕ пам'ять. Тому Шевченко не лише великий поет, а й великий нац╕ональний Пророк. ╤ ц╕лком справедливо рос╕йський революц╕йний демократ ╕ критик М. Г. Чернишевський в╕дн╕с його до «с╕яч╕в нового слова, до поет╕в великих — над часом».
Феномен Шевченка в тому, що в╕н митець сучасний ╕ завжди актуальний. Таким в╕н був, ╓ ╕ залишиться назавжди, бо творч╕сть його невичерпна, як невичерпна жива криниця, ╕ в╕чна, як в╕чний сам Всесв╕т.
Минають л╕та, десятил╕ття, ц╕л╕ епохи, на зм╕ну одним покол╕нням приходять друг╕, однак н╕коли не заросте людська дорога до його слова, до ц╕╓╖ невичерпно╖ криниц╕, яка завжди живитиме людей наснагою, силою, над╕╓ю та любов'ю.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 30.06.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18751

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков