Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2395)
З потоку життя (5488)
Душі криниця (3131)
Українці мої... (1401)
Резонанс (1382)
Урок української (978)
"Білі плями" історії (1588)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (231)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУБЕН ДАР╤О — ПОЕТ, ПЕРЕПОВНЕНИЙ МОРЕМ
Наведу слова, якими описав поез╕ю Рубена Дар╕о ╕спанський поет Хуан Рамон Х╕менес. З них ви...


ШЕВЧЕНК╤АНА ШАХТАРЯ
Василь Геращенко народився 1951 року на Черкащин╕ — батьк╕вщин╕ Великого Кобзаря, у славн╕й...


ДРУГИЙ СПАС ЯБЛУКАМИ ПАХНЕ...
Свято Преображення Господнього, Другий Спас або ж Яблучний Спас, яке в╕дзнача╓мо 19 серпня, -...


ПЕРШИЙ СПАС — ПЕРШИЙ ЗАС╤В
За народним ╕ церковним календарями 14 серпня — свято Першого Спаса, Спаса на вод╕ або...


«В МЕНЕ НА КРИЛАХ ВИСТАЧИТЬ М╤СЦЯ ЛИШЕ ДЛЯ ДУШ╤»
...пише молода поетеса ╤рина Гаркуша, яку в╕йна на сход╕ Укра╖ни змусила залишити р╕дне м╕сто...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 16.06.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 16.06.2017
СВ╤Т ПРИГОД, АБО НАС ЧЕКАЮТЬ У ЩАСЛИВОМУ

Про що люблять читати д╕ти? Складне запитання, скаже читач. Сучасний св╕т надто стр╕мкий ╕ розма╖тий, аби п╕д╕гнати ус╕х п╕д ╓диний шаблон. ╤ все ж, напевно, не буде великою помилкою, якщо сказати, що мода на пригодницький жанр не зникне н╕коли. Зрештою, пригода, як одна з прадавн╕х художн╕х структур, становить важливий компонент багатьох л╕тературних жанр╕в. Пригодницький жанр, або ж авантюрний (бо слово «авантюра» у французьк╕й мов╕ якраз ╕ означа╓ пригоду) – це л╕тературний тв╕р, для якого характерний довол╕ напружений, динам╕чний, часто неспод╕ваний розвиток под╕й, незвичайн╕, подеколи й карколомн╕ пригоди; скрутн╕, часто небезпечн╕ ситуац╕╖, в як╕ пост╕йно потрапляють персонаж╕ твору. За законами жанру, героям пригодницько╖ л╕тератури повсякчас доводиться стикатися з небезпекою, але закон пригодницького жанру поляга╓ в тому, що мужн╕, см╕лив╕, в╕дважн╕ й благородн╕ геро╖ завжди виходять переможцями. Зв╕сно, що добро ма╓ перемогти зло – бо як же може бути ╕накше?
Коли говоримо про пригодницьк╕ твори, як╕ завжди користувалися популярн╕стю, на думку спадають ╕мена В.Нестайка, А.Костецького, Б.Чайковського, Ю.Ярмиша. Минають роки, а «Тореадори з Васюк╕вки» Всеволода Нестайка ц╕кав╕ нав╕ть тим сучасним д╕тлахам, як╕ швидше опановують гаджети, ан╕ж письмо. Чому ж твори Нестайка не втрачають популярност╕? Нестайко – письменник з ласки Божо╖ – так характеризують його творч╕сть досл╕дники. В╕н в╕дбира╓ лише той матер╕ал, який потр╕бен д╕тям та який буде сприйматися ними безпомилково. Досл╕дники в╕дзначають, що «доб╕рн╕ зерна» творчост╕ Нестайка в╕дпов╕дають критер╕ям добору л╕тератури для дитячого читання. Вони формують ц╕л╕сну картину св╕ту, бо ╜рунтуються на дитячому досв╕д╕. Але головне, що така л╕тература ╓ гуманною за сво╓ю суттю, а тому найб╕льш прийнятною для дитячого досв╕ту. Це л╕тература, яка на вс╕ часи.
Досл╕дники переконан╕, що твори Нестайка ╓ частиною золотого фонду дитячо╖ класично╖ л╕тератури. ╤ це дуже в╕дпов╕дально, адже ус╕ ми родом з дитинства; тож виховувалися на найкращих зразках св╕тово╖ л╕тератури. ╤ тут варто назвати ╕мена А.Л╕ндгрен та ╖╖ знамениту «Пепп╕ Довгу панчоху», «В щаслив╕й долин╕ Мум╕ Тролей» Т.Янсон, «Чудесну мандрвку Н╕льса Гольгерсона з дикими гусьми» С.Лагерлеф. Ц╕нн╕сть цих твор╕в в тому, що в них нема╓ сцен насильства, вони не вчать жорстокост╕; натом╕сть, виховують одв╕чн╕ ц╕нност╕ – почуття дружби, поваги, г╕дност╕. Як важливо для нашого св╕ту, де часом панують довол╕ сумн╕вн╕ ц╕нност╕. ╤нод╕ доводиться чути, що так╕ твори сьогодн╕ не в пошан╕. Мовляв, сучасним д╕тям ╕ п╕дл╕ткам потр╕бн╕ зовс╕м ╕нш╕ кумири. Не сентиментальн╕ добряки, а «крут╕» супермени, здатн╕ «порешать все вопросы». При цьому основне призначення л╕тератури – залишатися гуманною, виховувати почуття прекрасного – в╕дходить на другий план.
«Тож як бути письменников╕, який часом потрапля╓ п╕д стереотип сучасно╖ доби з ус╕ма ╖╖ ознаками? Яку л╕тературу пропону╓те сво╖м читачам?» - ц╕кавлюся у письменниц╕ Натал╕╖ Осипчук. «Ця ситуац╕я мен╕ знайома, - з╕зна╓ться письменниця. – Мен╕ теж ╕нод╕ пропонують: «Утни щось таке, з крим╕нальним ухилом, та ще й з доб╕рним сл╕вцем!» Вгадайте, хто «замовник» тако╖ л╕тератури? Н╕, зовс╕м не п╕дл╕тки, яким начебто набридла «манна каша з киселем», а доросл╕ люди. До реч╕, одна з б╕бл╕отекарок переконувала мене, що мова для п╕дл╕тк╕в ма╓ бути в╕дпов╕дним чином «п╕дсилена», бажано ненормативною лексикою. Бо ╕накше «╖м не ц╕каво». Яким же було ╖╖ здивування, коли мо╖ читач╕ залюбки читали твори, де нема╓ сцен жорстокост╕, натом╕сть йшлося про реч╕, без яких ми – н╕хто в цьому св╕т╕.
Вс╕ ми мр╕╓мо про дружбу, про св╕тл╕, чист╕ почуття. Т╕льки ж де ╖м узятися, якщо довкола – суц╕льне нев╕гластво, занедбана, забур’янена мова. Для дитячо╖ л╕тератури вкрай важливо дати найкращ╕ зразки л╕тературно╖ мови. Зв╕сно, що читач╕ мають ╕дентиф╕кувати себе з╕ сво╖ми однол╕тками – л╕тературними героями. Тож в╕дпов╕дний п╕дл╕тковий сленг н╕хто не в╕дм╕няв. Та все це може бути з гумором, колоритно, жваво. Геро╖ Всеволода Нестайка позбавлен╕ шаблон╕в, штучност╕, трафаретност╕. Атмосфера та╓мничост╕ та загадковост╕, ситуац╕╖ припущення й розгадування ваблять д╕тей. А коли наситити тв╕р веселим см╕хом, добрим гумором – усп╕х буде гарантованим».
Нещодавно Натал╕я Осипчук презентувала нову пов╕сть для д╕тей п╕д назвою «Нас чекають у Щасливому». Вона адресована тим читачам, як╕ не уявляють свого життя без веселих пригод та мандр╕вок. Головн╕ геро╖ пригодницько╖ пов╕ст╕ – школяр╕ Дана ╕ Данко – д╕ти, як╕ живуть звичайним життям. А у ньому ╓ м╕сце для радост╕ й суму, клопот╕в ╕ веселощ╕в. Пустотлив╕ й весел╕, д╕ти митт╓во зм╕нюються, коли лихо ста╓ться з ╖хн╕м товаришем Максом. Хлопчина не випадково т╕ка╓ з дому, на це ╓ невесел╕ причини. Сирота, якого всиновила с╕м’я – зда╓ться, в╕дтепер у його житт╕ все ма╓ бути добре. Тод╕ ж чому Макс руша╓ в мандри? Його шк╕льн╕ товариш╕ – Дана ╕ Данко – не лишаються осторонь чужо╖ б╕ди, а вс╕ляко намагаються допомогти товаришу.
Ц╕кавлюся у юних читач╕в, чим привабила ╖х пов╕сть «Нас чекають у Щасливому?» Сво╖ми враженнями д╕литься п’ятикласниця Оксана: «Дана – д╕вчинка, яку можна зустр╕ти у кожному клас╕. Н╕бито звичайна, але насправд╕ це – маленький ф╕лософ, якому ц╕каво все на св╕т╕. Пережива╓, що росте в неповн╕й с╕м’╖, але однаково любить маму ╕ тата. А ще Дана любить вигадувати ╕ фантазувати. Сподобався розд╕л «Увага, смертельний номер: ми по╖да╓мо скло!», в якому д╕ти вигадують р╕зн╕ дива. От вони вир╕шили зробити фокус «Скляночка», продемонструвати глядачам, як вони по╖дають… скло. А насправд╕, розчинили у вод╕ цукор, приварили. Вийшла тягнуча солодка патока. Пот╕м залили ╖╖ у склянки – готово! Д╕ти так хрумт╕ли солодощами, що забули про майбутн╕й «смертельний номер». До реч╕, ми скористалися порадою л╕тературно╖ геро╖н╕ ╕ теж вир╕шили в╕дзначити так день народження. Бо набридло весь час сид╕ти, втупившись в планшет. Хочеться грати, вигадувати ╕ фантазувати. ╤ л╕тературна геро╖ня – школярка Дана – п╕дказала, як орган╕зувати ц╕каве дозв╕лля».
А от шестикласниц╕ Мар╕╖ найб╕льше запам’ятався еп╕зод, коли Макс зник. Отод╕ й почина╓ться справжн╓ детективне розсл╕дування, а також пригоди, як╕ так люблять д╕ти. Данко ╕ Дана – юн╕ детективи – беруть справу в сво╖ руки. Куди може податися хлопець, якого покликала в дорогу мр╕я та одв╕чна туга за свободою? «Мен╕ сподобалося, що Дана першою припустила, що Макс вирушив в далеку дорогу», - з╕зна╓ться Мар╕я ╕ зачиту╓ уривок з пригодницько╖ пов╕ст╕: «Усв╕домлення того, що його можуть уп╕ймати ╕ схопити за руку, примушу╓ Макса бути обережним. В╕н весь час озира╓ться, ховаючись в╕д стороннього ока. Пом╕тно хвилю╓ться ╕ д╕╓ обережно. Його увагу привертають по╖зди, що прямують на п╕вдень. Так, зв╕сно! В╕н так багато чув про море, що вже давно пов╕рив у те, що бачив його насправд╕. Колись в ╕нтернат╕ вихователька розпов╕дала ╖м, знев╕реним у житт╕ горобчикам, що диво обов’язково настане. Це було схоже на новор╕чну фантаз╕ю. Бачити справжн╓ море – яке це щастя! Воно схоже на смарагд. Воно живе ╕ св╕титься вноч╕, мов св╕тлячок, якого можна посадити на долоню. А ще – частинку моря можна взяти в долон╕, ╕ воно буде вдячне тоб╕ за доброту. Маков╕ корт╕ло швидше до нього д╕статися, уклякнути перед ним на кол╕на, як перед ╕долом. Прив╕т, море, от ми ╕ зустр╕лися! Щоправда, я не вм╕ю плавати, але це др╕бниц╕, навчуся!» Саме так розм╕рковував Макс, вирушаючи назустр╕ч морю, а отже, так╕й жадан╕й вол╕. А його в╕рн╕ товариш╕, Дана ╕ Данко, наперед прораховують кожен крок хлопчика, ╕ хвилюються лише про одне: аби його далекий шлях був безпечним ╕ щасливим.
На вокзал╕ д╕ти знайомляться ще з одним шукачем пригод – Данилом на пр╕звисько В╕тер. «╤ давно ти ганя╓шся за в╕тром?» - поц╕кавилася Дана. «Та давненько, - хлопець виявився теж з почуттям гумору. – Як вол╕ захот╕лося, так ╕ ганяюся за в╕тром, от лише н╕як його не дожену. Мен╕ ц╕каво, що ко╖ться у св╕т╕. Та й нема╓ у мене н╕кого, одинак я». Ще один ц╕кавий поворот в сюжет╕. Здавалося б, щойно мова йшла про безтурботних д╕тей, охочих до пригод та мандр╕вок. Ут╕м – то все як на поверхн╕ айсберга. Усе глибинне приховане за самому дн╕. М╕ф про безтурботних, веселих д╕тей луска╓, як мильна бульбашка. Кожне маленьке серце вже пережило сво╖ негаразди ╕ трагед╕╖. Дана ╕ Данка – д╕ти, що виховуються у неповних с╕м’ях. Вони люблять сво╖х батьк╕в, хоча й не завжди з╕знаються в цьому. Задерикуват╕, трохи йоржист╕ – то лише для зовн╕шнього антуражу. Насправд╕ ╖хн╕ маленьк╕ серця прагнуть любов╕, турботи ╕ тепла.
От ╕ цей Данило на пр╕звисько В╕тер – чому блука╓ш на вокзал╕, самотня душа? Чому щодня зустр╕ча╓ш ╕ проводжа╓ш по╖зди, як╕ вирушають в далек╕ кра╖? Чому нема╓ б╕ля тебе доросло╖ людини? Там, на денц╕ тво╓╖ знев╕рено╖ душ╕, жевр╕╓ над╕я: а раптом, починаючи з понед╕лка, все зм╕ниться? ╤ розпочнеться нове життя - з╕ сво╖ми маленькими радощами, маминим ласкавим словом? Данило на пр╕звисько В╕тер заплющу╓ оч╕, уявля╓ себе на берез╕ моря, де так тепло ╕ затишно. Та наста╓ ранок, хлопчик розплющу╓ оч╕, ╕… Дива не сталося. Знову гудуть по╖зди, що прямують в далек╕ мандр╕вки. ╤ знову в╕н живе чужим життям. Бо там, у дорослому жорсткому св╕т╕, н╕кому нема╓ д╕ла до хлопчика, який давно вже втратив домашн╓ вогнище. От вона, воля! Та чомусь все менше радост╕ в╕д чергово╖ зустр╕ч╕ з потягом, що повернувся з далеких кра╖в. ╤ все част╕ше бринить на очах сльоза, яку так хочеться приховати.
От лишень в╕д уважного погляду Дани н╕чого не схова╓ться. Вона, зв╕сно, трохи вага╓ться. Бо як вирушити у мандр╕вку до моря, не попередивши маму? Юн╕ мандр╕вники залишають р╕дним записки ╕ просять не хвилюватися. Мовляв, вони трохи помандрують, ╕ обов’язково повернуться. Тепер треба виявити км╕тлив╕сть ╕ непом╕тно опинитися у вагон╕ потягу. А коли потяг набрав швидк╕сть, можна поласувати пир╕жками ╕ роздивитися карту. «╥демо до Щасливого», - запропонувала Дана. «У Щасливому мен╕ вже доводилося бувати, - з╕зналася д╕вчинка. – Вперше почувши про назву селища, я страшенно зрад╕ла. Мен╕ здавалося, що кожний тутешн╕й мешканець обов’язково ма╓ бути щасливим. А як ма╓ бути ╕накше? Жити у такому м╕сц╕ ╕ бути в чомусь обд╕леним? Це вже пот╕м я побачила, що люди тут живуть звичайним життям. З╕ сво╖ми буденними обов’язками ╕ клопотами. ╤ н╕хто не розда╓ ╖м пригорщ╕ щастя, як це могло статися. А господиня, в яко╖ ми винаймали к╕мнату, за все л╕то нав╕ть не вмочила у мор╕ ногу».
Отак╕ зовс╕м не дитяч╕ в╕дкриття робить Дана. ╤ розум╕╓: св╕т великий, от лишень щастя в ньому не так вже й багато. ╤ нав╕ть житт╓рад╕сна назва – Щасливе – не гаранту╓ мешканцями приморського селища безтурботного життя. Знайомство з д╕вчинкою Зо╓ю примушу╓ Дану подоросл╕шати ╕ посерйозн╕шати. Поки туристи милуються кра╓видами, мешканц╕ приморського селища працюють. Бо саме л╕то ╖х году╓ ц╕лий р╕к, тому не до в╕дпочинку.
Дитяч╕ розваги ╕ турботи дорослих – все наст╕льки переплетено, читати книжку варто ус╕╓ю родиною. Письменниця Натал╕я Осипчук переконана, що с╕мейн╕ читання – чудова нагода орган╕зувати зм╕стовне дозв╕лля та можлив╕сть краще п╕знати сво╖х д╕тей. Аби вони почувалися по-справжньому щасливими. А поки що наш╕ юн╕ мандр╕вники, потрапивши до приморського селища, зав╕тали до Зо╖ (яка, зв╕сно, дуже здивувалася). Зо╖ довелося вислухати довгу ╕стор╕ю про зникнення Макса. ╤ вона чомусь зовс╕м не захоплювалася благородним вчинком мандр╕вник╕в, а лише сумно хитала головою. Д╕вчина поставила умову: Дана ╕ Данко можуть шукати Макса, але потр╕бно все-таки спов╕стити батьк╕в. А до моря – лише рукою подати. Солоне пов╕тря, чайки, як╕ кружляють у химерному танку. «От воно яке – селище Щастя, - сумно з╕тхнув Данко. – А взагал╕, у чому воно поляга╓? От наче живуть люди у селищ╕ з такою романтичною назвою, а чи щаслив╕ вони по-справжньому? Зна╓ш, я читав, як один м╕льйонер, у якого було все, купив соб╕ остр╕в в океан╕. Усам╕тнився, ц╕лий день лежав п╕д пальмою, насолоджувався тишею ╕ споко╓м. А пот╕м йому стало сумно. Розум╕╓ш, все було у людини: слава, багатство. Т╕льки сумно стало йому п╕д пальмою, ╕ в╕н повернувся до людей. Я соб╕ думаю, щось под╕бне сталося ╕ з Максом. Наче й забрали його додому, ╕ з’явилися в нього батьки, ╕ н╕чого вони для нього не шкодували. Та серед тих речей Макс почувався самотн╕м Роб╕нзоном. ╤ одного дня в╕н зрозум╕в, що н╕кому не потр╕бен…»
Д╕ти так в╕рили, що знайдуть Макса у Щасливому, б╕ля моря. Та чи зд╕йсняться ╖хн╕ мр╕╖? Зв╕сно, що дива, якщо ╕ трапляються, то лише у казках. А наш╕ геро╖-мандр╕вники мають здолати ще тернистий шлях, аби вт╕лити сво╖ мр╕╖ у життя. Дана ╕ Данко повертаються додому. Зв╕сно, вони схвильован╕, адже розум╕ють, що р╕дн╕ можуть й прочухана дати. Та сталося диво: Дану зустр╕чали ╖╖ найр╕дн╕ш╕ люди: мама ╕ тато. Яке щастя було бачити, що вони забули про сво╖ непорозум╕ння й знову були разом. Чому доросл╕ часто забувають про те, що для щастя ╖хн╕м д╕тям потр╕бно не так вже ╕ багато? Лише трохи уваги, тепла, ╕ радост╕ в╕д сп╕лкування.
Але про Макса Дана не забула нав╕ть тод╕, коли почувалася ц╕лком задоволеною життям. Т╕льки чому Макс не в╕рить, що в╕н потр╕бен сво╖м друзям? Чому вигляда╓ знев╕реним? ╤ т╕льки його маленьке серце заспокою╓-п╕дказу╓: «Ти – не самотн╕й у цьому св╕т╕». А коли друз╕ з╕бралися вс╕ разом, можна знову згадати про мандр╕вки! Куди ж прямують наш╕ непосидюч╕ мандр╕вники? Зв╕сно, туди, де б’╓ться морська хвиля. Д╕ти повертаються до Щасливого, аби б╕льше н╕коли не в╕дчувати себе самотн╕ми. Там, б╕ля моря, вони почуваються затишно. Бо море, як жива ╕стота, диха╓ й з╕гр╕ва╓ сво╖м теплом. Послухаймо д╕вчинку Дану ╕ пориньмо у св╕т дитячих мр╕й та фантаз╕й: «Я ловлю морських св╕тлячк╕в, а вони, мов т╕ коники-стрибунц╕, ховаються на глибин╕. Бо там, серед мушель ╕ кам╕нц╕в, ╖хня дом╕вка. Там можна грати у п╕жмурки ╕ гойдатися на хвилях. А головне – ╖м добре разом». Тож мандруймо разом з юними героями, ╕ залучаймо до л╕тературно╖ мандр╕вки дорослих. Аби вони, за задумом письменниц╕ Натал╕╖ Осипчук, част╕ше заглядали до дитячих сердець.

Ольга ╤ВАНЕНКО, б╕бл╕отекар
На фото: письменниця Наталя Осипчук (крайня л╕воруч) з переможцями та членами жур╕ конкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!» ╕м. Д. Кононенка

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 16.06.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18699

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков