Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 23.06.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 23.06.2017
╤ ЗНОВУ МОВА ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ

Вчора, слухаючи укра╖нськ╕ новини, почула тривожну для мене новину: в цьому роц╕ величезна к╕льк╕сть випускник╕в середньо╖ загальноосв╕тньо╖ укра╖нсько╖ школи не справилася з тестом з укра╖нсько╖ мови (якщо не помиляюсь, то 17000 учн╕в). Ще сказали, що к╕льк╕сть необх╕дних для зал╕ку бал╕в була дуже занижена, я нав╕ть не пов╕рила, що вона може бути такою малою.
Як таке може бути? Адже це - не тест з японсько╖ чи пол╕нез╕йсько╖ мови, а з державно╖, укра╖нсько╖. Мови держави, в як╕й ц╕ юнаки ╕ д╕вчата живуть, навчаються, кохаються...
Спитати б, чого це мене, зовс╕м не вчителя укра╖нсько╖ мови, а колишнього математика, ф╕зика, та й ╕нших шк╕льних предмет╕в вчителя, яка вже давно не працю╓, як╕й вже через пару м╕сяц╕в виповниться 82 роки, та ще й 60 з них живе в повн╕стю зрусиф╕кованому, а зараз ще й окупованому Криму, чого це мене так хвилю╓ проблема яко╖сь там мови?
А як же може не хвилювати, якщо ти вир╕с в с╕м’╖ св╕домих, культурних, вихованих людей? Людей, яким не байдуже, якою мовою говорити, як╕ дбають про чистоту р╕дно╖ мови, збереженн╕ ╖╖ багатства.
М╕й батько, який вир╕с в багатод╕тн╕й родин╕, де було семеро д╕тей, п╕сля педагог╕чного техн╕куму навчав учн╕в укра╖нсько╖ ╕ рос╕йсько╖ мов, а згодом, навчаючись в техн╕чному вуз╕ (╕нститут зал╕зничного транспорту), заробляв кошти для проживання, працюючи коректором в харк╕вських газетах. Ясно, що для тако╖ роботи потр╕бно знати мови не просто добре, а в╕дм╕нно. П╕сля техн╕чного вузу в╕н таки повернувся в школу, але вже математиком, ф╕зиком, вчителем креслення ╕ астроном╕╖, та завжди не забував про чистоту ╕ багатство р╕дно╖ мови. В╕н н╕коли не вживав так╕ загальноприйнят╕ слова, як “тряпка”, “платок”, п╕дказуючи учням, що дошку треба витерти ганч╕ркою чи в╕хтиком, а на голов╕ носять не платок, а хустину, та й користуються носовичком чи рушником. Вже живучи в Севастопол╕ ╕ чуючи тут скр╕зь рос╕йську мову, в╕н говорив:
“Я розум╕ю, що, можливо, з часом нац╕ональн╕ мови зам╕нять якимись ╕ншими, але як же тод╕ буде з нашим укра╖нським гумором? Невже в╕н перестане ╕снувати?”
М╕й чолов╕к, прослуживши 26 рок╕в в арм╕╖, де з людей вс╕х нац╕ональностей СРСР робили рос╕йськомовних, не забув свою р╕дну мову ╕ де т╕льки м╕г, сп╕лкувався нею. Його п╕длеглих солдат дуже дивувало, що в╕н по телефону завжди говорив з╕ мною укра╖нською.
Ми завжди сп╕лкувались м╕ж собою р╕дною мовою, ╕ це дуже дивувало нав╕ть вчител╕в, з якими ми працювали. Ми часто чули: “Почему вы разговариваете между собой на украинском? Ведь вы прекрасно владеете русским”. В╕дпов╕дь могла бути т╕льки одна: “Тому, що я - укра╖нець!”
Коли я часом могла сказати “не м╕шай мен╕”, в╕н поправляв: “М╕шати можна кашу”, бо треба говорити “не заваджай мен╕”. Можете сказати, що все це може бути характерним для с╕мейства вчител╕в, ╕нтел╕генц╕╖, але я вже якось писала про народну мудр╕сть мо╓╖ бабус╕, просто╖ селянки, яка все життя прожила в сел╕, ╕, мабуть, була неписьменною.
Мен╕ дуже прикро, що забуваються перли народно╖ мудрост╕, та я щиро рад╕ю, коли можу пригадати ще якесь стареньке, та таке р╕дне слово: “кортить”, “в╕хтик”, “кулешик”... А такий трохи грубий висл╕в, який використав Тарас Шевченко в поем╕ “Сон” - “в╕н вилупив баньки з лоба” - я чула в сел╕ на К╕ровоградщин╕...
Наш╕й Незалежност╕ вже виповнилось 25 рок╕в. Багато тих, хто народився в 1991 роц╕, вже мають сво╖х д╕тей, ╕ якою мовою вони з ними говорять? Та “р╕дною”, рос╕йською. Вчимо англ╕йську, бо вона зараз скр╕зь потр╕бна, нав╕ть мен╕, коли оце пишу, а комп╕к раптом як╕сь поради чи вимоги виставля╓, а я не розум╕ю, бо вчила (╕ ще не забула) н╕мецьку.
Вчимо ╕ноземн╕, “А сво╓╖ дастьб╕...Колись будем ╕ по-сво╓му глаголать, як н╕мець (чи Пут╕н?) покаже, та до того й ╕стор╕ю нашу нам розкаже - отойд╕ ми заходимось!.. (Т.Шевченко.”╤ мертвим, ╕ живим...”.
╤ ск╕льки ж часу нам треба, щоб, нарешт╕, “заходитись?
З часу, коли Шевченко написав ц╕ слова, минуло вже 172 роки, ск╕льки ж ще можна тягнути? Боюсь, що коли ми таки зберемося, то укра╖нську мову потр╕бно буде в╕дроджувати з небуття, як ╤зра╖лю ╕врит. Але хто це буде робити?
Наш╕ керманич╕ (президенти, м╕н╕стри, Верховна зРада) з великими потугами ╕ небажанням прийняли закон про державну мову в Укра╖н╕, та тут же схаменулися, злякались сво╓╖ см╕ливост╕, ╕ вид╕лили серед ус╕х ╕нших мов нашо╖ кра╖ни ту, яка нав’язувалась нам в╕ками “вогнем ╕ мечем”, використовуючи при цьому 27 (!?) р╕зних форм л╕нгвоциду, тобто геноциду, нищення нашо╖ мови, бо нам так легше.
Мен╕ ц╕каво було б д╕знатися, хто з наших (перечислених вище) “керманич╕в” розмовля╓ дома з батьками, дружиною чи коханкою ╕ д╕тьми укра╖нською мовою? Знаю, що ╕ на робот╕, ╕ на вулиц╕ ╖м легше говорити на “общепонятном”.  
Хочеться стати десь в людному м╕сц╕ ╕ кричати на весь св╕т: “Рятуйте! Рятуйте нашу мову! Рятуйте Укра╖ну!”
А може, вам байдуже, може, ви не розум╕╓те, що н╕коли не матимете сво╓╖ держави, держави не т╕льки з високим р╕внем матер╕ального життя, а й високо╖ духовност╕, яка була притаманна наш╕й укра╖нськ╕й родин╕, держави з високим р╕внем культури, науки, техн╕ки? Невже наш╕ надзвичайн╕, найталановит╕ш╕ в св╕т╕ д╕ти заслуговують т╕льки на те, щоб збагачувати матер╕альну ╕ духовну культуру ╕нших народ╕в (хоча б т╕╓╖ ж Рос╕╖, яка споконв╕ку п╕дживлювалась нашими талантами, а тих, хто не бажав бути добривом, яке робило родючою ниву ╖хнього життя, знищувала в тюрмах ╕ гулагах)?
Так що ж нам робити? Як врятувати нашу мову, як державну? Перш за все, треба усв╕домити, що саме укра╖нська мова потребу╓ захисту. ╤ не колись в далекому майбутньому, а зараз, сьогодн╕, завтра, щодня.
Я впевнена, що майже вс╕ доросл╕ в Укран╕ хоч якось, але знають укра╖нську. Але деяк╕ бояться користуватися нею, щоб не подумали, що вони не знають рос╕йсько╖.
Саме така була головна причина швидкого рос╕йщення в арм╕╖, вищ╕й школ╕, “на людях” в часи СРСР.
Деяк╕ вм╕ють говорити на “суржику”, який утворився в сх╕дних рег╕онах Укра╖ни за часи довгого перебування цих рег╕он╕в п╕д владою Рос╕╖, в як╕й “на вс╕х язиках все мовчить, бо благоденству╓ (Т.Шевченко).
Та шк╕дливих дом╕шок - отого суржику - можна позбутися, коли користу╓шся мовою, чита╓ш укра╖нськ╕ книжки, вчиш укра╖нськ╕ в╕рш╕, гуморески чи анекдоти.
Одна моя знайома, живучи багато рок╕в у Криму, маючи чолов╕ка-рос╕янина, стидалася говорити з╕ мною укра╖нською, бо ╖й було соромно, що втратила навики мовлення укра╖нською мовою, хоч ╕ дуже любила ╖╖.
Дуже важко зберегти свою власну мову, коли живеш, позбавлений р╕дного мовного оточення. Ск╕льки б не говорили, що можна бути двомовним, та це не так. Волод╕ння ╕ншою, не сво╓ю мовою, приводить до зменшення запасу сл╕в р╕дно╖ мови, частою зам╕ною сво╖х вислов╕в чужими.
Я в сво╖й с╕м’╖ н╕коли не переставала користуватися укра╖нською мовою, але рос╕йськомовне середовище, викладацька робота вчителя математики та ф╕зики рос╕йською, читання л╕тератури, газет, та нав╕ть розпов╕д╕ про розмову з кимось, хто говорив т╕╓ю ж, рос╕йською, теж не перекладаються, бо ж це - пряма мова, - все це привело до значного скорочення мого запасу укра╖нських сл╕в. Я з цим з╕ткнулася, коли у в╕ц╕ 63 роки почала писати спогади про сво╓ життя ╕ життя сво╓╖ родини. Дуже часто почали траплятися випадки, коли я не могла згадати потр╕бне укра╖нське слово. З сучасною техн╕кою було б просто, бо згодом можна виправити, але я писала звичайною ручкою...
╤ ще одне - д╕алекти. ╥х у нас, укра╖нц╕в, багато. ╤ це - наше багатство ╕ горд╕сть, як╕ необх╕дно зберегти. Не зневажайте д╕алекти, користуйтесь ними! Саме д╕алекти дають свою неповторну мелод╕ю мов╕ кожного рег╕ону.
Коли людина ма╓ хороший музикальний слух, вона в╕дчува╓ цю мелод╕ю, ╕ “п╕йма╓” ╖╖ нав╕ть тод╕, коли людина говорить чистою л╕тературною мовою. Я таку чисту мову називаю стерильною. Саме такою говорю я тут, в Криму, бо тут нема укра╖нського мовного середовища. Та при╖жджаючи в Одесу, мимовол╕ почина╓ш пригадувати особливий одеський колорит мови, ╕ переходити на цю мову (якщо ти колись жив там хоч один р╕к...). Не за словами, а за мелод╕╓ю мови можна п╕знати галичанина, жителя К╕ровоградщини чи Дн╕провщини (вони под╕бн╕), бойк╕вщини чи лемк╕вщини.
Ми повинн╕ передати вс╕ багатства нашо╖ укра╖нсько╖ мови нашим нащадкам, ╕ саме цей скарб ми не ма╓мо права втратити. Я не знаю, як довести цю думку до св╕домост╕ кожного укра╖нця, але прошу вс╕х: береж╕ть наше найб╕льше багатство - нашу мову! Користуйтеся нею! Навч╕ть сво╖х д╕тей сп╕вати наш╕ п╕сн╕, вивчати наш╕ звича╖ ╕ традиц╕╖, пишатися нашими древн╕ми предками, як╕ приручили коня, винайшли колесо, лишили нам в спадок зашифрован╕ на писанках ╕ вишиванках знання, як╕ ще дос╕ не розшифрован╕.
А тому - до роботи за Укра╖ну, за ╖╖ мову ╕ волю!!!

Алла ОСАДЧА, укра╖нка
м. Феодос╕я

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 23.06.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18714

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков