Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 26.03.2004 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 26.03.2004
"РУССКИЙ НАРОД - ВСЕМ НАРОДАМ НАРОД..."
Сергій Савченко, кандидат фізико-математичних наук.

або Чи є героями літературнИЙ ЗАХИСНИК ІЧКЕРІЇ Скіф і "оборонець тузли" Сергій Куницин?

Подавши у минулому номері невеличку анотацію роману "Скіф" про те, як воював у Чечні український доброволець, редакція винесла на обговорення цікаве питання. Чи є героєм людина, завдяки зусиллям якої, і таких, як вона, Україні вдалося пережити без війни на своїй території найтяжчий період свого державного становлення з 1993-го по 1996 рік. Може, я перебільшую? На мій погляд, ні.  У нас взагалі коротка пам'ять. Ми вже забули, що завдяки помилкам політиків найвищого рівня в 1992 році не взяли під контроль Чорноморський флот колишньої імперії, а така можливість була. Після цього Крим фактично виявився під величезною загрозою. На околицях Сімферополя стояла дивізія берегової оборони ЧФ. Ми вже забули, що 5 травня 1992 року Верховна Рада Республіки Крим на чолі з Миколою Багровим проголосила про державну самостійність Республіки ("самостоятельность" - такий придумали неологізм, щоб не говорити про незалежність Криму). Досить потужні бізнесові структури відкрито підтримували рух за відокремлення Криму від України. Ситуація була дуже напруженою. Силова перевага була на боці російських збройних сил. Саме тоді політичну мудрість виявили керівники більшості кримських регіонів, які на нараді у Феодосії заявили про додержання Конституції України. Вже тоді Сергій Куницин, як керівник Красноперекопського району, виявився українським патріотом.
Що нас тоді врятувало?  На мій погляд, декілька факторів. По-перше, Україна тоді ще зберігала на своїй території третій у світі за потужністю термоядерний потенціал. По-друге, принаймні декларативно, ми могли розраховувати на підтримку західних держав в разі конфлікту. По-третє, Україна контролювала тоді ще не зруйновані з'єднання трьох найпотужніших у колишній імперії військових округів, серед офіцерів яких поширені були й такі настрої: "Ви нам дайте пальне тільки до російського кордону дістатися, а далі ми самі собі його дістанемо". По-четверте, суто психологічно, мабуть, це був найважливіший чинник, який зупинив тоді російських яструбів, - Ічкерія. Російська армія показала себе абсолютно небоєздатною - вихваляння тодішнього міністра оборони РФ Павла Грачова про достатність одного полку для приборкання Ічкерії виявилися чистим блефом. Ту війну з Ічкерією Росія ганебно програла. Тому російські яструби, які підбурювали кримчан на антидержавні дії, вимушені були призупинити свій шал. Тож чи не є риторичним питання про героїзм тих українських волонтерів, які воювали на боці Ічкерії? З моєї точки зору, вони воювали там, перш за все, за Україну. Крім того, ще з часів Шевченкового "Кавказу" українці співчували визвольним змаганням народів Кавказу. Українцям чужою була пушкінська настанова: "Смирись Кавказ - идет Ермолов!"
Імперія завжди використовувала українців як гарматне м'ясо у своїх нескінченних війнах. Випускників вищих навчальних закладів України розсилали по всій імперії, перш за все у середньоазіатські республіки. Тим самим відразу досягалася подвійна мета: по-перше, знекровлювався український народ, оскільки на їх місце масово надсилалися випускники із Росії, по-друге, українців використовували як знаряддя русифікації тих республік.
Тож знов спитаємо себе: чому ми мусимо цуратися тих, хто воював за Україну, за те, щоб війна не прийшла на нашу землю?
Що стосується настроїв представників політичної еліти Росії, то вони ще раз виявилися під час кризи навколо острова Тузла. Нагадаю публічну заяву А. Коха, одного із впливових російських політиків, у програмі "Свобода слова" російського телеканалу НТВ: "...интересы России не ограничиваются островом Тузла. Я считаю, что России по праву, по факту... должны принадлежать и Крым, и Херсон, и Николаев, и Одесса. Это наша стратегическая цель".
А ось думка відомого російського філософа Ал. Дугіна: "Русский народ - всем народам народ... Русское абсолютно, нет ничего иного, кроме русского, так как именно русское дает бытие всем остальным вещам. Не говорящий по-русски "нем". Он немец. Мы соболезнуем ему - он бедный, бедный немец".
І ще одна думка того самого автора: "Разве русский человек - это не Вселенная?.. Разве русский человек только человек и все? Никак не все, он много больше... Он великоросс, "великий русский", больший, чем просто русский, чем он сам... всех русских вмещает Бог, и русские - вослед - вмещают в себя всех, - тесно и покладисто, нежно и настойчиво, и пропадают все народы в русском, и не узнают более себя, миг - и нету ничего, только русские, и лишь солнце пляшет над ними, русское наше солнце". От так все просто і відверто. Це для тих ЄЕПнутих наших окремих співгромадян. Навіть О. Лукашенко вже зрозумів, до чого веде "братство" із Росією.
Тому треба ще раз відзначити тверду патріотичну позицію голови уряду Криму Сергія Куницина. За цю патріотичну позицію він попав під шалену критику окремих кримських засобів масової інформації, які тим самим ще раз підтвердили, інтереси якої держави вони насправді відстоюють. Тож для патріотів України Сергій Куницин є героєм, справжнім українцем. Кожен, хто відстоює інтереси України, її суверенітет, її державні інтереси, є українцем незалежно від етнічного походження. Тільки така позиція сприятиме консолідації українського суспільства. Події навколо о. Тузла чи не вперше після історичного референдуму 1 грудня 1991 року, коли за незалежність України проголосувало більше 92% виборців, що взяли участь у референдумі, об'єднали переважну більшість українського суспільства навколо ідеї української державності. Ці події також ще раз висвітлили ті політичні сили, які насправді є антиукраїнськими.
Тож, на мою думку, Скіф, безперечно, є героєм, оскільки воював за свободу Ічкерії, за безпеку України, так само як, з моєї точки зору, є героями: Сергій Куницин, який став в обороні України під час кризи навколо острова Тузла,  вояки Скоропадського, Петлюри, які воювали за Україну після Першої світової війни, та сотні тисяч відомих і невідомих бійців УПА, які стали в обороні українського народу в сорокові роки минулого століття, що б про них не говорили імперські пропагандисти. Саме на цих прикладах героїзму та патріотизму треба виховувати молодь, а не на прикладі "массового патриотизма героев штурма Перекопа", як це рекомендує місцеве міністерство освіти.

* * *

ВІД РЕДАКЦІЇ. При всій нашій повазі до голови кримського уряду, все ж зазначимо, що підстав, щоб вважати Сергія Володимировича героєм, до чого закликає шанований автор, поки що недостатньо.
І річ навіть не в тім, що в Криму ще не 124, а лише 4 українські школи. Так само, й не в тому, що кримська влада не виконала ЖОДНОГО пунк-ту з Доручення Президента України, підписаного, до слова, рівно два роки тому, 28 березня 2002 року, з метою створення належних умов діяльності для "Кримської світлиці". Ні власного приміщення, ні транспорту, ні побутових умов для кадрів - нічого цього у "Світлиці" як не було, так і досі немає. Добре, що постаралися самі та забезпечили редакцію телефонним зв'язком, сучасною комп'ютерною технікою, Інтернетом, меблями. Але - ніяких образ! Бо розуміємо, що таких здобутків для справжнього героя дуже й дуже мало (подумаєш там - дати "Світлиці" якийсь службовий автомобіль: хіба це для Криму подвиг?).
От якби Сергію Володимировичу вдалося розібратися з горою економічних, соціальних, а тепер ще й міжнаціональних кримських проблем (С. Савченко писав свою статтю задовго до сімферопольських подій) - тоді наша газета першою проголосувала б за його геройство!
Втім, все ще, сподіваємося, попереду...

ТИМ ЧАСОМ...

МИ Й У МОСКВІ - ГЕРОЇ!

Голова Ради міністрів Криму Сергій Куницин обраний дійсним членом Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку Російської Федерації.
Диплом академіка кримському прем'єру вручив радник губернатора Московської області Віталій Павличенко.
Академія проблем безпеки, оборони і правопорядку при Президенті Російської Федерації існує чотири роки і має статус всеросійської громадської організації.
Прес-служба Ради міністрів АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 26.03.2004 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1856

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков