Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОГОДИВ КАНДИДАТУРУ ЗАЛУЖНОГО НА ПОСАДУ ПОСЛА У БРИТАН╤╥
Про це йдеться у пов╕домленн╕ М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни…


БУДЕ ДЕНЬ, КОЛИ ╤ ШВЕЦ╤Я ЗМОЖЕ ПРИВ╤ТАТИ УКРА╥НУ З╤ ВСТУПОМ В АЛЬЯНС
Звернення Президента Укра╖ни.


ДРУГА Р╤ЧНИЦЯ ВТОРГНЕННЯ: ЗАЯВИ СВ╤ТОВИХ Л╤ДЕР╤В НА П╤ДТРИМКУ УКРА╥НИ
Боротьба Укра╖ни проти рос╕йсько╖ агрес╕╖ надиха╓ св╕т…


ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ПОЛЕГЛИХ ЗАХИСНИК╤В УКРА╥НИ
Зеленський та ╕ноземн╕ л╕дери поклали кв╕ти до «Ст╕ни пам’ят╕» на Михайл╕вськ╕й...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 30.06.2017 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 30.06.2017
Андр╕й Стрижак, суддя Конституц╕йного суду: КСУ НА ЦЕЙ ЧАС НАГАДУ╢ ЧОВЕН БЕЗ КЕРМА ТА В╤ТРИЛ

Склад та обрання голови Конституц╕йного суду – в перел╕ку основних задач влади на наступний пол╕тичний сезон. Повноваження його голови завершилися в червн╕. Закон про Конституц╕йний суд прийнято у першому читанн╕. Якщо справу буде загальмовано, то експерти прогнозують парал╕ч конституц╕йного органу. Як працю╓ зараз та працюватиме судова ╕нстанц╕я, як╕й належить бути тлумачем та арб╕тром Основного закону?
Про це ми говоримо з суддею Конституц╕йного суду Андр╕╓м Стрижаком, який очолював КС у 2007-2010 роках.
- Андр╕ю Андр╕йовичу, як ви прокоменту╓те прийняття у першому читанн╕ законопроекту про КС, що в╕дбулося 22 травня?
- Редакц╕я доопрацьованого законопроекту виг╕дно в╕др╕зня╓ться в╕д попередньо╖. Удосконалено конкурсн╕ засади в╕дбору кандидатур на посаду судд╕ КС; виключено положення про необх╕дн╕сть сплати збору за подання конституц╕йно╖ скарги; узгоджено з нормами Кодексу Укра╖ни про адм╕н╕стративн╕ правопорушення приписи щодо в╕дпов╕дальност╕ за порушення порядку проведення пленарних зас╕дань Суду; уточнено статтю, що регулю╓ визначення строку втрати чинност╕ актом; детальн╕ше сформульовано норми про зм╕ну юридично╖ (правово╖) позиц╕╖ КС тощо.
Водночас лишаються дискус╕йними з точки зору правово╖ визначеност╕ деяк╕ новели проекту, якими передбача╓ться:
- Запровадження понять «╕стотний дисципл╕нарний проступок» та «грубе чи систематичне нехтування сво╖ми обов'язками», як п╕дстави для зв╕льнення судд╕ з посади, що за певних умов може бути способом цькування неугодних судд╕в.
- Надано право звернення до Суду з конституц╕йною скаргою представникам юридичних ос╕б. Тобто, виника╓ запитання – оск╕льки ст. 55 Конституц╕╖ визнача╓, що право на звернення з конституц╕йною скаргою ма╓ «кожний», то яке в╕дношення до цього мають зазначен╕ представники?
- Визначено, що, як виняток, конституц╕йна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених частиною першою ст. 77, якщо Суд визна╓ ╖╖ розгляд необх╕дним ╕з мотив╕в сусп╕льного ╕нтересу. Однак, виходячи з власного досв╕ду, можу стверджувати, що будь-яка справа, яку розгляда╓ Суд, ма╓ сусп╕льний ╕нтерес, зокрема, з огляду на преюдиц╕альн╕сть його р╕шень.
Запроваджено новий вид акт╕в КСУ – забезпечувальний наказ, який при розгляд╕ конституц╕йно╖ скарги вида╓ Велика палата Суду, у виняткових випадках, та п╕дставою для якого ╓ необх╕дн╕сть запоб╕гти незворотн╕м насл╕дкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням остаточного судового р╕шення, однак не передбачено внесення в╕дпов╕дних зм╕н до кодекс╕в та закон╕в, яким визначено можлив╕сть та п╕дстави для зупинення виконання остаточного р╕шення суду.
Також, зг╕дно з Конституц╕╓ю, обов’язковими для виконання ус╕ма органами влади та м╕сцевого самоврядування ╓ виключно р╕шення та висновки КСУ. Тож який сенс видавати накази, як╕ не можна визначити обов’язковими для виконання, оск╕льки конституц╕йний перел╕к обов’язкових акт╕в Суду ╓ вичерпним та не може бути доповнений законом?
Я прив╕в т╕льки явн╕ приклади в╕дсутност╕ правово╖ визначеност╕ у новелах законопроекту, на жаль цей перел╕к можна продовжити. Так що лиша╓ться спод╕ватися, що ц╕ та ╕нш╕ недол╕ки будуть усунен╕ при п╕дготовц╕ проекту до другого читання.
- Андр╕ю Андр╕йовичу, як вплинули на д╕яльн╕сть КСУ зм╕ни до Конституц╕╖ Укра╖ни, в частин╕, в як╕й зазнали сутт╓во╖ зм╕ни його статус та повноваження?
- КСУ на цей час, образно кажучи, нагаду╓ човен без керма та в╕трил. Так╕ важлив╕ аспекти ново╖ редакц╕╖ Конституц╕╖ Укра╖ни як запровадження конституц╕йно╖ скарги, визначення процедури вступу на посаду та зв╕льнення судд╕, посилення гарант╕й ╖х незалежност╕ та недоторканност╕, встановлення порядку та розм╕ру в╕дшкодовуння державою матер╕ально╖ чи морально╖ шкоди, завдано╖ ф╕зичним або юридичним особам актами ╕ д╕ями, що визнан╕ неконституц╕йними тощо, лишаються нереал╕зованими, оск╕льки законодавчо не врегульован╕.
- Але для того, щоб розглядалися скарги, деяк╕ експерти пропонують, наприклад, ухвалити тимчасовий регламент, який би д╕яв до прийняття парламентом закону?
- Це мабуть один ╕з найб╕льш прийнятних, на мою думку, шлях╕в виходу з кризово╖ ситуац╕╖. Зокрема, й керуючись правовою позиц╕╓ю, що норми Конституц╕╖ Укра╖ни ╓ нормами прямо╖ д╕╖. Вони застосовуються безпосередньо не залежно в╕д того, чи прийнято на ╖х розвиток в╕дпов╕дн╕ закони або ╕нш╕ нормативно-правов╕ акти. До того ж, виходячи з цього, Суд з моменту набуття чинност╕ ново╖ редакц╕╓ю Конституц╕╖ вже прийняв близько ста конституц╕йних скарг в╕д юридичних та ф╕зичних ос╕б. Однак тимчасовий регламент Суду, як правовий акт, який регулю╓ внутр╕шн╕ питання його д╕яльност╕, ма╓ обмежену юридичну силу. Тобто якщо провести розгляд конституц╕йно╖ скарги за процедурою, аналог╕чною розгляду справ з питань конституц╕йност╕ закон╕в та ╕нших правових акт╕в, в принцип╕ можливо, то вир╕шення деяких момент╕в, як╕ мають визначальне значення для, так би мовити, «запуску» механ╕зму конституц╕йно╖ скарги, ╓ можливим виключно на законодавчому р╕вн╕.
- Якщо можна – детальн╕ше, про як╕ моменти йдеться?
- Насамперед, це визначення критер╕╖в прийнятност╕ скарги до розгляду (наявн╕сть належного суб’╓кта, строк давност╕ юридичного факту, п╕дсудн╕сть порушених питань тощо).
По-перше, в ч. 4 ст. 55 ново╖ редакц╕╖ Конституц╕╖ установлено, що право звернутися з конституц╕йною скаргою до КСУ гаранту╓ться «кожному». З цього приводу виника╓ слушне запитання: чи означа╓ це, що «кожен» – це виключно ф╕зична особа, оск╕льки цей терм╕н застосову╓ться у розд╕л╕ ╤╤ Основного Закону, положеннями статей якого визначаються права та обов’язки людини й громадянина, тобто саме ф╕зично╖ особи, чи йдеться також ╕ про представник╕в юридичних ос╕б приватного права?
По-друге, регламентом не можна визначити порядок реал╕зац╕╖ р╕шення Суду в раз╕ задоволення конституц╕йно╖ скарги, тобто визнання неконституц╕йними закону або його окремих положень, що застосовувалися при прийнятт╕ судового р╕шення (поворот судового р╕шення, розгляд за нововиявленими обставинами, в╕дшкодування збитк╕в, завданих скаржнику судовим р╕шенням на п╕дстав╕ неконституц╕йного закону тощо), без чого зазначене р╕шення втрача╓ будь-який сенс у контекст╕ в╕дновлення справедливост╕, як одн╕╓╖ з╕ складових принципу верховенства права.
- Чи ╕снують ╕нш╕ проблеми, як╕ унеможливлюють реал╕зац╕ю нових конституц╕йних повноважень КСУ?
- Так, й вони не нов╕, Суд стикався з ними неодноразово, – це блокування д╕яльност╕ КСУ шляхом протиправного впливу на судд╕в з боку представник╕в пол╕тичних сил та орган╕в державно╖ влади, у тому числ╕ зв╕льнення з посад п╕д надуманими мотивами (судд╕в В.╤ващенко, С.Станик, В.Пшеничного – 2007 р╕к), недоукомплектування його конституц╕йного складу протягом двох останн╕х рок╕в. При цьому при розгляд╕ деяких справ (2006-2007 роки та нин╕) мали м╕сце прояви в╕дверто╖ неповаги до Суду, як╕ межували з образами та з в╕двертими погрозами на адресу його судд╕в.
Кр╕м того, на цей день у КСУ працю╓ 15 судд╕в ╕з 18 за штатом, при цьому вакантн╕ посади не заповнюються вже б╕льше двох рок╕в. До того ж, 3 червня цього року ще у двох судд╕в зак╕нчився 9-р╕чний терм╕н перебування в посад╕. Як насл╕док – неспроможн╕сть Суду протягом цього року прийняти бодай би одне р╕шення.
Не прийнято нав╕ть р╕шення про зв╕льнення зазначених судд╕в, що п╕сля набуття чинност╕ новою редакц╕╓ю Конституц╕╖ в╕днесено до повноважень КСУ. Таким чином склалася патова ситуац╕я – з одного боку, строк повноважень судд╕в вичерпано, тобто вони не мають права брати участь у розгляд╕ справ, з ╕ншого – ╖х зв╕льнено, але вони продовжують отримувати зароб╕тну плату, а на ╖хн╕ м╕сця не можна призначити нових судд╕в.
- Який вплив ма╓ ситуац╕я, яка склалося щодо КСУ, на стан захисту прав ╕ свобод людини ╕ громадянина.
- Зг╕дно з Конституц╕╓ю, права ╕ свободи людини та ╖х гарант╕╖ визначають зм╕ст ╕ спрямован╕сть д╕яльност╕ держави. Для реал╕зац╕╖ цих конституц╕йних припис╕в передбачено утворення спец╕ального загальнодержавного механ╕зму, структурними елементами якого ╓ ус╕ без винятку органи державно╖ влади та м╕сцевого самоврядування.
Але давайте поглянемо на ситуац╕ю ╕з ЦВК, який, як державний колег╕альний орган, забезпечу╓ дотримання передбачених Конституц╕╓ю та законами Укра╖ни принцип╕в ╕ засад виборчого ╕ референдумного процес╕в, реал╕зац╕ю виборчих прав громадян Укра╖ни. Ком╕с╕я буду╓ свою д╕яльн╕сть на принципах верховенства права, законност╕, незалежност╕, об'╓ктивност╕, компетентност╕.
На перших м╕сцях серед вимог щодо д╕яльност╕ Ком╕с╕╖ стоять верховенство право та законн╕сть. У цьому контекст╕ виника╓ запитання – як узгоджу╓ться з цими принципами та обставина, що вже майже три роки у ╖╖ склад╕ працюють 12 (з 15) член╕в, 7-р╕чний строк повноважень яких було вичерпано ще у 2014 роц╕.
Й так╕ випадки не поодинок╕, схожа ситуац╕я склада╓ться нин╕ й щодо призначення нового Уповноваженого Верховно╖ Ради Укра╖ни з прав люди тощо.
- Повертаючись до д╕яльност╕ Конституц╕йного Суду Укра╖ни. Суд неодноразово звинувачували у невиправдан╕й зм╕н╕ правових позиц╕й, у тому числ╕, при розгляд╕ справ славнозв╕сного закону № 2222 в╕д 8 грудня 2004 року. Яка ваша думка з цього приводу?
- Спочатку давайте з’ясу╓мо, що треба розум╕ти п╕д терм╕ном «правова позиц╕я КСУ», оск╕льки Конституц╕я та закони Укра╖ни, якими керу╓ться Конституц╕йний Суд Укра╖ни при зд╕йсненн╕ конституц╕йного судового контролю, не м╕стять такого поняття та припис╕в щодо можливост╕ та порядку ╖╖ зм╕ни. Водночас у практичн╕й д╕яльност╕ КСУ сформувалася стала традиц╕я посилання на правов╕ позиц╕╖ з певних питань. Як правило, п╕д цим розум╕╓ться, що у випадках, коли стосовно питань у справ╕, яка розгляда╓ться, Суд ран╕ше висловлював певн╕ думки або зауваження, як╕ мають до них в╕дношення, в╕н ма╓ право на них посилатися. Тобто, правова позиц╕я Суду – це його думки, зауваження або висновки з певних питань, що знайшли сво╓ в╕дображення в його актах, за умови ╖х п╕дтримки б╕льш╕стю конституц╕йного складу Суду. Тобто не менш як десятьма суддями.
Стосовно тези, за якою «положення Закону про внесення зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни п╕сля набрання ним чинност╕ стають нев╕д'╓мною складовою Конституц╕╖ Укра╖ни – окремими ╖╖ положеннями, а сам Закон вичерпу╓ свою функц╕ю», в ухвал╕ Конституц╕йного Суду Укра╖ни в╕д 05.02.2008 року № 6-у/2008 у справ╕ № 2-1/2008 сл╕д зазначити:
- вона була прийнята лише третиною в╕д конституц╕йного складу КСУ;
- ╜рунтувалася на науков╕й г╕потез╕, а не на положеннях чинного законодавства, яке не передбача╓ можливост╕ виключення з╕ сфери наступного конституц╕йного судового контролю для закон╕в, якими вносяться зм╕ни до Основного Закону Укра╖ни;
- з правово╖ точки зору ╓ н╕кчемною, оск╕льки де-факто не п╕дтримана нав╕ть т╕╓ю менш╕стю, яка прийняла зазначену ухвалу Суду. Це виплива╓, зокрема з того, що зг╕дно ╕з ст. 45 Закону Укра╖ни «Про Конституц╕йний Суд Укра╖ни» у випадку виявлення обставин, як╕ вказують на неп╕дсудн╕сть КСУ порушених у конституц╕йному поданн╕ питань, Суд в╕дмовля╓ у в╕дкритт╕ конституц╕йного провадження на п╕дстав╕ ╖╖ ч.4 «неп╕дв╕домч╕сть Конституц╕йному Суду Укра╖ни питань, порушених у конституц╕йному поданн╕, конституц╕йному зверненн╕». Це за сво╖ми правовими насл╕дками унеможливлю╓ подальше звернення до Суду з цього питання.
Натом╕сть Суд ухвалив в╕дмовити у в╕дкритт╕ конституц╕йного провадження за ч. 2 ст. 45 цього Закону «нев╕дпов╕дн╕сть конституц╕йного подання, конституц╕йного звернення вимогам, передбаченим Конституц╕╓ю Укра╖ни, цим Законом». Тобто суб’╓кт права на конституц╕йне подання у раз╕ усунення тако╖ нев╕дпов╕дност╕ ма╓ право на повторне звернення з цього ж самого питання.
- Як ви вважа╓те, чи були достатньо аргументован╕ з правово╖ точки зору постанови парламенту, якими було визнано, що Конституц╕йний Суд н╕бито перевищив сво╖ повноваження та де-факто скасував конституц╕йну реформу 2004 року?
 - На м╕й погляд, як фах╕вця у галуз╕ конституц╕йного права ц╕ постанови та Закон Укра╖ни в╕д 21 лютого 2014 року № 742-VII «Про в╕дновлення д╕╖ окремих положень Конституц╕╖ Укра╖ни», ╓ досить сумн╕вними з точки зору ╖х в╕дпов╕дност╕ Конституц╕╖ та закон╕в Укра╖ни.
Так, у постанов╕ в╕д 24 лютого 2014 парламент зазначив, що факт того, що положення Закону Укра╖ни "Про внесення зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни" в╕д 8 грудня 2004 року № 2222-IV стали нев╕д’╓мною складовою Конституц╕╖ Укра╖ни, а сам закон вичерпав свою функц╕ю, що встановлено Ухвалою Конституц╕йного Суду Укра╖ни в╕д 5 лютого 2008 року № 6-у/2008,яка ╓ остаточною в силу положень статт╕ 50 Закону Укра╖ни "Про Конституц╕йний Суд Укра╖ни", однак:
- по-перше, процесуальну ухвалу що ╓ остаточною виключно щодо конкретного конституц╕йного подання, тобто за сво╓ю юридичною силою ╓ актом нижчого р╕вня, н╕ж висновок або р╕шення КСУ, обов’язков╕сть виконання, остаточн╕сть та унеможливлення оскарження яких визначено не законом, а безпосередньо Конституц╕╓ю Укра╖ни;
- по-друге, Суд не розглядав зм╕ст зм╕нених положень Конституц╕╖ Укра╖ни. Це в╕н повинен був зробити ран╕ше у порядку превентивного контролю, у раз╕ надання парламентом в╕дпов╕дного законопроекту для отримання висновку на його в╕дпов╕дн╕сть вимогам статей 157, 158 Основного Закону Укра╖ни. Однак парламент цього не зробив й де-факто ╕ де-юре порушив конституц╕йно встановлену процедуру розгляду, ухвалення та набрання чинност╕ законами Укра╖ни, що, як зазначив КСУ у р╕шенн╕ в╕д 7 липня 2009 року № 17-рп/2009,«зг╕дно з частиною першою статт╕ 152 Конституц╕╖ Укра╖ни ╓ п╕дставою для визнання його неконституц╕йним».
До реч╕, на мо╖й практиц╕, це був ╓диний випадок, коли наявн╕сть порушення конституц╕йно╖ процедури прийняття закону № 2222, було визнано у вс╕х без винятку висновках пров╕дних в╕тчизняних науково-досл╕дних установ у галуз╕ конституц╕йного права, до яких Суд звертався за консультац╕ями у ход╕ провадження за ц╕╓ю справою;
Про недотримання конституц╕йно╖ процедури розгляду та ухвалення Закону № 2222 зауважили у сво╖х висновках ╓вропейськ╕ та в╕тчизнян╕ публ╕чн╕ ╕нститути, зокрема Парламентська Асамблея Ради ╢вропи, Нац╕ональна ком╕с╕я ╕з зм╕цнення демократ╕╖ та утвердження верховенства права, ╢вропейська Ком╕с╕я "За демократ╕ю через право" (Венец╕анськаКом╕с╕я). На ╖х думку, ця процедура була впроваджена з порушеннями принцип╕в демократично╖ держави ╕ верховенства права.
У Резолюц╕╖ ПАР╢ в╕д 2005 року № 1466 зазначено: "Парламентська Асамблея також занепоко╓на, що нов╕ конституц╕йн╕ зм╕ни були схвален╕ без попереднього розгляду Конституц╕йним Судом… та як це витлумачено в р╕шенн╕ КС в╕д 1998 року". У Висновку Нацком╕с╕╖ ╕з зм╕цнення демократ╕╖ та утвердження верховенства права, ухваленому 27 грудня 2005 року, вказано, що розгляд ╕ прийняття Закону № 2222 зд╕йснено Верховною Радою з порушенням вимог ст. 159 Конституц╕╖ Укра╖ни.
Парламент також запропонував виконуючому обов’язки Президента Укра╖ни достроково припинити повноваження та зв╕льнити з посад судд╕в Конституц╕йного Суду Укра╖ни у зв’язку з порушенням ними присяги судд╕, як╕ були призначен╕ Президентом Укра╖ни та Рад╕ судд╕в Укра╖ни у триденний строк скликати позачерговий з’╖зд судд╕в Укра╖ни, на якому розглянути аналог╕чне питання. Чи належить це до повноважень ╓диного органу законодавчо╖ влади?
З цього приводу сл╕д зазначити, що Конституц╕╓ю Укра╖ни не передбача╓ться можливост╕ «в╕дновлення д╕╖ ╖╖ положень». Таким чином парламент, на мою думку, знову порушив процедуру внесення зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни, що свого часу стало п╕дставою для визнання неконституц╕йним вже згадуваного Закону № 2222 в╕д 8 грудня 2004 року.
 - Ви вважа╓те, що ╓ сумн╕ви у лег╕тимност╕ Конституц╕╖, положеннями яко╖ щодня керуються у сво╖й д╕яльност╕ органи державно╖ влади, м╕сцевого самоврядування, ╕нститути громадянського сусп╕льства та перес╕чн╕ громадяни Укра╖ни?
 - Конституц╕я правово╖ демократично╖ держави, як дружина Цезаря, повинна бути поза всякою п╕дозрою. Натом╕сть порушення конституц╕йно╖ процедури, яка регламенту╓ порядок внесення зм╕н до Основного Закону Укра╖нсько╖ держави, знову може мати насл╕дком визнання ╖х нелег╕тимними.
Чи може хтось надати гарант╕╓ю, що у майбутньому не буде так само оскаржено й Закон Укра╖ни в╕д 21 лютого 2014 року № 742-VII?
- Р╕шення КСУ в╕д 30.09.2010 про визнання закону № 2222 неконституц╕йним мало насл╕дком реан╕мац╕ю Конституц╕╖ в редакц╕╖ 1996 року. Чи взяв Суд до уваги те, що скасован╕ конституц╕йн╕ норми 2004 року д╕яли майже 6 рок╕в, на ╖х п╕дстав╕ проводились вибори парламенту та Президента, формувався Уряд тощо?
- Конституц╕я Укра╖ни не встановлю╓ строку давност╕ щодо закон╕в про внесення зм╕н до не╖, в контекст╕ застосування наступного конституц╕йного контролю, як це ╕нколи передбачено конституц╕ями деяких ╓вропейських кра╖н. Натом╕сть, для конституц╕йних суд╕в заруб╕жних кра╖н поширеною ╓ практика поновлення ран╕ше чинного правового регулювання. Тобто якщо зм╕ни до закону визнаються неконституц╕йними, то ма╓ застосовуватися попередня його редакц╕я, яка, зв╕сно, в╕дпов╕да╓ конституц╕╖. Така юридична техн╕ка певною м╕рою з╕ставна з категор╕╓ю «часово╖ (темпорально╖) д╕╖ нормативно-правового акту в час╕, проте ╖╖ застосування не означа╓, що йому нада╓ться зворотна д╕я.
Юридична техн╕ка в╕дновлення попереднього правового регулювання застосову╓ться конституц╕йними судами в таких кра╖нах, як Австр╕я, Болгар╕я, Латв╕я, Литва, Н╕меччина, Португал╕я та ╕нших.
Зокрема, у пункт╕ 5 статт╕ 139 Конституц╕╖ Австр╕йсько╖ Республ╕ки зазначено, що р╕шення про визнання протизаконним нормативного акту набира╓ чинност╕ з дня його опубл╕кування, якщо Конституц╕йний Суд сам не встановить строк зупинення його д╕╖, який не може перевищувати шести м╕сяц╕в, а за необх╕дност╕ зд╕йснення законодавчих заход╕в — одного року. У пункт╕ 6 ц╕╓╖ статт╕ зазначено, що у раз╕, коли р╕шенням Конституц╕йного Суду закон скасову╓ться як неконституц╕йний, то з дня набрання сили цим р╕шенням, якщо в ньому не встановлено ╕ншого, знову набувають чинност╕ законодавч╕ положення, як╕ були зм╕нен╕ законом, визнаним Конституц╕йним Судом неконституц╕йним.
У Литв╕ основний аргумент на користь р╕шення про поновлення правових норм, як╕ втратили законну силу через визнання ╖х неконституц╕йними, поляга╓ в тому, що «маються на уваз╕ не повноваження конституц╕йних суд╕в щодо поновлення юридично╖ сили норми, яка була скасована або зм╕нена неконституц╕йним правовим актом, а поновлення таких норм як юридичний насл╕док р╕шення, яким констату╓ться неконституц╕йн╕сть правового акту, що скасував або зм╕нив попередн╓ правове регулювання, прямо передбачене в конституц╕╖ (законах) держави.
Под╕бне розширення меж юрисдикц╕╖ орган╕в конституц╕йно╖ юрисдикц╕╖ — це «феномен юрисдикц╕йно╖ дискрец╕╖, який не в╕дхиля╓ться в╕д ╓вропейських тенденц╕й». У цьому ж аспект╕ можна навести Р╕шення Конституц╕йного Суду Республ╕ки Болгар╕я в╕д 31 жовтня 1995 року № 22 (конституц╕йна справа № 25/1995)2, у резолютивн╕й частин╕ якого зазначено, що скасований або зм╕нений закон поновлю╓ться в т╕й редакц╕╖, яка ╕снувала до скасування або зм╕ни. Така правова позиц╕я Суду виплива╓ з розгорнутого об╜рунтування концепц╕╖ «в╕дновлювально╖ д╕╖» (reinstate mentor the preceding law) р╕шення про скасування, зг╕дно з якою р╕шення не спричиня╓ прогалини у прав╕, а навпаки, поновлю╓ д╕ю норми, попередня редакц╕я яко╖ перебува╓ у в╕дпов╕дност╕ до конституц╕╖. У цьому питанн╕ доречно також звернути увагу на д╕яльн╕сть Федерального Конституц╕йного Суду Н╕меччини.
Як ╕ в Закон╕ про КСУ, Законом «Про Федеральний Конституц╕йний Суд» детально не регламентовано порядок та способи виконання р╕шень ФКС. У параграф╕ 35 цього Закону лише зазначено, що ФКС у сво╓му р╕шенн╕ може визначити суб’╓кта його виконання, а також у конкретних випадках встановити вид ╕ спос╕б його виконання. Проте на основ╕ цього положення ФКС у р╕шенн╕ визнача╓ вс╕ д╕╖, необх╕дн╕ для виконання його р╕шення, а у раз╕ необх╕дност╕ робить це незалежно в╕д заяв або пропозиц╕й учасник╕в провадження, тобто за власною оф╕ц╕йною ╕н╕ц╕ативою, або нав╕ть окремо, п╕сля прийняття р╕шення по сут╕ справи. Вид, обсяг та зм╕ст припис╕в стосовно порядку виконання залежать в╕д зм╕сту в╕дпов╕дного р╕шення по сут╕ справи, яке ма╓ бути виконане, ╕, кр╕м того, в╕д конкретних сусп╕льних в╕дносин, як╕ треба привести у в╕дпов╕дн╕сть до нього. У випадках визнання нормативно-правового акту (його норми) нед╕йсним, ФКС у р╕шенн╕ може зазначити про поновлення д╕╖ попередньо╖ редакц╕╖ акту.
Таким чином, зазначивши у пункт╕ 6 мотивувально╖ частини Р╕шення Конституц╕йного Суду Укра╖ни в╕д 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, що «визнання неконституц╕йним Закону № 2222 у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означа╓ в╕дновлення д╕╖ попередньо╖ редакц╕╖ норм Конституц╕╖ Укра╖ни, як╕ були зм╕нен╕, доповнен╕ та виключен╕ Законом № 2222», Суд лише озвучив загальновизнане, у т.ч. у законодавств╕ кра╖н ╢С, правило набуття чинност╕ зм╕неними у неконституц╕йний спос╕б положень законодавства.
При цьому Суд не надавав вказ╕вок н╕ М╕н╕стру юстиц╕╖ публ╕кувати текст конституц╕╖ у редакц╕╖ 1996 року у оф╕ц╕йному виданн╕ Укра╖ни, н╕ ╕нш╕м органам державно╖ влади з цього питання. Тобто д╕яв у межах сво╖х конституц╕йних повноважень. До того ж парламент, за наявност╕ пол╕тично╖ вол╕, м╕г вжити заход╕в для усунення зазначених у р╕шення порушень конституц╕йно╖ процедури ухвалення закон╕в про внесення зм╕н до Конституц╕╖. Наприклад, над╕слати проект до КСУ для отримання висновку про його в╕дпов╕дн╕сть вимогам ст.ст. 157 та 158 Основного Закону й у подальшому його ухвалити.
 - Андр╕ю Андр╕йовичу, як ви ставитеся до публ╕кац╕й у ЗМ╤, зм╕ст яких поляга╓ у тому, що посадовц╕в, як╕ незаконно збагатилися, неможливо притягнути до крим╕нально╖ в╕дпов╕дальност╕, оск╕льки судд╕ ╖х в╕дпускають на волю?
 - В Укра╖н╕, як ╕ в будь-як╕й ╕нш╕й цив╕л╕зован╕й держав╕, д╕╓ принцип презумпц╕╖ невинуватост╕, який поляга╓ у тому, що «особа вважа╓ться невинуватою у вчиненн╕ злочину ╕ не може бути п╕ддана крим╕нальному покаранню, доки ╖╖ вину не буде доведено в законному порядку ╕ встановлено обвинувальним вироком суду». Тому я безумовно негативно ставлюсь до под╕бних заяв у ЗМ╤, а тим б╕льше погроз на адресу судд╕в, особливо з боку окремих високопосадовц╕в, оск╕льки вважаю це протиправним впливом на судд╕в, у тому числ╕ шляхом формування негативно╖ сусп╕льно╖ думки. Як правило, публ╕кац╕╖ та виступи з цього приводу зводяться до одноб╕чного висв╕тлення под╕╖ – правоохоронн╕ органи затримали злочинц╕в, а судд╕ – ╖х в╕дпустили. При цьому повн╕стю замовчуються мотиви, виходячи з яких слуги Фем╕ди прийняли так╕ р╕шення, а саме: дотримання вимог крим╕нально-процесуального закону п╕д час затримання, вилучення речових доказ╕в, пов╕домлення про п╕дозру у вчиненн╕ злочину тощо.
Конституц╕йний Суд Укра╖ни висловив свою позиц╕ю у р╕шенн╕ в╕д 27 жовтня 1999 року: «…сам факт порушення крим╕нально╖ справи щодо конкретно╖ особи, затримання, взяття п╕д варту, пред'явлення ╖й обвинувачення не можна визнати як крим╕нальну в╕дпов╕дальн╕сть. Особа не несе крим╕нально╖ в╕дпов╕дальност╕ до тих п╕р, поки ╖╖ не буде визнано судом винною у вчиненн╕ злочину, ╕ вирок суду не набере законно╖ сили».
У цьому контекст╕ хочу привести ╕сторичний факт, на який послалися автори художнього ф╕льму про життя та революц╕йну д╕яльн╕сть касира б╕льшовик╕в Крас╕на. Йдеться про в╕дмову влади Ф╕нлянд╕╖, за тих час╕в – Герцогства Курляндського у склад╕ Рос╕йсько╖ ╤мпер╕╖ – у його видач╕ центральн╕й ╕мперськ╕й влад╕. На нарад╕ з цього приводу жандармський оф╕цер висловив обурення та звинуватив ф╕н╕в у зловживанн╕ сво╖ми прив╕леями, на що його начальник в╕дпов╕в: «Винна не влада Герцогства, а ми з вами, оск╕льки не зум╕ли з╕брати переконлив╕ докази його винуватост╕».
Тому одна справа – ефектно провести показов╕ затримання ╕з застосуванням гвинтокрил╕в, а ╕нша – ретельно, як╕сно та з дотриманням ус╕х вимог закону п╕дготувати таку доказову базу протиправно╖ д╕яльност╕ особи, щодо яко╖ у судд╕в не виникне жодних сумн╕в╕в.

Олена М╕гачова
www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 30.06.2017 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18730

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков