"Кримська Свiтлиця" > #23 за 09.06.2017 > Тема "Душі криниця"
#23 за 09.06.2017
ГЕЙ, ЗАБАВА!
Проза життя
Гей, забава, забава аж до рання, Гей, забава, забава ц╕лу н╕ч! Ти гуляла, гуляла аж до рання, Ти гуляла, гуляла ц╕лу н╕ч!
На подв╕р’╖ в ╤щук╕в грали тро╖ст╕ музики. В╕ддавали зам╕ж свою ╓дину дочку Ольгу. А т╕шилися вс╕, як т╕шилися! Було чим т╕шитись. Хлопець женився з Олькою – перший на сел╕! Високий, статний, заможний, осв╕чений ще й багатий! Не одне д╕воче серденько за ним мл╕ло, а вибрав в╕н Оленьку. ╤ т╕шився нею, ╕ пригортав, ╕ ц╕лував. Батьки бачили, що д╕ти щаслив╕, та й сам╕ до себе посм╕хались. Хто не хоче щастя сво╖м д╕тям? А музики вигравали вже на ц╕ле село! Як вдарив бубон – то аж дух перехоплювало! Влодко збирався до Василя за першого дружбу. Костюм на ньому чорний, мешти нов╕с╕ньк╕, сорочка б╕лосн╕жна. Старший дружба ма╓ виглядати на вс╕ сто, аби за ним дружки заглядали. Якраз готував конверта з грошима, як на подв╕р’╖ загавкав пес. Виглянув у в╕кно: при╖хала цьотка Галя з╕ Львова, далека родичка, яка не була у них вже купу рок╕в. Влодкова мама ╕ цьоця Галя були сестрами в третьому кол╕н╕. Чом би вона раптом вир╕шила при╖хати? Цьоця прив╕талась. Ус╕ перец╕лувались м╕ж собою. Дв╕ сестри довго обн╕мались. Ще з дитинства Галя ╕ Любка дружили. А пот╕м життя якось розвело ╖х. Одна в сел╕, друга в м╕ст╕. Тепер Галя при╖хала просто ус╕х побачити, бо дуже давно не була у р╕дному сел╕! Цьоцю в╕дразу запросили до столу. Як кажуть, чим хата багата, тим ╕ рада. Та й почалась розмова. Про се, про те. Про здоров’я, як завжди, про родич╕в ус╕х. - А я бачу, у сел╕ сьогодн╕ вес╕лля! То в кого така рад╕сть? - Та то Олька ╤щукова зам╕ж виходить, - в╕дпов╕ла Любка. ╤ тут з з Галею щось сталось. Спочатку н╕хто не зрозум╕в що. - Як Олька ╤щукова? Та Олька ╤щукова здиба╓ться з мо╖м сином вже ц╕лий р╕к. Вс╕ пов╕дкривали роти, н╕хто н╕чого не зрозум╕в. - Та ще того тижня була у нас в хат╕, - цьоця Галя шукала вал╕дол, пот╕м накрапала корвалол. - Боже, як буде переживати таку зраду син? В╕н так ╖╖ любив, оту д╕вку, оту Ольку. Що ж тепер? Як йому про то сказати? Вс╕ дал╕ дивились на Галю. Пот╕м Влодк╕в тато якось так кинув знехотя: - Заспок╕йся, Галю, та видно така доля. Влодко п╕шов на вес╕лля. Вир╕шив Василю н╕чого не говорити. Ну як в╕н скаже, що Василева кохана Олька зраджувала йому? Ксьондз давав шлюб, довго тягнулась пропов╕дь. Влодко переминався з ноги на ногу. Вже притомився корону тримати над головою Василя. Ну, нарешт╕ шлюб зак╕нчився, рушили до господи, гостей запросили до столу. На подв╕р’╖ дал╕ вигравали музики, ╕шли гост╕, в╕тали молодих. Вес╕лля було в розпал╕. Вс╕ соб╕ вже трохи випили. Влодко теж соб╕ випив, розчервон╕вся. ╤ все йому сид╕ла ота думка в голов╕, як то так Олька мала ще одного кавал╓ра? ╤ як зустр╕чалась одночасно з двома? Не витримав: - Василю, а йдем перекурим. Щось маю тоб╕ пов╕сти. - Та давай, - молодий був щасливим, кохана Олюня стала його дружиною. Вже за хатою на перекур╕ Влодко обережно так до Василя мовив: - Василю, при╖хала моя якась там далека цьотка з╕ Львова… ╕ зна╓ш, що вона каже? - Що? - Каже, що твоя Олька у Львов╕ зустр╕чалась ц╕лий р╕к з ╖╖ сином Андр╕╓м. - Не може того бути, - ледве вимовив Василь. В╕н мусив в╕дразу вияснити все. Нервово скурив пап╕роса, кинув цюк до земл╕ ╕ кинувся до Ольги. Стримував себе з ус╕х сил, аби не наробити лиха: - То кажуть люди, ти мене дурила! Кажуть, що мала ще одного кавал╓ра у Львов╕! ╤ як то ти зробила такий виб╕р? Я багатший за нього чи гарн╕ший? Ольго, не мовчи! Ольга не знала, що с╕ робить. Почала плакати, розмазала по обличчю туш: - Васильку, та що ти таке кажеш! Кому ти в╕риш? Та я одного тебе в житт╕ любила, а б╕льше н╕кого. Василь настояв на тому, щоб п╕ти вияснити все до Влодково╖ цьоц╕ зараз ╕ негайно. Йой, люди, молодий б╕г наперед, молода з плачем за ним. Влодко вже був не радий, що ото все розказав. Вс╕ тро╓ залет╕ли до Влодково╖ хати. - Слава Йсу! А де тут пан╕ Галя? Бо я до не╖! - Василь кинувся на кухню. Пан╕ Галя сид╕ла вже трохи спок╕йн╕ша та й щось соб╕ говорили з Любкою. - Пан╕ Галю, то кажете, що моя ж╕нка з вашим сином с╕ здибали? - Василь весь аж тремт╕в з╕ злост╕. Молода стояла за Василем ╕ плакала. Галя подивилась на молоду раз-другий ╕ здивовано в╕дпов╕ла: - Н╕, то не вона. Та Оля така б╕ленька, з великими блакитними очима. ╤ нижча. Нижча ростом. Вс╕ знову в╕дкрили роти. Н╕чого не могли в╕дпов╕сти. Аж тут крикнув Влодко: - Люди, та то ╕нша Оля ╤щукова, та що жи╓ на краю села. Бо в сел╕ ми вс╕ ╖╖ кличемо Оля Панькова, а направду вона с╕ пише ╤щук! Йой, вс╕ полегшено з╕тхнули. Т╕льки молода нервово перебирала под╕л кружевно╖ сукн╕ ╕ не могла стриматись в╕д плачу. А на подв╕р’╖ в ╤щук╕в дал╕ вигравали музики. Гост╕ танцювали польку.
Наталка ЯРЕМА
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 09.06.2017 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18654
|