"Кримська Свiтлиця" > #13 за 26.03.2004 > Тема "Крим - наш дім"
#13 за 26.03.2004
ХТО ДЕСТАБІЛІЗУЄ СИТУАЦІЮ В КРИМУ?
Валентин БУТ.
Якщо взяти на себе клопіт погортати пожовклі сторінки історії, можна помітити, що саме міжнаціональні конфлікти були часто тою іскрою, з якої розгоралося потім всепоглинаюче полум'я кривавих воєн. Серед найостанніших прикладів - російсько-чеченська війна, яку дехто вперто намагається подати як антитерористичну акцію; ледь погамоване і знову на днях спалахнуле пожарище на Балканах; перманентна напруга на індо-пакистанському кордоні, на кордонах деяких африканських країн і т. д. Причини виникнення міжнаціональних конфліктів на загал різні, але одна з них криється в намаганнях брудних безвідповідальних політиків використати міжнаціональні протиріччя в своїх дрібних ницих інтересах, що не мають нічого спільного з інтересами пересічних представників тої чи іншої нації. В цьому зв'язку, попри природне небажання виступати в ролі провісника лиха, змушений все ж привернути увагу найширшої громадськості, Служби безпеки України, а також пана Президента, як гаранта стабільності і спокою в державі, до свідомих чи несвідомих, але очевидних намагань розіграти і в нашій країні національну, а саме кримськотатарську карту. Не секрет, що за останні роки вольовим рішенням деяких місцевих Рад, що входять до рекреаційної зони Криму (а це практично все азово-чорноморське узбережжя півострова, включно з його перлиною - Південнобережжям), було ухвалено немало рішень про відведення, передачу в довгострокову оренду (фактичний продаж) землі іноземним, переважно російським користувачам. За великим рахунком, у такій практиці, якщо вона не суперечить національному законодавству, нема нічого особливого, такого, що викликало б занепокоєння, вимагало б особливої уваги. Адже ж немало й наших громадян закупило собі затишні хатки в сонячній Іспанії, Португалії, на благословенних Канарах і в самих Сполучених Штатах. А проте, підстав для занепокоєння більш ніж задосить, бо з будь-якого погляду сьогоднішня ситуація в Україні дещо відмінна від такої у вищезазначених країнах. Так, з точки зору Меджлісу кримськотатарського народу, є абсолютно несправедливою і незаконною передача кримської землі іноземним власникам, а також общинам новоявлених кримських козаків, в той час як корінному народу часто-густо відмовляють у такому праві. Можна сказати, що це незаконно не лише з точки зору Меджлісу. Така практика ненормальна з будь-якої точки зору. Хто може заперечити право народу, який після насилля, вчиненого над ним, повернувся нарешті на свою батьківщину, селитися на своїй землі? Не роблячи далекосяжних висновків, необхідно все ж розуміти, що порушення основних конституційних прав - права на житло, на свободу вибору місця проживання, з одночасним наданням преференцій іншим групам населення, іноземним громадянам, може сколихнути спокій у будь-якій державі. При цьому не має значення, чим мотивоване те беззаконня - захланністю місцевого чиновництва, що за хабарі ладне продати що завгодно, включно з рідною мамою, не кажучи вже про такі дрібниці, як шмат якоїсь там заповідної території, чи намаганням певних сил спровокувати вибух народного невдоволення напередодні виборів Президента України - такі дії слід визнати злочинними. Що саме і які сили стоять за всім тим, хай читач міркує сам, виключивши попередньо опозицію, як таку, яка практично не представлена в структурах виконавчої влади АРК, а отже, не має жодного стосунку до афер з землею. Опозицію сьогодні звинувачують у всіх можливих і неможливих гріхах - так, наче вона була при владі всі ці роки, наче її вина в тому, що скоєно з Україною, з нами. Раз по раз чути, що вона, мовляв, заграє з татарами, використовує їх, але ж кожному неупередженому погляду зрозуміло, що прагнення спільної мети - побудови правової високорозвинутої держави не має нічого спільного з використанням. Дії ж провладного чиновництва в цьому випадку наводять на роздуми. Про можливий розвиток подій можна лише здогадуватись. Якщо справа дійде до відкритого, в тому числі - не дай, Боже! - збройного протистояння, для попередження якого зараз, крім звернень та заяв, не робиться, схоже, нічого, можна дочекатися і введення надзвичайного стану, що зробить вибори неактуальними, дасть змогу теперішній корумпованій владі продовжити свої, тепер вже диктаторські, повноваження на необмежений час. Звісно, все це лише припущення, аналіз причин з метою уникнути небажаних, непоправних наслідків, і дуже шкода, що влада своїми незугарними діями та злочинною бездіяльністю дає привід для них. Адже навіть без огляду на етичний, моральний аспект ми не бачимо жодних гарантій того, що любителі від влади побалансувати на лезі бритви зможуть зберегти хистку рівновагу, і тоді страшилки від "Комсомольської правди" про кримську Чечню вже не будуть здаватися смішними. Правова держава відрізняється від неправової, між іншим, ще й тим, що виникаючі конфлікти там намагаються попереджати, а не заганяти вглиб, відтягуючи їх вирішення до безкінечності, намагаються усунути всі можливі причини для їх виникнення, а не підливати масла у вогонь. В ролі масла останнім часом все активніше виступають так звані "козачі" формування. Пишу: "так звані", бо ті, хто у їх складі, не мають жодного стосунку до козацтва, тим паче запорізького. Створювані за мовчазного потурання влади, вони перебирають на себе то поліцейські, то ледь не чорносотенні функції (протидія виступам кримських татар, пряме втручання в політичне життя, бо ж як ще назвати чинення перешкод парламентаріям - членам блоку "Наша Україна", під час останнього приїзду Віктора Ющенка до Криму? Чого ще чекати від цих запальних хлопців в бутафорських мундирах і тих, хто ними маніпулює?). На жаль, схоже на те, що більшість кримчан не бажає бачити реальні причини, що штовхають татар до так званих "самозахоплень", не цікавиться, чому влада вичікує, допускаючи критичне напруження в суспільстві. Хіба ж нема в нас закону, що однозначно трактує в тому числі й право власності на землю? Та навіть допустивши до протистояння, до відкритих виступів невдоволених її політикою, хіба не мусила б вона швидко й ефективно загасати найперші ж іскри невдоволення, відкоректувавши свої помилки? Яке право має вона послуговуватись козачими чи якимись там іншими формуваннями опріч існуючої для цього і оплачуваної з нашої кишені багатосоттисячної армії правоохоронців? Проблема "самозахоплень" виникла не сама собою. Корені її в антилюдській політиці комуністичного сталінського режиму, і в цьому сенсі можна сказати, що Україна успадкувала її від Радянського Союзу. І хоч вона і не є прямою правонаступницею тієї держави, бо ж український народ постраждав не менше від перебування в лоні комуністичної імперії, ніж татари, Україна мала б, думається, в особі своїх найвищих урядовців вибачитись напередодні сумної річниці, що наближається, перед безневинно репресованим народом і чимшвидше урегулювати питання, що вочевидь загрожують миру й спокою в державі. Не спрощуючи проблеми, хотілось би наголосити насамкінець на тому, що будь-яку справу можна вирішити, в тому числі й шляхом компромісів, але для цього потрібні принаймні три речі: бажання, відкритий чесний діалог і безумовне виконання ухваленого.
с. Міжводне Чорноморського району АРК.
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 26.03.2004 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1866
|