Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2491)
З потоку життя (5575)
Душі криниця (3163)
Українці мої... (1407)
Резонанс (1397)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1599)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (233)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОР╤АЛЬНО╥ Ц╤Л╤СНОСТ╤
- От, знову в╕н з╕ сво╖м «купи слона»! - скаже хтось. - А чи потр╕бен нам той слон?...


«КРИМИЛОСЬ» НАМ УС╤М ТУТ ДАВНО…
Не можу назвати те, що почула – просто п╕снею. Н╕, це не п╕сня, це - крик душ╕, крик за...


ЧОМУ НЕ ВАРТО ПОР╤ВНЮВАТИ КАТАЛОН╤Ю З ДОНБАСОМ ЧИ КРИМОМ
Таке пор╕вняння, скор╕ше, ╓ ман╕пулюванням ╕нформац╕╓ю.


СУД (ч. II)
Як поведе себе укра╖нський суд в ц╕й справ╕ скоро д╕зна╓мось, адже зас╕дання в╕дбудеться вже ц╕╓╖...


«АЩЕ СМЕРДЪ УМРЕТЪ ЗАДНИЦА КНЯЗЮ»
Суд не люблять. Його уникають. А проте ж, навряд чи хто наважиться поставити п╕д сумн╕в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 16.06.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 16.06.2017
БУДЕШ ЗНОВ, ╤СУСЕ, НА ГОЛГОФ╤ МУЧЕНИЦЬКУ СМЕРТЬ ЗА НАС ПРИЙМАТИ?

Будеш знов, ╤сусе, на Голгоф╕
Мученицьку смерть за нас приймати,
бо прийшли до влади справжн╕ «проф╕»,
на торгах скупивши вс╕ мандати».
(╤ван Низовий)

В╕домо, що час все розставля╓ на сво╖ м╕сця. Здавалося, чого ж ╕ще треба, як не вт╕шитися тим ╕ чекати, доки настане об╕цяне «харашо»? Багато хто так ╕ чинить, геть забуваючи притчу про лукавого раба, що занедбав св╕й талант. Байдуж╕сть до виклик╕в, як╕ ставить перед нами життя, небажання бачити щось дал╕ свого носа, готовн╕сть продавати себе, свою честь, г╕дн╕сть, сво╓ безсмертне «я», аби лишень гарно платили – список тих рабських чеснот можна продовжувати. Та чи варто? Чи не краще задуматись над тим, чому зам╕сть того, щоб «взявши в руки дрюка, нам нашу владу привести до тями», ми або мовчки скн╕╓мо у поруйнован╕й дефективними менеджерами крайн╕й хат╕, або розб╕га╓мось, мов т╕ руд╕ миш╕, наймитувати по св╕тах – ╖демо в ╕тал╕╖, ╕спан╕╖, польщ╕, ба – нав╕ть до Москов╕╖, яка за злочинно╖ безд╕яльност╕ наших суперпатр╕отичних «гетьман╕в» загарбала Крим, пуска╓ нам кров на Донбас╕. Неповага до себе, безв╕дпов╕дальн╕сть перед нащадкамм з одного боку, а з ╕ншого вперте небажання бачити справжню причину сво╖х проблем, ╓ вражаючими. Психолог╕чно намагання перекласти в╕дпов╕дальн╕сть за них на зовн╕шн╕ фактори – на п╕дступи захланного Кремля, на доморощених ненаситц╕в, на с╕он╕стську змову – ц╕лком зрозум╕л╕. Але ж ма╓мо бути чесними принаймн╕ перед собою. Ма╓мо визнати, що головн╕ проблеми, як╕ допровадили переважну б╕льш╕сть укра╖нц╕в до зубож╕ння, а Край до економ╕чного занепаду, в╕йни, втрати територ╕й ╕ – що найболюч╕ше – тисяч людських житт╕в, лежать не ст╕льки в захланному сус╕дов╕, у ненаситн╕й наш╕й влад╕, серед яко╖ й справд╕, аж надто великий в╕дсоток обраного народу, як в нас самих. То, може, пора пильн╕ше приглянутися до себе? Спитати себе, скаж╕мо, як так могло статися, що нас випхали у плеч╕ з прох╕дних фабрик-завод╕в, пор╕зали ╖х на метал, а ми при тому – н╕ пари з вуст. Чи згада╓ хто хоч один потужний виступ св╕домого пролетар’яту бодай на одному з наших ╕ндустр╕альних г╕гант╕в? Питати, чи чули про загальнонац╕ональн╕ страйки, нав╕ть незручно. А от на загниваючому Заход╕ - то звичайна р╕ч. Чи не щор╕чно там в╕дбуваються десятки виступ╕в, де громадяни застоюють сво╖ права, найперше, економ╕чн╕. Сумно, але висновк╕в не робимо. На б╕льшост╕ вц╕л╕лих п╕дпри╓мств функц╕я профсп╕лок ╕ дос╕ зводиться до розпод╕лу п╕льгових пут╕вок та новор╕чних льодяник╕в. На багатьох п╕дпри╓мствах ╖х просто нема╓.
А що вже казати про надважливу реформу децентрал╕зац╕╖, яка м╕стить в соб╕ ц╕лком реальн╕ важел╕ народовладдя, але нараз╕ фактично профану╓ться, в╕дда╓ться на в╕дкуп тому ж скорумпованому чиновництву! По сут╕, все наше, забезпечене Конституц╕╓ю, право на владу зводиться до участ╕ раз на п’ять рок╕в у виборах чергового крапленого валета з засмальцьовано╖, затерто╖ до д╕рок колоди.
Чи не в тому наша проблема, що зам╕сть активно долучатися до управл╕ння державою, ми вже чверть стол╕ття невтомно шука╓мо мес╕ю, який просипле нам манну небесну, пролл╓ться молочними р╕ками пом╕ж кис╕льних берег╕в? Законослухнян╕, без м╕ри терпляч╕, ми вс╕м сво╖м ╓ством показу╓мо, що готов╕ коритися йому, робити все, що в╕н вважатиме за потр╕бне, аби лишень той час скор╕ше настав. З таким carte blanche в╕д нас╓л╓н╕я кандидат╕в на роль мес╕╖ н╕коли не забракне. Перебираючи ╖х (декого вже й не по разу), все н╕як не допетра╓мо, що справжн╕ ╖х нам╕ри дещо ╕нш╕ в╕д декларованих. Сайт НАЗК з реальними декларац╕ями наших мойсе╖в переконливо засв╕дчу╓ те. Але ж нав╕ть бачачи те, ми й дал╕ саха╓мося влади, передов╕ряюючи ╖╖ в╕двертим шахраям. Чого варта кра╖на, де половина населення з запалом п╕дсаджу╓ в президентське кр╕сло злод╕я-рецидив╕ста? Чого варта кра╖на, де обравши «свого» хлопця, не вважають за потр╕бне контролювати його? Чого варта кра╖на, де влад╕, яка прийшла на лозунгах – ба, на кров╕ Майдану! – дозволяють без жодних для не╖ насл╕дк╕в не виконувати ╕мперативн╕ приписи Конституц╕╖, безпекових закон╕в, внасл╕док чого ворогом загарбано величезн╕ територ╕╖, вбито б╕льше десяти тисяч укра╖нц╕в, а в окупац╕╖ полишен╕ ще б╕льше двох м╕льйон╕в сп╕вв╕тчизник╕в?
Дивовижно, але зам╕сть негайного притягнення до крим╕нально╖ в╕дпов╕дальност╕ тод╕шнього виконуючого обов’язки президента пана Турчинова за невведення в д╕ю во╓нного стану на самому початку московсько╖ агрес╕╖, що з одного боку, не дозволило моб╕л╕зувати здоров╕ сили м╕сцево╖ влади, силових структур, в╕йська та сусп╕льства, а з ╕ншого заохотило подальшу агрес╕ю ворога, ми й дал╕ робимо вигляд, що з ним та под╕бними йому можна виграти в╕йну. З ними – з тими, хто без жодного постр╕лу здав Крим, хто усолоджував сво╓ хворе самолюбство парадами в╕йськово╖ техн╕ки на Хрещатику, в той самий час, як в ╤ловайському котл╕ гинули нап╕возбро╓н╕ добровольц╕, з тими, хто набива╓ сво╖ кишен╕ в час╕ в╕йни, яку й дос╕ не наважуються визнати в╕йною!
Останн╕ заяви згаданого тут екс-сп╕кера, нин╕ секретаря РНБО, щодо припинення антитерористично╖ операц╕╖ (АТО) на Донбас╕, переведення ╖╖ в якийсь ╕нший формат, викликають, щонайменше, подив:
– Прийшов час не просто визнати окупованими деяк╕ рег╕они Донецько╖ та Лугансько╖ областей, але ч╕тко, на законодавчому р╕вн╕ визначити засади державно╖ пол╕тики щодо ╖х зв╕льнення. Необх╕дна ефективна технолог╕я захисту кра╖ни, а для цього законодавчо потр╕бно надати президенту право застосовувати ЗСУ та ╕нш╕ в╕йськов╕ формування проти г╕бридно╖ агрес╕╖ з боку РФ, – простор╕ку╓ пан Турчинов.
– Та невже? – хочеться спитати. – Це лише на третьому роц╕ в╕йни, вибачте, АТО? Не зарано? ╤ що означа╓ «деяк╕»? Х╕ба не зна╓мо, як╕ саме? Та й х╕ба сьогодн╕ президент позбавлений права застосовувати Збройн╕ Сили в раз╕ збройно╖ агрес╕╖ ворога?
З засадами державно╖ пол╕тики щодо ╖х зв╕льнення теж не все ясно. Якщо мати на уваз╕ методи зв╕льнення, то це одна справа ╕, визначаючи ╖х, не варто оголошувати про те на весь св╕т. Загалом же, основи державно╖ пол╕тики щодо збереження територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ та суверен╕тету Укра╖ни вже давно визначен╕, б╕льше того, ч╕тко прописан╕ в Конституц╕╖ Укра╖ни. Як ╕ д╕╖ найвищих посадових ос╕б. Так, стаття 17 Конституц╕╖ мовить про те, що «захист суверен╕тету ╕ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни, забезпечення ╖╖ економ╕чно╖ та ╕нформац╕йно╖ безпеки ╓ найважлив╕шими функц╕ями держави». Стаття 102 Конституц╕╖ визнача╓, що «президент Укра╖ни (голова Верховно╖ Ради Укра╖ни за його в╕дсутност╕) ╓ гарантом державного суверен╕тету, територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни». Саме в╕н (ст. 106.1) «забезпечу╓ державну незалежн╕сть, нац╕ональну безпеку держави; у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ проти Укра╖ни прийма╓ р╕шення про використання Збройних Сил Укра╖ни та ╕нших утворених в╕дпов╕дно до закон╕в Укра╖ни в╕йськових формувань (ст. 106.19); прийма╓ в╕дпов╕дно до закону р╕шення про загальну або часткову моб╕л╕зац╕ю та введення во╓нного стану в Укра╖н╕ або в окремих ╖╖ м╕сцевостях у раз╕ загрози нападу, небезпеки державн╕й незалежност╕ Укра╖ни» (ст. 106.20).
Як бачимо, обов’язки президента Укра╖ни, як глави держави, гаранта ╖╖ суверен╕тету ╕ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕, прописан╕ досить ретельно ╕ не передбачають подв╕йного тлумачення. Але ж це саме т╕ основи, як╕ пан Турчинов, фарисейськи посилаючись на ц╕лком ╕мпотентне РНБО, злочинно порушив, не вв╕вши сво╓часно во╓нний стан на самому початку в╕йни, в лютому 2014 року. Та, може, введення во╓нного стану не ма╓ жодного вир╕шального значення? Суд╕ть сам╕: в абзац╕ 12 ст. 1 Закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» № 803-VI, прописано, що «во╓нний стан ╓ особливим правовим режимом, що вводиться на вс╕й територ╕╖ кра╖ни або в окремих ╖╖ м╕сцевостях у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ чи загрози нападу, небезпеки державн╕й незалежност╕ Укра╖ни, ╖╖ територ╕альн╕й ц╕л╕сност╕». Одне з головних його призначень – «надання в╕дпов╕дним органам державно╖ влади, в╕йськовому командуванню та органам м╕сцевого самоврядування повноважень, необх╕дних для в╕двернення загрози та забезпечення нац╕онально╖ безпеки». Невведення в лютому 2014 року во╓нного стану на територ╕╖ АР Крим не лише ставило ╕ так не надто лояльну до Ки╓ва кримську владу в двозначне становище, коли виявлення державницько╖ позиц╕я виводилось в ранг особисто╖ ╕н╕ц╕ативи, але й фактично позбавляло ╖╖ належних повноважень. Анем╕чна спроба зам╕ни прем'╓ра Могильова, який, до слова, ц╕лком адекватно оц╕нював ситуац╕ю, був згодний на зам╕ну, б╕льше того, ╕нформував член╕в РНБО п.п. Пашинського, Наливайченка, а також пана Сенченка про початок агрес╕╖, наштовхнулась на дивовижно непоступливу позиц╕ю л╕дера УДАРу. Думка ж в╕дкинути в такий неймов╕рно критичний момент пол╕тичн╕ протир╕ччя ╕ сп╕впрацювати з паном Могильовим, принаймн╕, задля безпеки Краю, схоже, нав╕ть не приходила у запален╕ голови «революц╕онер╕в».
Аргументи на кшталт: «введення во╓нного стану завадило б виборам президента», «Зах╕д наст╕йно не радив вступати в во╓нний конфл╕кт» б╕льше схож╕ на белькот╕ння мало╖ дитини. Найперше, ма╓мо в Укра╖н╕ не президентську, а парламентсько-президентську форму правл╕ння. По-друге, зг╕дно Конституц╕╖, у в╕дсутн╕сть президента його функц╕╖ (в тому числ╕ верховного головнокомандувача) викону╓ голова Верховно╖ Ради Укра╖ни. По-трет╓, введення во╓нного стану на територ╕╖ Криму аж н╕як не було завадою для вибор╕в президента, як не стала завадою для того окупац╕я п╕вострова. Щодо порад Заходу, то поради мого сус╕да, який намовля╓ мене не чинити спротиву бандиту, що вдерся до мо╓╖ хати, аж н╕як не мають обмежити мо╓ право на захист сво╓╖ с╕м’╖, чи не так?
– ╤ нащо ото длубатися в тому, хтозна колишньому? - скаже мен╕ якийсь читач. – Ну, було та й загуло. Сталося, як сталося. Назад тепер не перегра╓ш.
– Справд╕, повернутися назад в час╕ ╕ виправити помилки неможливо. Але можна зробити висновки. Адже геро╖, як╕ здавали м╕й Крим, завершували в два тижн╕ в╕йну, нездарно клали в котлах цв╕т нац╕╖, ╕ дос╕ у сво╖х кр╕слах. Це з ними ми хочемо виграти в╕йну?
Позавчорашня заява на Еспресо ТБ Семена Какаба╓ва доводить, що наш╕ нездари ╕ сьогодн╕ продовжують здавати Укра╖ну. Суть заяви поляга╓ в тому, що власники вс╕х трьох моб╕льних оператор╕в, як╕ працюють в Укра╖н╕, а це Ки╖встар, Lifecell та Водафон ╓ громадянами Москов╕╖. Та найголовн╕шим ╓ те, що спецслужби Москов╕╖ мають безпосередн╕й доступ до бази даних кожного з цих оператор╕в. ╤ якщо президентський канал зв’язку ╓ захищеним, то н╕ начальник Генштабу, н╕ Генпрокурор, н╕ голова Служби безпеки таким похвалитися не можуть.
Про яку державну та╓мницю можна говорити в кра╖н╕, яка ╓ прозорою для спецслужб ворога? Про яку перемогу можна мр╕яти, коли кожного генерала, кожного оф╕цера, кожного солдата можна ╕дентиф╕кувати й знати його м╕сцезнаходження кожно╖ поточно╖ хвилини?
Сьогодн╕шн╕ пов╕домлення в Мереж╕ про те, що в╕домост╕ про кримчан, як╕ виправляють соб╕ укра╖нськ╕ закордонн╕ паспорти в Херсон╕, дивним чином негайно опиняються у розпорядженн╕ московських спецслужб, зовс╕м не обов’язково св╕дчать про те, що хтось з прац╕вник╕в-паспортист╕в зда╓ ╕нформац╕ю ворогу. Пояснення може бути значно прост╕шим. Адже визначити м╕сцезнаходження кожного з нас легше легкого, якщо в наш╕й кишен╕ знаходиться моб╕льний телефон, який щок╕лька секунд ╕дентиф╕ку╓ наше м╕сцезнаходження, а зац╕кавлена сторона ма╓ необмежений доступ до бази даних моб╕льного оператора.
Беручись за статтю до цього числа «КС», хот╕лося б б╕льше писати про наш╕ болюч╕ кримськ╕ реал╕╖. Скаж╕мо, про початок судилища над ╤льм╕ Умеровим, а чи про нелюдське р╕шення головного судилища Криму, судд╕ якого в╕дмовили Ахтемов╕ Чийгозу, доказ╕в злочину якого так ╕ не знайдено за два роки, в прав╕ побачення з його помираючою мат╕р’ю, Чийгоз Ал╕╓ Абдура╖м╕вною. Хот╕лося б, сл╕дуючи заклику адвоката Ахтема Чийгоза пана Полозова, просити небайдужих звертатися до м╕жнародних правозахисних орган╕зац╕й з вимогою до Москов╕╖ надати можлив╕сть побачення цим знедоленим людям, або ж, за нашим прикладом, п╕дписати ось цю петиц╕ю до Human Rights Watch, до Freedom House та ООН. https://secure.avaaz.org/ru/petition/Human_Rights_Watch_Freedom_House_UNO_Vimagaymo_abi_Rosiya_dozvolila_Chiygozu_pobachennya_z_pomirayuchoyu_matiryu/?cbWlJgb
Але ж ╕ те, про що йшлося вище, ╓ надто важливим, аби ╕гнорувати його. Чи не так? Адже саме воно тягне вс╕ от╕ сумн╕ насл╕дки.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 16.06.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18692

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков