Версiя для друку Обговорити в форумi

"… Молюсь тобі, боже милий,
Господи великий!
Що не дав мені загинуть,
Небесний владико,
Що дав мені добру силу
Пересилить горе…"
Т.Г.Шевченко.

У кожного народу є святині. Український народ щасливий, що має свої святині, серед них дві найголовніші книги буття нашої нації. Одна навчає нас любові до людей, самопожертви, віри у Творця, а друга навчає до самозабуття любити Україну. Ці книги – Біблія і «Кобзар» Т.Г. Шевченка.
Це дослідження присвячене проблемі «Шевченко і Біблія», яка є актуальною незважаючи на наявність багатьох досліджень.
Метою цієї роботи є дослідити ставлення Тараса Шевченка до Біблії, зображення ним виду Господа у своїх творах; простежити ідейно-художні особливості біблійних переспівів Шевченка, визначити домінанти поетового почуття.
Тому в процесі дослідження будуть розглянуті такі питання, як значимість Святого письма на формування Тараса Шевченка як особистості, поєднання Шевченком мистецтва слова, образотворчого мистецтва з вірою в Господа, порівняння пророчих фраз Шевченка із сучасністю.
Любов до Бога – незамінна вимога існування багатьох українців. А віру у Всевишнього підтримувала «Книга книг» - Біблія. У ній і дуже освічені, і прості люди знаходять відповідь на всі без винятку актуальні питання. Жодна книга – як церковного, так і з іншим змістом – зовсім не здатна зрівнятися з Біблією за кількістю примірників. У книзі рекордів Гіннеса ще з 1975 року ця книга займає перше місце. Внаслідок чого таку увагу приділяють цій книзі? Може вона має надмірну цінність? У всі часи суспільство з повагою ставилося до Біблії. Немає жодного художника, який б зовсім не звертався до її змісту [1, с.95].
Від перших досліджень творчості Тараса Шевченка і до нашого часу не припиняється суперечка щодо ставлення поета до Бога. У деяких віршах він сперечається з Богом, навіть заперечує його існування, в інших – широко використовує біблійні види і теми, творчо переосмислює, переспівує Книжку книжок, а в багатьох надає приклади релігії, як джерела поетичного натхнення, як застави святого життя на нашій планеті.
Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де віра у Всевишнього була обов'язковим елементом існування. Потреба благання була такою ж необхідною, як повітря і їжа, а кріпацтво було перепоною навіть в цьому:
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають [6, с.234 ].
Навчався Тарас Шевченко в школі з церковними книжками, добре вивчив Псалтир. У його «Щоденнику» є запис щодо цього, що величезне полегшення він набував після сповіді і причастя [3, 5].
У деяких працях Тараса Шевченка ми визначаємо скарги на Всевишнього, викликані суспільною несправедливістю, нестерпно важким становищем українського народу:
Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?[6, с. 133].
А Господь куняє.
Бо се було б диво,
щоб чути і бачить —
і не покарать
Або вже аж надто
Довготерпеливий [6, с.301].
Біблія на це дає відповідь: Господь зовсім не здатний регулярно карати і пригнічувати злочинців, тому що разом з ними стануть гинути і невинні. І точно зіставляє розправу Божу з рукою хлібороба, який, вириваючи бур'ян з поля, безумовно вирве і кілька колосків. Як в такому випадку усвідомлювати рядки Шевченковського «Заповіту»?
Як понесе з України
У синєє море кров ворожу...
отоді я І лани, і гори—
Все покину, і полину
До самого Бога молитися [6, с.422]…
 
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю [6,с. 192].
Подібний підхід Тараса Шевченко продиктований теплою симпатією до рідної України, пригніченого народу. Він, як і Мойсей, заради людей ризикує не тільки своїм існуванням, проте і безсмертям душі. Для Шевченка Священне писання – найулюбленіша праця його дитинства, живий ресурс індивідуальних і соціальних хвилювань. Його підхід до неї був «живий, улюблений, рідкісний», це доводять не тільки його творіння, однак і посилання та інші дані з життя видатного автора.
Біблія закріпила високі манери душі українського генія, проявила значний ступінь його священного гніву, його нескінченної закоханості до близького народу, його вільного Братолюбства, його безмежного смутку над істиною і незнищенною світлою надією на майбутнє.
Таким чином, цілісність нації в ім'я державності – одна з основних ідей в творчості Тараса Шевченка. Однак зовсім не здатна національна ідея здійснюватися в нестачі любові до ближнього, до ображеної і ураженої особистості, в нестачі дотримання Божих заповідей, в нестачі позбавлення гріхів – зовнішніх і особистих. На встановлення даних ідей і непорушних істин був спрямований ліричний талант Тараса Шевченка.

Вікторія Пілієва,
студентка першого курсу групи АУ-16 (англо-українська філологія) Кримського інженерно-педагогічного університету
Науковий керівник: М. Я. Вишняк

Список використаної літератури
1. Білецький О. Тарас Шевченко/О. Білецький. – К., 1982.
2. Клочек Г. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація/ Г. Клочек. – К., 1998.
3. Кудрявцев М. Соціально-етична програма Тараса Шевченка/М. Кудрявцев // Дивослово. – 2002. - № 5. – С. 4-6.
4. Сулима В. Біблія і українська література/ В. Сулима. – К., 1998
5. Степанишин Є. Тарас Шевченко/ Є. Степанишин. – К., 1999.
6. Шевченко Т.Г. Зібрання творів/Т. Г. Шевченко. – К. Наукова думка. Т.1. – 2001.– 784 с.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 09.06.2017 > Тема "З потоку життя"